ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.10.2025Справа № 910/11305/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (б.Міхновського Миколи, буд.38, оф.301-321, м.Київ, 01104; ідентифікаційний код 43409145)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» (вул.Солом'янська, буд.3, оф.6, м.Київ, 03110; ідентифікаційний код 43163359)
про стягнення 338 978,51 грн
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індстрі» про стягнення 338 978,51 грн, з яких 308 162,28 грн заборгованості та 30 816,23 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого за договором поставки залізобетонних виробів № 156 від 27.11.2023 товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
30.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в частині стягнення штрафу, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який, за доводами відповідача, звільняє його від відповідальності у період воєнного стану.
02.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до договору поставки.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» (покупець) було укладено договір поставки залізобетонних виробів № 156 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується у встановлений строк передати у власність покупця залізобетонні вироби (далі - товар) для виконання проекту «Відновлення об'єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення на території Бородянської селищної територіальної громади», а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.
Відповідно до пункту 1.3 Договору загальна кількість товару, що поставляється, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, типами, розмірами визначається у видатковій накладній.
У пункті 2.5 Договору сторони погодили наступний порядок оплати:
- попередня оплата в розмірі 30 відсотків від вартості товару протягом 5 днів від дати рахунку-фактури постачальника (підпункт 2.5.1);
- відстрочка платежу в розмірі 70 відсотків від вартості товару протягом 60 днів з дати поставки товару покупцю. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначений статтею 534 Цивільного кодексу України (підпункт 2.5.2).
За умовами пунктів 3.3, 3.5, 3.8, 3.9 Договору датою поставки товару є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника. Постачальник зобов'язаний передати покупцю товар на умовах Договору в асортименті та за ціною, визначеною у конкретній видатковій накладній. Під час поставки постачальник надає покупцю: товарно-транспортну накладну; два примірники видаткової накладної та рахунок; документ, який підтверджує якість товару. Покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 днів з дати її отримання.
Відповідно до пункту 6.13 Договору якщо поставка товару відбулась на умовах відстрочення платежу, покупець отримав товар але не розрахувався за нього з постачальником у визначені Договором строки, то в цьому випадку покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді 10 відсотків від простроченої суми.
У пункті 6.14 Договору сторони погодили, що незважаючи на вимоги статті 258 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 259 цього Кодексу позовна давність про сплату штрафу, пені встановлюється сторонами в межах терміну загальної позовної давності - три роки.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
У специфікації № 1, що є додатком № 1 до Договору, сторони визначили назву, кількість і ціну товару, умови і строк його поставки, а також уточнили порядок оплати, а саме 30% попередня оплата та відстрочка платежу у розмірі 70% протягом 60 робочих днів після отримання товару.
01.05.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, у якому дійшли згоди внести зміни до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 розділу 2 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Відстрочка платежу у розмірі 70 відсотків від вартості товару сплачується покупцем до 01.09.2025. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначений статтею 534 Цивільного кодексу України».
Позивач зазначає, що він, на виконання своїх договірних зобов'язань, відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 432 184,95 грн, який відповідач прийняв, про що свідчать видаткові накладні № 156 від 06.02.2024 на суму 229 182,65 грн, № 182 від 09.02.2024 на суму 65 772,75 грн, № 186 від 12.02.2024 на суму 90 433,00 грн, № 278 від 29.02.2024 на суму 16 730,40 грн, № 280 від 29.02.2024 на суму 30 066,15 грн, проте власні зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 124 022,67 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 10/04/2025 від 10.04.2025, у якій просив сплатити заборгованість у розмірі 308 162,28 грн.
У відповідь, листом № 25-Ю від 02.05.2025, відповідач визнав наявність і розмір заборгованості, однак повідомив про неможливість її сплатити через перебування у скрутному фінансовому стані.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 308 162,28 грн заборгованості та 30 816,23 грн штрафу.
Заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення штрафу відповідач посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який, за доводами відповідача, звільняє його від відповідальності у період воєнного стану.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 432 184,95 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 156 від 06.02.2024 на суму 229 182,65 грн, № 182 від 09.02.2024 на суму 65 772,75 грн, № 186 від 12.02.2024 на суму 90 433,00 грн, № 278 від 29.02.2024 на суму 16 730,40 грн, № 280 від 29.02.2024 на суму 30 066,15 грн.
Вказані видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у пункті 2.5 Договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 01.05.2025 до Договору, порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мали бути виконані у два етапи:
- 30% вартості мали бути сплачені протягом 5 днів від дати рахунку-фактури позивача;
- 70% вартості мали бути сплачені до 01.09.2025.
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних інструкцій № 690 від 04.12.2023 на суму 99 923,52 грн та № 121 від 09.02.2024 на суму 24 099,15 грн відповідачем було перераховано на рахунок позивача 124 022,67 грн.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 308 162,28 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 816,23 грн штрафу.
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 6.13 Договору якщо поставка товару відбулась на умовах відстрочення платежу, покупець отримав товар але не розрахувався за нього з постачальником у визначені Договором строки, то в цьому випадку покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді 10 відсотків від простроченої суми.
З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі пункту 6.13 Договору, за неналежне виконання грошового зобов'язання, визнається судом обґрунтованою.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Зазначеним пунктом передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України регулює правовідносини, пов'язані з наданням позики (кредиту), і до спірних правовідносин у справі що розглядається, а саме, правовідносин що виникають на підставі договору поставки, не застосовується.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 308 162,28 грн, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від зазначеної суми, що становить 30 816,23 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 308 162,28 грн заборгованості та 30 816,23 грн штрафу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5 084,68 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» (вул.Солом'янська, буд.3, оф.6, м.Київ, 03110; ідентифікаційний код 43163359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (б.Міхновського Миколи, буд.38, оф.301-321, м.Київ, 01104; ідентифікаційний код 43409145) заборгованість в розмірі 308 162 (триста вісім тисяч сто шістдесят дві) грн 28 коп., штраф в розмірі 30 816 (тридцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 084 (п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 68 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.10.2025.
Суддя Т.П. Капцова