вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
30 жовтня 2025 рокуСправа № 912/2363/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/2363/25
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШЕС" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 75)
про стягнення 22 044,67 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШЕС" про стягнення заборгованості у розмірі 22 044,67 грн, з яких 9 304,86 грн - основний борг, 1 395,72 грн - штраф 15%, 1 587,58 грн - пеня, 1 782,27 грн - 3 % річних, 7 974,24 грн - інфляційне збільшення, з покладенням на відповідача судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, №88/17 від 09.03.2017 в частині оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів.
Ухвалою від 15.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2363/25; постановив справу № 912/2363/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з реєстрації власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", копія ухвали від 15.09.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за юридичною адресою рекомендованим поштовим відправленням №0601192264670 із зворотним повідомленням, яке повернуте до суду з відміткою оператора поштового зв'язку від 20.09.2025 - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 64-65).
За змістом пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, ухвала від 15.09.2025 про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 20.09.2025.
Додатково суд ужив заходів з повідомлення відповідача про розгляд справи засобами телефонного зв'язку, однак за вказаним у ЄДРЮОФОПГФ номером телефону зв'язатись з відповідачем не вдалось (телефонограма № 303 від 23.09.2025, а.с. 66).
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, позовних вимог не заперечив.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З підстав викладеного, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, безпосередньо, повно і всебічно дослідивши наявні у справі докази, господарський суд установив обставини, які є предметом доказування у справі.
09.03.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрешес" (Розповсюджувач) було укладено договір №88/17 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір, а.с. 12-13), відповідно до пункту 1.1 якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів (далі - РЗ), на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць. Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ.
Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми. Розповсюджувач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін (пункт 3.6 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору розповсюджувач має право, зокрема, користуватися місцем для розміщення РЗ, розміщувати зовнішню рекламу на певний строк та у певному місці у відповідності до наданого дозволу, а відповідно до п. 5.2 договору розповсюджувач зобов'язаний, зокрема, виконувати умови цього договору, не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету, у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню у разі прострочення строків сплати та порушень інших умов договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору сторони домовилися, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно з вимогами Порядку, цього договору, згідно із встановленими за розповсюджувачем пріоритетів та наданими дозволами, вказаними у відповідних адресних програмах.
Пункт 6.2 Договору передбачає, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору.
Відповідно до пункту 6.3 Договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесенням розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.
Умовами пункту 6.7 Договору встановлено, що розрахунковим періодом надання послуг тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.
Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, у розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового використання (пункт 6.8 Договору).
Згідно з пунктом 6.9 Договору акт приймання-передачі до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.
Положення пункту 6.10 Договору визначають, що плата визначається за такою формулою: Рп = S*Бт*kз*kд, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць); S - площа рекламного засобу (в кв.м.); Бт - базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку РЗ, яка визначається відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); kд - додатковий коригуючий коефіцієнт, що враховує особливості розміщення РЗ, визначається згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), застосовується на підставі актів обстеження місць розміщення РЗ та застосовується строком на один місяць, після чого проводиться повторне обстеження. .
Сторони домовились, що у разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів та пені відповідно до умов договору та чинного законодавства (пункт 6.11 Договору).
Згідно з пунктом 6.12 Договору розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення щодо надання дозволу.
Відповідно до пункту 6.13 Договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому (пункт 8.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2018 № 1897 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрешес" було видано дозвіл № 67740-18 на розміщення рекламного засобу (а.с. 33-35).
Згідно з Дозволом №67740-18 на розміщення рекламного засобу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрешес" мав право у період з 22.10.2018 по 21.10.2023 розмістити у Шевченківському району, по вул. Бориса Грінченка, 2/1, у м. Києві спеціальну рекламну конструкцію на фасаді будинку (будівлі), розміром 14,300 м х 0,500 м, загальною площею 7,1500 кв.м., кількість площин 1.
На підставі наказу Управління з питань реклами виконавчого комітету органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2019 №799 "Про встановлення пріоритетів" відповідачу встановлено пріоритет на заявлене місце за адресою: Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1 (номер аналізу документа 79443А/7654-19) (а.с. 36-37).
Сторони погодили адресні програми на пріоритет (а.с. 14-26), а саме:
- № 1 від 09.03.2017 (рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць без ПДВ 1 787,50 грн.; період дії пріоритету з 14.02.2017 по 13.05.2017);
- № 2 від 14.06.2017 (рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1, плата за місяць без ПДВ 740,00 грн; період дії пріоритету з 24.04.2017 по 23.07.2017);
- № 5 від 07.08.2017 (рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 1 787,50 грн; період дії пріоритету з 14.05.2017 по 13.08.2017);
- № 6 від 28.09.2017 (рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 740,00 грн; період дії пріоритету з 24.07.2017 по 23.10.2017);
- № 10 від 19.10.2017 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Володимирська, 42-а; плата за місяць 517,00 грн; період дії пріоритету з 21.09.2017 по 20.12.2017);
- № 16 від 19.01.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 1 787,50 грн; період дії пріоритету з 07.12.2017 по 06.03.2018);
- № 18 від 19.01.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 740,00 грн; період дії пріоритету з 21.12.2017 по 20.03.2018);
- № 24 від 02.05.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 1 787,50 грн; період дії пріоритету з 07.03.2018 по 06.06.2018); (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 740,00 грн; період дії пріоритету з 21.03.2018 по 20.06.2018);
- № 29 від 26.09.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 2 502,50 грн; період дії пріоритету з 19.09.2018 по 18.12.2018); (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 1036,00 грн; період дії пріоритету з 19.09.2018 по 18.12.2018);
- № 28 від 21.08.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 2 502,50 грн; період дії пріоритету з 19.06.2018 по 18.09.2018); (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 1036,00 грн; період дії пріоритету з 19.06.2018 по 18.09.2018);
- № 30 від 15.11.2018 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 2 502,50 грн; період дії пріоритету з 22.10.2018 по 21.10.2023);
- № 31 від 10.01.2019 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 875,00 грн; період дії пріоритету з 28.12.2018 по 27.03.2019);
- № 33 від 22.07.2019 (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), споруді за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1; плата за місяць 875,00 грн; період дії пріоритету з 06.06.2019 по 05.09.2019).
Позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 12 230,75 грн (а.с. 39-43), а саме:
- № 183067 від 28.12.2018 на суму 3 003,00 грн;
- № 186975 від 14.02.2019 на суму 3 003,00 грн;
- № 189278 від 13.03.2019 на суму 3 003,00 грн;
- № 196274 від 14.06.2019 на суму 3 003,00 грн;
- № 197118 від 22.07.2019 на суму 218,75 грн.
Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 9 304,86 грн з оплати нарахованої за Договором за період з 01.12.2018 по 31.08.2025 плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.
З огляду на те, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за право тимчасового користування місцями розміщення РЗ, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 9 304,86 грн заборгованості, 1 587,58 грн пені, 1 395,72 грн 15% штрафу, 7 974,24 грн інфляційних втрат та 1 782,27 грн 3 % річних.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253) та іншими нормативними актами України.
За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Типових правил № 2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Типових правил № 2067).
Відповідно до пункту 4 Типових правил № 2067 на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно з пунктами 23, 24 Типових правил №2067 дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
За змістом пункту 32 Типових правил № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до пункту 15.1 Порядку № 37/6253 підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно з пунктами 15.3., 15.4., 15.5. Порядку № 37/6253 плата щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом.
У разі прострочення термінів сплати, визначених договором на право тимчасового користування місцем, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Розповсюджувач реклами не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання дозволу.
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд установив, що відповідачу на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації №1897 від 22.10.2018 було видано дозвіл №67740-18 на розміщення рекламного засобу за адресою: Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1. Дозвіл наданий строком на п'ять років.
Позивач нарахував плату за користування місцем для розміщення реклами за період з 01.12.2018 по 22.07.2019 у загальній сумі 12 230,75 грн, яка, відповідно до бухгалтерської довідки позивача (а.с. 38), була сплачена відповідачем частково, у розмірі 2 925,89 грн.
У матеріалах справи наявні рахунки: № 183067 від 28.12.2018 на суму 3 003,00 грн, № 186975 від 14.02.2019 на суму 3 003,00 грн, № 189278 від 13.03.2019 на суму 3 003,00 грн, № 196274 від 14.06.2019 на суму 3 003,00 грн, № 197118 від 22.07.2019 на суму 218,75 грн.
Умовами Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування місцем.
Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача від здійснення плати.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд установив, що строк оплати за користування місцем для розміщення рекламного засобу за період з 01.12.2018 по 22.07.2019 є таким, що настав.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач на порушення умов Договору своїх зобов'язань за Договором не виконав, за користування місцем для розміщення рекламного засобу не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 9 304,86 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростував, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав.
Ураховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9 304,86 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Позивач згідно з наданим до суду розрахунком нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1 782,27 грн, нараховані:
- за період з 25.12.2018 по 01.09.2025 на суму заборгованості 407,08 грн у розмірі 81,67 грн;
- за період з 25.02.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 2 673,03 грн у розмірі 522,67 грн;
- за період з 25.03.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 580,28 грн;
- за період з 25.06.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 557,57 грн;
- за період з 25.07.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 218,75 грн у розмірі 40,08 грн.
Згідно з пунктом 5.2. підпункту 5.2.3 Договору, плата за право тимчасового користування місцем сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця.
Отже, враховуючи умови Договору, граничним строком оплати товару є 25 число (включно) поточного місяця, тому прострочення виконання зобов'язання наступає з 26 числа поточного місяця.
Суд, з урахуванням правильного визначення періоду прострочення, здійснив перерахунок 3% річних та встановив, що розмір 3% річних становить 1 781,50 грн, нарахований:
- за період з 26.12.2018 по 01.09.2025 на суму заборгованості 407,08 грн у розмірі 81,64 грн;
- за період з 26.02.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 2 673,03 грн у розмірі 522,45 грн;
- за період з 26.03.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 580,03 грн;
- за період з 26.06.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 557,32 грн;
- за період з 26.07.2019 по 01.09.2025 на суму заборгованості 218,75 грн у розмірі 40,06 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,77 грн задоволенню не підлягають.
Також позивач згідно з наданим до суду розрахунком нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 974,24 грн, нараховані:
- за період з січня 2019 року по вересень 2025 року на суму заборгованості 407,08 грн у розмірі 367,39 грн;
- за період з березня 2019 року по вересень 2025 року на суму заборгованості 2 673,03 грн у розмірі 2 337,04 грн;
- за період з квітня 2019 року по вересень 2025 року на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 2 575,33 грн;
- за період з липня 2019 року по вересень 2025 року на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 2509,27 грн;
- за період з серпня 2019 року по вересень 2025 року на суму заборгованості 218,75 грн у розмірі 185,21 грн.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, встановив, що розмір інфляційних втрат складає 7 939,68 грн.
У частині вимог про стягнення 34,56 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.2 Договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Позивач згідно з наданим до суду розрахунком нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 587,58 грн, нараховану:
- за період з 26.12.2018 по 25.06.2019 на суму заборгованості 407,08 грн у розмірі 72,39 грн;
- за період з 26.02.2019 по 25.08.2019 на суму заборгованості 2 673,03 грн у розмірі 465,47 грн;
- за період з 26.03.2019 по 25.09.2019 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 525,07 грн;
- за період з 26.06.2019 по 25.12.2019 на суму заборгованості 3 003,00 грн у розмірі 490,19 грн;
- за період з 26.07.2019 по 25.01.2020 на суму заборгованості 218,75 грн у розмірі 34,46 грн.
Згідно з пунктом 7.3 Договору, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Позивач згідно з наданим до суду розрахунком нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15% штрафу від простроченої суми 407,08 грн у розмірі 61,06 грн, від простроченої суми 2673,03 грн - у розмірі 400,95 грн, від простроченої суми 3003,00 грн - у розмірі 450,45 грн, від прострочено суми 3003,00 грн - у розмірі 450,45 грн, від простроченої суми 218,75 грн - у розмірі 32,81 грн, загальна сума штрафу - 1 395,72 грн, розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрешес" (25006, м. Кропивницький, вул. Траса Карпи, буд. 75, код ЄДРПОУ 40289858) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) заборгованість в розмірі 22 009,34 грн, з яких сума основного боргу - 9 304,86 грн, пеня - 1 587,58 грн, штраф - 1 395,72 грн, 3% річних - 1 781,50 грн, інфляційні втрати - 7 939,68 грн, а також 3023,15 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії ухвали надіслати позивачу до електронного кабінету, відповідачу засобами поштового зв'язку: 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 75.
Повне рішення складено 30.10.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна