ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/10203/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу №910/10203/25 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення грошових коштів,
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 746689,28 грн, а тому отримав право вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. 11.07.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.23.2771398, яким застрахований майнові інтереси, зо не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом - Mercedes-Benz/ GLE 300d 4Matic /300, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
2.2. 02.08.2023 року в с. Козин транспортний засіб КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), керований ОСОБА_2 , здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ), внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
2.3. Фізичною особою-підприємцем Ковтуном Володимиром Володимировичем сформовано товарний чек №100 від 02.08.2023 на суму 2 650,00 грн (без ПДВ) за надання послуг евакуатора (перевезення авто Mercedes-Benz GLE 300D НОМЕР_1 від Обухівське шосе 39, с. Козин до м. Київ, Столичне шосе, 90) та Акт надання послуг евакуатора №100 від 02.08.2023 на суму 2 650,00 грн.
2.4. 03.08.2023 ОСОБА_3 звернулась до ТДВ «Експрес Страхування» із повідомленням про подію: дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 02.08.2023 в Київській області, с. Кизин.
2.5. 03.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО СП «АДУ Мерседес-Бенц».
2.6. 03.08.2023 представником ТДВ «Експрес Страхування» складено Акт огляду транспортного засобу: Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ).
2.7. Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» виставлено рахунок №2123003188 від 14.08.2023 за ремонт транспортного засобу Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на загальну суму 739 851,98 грн.
2.8. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.08.2023 у справі №372/3698/23 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2.9. ТДВ «Експрес Страхування» складено Страховий акт №3.23.03114-1 від 15.08.2023 про виплату страхового відшкодування у розмірі 739 851,98 грн за страховим випадком від 02.08.2023.
2.10. ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на суму 739 851,98 грн відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу №68812406 від 28.08.2023.
2.11. ТДВ «Експрес Страхування» складено Страховий акт №3.23.03114-2 від 30.08.2023 про виплату страхового відшкодування у розмірі 2 650,00 грн за страховим випадком від 02.08.2023.
2.12. ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на суму 2 650,00 грн відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу №68812513 від 31.08.2023.
2.13. Листом від 26.09.2023 Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» повідомило ТДВ «Експрес Страхування», що під час відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz були виявлені приховані дефекти.
2.14. 26.09.2023 представником ТДВ «Експрес Страхування» складено Акт огляду транспортного засобу: Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ).
2.15. Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» виставлено рахунок №2123003763 від 27.09.2023 за ремонт транспортного засобу Mercedes-Benz (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на загальну суму 6 399,48 грн.
2.16. Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» складено Акт виконаних робіт №2300013293 від 27.09.2023 на загальну суму 739 851,98 грн.
2.17. ТДВ «Експрес Страхування» складено Страховий акт №3.23.03114-3 від 08.10.2023 про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 187,30 грн за страховим випадком від 02.08.2023.
2.18. ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на суму 4 187,30 грн відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу №68813397 від 09.10.2023.
2.19. Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц» складено Акт виконаних робіт №2300016994 від 10.10.2023 на загальну суму 4 585,31 грн.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1 Предметом даного позову є стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_1 586 689,28 грн; з Моторного (транспортного) бюро України 160 000,00 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 22, 512, 514, 526, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 5, 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 2, 27 Закону України "Про страхування".
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідачів в частині невиконання покладених на них обов'язків щодо відшкодування шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.
4.1. ІНФОРМАЦІЯ_1, заперечуючи щодо позову, зазначає, що:
- КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) не належить ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно не має відшкодовувати шкоду за частини 1 статті 1172 ЦК України, оскільки відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (документ № 1075- XIV в редакції що діяла на момент скоєння ДТП) військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті; а саме з моменту надходження майна до Збройних Сил України, Служби безпеки України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України або в структурі Служби безпеки України воно набуває статусу військового майна. Закріплене військове майно використовується лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
- оскільки відповідач є особою, на яку поширюється дія підпункту 13.1 статті 13 та підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 Закону (Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), то виплата відшкодування потерпілій особі здійснюється МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих без можливості застосування регресу.
4.2. МТСБУ, заперечуючи щодо позову, зазначає, що нести відповідальність має саме винна особа в дорожньо-транспортній пригоді. Винною в цій дорожньо-транспортній пригоді особою, виходячи із тексту позовної заяви, є ОСОБА_2 , отже, саме він має відповідати за завдану шкоду.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи набув позивач прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраного позивачем?
- Чи наявний у МТСБУ обов'язок щодо здійснення страхового відшкодування?
- Чи є підстави для виплати ІНФОРМАЦІЯ_1 шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше питання, а відповідач протилежне.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАБУТТЯ ПОЗИВАЧЕМ ПРАВ КРЕДИТОРА.
7.1. Відповідно до пункту 59 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
7.2. Відповідно до частини 3 статті 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
7.3. У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства (частина 4 статті 102 Закону України «Про страхування»).
7.4. Згідно з статтею 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
7.5. Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
7.6. Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов'язання не припиняються, а відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.
7.7. Отже, позивач отримав право кредитора в межах страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі у розмірі 746 689,28 грн.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ МТСБУ СТРАХОВОЇ ВИПЛАТИ.
8.1. Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон України від 01.07.2024, в редакції від 17.08.2022; чинний на час спірних правовідносин; далі ЗУ «1961-IV») обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
8.2. Згідно з пунктом 35.1 статті 35 ЗУ « 1961-IV») для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
8.3. Пунктом 36.1 статті 36 ЗУ « 1961-IV» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
8.4. Відповідно до пункту 36.4 статті 36 ЗУ « 1961-IV» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
8.5. Отже, хоча позивач є особою, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування, а КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) на час дорожньо-транспортної пригоди не був забезпеченим транспортним засобом, однак приписи пункту 36.4 статті 36 ЗУ « 1961-IV» виключають можливість здійснення регламентної виплати на підставі підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 ЗУ « 1961-IV».
8.6. Згідно з підпунктом «г» пункту 41.1 статті 41 ЗУ « 1961-IV» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
8.7. Пунктом 13.1 статті 13 ЗУ « 1961-IV» МТСБУ встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
8.8. Положення норми встановлює пільги для звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і поширює дію на випадки керування ТЗ: 1) учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 2)постраждалі учасники Революції Гідності, які особисто керують належними їм транспортними засобами 3) особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 4)особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, 5) особи /будь-хто/, що керують у присутності особи з інвалідністю I групи, транспортним засобом, належним цій особі з інвалідністю I групи.
8.9. Аналізуючи підпункт «г» пункту 41.1 статті 41 та пункт 13.1 статті 13 ЗУ « 1961-IV», суд дійшов висновку, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: 1) учасниками бойових дій; 2) постраждалими учасниками Революції Гідності; 3) особами з інвалідністю внаслідок війни; 4) особами з інвалідністю I групи; 5) особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності. Суд зазначає, що відшкодування здійснюється вказаним особам (1-4), якщо вони особисто керують належними їм транспортними засобами.
8.10. ОСОБА_2 , хоча є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (посідчення Серії НОМЕР_4), однак керував транспортним засобом КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який йому неналежний (не є власником або законними володільцем на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди).
8.11. Враховуючи неведене, суд дійшов висновку про те, що пункт 13.1 статті 13 та підпункт «г» пункту 41.1 статті 41 ЗУ « 1961-IV» не може бути застосований при зверненні позивачем до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
8.12. Суд зазначає, що позивачем не надано доказів існування інших обставин, які надають підставу для звернення до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, передбачені статтею 41 ЗУ « 1961-IV».
8.13. Отже, позовна вимога до відповідача - МТСБУ про виплату 160 000,00 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ШКОДИ З ІНФОРМАЦІЯ_1.
9.1. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
9.2. Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
9.3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах (частина 3 статті 1187 ЦК України).
9.4. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
9.5. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
9.6. Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
9.7. ІНФОРМАЦІЯ_1 є вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України та має статус юридичної особи.
9.8. Відповідно до частини 1,3 статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.
9.9. Згідно з статтею 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
9.10. Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (редакція на час спірних правовідносин) управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
9.11. Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2024 (редакція від 24.05.2023) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та ІНФОРМАЦІЯ_2.
9.12. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (редакція від 15.04.2023) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
9.13. Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Майно для забезпечення руху опору є військовим майном та закріплюється за військовими частинами Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
9.14.1 З довідки про ДТП 3023217381556375 складеної Обухівським РУП ГУНП в Київсбкій області вбачається, що під час оформлення дорожньо трансртної події вантажний автомобіль КАМАЗ 53212, д/н НОМЕР_2 був ідентифікований як власність Військового інституту телекомунікацій, який був керований водієм ОСОБА_2 (посвідчення НОМЕР_3 )
9.14.2 З довідки №1/46/198/12 від 29.01.2025 вбачається, що старший сержант ОСОБА_2 перебував на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.05.2022 по 05.07.2024.
9.14.3 З доповідної записки 31.01.2025 Начальника служби пального та мастильних матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що сержант ОСОБА_2 на виконання наказу начальника інституту від 19.07.2023 №272 «Про організацію підготовки до розміщення та навчання курсантів поза межами інституту» автомобіль КАМАЗ 53212, д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення військового майна з табірного збору до військової частини, скоїв ДТП будучи за кермом автомобіля інституту.
9.14.4 Також, відповідно до дорожнього листа №859 старший сержант ОСОБА_2 був водієм зазначеного автомобіля. Відтак їхній військовопрацівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
9.14.5 Відповідно до пояснень сержанта, який 02.08.2023 виконував обов'язки у бойовому наряді черговим парку, автомобіль КАМАЗ 53212, д/н НОМЕР_2 при поверненні в автомобільний парк інституту був оглянутий, пошкодження були відсутні. Зауважень від ВАЇ БДР в дорожньому листі записано не було.
9.15. Матеріали справи не містять доказів неправомірного користування ТЗ військовослужбовцем Військового інституту телекомунікації, а тому вірогідно здійснювалось на праві ототожнюваному праву власності, зокрема, праві господарського чи оперативного управління.
9.16. З матеріалів справи не вбачається, що транспортний засіб КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) на час дорожньо-транспортної пригоди не перебував у оперативному управлінні або іншій формі користування іншого суб'єкта.
9.17 Також з матеріалів справи не вбачається, що транспортний засіб КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) на момент дорожньо-транспортної пригоди був під керуванням особи, яка незаконно заволоділа ним.
9.18. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п 1.6 Правил дорожного руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до ст. 16 ЗУ « 1961-IV» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
9.19 Відтак, обгрунтованим є висновок, що транспортний засіб на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у законному водінні/користуванні/розпорядженні Інституту. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про визнання встановленою обставини володіння ІНФОРМАЦІЯ_1 вантажним автомобілем КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) на час дорожньо-транспортної пригоди на праві тотожному праву власності.
9.20. У постанові від 05.06.2018 (справа №243/10982/15-ц) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом. трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
9.21. Враховуючи надані докази та постанову Обухівського районного суду Київської області від 15.08.2023 у справі №372/3698/23, суд встановив причинно-наслідковий зв'язок нанесення шкоди потерпілій особі у зв'язку з порушенням правил експлуатації джерела підвищеної небезпеки (недотримання правил дорожнього руху).
9.22. Щодо посилання відповідача на статтю 1172 ЦК України, суд зазначає, що відповідно до вказаної норми юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а тому, враховуючи обставини справи, відповідач також повинен нести відповідальність за завдану шкоду, якщо не враховувати приписи статті 1187 ЦК України.
9.23. Відповідно до Конституції України, статутів Збройних сил України, інших нормативно-правових актів військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані мають зберігати довірене їм озброєння, техніку та інше військове майно, вживати заходів щодо запобігання шкоди.
9.24. Особи, винні в заподіянні шкоди, несуть матеріальну відповідальність згідно з Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.95 р. № 243/95-ВР. Постанову оголошено наказом Міністра оборони України від 14.08.95 р. № 201.
9.25. Таким чином, Положенням визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, статутами Збройних сил України, порадниками, інструкціями, іншими нормативними актами.
9.26. Пунктом 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові витрати.
9.27. Військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їхньої поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини в заподіянні шкоди.
9.28. Особи, діями яких заподіяно шкоду, можуть добровільно відшкодувати її вартість чи відновити пошкоджене майно.
9.29. Відшкодування шкоди натуральним рівноцінним майном не допускається в разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки тощо, які не можуть перебувати у власності громадян.
9.30. Залежно від того, навмисно чи необережно заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна, до військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
9.31. Слід зазначити, що військовослужбовці за шкоду, заподіяну недбалим виконанням службових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більш як місячне грошове забезпечення.
9.32. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більш як тримісячне грошове забезпечення.
9.33. Втім, є випадки, коли військовослужбовець звільняється від матеріальної відповідальності: а) якщо заподіяна шкода є наслідком подій непереборної сили; б) якщо не встановлено винної особи; в) у разі смерті винної особи; г) якщо шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника або виправданого в конкретних умовах службового ризику чи правомірних дій.
9.34. За фактом заподіяної шкоди командир військової частини призначає розслідування. За результатами якого видається наказ про списання суми заподіяної шкоди (однак є максимальні розміри).
9.35. Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.
9.36. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.
9.37. Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
9.38 Суд враховує відомості наведні у пунктах 9.14.2 та 9.14.3., 2.8 цього рішення та проведення Службової перевірки ініційованої Рапортом ПНІз ПР НЮС від 20.01.2025 №1/46/1/358.
9.39 Шкода заподіяна працівником/військовослужбовцем Інституту під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків - виконання наказу від 19.07.2023 №272 та дорожній лист 859).
Слід зазначити, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України.
Тобто, відповідальність за шкоду, спричинену військовослужбовцем повинен нести ІНФОРМАЦІЯ_1, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки - а/м КАМАЗ.
9.40. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 несе відповідальність за заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки - КАМАЗ 53212 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), а тому позовна вимога про відшкодування шкоди у розмірі 586689,28 грн підлягає задоволенню.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ,
10.1. Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
10.2. Частинами 3-4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
10.3. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
10.4. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
10.5. Враховуючи викладене та встановлені обставини, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: вимога до Моторного (транспортного) бюро України про стягнення 160 000,00 грн не підлягає задоволенню, вимога до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 586 689,28 грн підлягає задоволенню.
11. СУДОВІ ВИТРАТИ.
11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 22; ЄДРПОУ 36086124) 586 689,28 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 040,27 грн.
У позові до Моторного (транспортного) бюро України відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.10.2025.
Суддя Ігор Курдельчук