79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.10.2025 Справа № 916/3011/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Петрів Андрія Ярославовича, с. Зимна вода, Львівська область
про стягнення 21 505, 54 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справи за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка» звернулося до Фізичної особи-підприємця Петрів Андрія Ярославовича про стягнення 21 505, 54 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 матеріали позовної заяви у справі № 916/3011/25 передано за підсудністю до Господарського Львівської області.
Ухвалою від 26.08.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 30.09.2025.
Ухвалою від 30.09.2025 суд відклав розгляд справи на 14.10.2025.
Ухвалою від 14.10.2025 суд відклав розгляд справи на 21.10.2025.
В судове засідання 21.10.2025 представники сторін не з'явилися, однак, позивач 17.10.2025 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» в розмірі 61 277,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 099958 від 11.07.2023. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника тягача «DAF» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 213964107, у зв'язку з чим ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 39 772,09 грн. згідно з платіжною інструкцією № 185052 від 01.09.2023.
Відтак, позивач вважає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1172, ст. 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до нього в межах суми 21 505,54 грн (61 277,63 грн - 39 772,09 грн = 21 505,54 грн) перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Винуватець ДТП ОСОБА_1 на момент пригоди перебував у трудових відносинах з ФОП Петрівим А.Я. на посаді водія (наказ № 89 від 15.11.2021), що підтверджено копією трудової книжки та рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.04.2025 у справі № 441/442/25, яким відмовлено в позові до Миндика В.М. саме через наявність трудових відносин з роботодавцем.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів виплати страхового відшкодування не подав.
Ухвали суду були направлені Фізичній особі-підприємцю Петрів Андрію Ярославовичу на юридичну адресу - АДРЕСА_1 , яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 - 09.09.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу відправлення з вебсайту «Укрпошти» за ідентифікатором № 0601188385374.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою Фізичної особи-підприємця Петрів Андрія Ярославовича то в силу вимог статті 242 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідачі відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представили, позовні вимоги не заперечили, доказів сплати заборгованості не подали.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини встановлені судом.
05.07.2023 о 15:00 у м. Київ, по Столичному шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тягача «DAF», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 та автомобіля марки «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Порше Лізинг Україна»
Під час цієї пригоди було заподіяно матеріальну шкоду автомобілю марки «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Сертифікат добровільного страхування наземного транспорту № 245001/4098/0004113 від 09.04.2021 , який було укладено між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «Порше Лізинг Україна». Згідно вказаного договору були застраховані майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 752/14207/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Страхувальник (ТОВ «Порше Лізинг Україна) звернувся до позивача з заявою № 11670819786 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору Каско № 245001/4098/0004113/1 від 07.07.2023.
Дана заяву було розглянуто, пошкодження автомобіля «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 , визнано страховим випадком у зв'язку з чим, на підставі Акту огляду транспортного засобу №11670819786 (дефектна відомість), ремонтна калькуляція №1167081978 від 07.07.2023, рахунок - фактура №2023011819/1 від 07.07.2023, страхового акту № 11670819786 від 10.07.2023.
Позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автомобіля «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 61 277, 63 грн, згідно платіжного доручення № 099958 від 11.07.2023 з призначенням платежу: Страхове відшкод. зр. дор. 245001/4098/00041113 від 09.04.2021. Без ПДВ.ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", ЄДРПОУ 35571472. д.н. КА6148CH Страхове відшкодування К31 1670819786.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу тягача «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ "СК "ГАРДІАН" за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 213964107, у зв'язку з чим ТДВ "СК "ГАРДІАН" виплатила на користь Позивача суму страхового відшкодування в розмірі: 39 772, 09 грн, згідно платіжної інструкції № 185052 від 01.09.2023 (сума страхового відшкодування з урахуванням зносу складових автомобіля «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_3 (призначення платежу: Стр.відш. зр. стр.акту № G-27630-1 за пошкодженний т.3. Volkswagen Golf КА6148CH, власник ПрАТ "СК "УНІКА" -регресний платіж по справі № 34158 Без ПДВ).
ПрАТ «СК «УНІКА» звернулось до Городоцького районного суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21 505, 54 грн. Однак, Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.04.2025 у справі № 441/442/25 у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП Петрів А.Я. згідно наказу № 89 від 15.11.2021 на посаді водія, про що свідчить копія трудової книжки.
Позивач зазначає, що відповідач (ФОП Петрів А.Я.) як роботодавець особи відповідальної за завданий збиток, повинен відшкодувати ПРАТ «СК «УНІКА» різницю між сумою сплаченого страхового відшкодування по договору майнового відшкодування та сумою страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ.
Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на приписи ст. 1166, ст. 1172, ст. 1194 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування (різницю між фактичним розміром відшкодування і виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 21 505, 54 грн.
Оцінка суду.
У відповідності зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу,виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 вказаного Закону).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначає позивач, 05.07.2023 настав страховий випадок. Позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 245001/4098/0004113 від 09.04.2021 відшкодовано на користь страхувальника 61 277, 63 грн. Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.
Статтею 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу тягача «DAF» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким 05.07.2025 спричинено ДТП, була застрахована в ТДВ "СК "Гардіан" за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 213964107, у зв'язку з чим ТДВ "СК "Гардіан" виплатила на користь Позивача суму страхового відшкодування в розмірі 39 772, 09 грн, згідно платіжної інструкції № 185052 від 01.09.2023.
Згідно п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону).
З аналізу положень вказаної норми випливає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.07.2018 у справі №914/820/17.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 752/14207/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зі змісту вищенаведених норм законодавства слідує, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України Про страхування має відбуватися із заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 , доданою до матеріалів справи, відповідно до наказу № 89 від 15.11.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія за трудовим договором до ФОП Петрів А.Я., а відповідно до наказу № 15 від 19.03.2024 звільнений за власним бажанням з розірванням трудового договору з ФОП ОСОБА_2 .
Враховуючи, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на посаді водія (на підставі наказу № 89 від 15.11.2021), відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.
Оскільки, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складав 61 277, 63 грн при цьому, за полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів в покрито лише частину шкоди на суму 39 772, 09 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача складає 21 505, 54 грн.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано належними засобами доказуванням обставину керування ОСОБА_1 транспортним засобом тягачем «DAF», державний номерний знак НОМЕР_2 , не під час здійснення своїх трудових обов'язків у Фізичної особи-підприємця Петрів Андрія Ярославовича чи незаконності перебування згаданого транспортного засобу у володінні Миндика В.М станом на час настання ДТП (05.07.2023).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 21 505, 54 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав стягнення з відповідача 21 505, 54 грн. страхового відшкодування.
Судові витрати.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 000516 від 23.06.2025 на суму 3028, 00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 10, 13, 20, 76-78, 123, 129, 237, 238 - 240 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрів Андрія Ярославовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, ідентифікаційний код 20033533) 21 505, 54 грн страхового відшкодування та 3028, 00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.