79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.10.2025 Справа № 914/2534/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ПРОМІМПЕКС»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ»
про: стягнення 19 024,54 грн
без виклику учасників,
19.08.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ПРОМІМПЕКС» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» про: стягнення 19 024,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети, про отримання котрих матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Отже, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ТП-0000038 від 09.04.2024р., в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, в частині повної оплати поставленого товару, всього неоплачено товар на загальну суму 17 313,60 грн., тому вказана сума коштів, на переконання позивача, підлягає до стягнення з відповідача в зазначеному розмірі. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
09 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ПРОМІМПЕКС» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» (надалі - Відповідач) було укладено Договір поставки №ТП-0000038 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно п.1.2 Договору, найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість Товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за Товар на підставі виставленого рахунку на умовах повної чи часткової передплати.
Згідно п.3.2 Договору, строк поставки становить 7 календарних днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати.
20.11.2024р. Постачальник, незважаючи на те, що товар було оплачено не в повному розмірі, Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу за видатковою накладною №ТП-00005171 від 20.11.2024р., рахунок-фактура №ТП-00005232 від 07.08.2024р., на загальну суму 106 564,80 гривень.
Відповідач отримав Товар, про що свідчить підпис Покупця на вказаній видатковій накладній, копія якої долучена до позовної заяви та частково оплатив вартість Товару в сумі 89 251,20 гривень.
Дана обставина підтверджується копіями платіжних інструкцій: №3274 від 08.08.2024р., №3315 від 15.08.2024р., №3352 від 23.08.2025р., №3366 від 30.08.2024р., №3554 від 10.10.2024р., №3591 від 25.10.2024р., №3576 від 22.10.2024р.
Згідно листа Відповідача від 21.08.2024р., оплата за платіжною інструкцією №3274 від 08.08.2024р., за рахунком №ТП-00002482 від 10.04.2024р., в сумі 20 000,00 гривень була зарахована, як оплата за рахунком №ТП-00005232 від 07.08.2024р. в сумі 9 251,20 гривень.
В інших вищевказаних платіжних інструкціях в призначені платежу також помилково вказаний інший номер рахунку. Оскільки у Відповідача не було інших неоплачених рахунків, всі платежі, як вказує Позивач, були зараховані, як оплата за рахунком-фактурою №ТП-00005232 від 07.08.2024р.
Як ствердив Позивач, станом на 18.08.2025р., заборгованість Відповідача за поставлений Товар становить17 313,60 гривень.
30.07.2025р. Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію про оплату заборгованості за отриманий товар та два примірника Акту звірення взаємних розрахунків станом на 28.07.2025р.
Претензія отримана Відповідачем 01.08.2025р. Вказана обставина підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією квитанції, інформацією про отримання листа, які долучені до позовної заяви.
Відповідач не надав своїх заперечень стосовно суми заборгованості, суму боргу не сплатив.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних за розрахунковий період з 01.12.2024р. по 19.08.2025р.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано Відповідачем, що на підставі видаткової накладної, копію якої долучено позивачем до матеріалів справи, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 106 564,80 грн.
Натомість, Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого, заборгованість за поставлений товар склала 17 313,60 грн.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень Відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Жодних заперечень щодо прийняття товару за зазначеною видатковою накладною, Відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що Позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Таким чином, враховуючи встановлене, в силу вимог ст. 692 ЦК України, а також визначений контрагентами у пункті 2.3 Договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за наведеною видатковою накладною, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.
Відтак, оскільки Позивачем було поставлено Відповідачу товар, а Відповідачем не було повністю оплачено такий товар, про що він не заперечив, тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 17 313,60 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.
Крім суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних за розрахунковий період з 01.12.2024р. по 19.08.2025р.
Суд здійснив власний розрахунок нарахованих сум в межах визначеного Позивачем, на свій розсуд періоду (із врахуванням наведених вище приписів чинного законодавства України) та дійшов висновку, що такі обраховано вірно, відповідно стягненню з Відповідача підлягає 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних за розрахунковий період з 01.12.2024р. по 19.08.2025р.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем на суму 19 024,54 грн., з яких: 17 313,60 грн. складає основна сума боргу, 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Факт поставки товару підтверджується належним чином оформленою та підписаною Відповідачем без жодних зауважень видатковою накладною. Цей документ є невід'ємною частиною Договору та свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо передачі товару. За встановлених обставин, саме підписання видаткової накладної є ключовою умовою настання обов'язку з оплати.
Більше того, протягом усього періоду з моменту поставки Відповідач не звертався до Позивача з будь-якими запитами, вимогами або претензіями щодо відсутності товаросупровідних документів. Зміст листа Відповідача від 21.08.2024р. та договірних умов, свідчить про те, що Відповідач фактично визнав наявність належної поставки без застережень, а відповідно, і настання обов'язку з оплати.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення Відповідачем прав Позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Сплачена Позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №ТП1536 від 19.08.2025р. на суму 3 028,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.
З цього приводу судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.
Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028 х 0,8). Відтак, 605,60 грн судового збору є надмірно сплаченими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від Позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» (адреса: 81500, Україна, Городоцький р-н, Львівська обл., місто Городок, вулиця Артищівська, будинок 9, корпус 1; ідентифікаційний 39878629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ПРОМІМПЕКС» (адреса: 04073, Україна, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 96 кімната 8; ідентифікаційний код 38233883) 17 313,60 грн. суму боргу, 1 339,94 грн. інфляційних втрат, 371,00 грн.- 3% річних та 2 422,40 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.