ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/11315/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (вул.Центральна, буд.11, м.Покров, Дніпропетровська обл., 53300; ідентифікаційний код 00190928)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» (вул.Іллєнка Юрія, буд.12, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 30809232)
про стягнення 94 836,48 грн
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» про стягнення 94 836,48 грн, з яких 55 786,24 грн збитків, 27 893,00 грн пені та 11 157,24 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ЕЦП Т278/05 від 28.03.2023, що полягає у поставці товару, що не відповідає умовам договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Натомість, 29.09.2025 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.09.2025, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку, АТ «Укрпошта», не було вручене відповідачу під час доставки у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та повернуто за зворотною адресою.
Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/7406/25 відповідач вважається повідомленим належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/11315/25 від 15.09.2025, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» (постачальник) та Акціонерним товариством «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки № ЕЦП Т278/05 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в специфікаціях (додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 2.3 Договору підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є документи, визначені в розділі 3.3 цього Договору. За згодою сторін у специфікаціях (додатках) до Договору можуть бути вказані також й інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість товару та його відповідність національним стандартам, технічним умовам і іншим встановленим законодавством вимогам.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що разом з товаром, але не пізніше дати оплати постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові відповідно до вимог пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зокрема:
- документи щодо якості товару, до яких належить сертифікат відповідності, або декларація про відповідність, або технічний регламент та інші документи, що підтверджують якість Товару та його відповідність національним стандартам, технічній документації, іншій технічній документації та іншим встановленим законодавством вимогам (підпункт 3.3.2);
- для товару іноземного виробництва, зокрема, сертифікат якості виданий виробником товару на підтвердження якості товару (найменування виробника повинно відповідати найменуванню виробника у специфікації) (оригінал або належним чином завірені копії) (підпункт 3.3.4).
Конкретний перелік повного та достатнього обсягу товаросупроводжувальної документації на товар може значитися в специфікації (додатку), що буде мати пріоритет перед умовами, визначеними в Договорі, але стосується виключно поставки товару за відповідною специфікацією (додатком) до Договору.
Згідно з пунктами 5.1 - 5.3 Договору приймання продукції по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6 із змінами та доповненнями (далі-Інструкція П-6), по якості - у відповідності з Інструкцією № П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 із змінами та доповненнями (далі-Інструкція П-7). Після приймання товару покупцем за якістю та кількістю складається акт приймання-передачі товару (за домовленості сторін). У разі виявлення Покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості і/або асортименту та будь-яким іншим умовам Договору покупець письмово, в тому числі за допомогою електронного зв'язку повідомляє постачальника про невідповідність товару. Постачальник або його представник за дорученням зобов'язаний прибути не пізніше чим у триденний термін після отримання виклику, за виключенням часу проїзду для посвідчення факту невідповідності товару умовам Договору шляхом підписання відповідного акту передбаченого вимогами Інструкції П-6/П-7. Постачальник зобов'язаний протягом доби повідомити (в тому числі за допомогою електронного зв'язку або рекомендованим листом) покупця про прибуття/не прибуття представника для участі у прийманні товару за кількістю та/або якістю. Представник постачальника за дорученням зобов'язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імені постачальника. Попереднє приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженою комісією покупця безпосередньо на складі постачальника. Остаточна перевірка відповідності одержаного товару умовам Договору проводиться на складі покупця при відповідності супроводжувальної документації, яка вимагається пунктом 3.3 даного Договору, з підписанням сторонами акту приймання-передачі товару. Зобов'язання постачальника з поставки товару вважається виконаними в момент передачі товару на склад покупця, прийняття його за якістю та кількістю. У разі виявлення покупцем під час приймання/попереднього приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам Договору оформлюється відповідний до вимог Інструкції П-6, Інструкції П-7 акт за участю представників сторін.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту прибуття постачальника або його представника за довіреністю/посвідченням, сторони складають та підписують відповідний до вимог Інструкції П-6, Інструкції П-7 акт. У разі невідповідності якості, кількості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам Договору, постачальник зобов'язується своїми силами, і за свій рахунок замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар на якісний, відповідного асортименту та іншим характеристикам, або ж додатково поставити відсутню кількість товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання акту. Витрати, у тому числі транспортні, по заміні товару покладаються на постачальника.
Відповідно до пункту 5.6 Договору у разі, якщо заміна неякісного, невідповідного асортименту товару неможлива, постачальник зобов'язаний повернути покупцю перераховані за такий товар грошові кошти протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення строку, встановленого для його заміни, а також своїми силами і за свій рахунок у той же термін забрати неякісний, невідповідного асортименту товар. У разі порушення строків повернення грошових коштів, встановлених пунктом 5.6 Договору, покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми неповернених коштів за кожен день прострочення.
У пункті 7.2 Договору зазначено, що якщо протягом гарантійного строку виявляться недоліки: некомплектність або невідповідність товару повністю або частково умовам Договору, постачальник зобов'язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром, відповідним умовам даного Договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів після письмового повідомлення постачальника покупцем про це або винесення висновку незалежної компетентної організації про невідповідність товару умовам даного Договору. Строк заміни може бути обумовлений сторонами в додатковій угоді про заміну Товару. В даному випадку постачальник відшкодовує покупцю всі витрати, пов'язані з гарантійним обслуговуванням товару, в тому числі оплачує послуги з перевезення товару і інші витрати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту подання письмової вимоги покупця. Покупець інформує постачальника про дефекти або невідповідність поставленого товару умовам даного Договору письмово, включаючи опис дефекту невідповідності.
Відповідно до пункту 11.2 Договору у разі порушення постачальником будь-якого зі своїх зобов'язань за Договором, зокрема, поставка товару, не відповідного умовам Договору (в т.ч., з відхиленням від специфікації, року випуску, країни походження, зазначених у цьому Договору), поставка товару невідомого походження; поставка товару, виготовленого в країні, відмінній від країни походження, вказаної в Договорі або заявлених до нього документах і т.п., покупець має право вимагати від постачальника відшкодування понесених збитків, пов'язаних з порушенням постачальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором.
Також у разі порушення строку заміни товару, встановленого пп. 5.4, 5.5 Договору, а також порушення строку усунення виявлених дефектів шляхом заміни дефектного товару новим товаром, встановленого пунктом 7.2 Договору, покупець має право вимагати від постачальника в термін до 3 (трьох) банківських днів після закінчення такого строку заміни, штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та / або невідповідного асортименту товару (пункт 11.11 Договору).
У пункті 11.12 Договору сторони домовились про те, що позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) та відшкодування збитків за цим Договором встановлюється такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності. При цьому нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало б бути виконано.
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками і діє до 31 грудня поточного року, але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 13.1 Договору).
У специфікаціях, що є додатками № ЕЦП 1 від 28.03.2023, № ЕЦП 2 від 18.04.2023, № ЕЦП 3 від 13.06.2023, № ЕЦП 4 від 23.06.2023, № ЕЦП 5 від 16.08.2023, сторони узгодили найменування, технічні характеристики, кількість, ціну, строк та умови поставки, а також умови оплати товару. Також у специфікаціях визначено гарантійний термін товару, який не перевищує 12 місяців з дати постачання.
У період з березня по серпень 2023 року відповідач поставив позивачу товар відповідно до вищенаведених специфікацій на загальну суму 57 440,64 грн, що підтверджується видатковими накладними № 160 від 28.03.2023 на суму 20 266,80 грн, № 209 від 25.04.2023 на суму 24 585,84 грн, № 290 від 23.06.2023 на суму 6 120,00 грн, № 339 від 23.06.2023 на суму 1 740,00 грн, № 475 від 17.08.2023 на суму 4 728,00 грн.
Згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками, позивач товар повністю оплатив.
Як зазначає позивач, разом із товарами відповідач надав позивачу сертифікати виробників: RULMENTI S.A.Barlad company, ТМ «URB», Румунія; DYZV/FO, Китай.
Згодом позивач, відповідно до умов Договору та вимог Інструкції П-7, направив відповідачу лист № 145/05 від 25.03.2025, у якому повідомив про те, що він виконав перевірку аутентичності поставленого товару, за результатами якої встановлено, що поставлений на виконання умов Договору товар є фальсифікатом. Даним листом викликано уповноваженого представника відповідача для спільного обстеження підшипників і складання двостороннього акта згідно з Інструкцією П-7.
У зв'язку з тим, що відповідач свого уповноваженого представника для обстеження поставленого товару та складання двостороннього акту не направив, 31.03.2025 комісією у складі працівників позивача та за участю представника незацікавленої сторони було складено акт № 6 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, яка поставлена на АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», у пункті 10 якого зазначено, що 01.10.2024, 24.10.2024 проведено перевірку на справжність відповідно до вказівок сайту виробника, згідно з відповіддю виробника [RULMENTI S.A.Barlad company, ТМ «URB», Румунія] поставлена продукція є фальсифікатом.
Згідно з висновком про характер виявлених дефектів у продукції або її некомплектності та причини їх виникнення, зазначеним у пункті 14 акта № 6 від 31.03.2025, відповідно до умов Договору та специфікацій, що є додатками № ЕЦП 1 від 28.03.2023, № ЕЦП 2 від 18.04.2023, № ЕЦП 3 від 13.06.2023, № ЕЦП 4 від 23.06.2023, № ЕЦП 5 від 16.08.2023, поставлений товар підлягає заміні постачальником.
Відповідно до пункту 12 акта № 6 від 31.03.2025 кількість некомплектної або неякісної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів, деталей та їх загальна вартість, зазначені у рахунку на оплату № 194 від 13.03.2023 на суму брака 18 632,40 грн; рахунку на оплату № 278 від 05.04.2023 на суму брака 24 585,84 грн; рахунку на оплату № 409 від 23.06.2023 на суму брака 6 120,00 грн; рахунку на оплату № 440 від 23.06.2023 на суму брака 1 740,00 грн; рахунку на оплату № 580 від 27.07.2023 на суму брака 4 728,00 грн.
Загальна сума забракованого позивачем товару склала 55 786,24 грн.
25.04.2025 в паперовій, а 01.05.2025 в електронній формі позивач направив відповідачеві лист № 206/05 від 24.04.2025, до якого було додано акт № 6 від 31.03.2025. Даним листом позивач просив відповідача здійснити заміну товару, який не відповідає умовам Договору.
03.07.2025 в електронній, а 07.07.2025 в паперовій формі позивач направив відповідачу претензію № 101-226/24 від 03.07.2025, у якій вимагав сплатити 77 542,82 грн, з яких 55 786,24 грн вартість дефектного товару, 10 599,34 грн пені та 11 157,24 грн штрафу.
Відповіді на претензію відповідач не надав.
З огляду на те, що відповідач поставив товар, що не відповідає умовам Договору і не замінив його на вимогу позивача, останній звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 55 786,24 грн збитків, що становить вартість забракованого товару, 27 893,00 грн пені на підставі пункту 5.6 Договору та 11 157,24 грн штрафу на підставі пункту 11.11 Договору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частин 1, 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (частина 1 статті 676 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Водночас частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
За приписами статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Частиною 1 статті 680 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 3 статті 680 Цивільного кодексу України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
При цьому якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту (частина 5 статті 680 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 916/604/21 викладено висновок про те, що товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі товару у власність.
При цьому поняття асортимент, комплектність, кількість, якість не є тотожними поняттями. Вони різняться за юридичним змістом, правовою природою, а також і за обсягом прав покупця, зокрема при прийнятті товару, та обов'язків продавця, у разі передачі покупцеві товару, що не відповідає умовам договору щодо асортименту, комплектності, кількості, якості.
Як встановлено судом, відповідач на виконання Договору поставив позивачу товар вартістю 57 440,64 грн. При цьому сторони не складали акти приймання-передачі товару відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Договору, натомість поставка підтверджується видатковими накладними № 160 від 28.03.2023 на суму 20 266,80 грн, № 209 від 25.04.2023 на суму 24 585,84 грн, № 290 від 23.06.2023 на суму 6 120,00 грн, № 339 від 23.06.2023 на суму 1 740,00 грн, № 475 від 17.08.2023 на суму 4 728,00 грн.
Суд враховує, що видаткові накладні № 160 від 28.03.2023, № 290 від 23.06.2023 та № 339 від 23.06.2023 не підписані представником позивача, водночас позивач фактичне отримання товару не заперечує, його оплатив та виявив приховані недоліки у поставленому товарі виробництва RULMENTI S.A.Barlad company, ТМ «URB», Румунія, що і є безпосередньою підставою виникнення цього спору.
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2024 позивачем було направлено виробникові запит щодо підтвердження оригінальності поставленого відповідачем товару, на що 24.10.2024 було отримано відповідь про те, що поставлений товар не є оригінальною продукцією ТМ «URB».
З урахуванням проведеної перевірки автентичності поставленого товару, позивач відповідно до умов Договору та вимог Інструкції П-7, направив відповідачу лист № 145/05 від 25.03.2025, у якому повідомив про те, що за результатами перевірки встановлено, що поставлений на виконання умов Договору товар є фальсифікатом. Даним листом також викликано уповноваженого представника відповідача для спільного обстеження підшипників і складання двостороннього акта згідно з Інструкцією П-7.
У зв'язку з тим, що відповідач свого уповноваженого представника для обстеження поставленого товару та складання двостороннього акту не направив, 31.03.2025 комісією у складі працівників позивача та за участю представника незацікавленої сторони було складено акт № 6 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, яка поставлена на АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», у пункті 10 якого зазначено, що 01.10.2024, 24.10.2024 проведено перевірку на справжність відповідно до вказівок сайту виробника, згідно з відповіддю виробника [RULMENTI S.A.Barlad company, ТМ «URB», Румунія] поставлена продукція є фальсифікатом.
Згідно з висновком про характер виявлених дефектів у продукції або її некомплектності та причини їх виникнення, зазначеним у пункті 14 акта № 6 від 31.03.2025, відповідно до умов Договору та специфікацій, що є додатками № ЕЦП 1 від 28.03.2023, № ЕЦП 2 від 18.04.2023, № ЕЦП 3 від 13.06.2023, № ЕЦП 4 від 23.06.2023, № ЕЦП 5 від 16.08.2023, поставлений товар підлягає заміні постачальником.
Відповідно до пункту 12 акта № 6 від 31.03.2025 кількість некомплектної або неякісної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів, деталей та їх загальна вартість, зазначені у рахунку на оплату № 194 від 13.03.2023 на суму брака 18 632,40 грн; рахунку на оплату № 278 від 05.04.2023 на суму брака 24 585,84 грн; рахунку на оплату № 409 від 23.06.2023 на суму брака 6 120,00 грн; рахунку на оплату № 440 від 23.06.2023 на суму брака 1 740,00 грн; рахунку на оплату № 580 від 27.07.2023 на суму брака 4 728,00 грн.
Загальна сума забракованого позивачем товару склала 55 786,24 грн.
У пункті 1 Інструкції П-7 зазначено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.
Відповідно до пункту 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її обробки, що здійснюється послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки повинен бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, яке виявило недоліки. Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними термінами служби або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну. Якщо для участі в складанні акта викликається представник виробника (відправника), то до встановленого 5-денного терміну додається час, необхідний для його приїзду. Акт про приховані недоліки товарів, гарантійний термін на які обчислюється з моменту їх роздрібного продажу, може бути складений також у період зберігання до продажу, незалежно від часу отримання товарів. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.
Згідно з пунктом 33 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами поставки іншими обов'язковими правилами та договором.
У пунктах 14, 16 Інструкції П-7 визначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, які засвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.). При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
Згідно з пунктом 20 Інструкції П-7 при нез'явленні представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез'явленні його за викликом одержувача (покупця) перевірка здійснюється: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.
За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пп. 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції (пункт 29 Інструкції П-7).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, товар визначений у специфікаціях, що є додатками № ЕЦП 1 від 28.03.2023, № ЕЦП 2 від 18.04.2023, № ЕЦП 3 від 13.06.2023, № ЕЦП 4 від 23.06.2023, № ЕЦП 5 від 16.08.2023, було поставлено відповідно 28.03.2023, 25.04.2023, 23.06.2023, 17.08.2023.
В усіх зазначених специфікаціях визначено гарантійний термін товару, який не перевищує 12 місяців з дати постачання.
Про виявлення прихованого недоліку товару, яким у даному випадку є його невідповідність товару умовам Договору (поставка не оригінального товару), позивач дізнався 25.07.2024 із листування з представником RULMENTI S.A.Barlad company. Листом останнього від 24.10.2024 підтверджено невідповідність поставленого відповідачем товару умовам Договору.
Отже, станом на 31.03.2025, тобто на дату складення акту № 6 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, яка поставлена на АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» вже закінчився як встановлений пунктом 9 Інструкції П-7 строк для його складення, так і встановлений частиною 3 статті 680 Цивільного кодексу України строк пред'явлення продавцю вимоги у зв'язку з недоліками товару.
Між тим, як вже зазначав суд, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі товару у власність.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд відзначає, що такий недолік як поставка товару, що не відповідає умовам договору є таким, що виник до передання товару покупцеві у розумінні статті 679 Цивільного кодексу України та, у даному випадку, був виявлений позивачем у порядку перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу, передбаченому статтею 687 цього Кодексу шляхом направлення запиту до виробника товару, що відповідає звичаям ділового обороту, у зв'язку з чим суд вважає, що належним у такому випадку є обрання позивачем одного із способів захисту прав, що визначені у статті 678 Цивільного кодексу України, яка регламентує правові наслідки передання товару неналежної якості.
При цьому оскільки поставка товару, що не відповідає умовам договору не унеможливлює його використання за призначенням, то покупець має право скористатися як способами захисту, передбаченими частиною 1 статті 678 Цивільного кодексу України, а саме вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару, так і передбаченими частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України, а саме за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 , пунктами 5, 7, 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20.
Обставини справи свідчать про те, що позивач листом № 206/05 від 24.04.2025 просив відповідача здійснити заміну товару, який відповідає умовам Договору, що є його правом, яке відповідає змісту порушеного права та полягає у примусовому виконанні обов'язку боржником.
Відповідач, утім, відповіді не надав та спірний товар не замінив.
Натомість у подальшому, звертаючись до відповідача із претензією та до суду із позовом у цій справі, позивач заявляє вимогу щодо стягнення 55 786,24 грн збитків, що становить вартість забракованого товару, 27 893,00 грн пені на підставі пункту 5.6 Договору та 11 157,24 грн штрафу на підставі пункту 11.11 Договору.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки (майнова шкода) - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
В контексті встановлених обставин справи, суд відзначає, що хоча матеріалами справи підтверджується постачання відповідачем товару, що не відповідає умовам Договору, проте позивачем не доведено завдання йому збитків (матеріальної шкоди) внаслідок поставки неоригінального товару, як-от пошкодження його майна через використання неоригінальних підшипників, здійснення ним витрат на усунення недоліків такого товару тощо, а також не доведено вини відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач знав про те, що поставлений ним товар не є оригінальною продукцією ТМ «URB», але свідомо видавав його за оригінальний.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про недоведеність вимоги щодо відшкодування збитків та її неефективність, натомість за висновком суду ефективним способом захисту порушеного права позивача є один із способів захисту, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України.
Суд також зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відмовився від договору та вимагав повернути сплачену за товар грошову суму. З урахуванням викладеного у суду також відсутні підстави вважати, що у спосіб стягнення збитків позивач по-суті вдався до передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України способу захисту в виді вимоги повернути сплачені за товар кошти, оскільки від Договору позивач не відмовився, натомість додатково заявив вимоги щодо стягнення неустойки за Договором.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, суд зазначає таке.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5.6 Договору у разі, якщо заміна неякісного, невідповідного асортименту товару неможлива, постачальник зобов'язаний повернути покупцю перераховані за такий товар грошові кошти протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення строку, встановленого для його заміни, а також своїми силами і за свій рахунок у той же термін забрати неякісний, невідповідного асортименту товар. У разі порушення строків повернення грошових коштів, встановлених пунктом 5.6 Договору, покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми неповернених коштів за кожен день прострочення.
Позов в частині стягнення пені в розмірі 27 893,00 грн пені на підставі пункту 5.6 Договору мотивований тим, що позивач листом № 206/05 від 24.04.2025 просив відповідача здійснити заміну товару, який не відповідає умовам Договору, тому відповідач був зобов'язаний у строк до 21.05.2025 включно здійснити заміну такого товару, однак цього не зробив, як і у строк до 26.05.2025 не повернув сплачені за нього кошти.
Однак суд зауважує, що розділ 5 Договору визначає порядок приймання-передачі товару.
Положення пунктів 5.1 - 5.7 Договору викладені послідовно, доповнюють один одне та з урахуванням положень Інструкції П-7 визначають порядок приймання-передачі та виявлення недоліків товару саме під час його приймання.
Отже пункт 5.6 Договору, яким передбачено обов'язок повернути кошти, сплачені покупцем за неякісний товар, кореспондується із пунктами 5.3, 5.4 Договору, які регламентують засвідчення факту поставки неякісного товару, який не приймається покупцем, про що сторони складають відповідний акт.
Аналогічним чином пеня, передбачена пунктом 5.6 Договору, застосовується у разі прострочення повернення сплачених коштів за товар, який неможливо замінити, але на стадії його приймання покупцем.
За Договором приймання товару покупцем засвідчується актом приймання-передачі товару, але сторони засвідчили цей факт видатковими накладними.
Відтак, після прийняття товару покупцем виявлення недоліків регулюється не нормами розділу 5, а іншими нормами, зокрема пунктом 7.2 Договору, яким передбачено, що якщо протягом гарантійного строку виявляться недоліки: некомплектність або невідповідність товару повністю або частково умовам Договору, постачальник зобов'язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром, відповідним умовам даного Договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів після письмового повідомлення постачальника покупцем про це або винесення висновку незалежної компетентної організації про невідповідність товару умовам даного Договору.
У разі порушення строку заміни товару, встановленого пп. 5.4, 5.5 Договору, а також порушення строку усунення виявлених дефектів шляхом заміни дефектного товару новим товаром, встановленого пунктом 7.2 Договору, покупець має право вимагати від постачальника в термін до 3 (трьох) банківських днів після закінчення такого строку заміни, штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та / або невідповідного асортименту товару (пункт 11.11 Договору).
Водночас, як встановлено судом вище, позивач виявив недоліки, а саме поставку товару, що не відповідає умовам Договору, після закінчення гарантійного строку, який становить 12 місяців з дати поставки кожної партії товару.
За таких обставин, суд констатує відсутність обставин, що відповідно до умов Договору є підставою стягнення з відповідача пені, на підставі пункту 5.6 Договору, та штрафу на підставі пункту 11.11 Договору.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, зважаючи на предмет і підстави позову, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3 028,00 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.10.2025.
Суддя Т.П. Капцова