ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/8266/25
За позовом Приватного підприємства «ІЛОТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА»
про стягнення заборгованості в розмірі 430 655, 83 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне підприємство «ІЛОТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА» про стягнення заборгованості в розмірі 430 655,83 грн, з яких: 236 160, 06 грн основного боргу, 191 289, 65 грн неустойки, 1 553, 00 грн 3% річних та 1 653, 12 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 202, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 651, 655, 656, 662, 691, 712 Цивільного кодексу України, мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки №ДП 02/04-2025 від 02.04.2025, в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 позову заяву залишено без руху.
14.07.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
26.08.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 30/32, офіс 31.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 21.07.2025 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/8266/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.04.2025 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) було укладено договір поставки №ДП 02/04-2025 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця мінеральні добрива (надалі - товар), відповідної якості і за ціною, в порядку та строки, передбачені договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно з договором, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід'ємною частиною договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 000, 00 грн, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов'язковим.
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару покупцю на умовах DDP (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року) на склад покупця за адресою: 55241, Миколаївська область, Первомайський район, село Брід (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 2.4. договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 календарних днів з моменту оплати покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.
Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (п. 2.5. договору).
Згідно з п. 3.2. договору, оплата за договором здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, згідно наданого розрахунку.
Відповідно до п. 7.1.2. договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 02.04.2026 (п. 10.1. договору).
Специфікацією № 1 від 02.04.2025 (а.с. 51), яка є додатком до договору (надалі - специфікація), сторони погодили, що постачальник передає, а покупець приймає та сплачує наступний товар: Амофос (моноамоній фосфат), гранульований, N 10%, P 46%, в упаковці Біг-Беги по 900 кг, кількістю 7, 200 тон, ціною за одиницю без ПДВ 27 333, 34 грн, загальною вартістю 196 800, 05 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 236 160, 06 грн (п. 1 специфікації).
Згідно з п. 4. специфікації, умови поставки товару: автомобільним транспортом за адресою: 55241, Миколаївська область, Первомайський район, село Брід.
Відповідно до п. 6 специфікації, орієнтовна дата поставки: 03.04.2025.
Пунктом 8 специфікації сторони визначили термін та умови відвантаження, а саме: автомобільна партія 7,200 тон, протягом 3-ох робочих днів, з дати отримання оплати у розмірі 100% попередньої оплати від загальної вартості товару.
Згідно з п. 15 специфікації, у всьому іншому, що не передбачено цією специфікацією, діють умови договору №ДП 02/04-2025 від 02.04.2025 і сторони підтверджують щодо нього свої зобов'язання.
Вказана специфікація підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
У подальшому, 02.04.2025 відповідачем виставлено рахунок № 02900 від 02.04.2025 (а.с. 54) на суму 236 160, 06 грн за товар Моноамоній фосфат, кількістю 7, 200 тон, ціною за одиницю без ПДВ 27 333, 34 грн, загальною вартістю 196 800, 05 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 236 160, 06 грн.
У свою чергу, 02.04.2025 позивачем, на виконання умов договору та специфікації, було перераховано на рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 236 160, 06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1172 від 02.04.2025 (а.с. 56), з призначенням платежу: «Оплата згідно рахунку № 02900 від 02.04.2025 у сумі 196 800, 05 грн, ПДВ 20% - 39 360, 01 грн».
Однак, як зазначає позивач, товар на суму 236 160, 06 грн відповідачем поставлено не було.
16.05.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за договором поставки за вих. № 5 від 15.05.2025 (а.с. 23), в якій просив відповідача, в строк протягом 5 календарних днів, сплатити суму основного боргу в розмірі 236 160, 06 грн, неустойку в розмірі 87 379, 22 грн та штраф у розмірі 23 616, 00 грн. Однак, конверт з вказаною претензією повернувся на адресу позивача, з відміткою проставленою 05.06.2025 «за закінченням терміну зберігання».
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки у частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 236 160, 06 грн основного боргу, 191 289, 65 грн неустойки, 1 553, 00 грн 3% річних та 1 653, 12 грн інфляційних втрат.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків згідно з ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи, а саме платіжною інструкцією №1172 від 02.04.2025 (а.с. 56) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати за товар в розмірі 236 160, 06 грн.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.4. договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 календарних днів з моменту оплати покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.
Пунктом 8 специфікації сторони визначили термін та умови відвантаження, а саме: автомобільна партія 7,200 тон, протягом 3-ох робочих днів, з дати отримання оплати у розмірі 100% попередньої оплати від загальної вартості товару.
Отже, товар мав бути поставлений до 07.04.2025 (02.04.2025 (дата оплати) + 3 робочі дні) включно, однак, доказів поставки товару матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов'язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.
Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов'язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:
- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);
- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);
- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).
Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов'язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.
Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов'язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.
Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове регулювання яких підпадають питання виконання зобов'язань.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, із закінченням строку виконання зобов'язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов'язання припиняється і відповідно трансформується в зобов'язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов'язання припиняється і трансформується в зобов'язання з повернення продавцю відповідного товару.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов'язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що «вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки».
Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після закінчення строку поставки товару, тобто 08.04.2025.
Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів у розмірі 236 160, 06 грн матеріали справи не містять.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 236 160, 06 грн, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 236 160, 06 грн попередньої оплати.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 1 553, 00 грн 3% річних за загальний період з 06.04.2025 по 25.06.2025 та 1 653, 12 грн інфляційних втрат за квітень 2025 року.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 1 553, 00 грн за загальний період з 06.04.2025 по 25.06.2025, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку невірно визначено кінцеву дату поставки товару (05.04.2025), адже п. 8 специфікації сторони визначили термін відвантаження, а саме: протягом 3-ох робочих днів, з дати отримання оплати у розмірі 100% попередньої оплати від загальної вартості товару, тобто кінцевою датою поставки товару є 07.04.2025 (02.04.2025 (дата оплати) + 3 робочі дні). У зв'язку з чим, нарахування 3 % річних повинно здійснюватись з 08.04.2025, а не 06.04.2025, як визначено позивачем.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 08.04.2025 по 25.06.2025 (оскільки у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати з 08.04.2025), встановив що розмір 3 % річних за вказаний період складає 1 533, 42 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 1 653, 12 грн за квітень 2025 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 191 289, 65 грн неустойки за загальний період з 06.04.2025 по 25.06.2025.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення правовідносин), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до п. 7.1.2. договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, яка за своєю правовою природою є пенею в розмірі 191 289, 65 грн за загальний період з 06.04.2025 по 25.06.2025, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку невірно визначено кінцеву дату поставки товару (05.04.2025), адже п. 8 специфікації сторони визначили термін відвантаження, а саме: протягом 3-ох робочих днів, з дати отримання оплати у розмірі 100% попередньої оплати від загальної вартості товару, тобто кінцевою датою поставки товару є 07.04.2025 (02.04.2025 (дата оплати) + 3 робочі дні). У зв'язку з чим, нарахування пені повинно здійснюватись з 08.04.2025, а не 06.04.2025, як визначено позивачем.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за загальний період з 08.04.2025 по 25.06.2025 (оскільки у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати з 08.04.2025), встановив що розмір пені за вказаний період складає 186 566, 40 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 236 160, 06 грн основного боргу, 186 566, 40 грн пені, 1 533, 42 грн 3% річних та 1 653, 12 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 30/32, офіс 31, ідентифікаційний код 31089010) на користь Приватного підприємства «ІЛОТ» (55241, Миколаївська область, Первомайський район, село Брід, вулиця Первомайська, будинок 1, ідентифікаційний код 36855436) 236 160 (двісті тридцять шість тисяч сто шістдесят) грн 06 коп. основного боргу, 186 566 (сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 40 коп. пені, 1 533 (одну тисячу п'ятсот тридцять три) грн 42 коп. 3% річних, 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн 12 коп. інфляційних втрат та 6 477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн 71 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань