ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2025Справа № 910/6943/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС»
про стягнення 41 314,51 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 41 314,51 грн, з яких: 2 600,74 грн заборгованість за теплову енергію, 13 291,50 грн заборгованість з централізованого постачання гарячої води, 438,32 грн заборгованість за надані послуги з теплової енергії, 9 034,98 грн заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води, 12 346,67 грн інфляційні втрати, 2 940,98 грн 3% річних, 11,56 грн заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 434,86 грн заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 214,90 грн заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.1, 7, 9, 12, 13, 17, 20, 21, 22, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст.509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692, 714, 901, 903, 936, 938, 942, 946 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6943/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
17.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що з 20.01.2023 квартиру АДРЕСА_2 , було продано на користь ОСОБА_1 , який у свою чергу 13.06.2023 відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що новий власник взяв на себе обов'язок сплатити борг за попередніх власників. Вказує, що 07.12.2023 ОСОБА_2 було погашено всю наявну заборгованість перед позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем докази наявності заборгованості є неналежними та не допустимими. Також вважає, що позивачем не доведено користування відповідачем даними послугами у зазначеному розмірі.
09.07.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, які фактично є відповіддю на відзив, в яких останній зазначає, що зазначені відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості були враховані позивачем при здійсненні розрахунку. Також позивач зазначає, що оскільки відповідач був власником вказаного вище нерухомого майна у спірний період (з 04.02.2021 по 19.01.2023 включно), тому останній зобов'язаний сплатити наявну заборгованість, яка виникла за цей період. Крім того, позивач звертає увагу на те, що заборгованість рахується за особистими рахунком № НОМЕР_1 , власником якого був відповідач у спірний період (з 04.02.2021 по 19.01.2023 включно).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) останнє є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованої 21.07.2021, відповідач 04.02.2021 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У подальшому 20.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» (відповідач), на підставі договору купівлі-продажу (серія НСТ № 773424), відчужило на користь ОСОБА_3 вказану вище квартиру.
Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач у період з 04.02.2021 по 19.01.2023 включно був власником квартири АДРЕСА_2 , а тому у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме останній був індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг у зазначений період.
14.09.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист за вих.№30/5/2/14262 разом з проектом договору №051011100550101 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб'єктів господарювання від 07.09.2021, що підтверджується накладною «Укрпошта» від 14.09.2021. Проте, відповіді на вказаний лист від відповідача на адресу позивача не надходило, доказів підписання останнім зазначеного договору матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії та гарячої води у період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року, з оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у період з листопада 2021 року по січень 2023 року, з оплати послуг з обслуговування вузла комерційного обліку за ІІІ квартал (липень, серпень, вересень) 2021 року, з оплати послуг за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення: 2 600,74 грн заборгованості за теплову енергію, 13 291,50 грн заборгованості з централізованого постачання гарячої води, 438,32 грн заборгованості за надані послуги з теплової енергії, 9 034,98 грн заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, 12 346,67 грн інфляційні втрати, 2 940,98 грн 3% річних, 11,56 грн заборгованост з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 434,86 грн заборгованост з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 214,90 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» (чинного на момент виникнення правовідносин) він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією (чинних на момент виникнення правовідносин), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198), вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил № 1198).
Умовами п.п. 4, 14 Правил № 1198 користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як зазначалось судом вище, позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води в житловому будинку за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 6, квартира 55, площею 43,2кв.м.
Відповідач у період з 04.02.2021 по 19.01.2023 включно був власником квартири № 55, площею 43,2кв.м, у будинку № 6, розташованого по вулиці Березняківська в місті Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
На підставі ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Згідно п. 1 Розділу II Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг Наказу від 22.11.2018 року МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» - загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води (Vгвпбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд).
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630 (яка була чинна на момент виникнення правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абз. 1 п. 20 цих Правил).
У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п. 21 вищенаведених Правил).
Квартира № 55, площею 43,2кв.м, у будинку № 6, розташованого по вулиці Березняківська в місті Києві є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі.
З урахуванням викладеного вище, оскільки відповідач у період з 04.02.2021 по 19.01.2023 включно був власником зазначеної вище квартири, то саме останній несе зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії у цей період.
Положеннями ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу за адресою місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 6, квартира 55:
- за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року (в межах позовних вимог) послуги з централізованого опалення на загальну суму 2 600,74 грн, що підтверджується актами надання послуги з централізованого опалення (т.І, а.с.40, 41), копією акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 06.10.2020 (т.І, а.с.228), корінцями нараду на включення та відключення будинку у період опалювального сезону (т.І, а.с.221, 222), копією журналу нарядів (т.І, а.с.225), копіями актів про перевірку стану вузла обліку теплової енергії споживача (т.І, а.с.229, 231);
- за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року (в межах позовних вимог) послуги з централізованого постачання гарячої води на загальну суму 13 291,50 грн, що підтверджується актами надання послуги з централізованого постачання гарячої води (т.І, а.с.47-49), актом звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого постачання гарячої води (т.І, а.с.50);
- за період з листопада 2021 року по січень 2023 року (до моменту припинення права власності на квартиру за відповідачем - 20.01.2025) послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 325,35 грн (7984,50 грн (сума заборгованості, яка існувала станом на січень 2023 року) - 335,15 грн (сума коригувань згідно з актом від 30.04.2024 за січень 2023 року (т.І, а.с.93)) - 7 144,00 грн (сума оплати в рахунок заборгованості)), що підтверджується актами надання послуги з постачання теплової енергії (т.І, а.с.65-78, 93), актом звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії (т.І, а.с.94);
- за період з листопада 2021 року по січень 2023 року (до моменту припинення права власності на квартиру за відповідачем - 20.01.2025) послуги з постачання гарячої води на загальну суму 6 817,58 грн (7 021,56 грн (сума заборгованості, яка існувала станом на січень 2023 року) - 203,98 грн (сума коригувань згідно з актом від 30.04.2024 за січень 2023 року (т.І, а.с.142)), що підтверджується актами надання послуги з постачання гарячої води (т.І, а.с.113-127, 142), актом звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води (т.І, а.с.143);
- за період з листопада 2021 року по січень 2023 року (до моменту припинення права власності на квартиру за відповідачем - 20.01.2025) послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії на загальну суму (до моменту припинення права власності на квартиру за відповідачем) 465,93 грн, що підтверджується актами робіт за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (т.І, а.с.153-167), актом звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії (т.І, а.с.183);
- за період з листопада 2021 року по січень 2023 року (до моменту припинення права власності на квартиру за відповідачем - 20.01.2025) послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води на загальну суму 230,25 грн, що підтверджується актами робіт за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води (т.І, а.с.187-201), актом звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води (т.І, а.с.217);
- за ІІІ квартал (липень, серпень, вересень) 2021 року з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку на загальну суму 11,56 грн, що підтверджується актом виконаних робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку (т.І, а.с.149), актом звіряння взаєморозрахунків плати за обслуговування вузла комерційного обліку.
Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано, що у зазначені вище періоди позивачем надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, послуги з обслуговування вузла комерційного обліку, послуги за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплат в рахунок погашення заборгованості за надані вище послуги у спірний період.
Між тим, як вбачається із наведеного вище судом розрахунку, розмір заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії становить 465,93 грн, що є більше за розмір заявлених позивачем в цій частині позовних вимог, а саме 434,86 грн. А розмір заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води становить 230,25 грн, що також є більше за розмір заявлених позивачем в цій частині позовних вимог, а саме 214,90 грн.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тому, враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії у розмірі 434,86 грн та про стягнення заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води у розмірі 214,90 грн.
За таких обставин, загальний розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, послуги з обслуговування вузла комерційного обліку, послуги за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, в межах заявлених позовних вимог, становить 23 696,49 грн (2 600,74 грн (заборгованість за послуги з централізованого опалення) + 13 291,50 грн (заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води) + 325,35 грн (заборгованість за послуги з постачання теплової енергії) +6 817,58 грн (заборгованість за послуги з постачання гарячої води) + 434,86 грн (заборгованість за послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії) + 214,90 грн (заборгованість за послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води) + 11,56 грн (заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку).
Доказів сплати заборгованості у розмірі 23 696,49 грн матеріали справи не містять та відповідачем в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано.
Крім цього, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що сума заборгованості за надані позивачем послуги була сплачена новим власником зазначеної вище квартири у повному обсязі - є помилковими та спростовуються матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості позивача за послуги з постачання теплової енергії, в якому були враховані здійснені оплати споживачем послуг в розмірі 7 144,00 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 23 696,49 грн основного боргу, яка складається з: 2 600,74 грн - заборгованість за послуги з централізованого опалення; 13 291,50 грн - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води; 325,35 грн - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 6 817,58 грн - заборгованість за послуги з постачання гарячої води; 434,86 грн - заборгованість за послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії; 214,90 грн - заборгованість за послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води; 11,56 грн (заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, а саме:
1 224,50грн - інфляційні втрати нараховані за період з 01.08.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з централізованого опалення;
278,25 - 3% річних нараховані за період з 01.08.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з централізованого опалення;
6 135,35 грн - інфляційні втрати нараховані за період з 01.08.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з централізованого гарячого постачання;
1 394,51 грн - 3% річних нараховані за період з 01.08.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з централізованого гарячого постачання;
1 773,49 грн - інфляційні втрати нараховані за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з постачання теплової енергії;
466,45 грн - 3% річних нараховані за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з постачання теплової енергії;
3 213,33 грн - інфляційні втрати нараховані за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з постачання гарячої води;
801,77 грн - 3% річних нараховані за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 за надані послуги з постачання гарячої води.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 278,25 грн за надані послуги з централізованого опалення за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року, які нараховані позивачем за період з 01.08.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат у розмірі 1 224,50 грн за надані послуги з централізованого опалення за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року, які нараховані позивачем за період з 01.08.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 394,51 грн за надані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року, які нараховані позивачем за період з 01.08.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 6 135,35 грн за надані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року, які нараховані позивачем за період з 01.08.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 466,45 грн за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, які нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем було здійснено нарахування на суму заборгованості, яка виникла після припинення у відповідача права власності на зазначену вище квартиру (20.01.2023). Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за період з 01.11.2021 по 19.01.2023 включно встановив, що розмір 3 % річних складає 170,23 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1 773,49 грн за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, які нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем було здійснено нарахування на суму заборгованості, яка виникла після припинення у відповідача права власності на зазначену вище квартиру (20.01.2023). Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 19.01.2023 включно встановив , що розмір інфляційних втрат складає 1 157,48 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 801,77 грн за надані послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, які нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем було здійснено нарахування на суму заборгованості, яка виникла після припинення у відповідача права власності на зазначену вище квартиру (20.01.2023). Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за період з 01.11.2021 по 19.01.2023 включно встановив, що розмір 3 % річних складає 232,10 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 3 213,33 грн за надані послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2023 року, які нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем було здійснено нарахування на суму заборгованості, яка виникла після припинення у відповідача права власності на зазначену вище квартиру (20.01.2023). Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 19.01.2023 включно встановив , що розмір інфляційних втрат складає 1 536,80 грн.
Отже, з урахування здійсненого судом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 10 054,13 грн та 3% річних у розмірі 2 0745,09 грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:
- за надані послуги з централізованого опалення за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року: 2 600,74 грн - основного боргу; 278,25 грн - 3 % річних, 1 224,50 грн - інфляційних втрат;
- за надані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року: 13 291,50 грн - основного боргу; 1 394,51 грн - 3% річних; 6 135,35 - інфляційних втрат;
- за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2023 року: 325,35 грн - основного боргу; 170,23 грн - 3% річних, 1 157,48 грн - інфляційних втрат;
- за надані послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2023 року: 6 817,58 грн - основного боргу; 232,10 грн - 3% річних; 1 536,80 грн - інфляційних втрат;
- за надані послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по січень 2023 року: 434,86 грн - основного боргу;
- за надані послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по січень 2023 року: 214,90 грн - основного боргу;
- внески за обслуговування вузла комерційного обліку за ІІІ квартал (липень, серпень, вересень) 2021 року: 11,56 грн - основного боргу.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 28, офіс 401, ідентифікаційний код 42305986) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, Площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 23 696 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн 49 коп. - основного боргу, 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять) грн 09 коп. - 3% річних, 10 054 (десять тисяч п'ятдесят чотири) грн 13 коп. - інфляційних втрат та 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 72 коп. - судового збору
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань