ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2025Справа №910/7119/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення заборгованості у розмірі 427 067,93 грн,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення заборгованості у розмірі 427 067,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" вказує, що за відсутності порушення зобов'язання позивачем за Договором №2106000070 від 18.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як замовник за Договором та бенефіціар за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, звернулось до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (банк-гарант) за виплатою суми банківської гарантії, у зв'язку з чим відповідачем було безпідставно набуто та утримано в період з 04.07.2023 по 14.11.2024 належні позивачу кошти у розмірі 2 311 200,00 грн.
Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" нарахованих за період з 04.07.2023 по 14.11.2024 3% річних у розмірі 81 429,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 219 177,50 грн.
Крім того, позивач вказує, що у зв'язку з безпідставним набуттям коштів відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" було вимушене сплачувати АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" відсотки за платіж за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, що позивач вважає збитками у розмірі 126 461,16 грн, відшкодування яких просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 5 124,82 грн та на оплату професійної правничі допомоги у розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані у визначені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 відкрито провадження у справі №910/7119/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
27.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" порушило строки виконання робіт за Договором №2106000070 від 18.06.2021, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не мало можливості користуватись результатом замовлених робіт протягом тривалого часу. Як вказує відповідач, дані обставини були встановлені судами у справі №910/19593/23. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем було порушено строки виконання робіт, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за Договором №2106000070 від 18.06.2021, то 27.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було направлено вимогу про виконання банківської гарантії гаранту, оскільки наявність гарантійного випадку була очевидною. При цьому відповідач вважає, що банківська гарантія не є мірою відповідальності принципала, а тому для звернення банківської гарантії до виконання не є важливим встановлення наявності або відсутності вини порушника - достатньо лише факту порушення умов договору. Відповідач наголошує, що до 04.11.2024 - дати набрання судовим рішенням у справі №910/19593/23 законної сили - отримання відповідачем коштів за банківською гарантією, з огляду на обставини справи, було правомірним, оскільки вимогу про виконання банківської гарантії направлено у зв'язку із наявністю очевидного факту прострочення виконання позивачем робіт за Договором №2106000070 від 18.06.2021, навіть з урахуванням засвідченого періоду дії обставин непереборної сили. Також відповідач вказує, що на правовідносини щодо повернення суми банківської гарантії поширюються умови Договору №2106000070 від 18.06.2021 щодо проведення остаточних розрахунків, яким в свою чергу передбачено, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 проценти річних від простроченої суми, тому нарахування позивачем 3% річних є неправомірним. Крім того відповідач зазначає, що позивачем помилково визначено дату початку періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки до дати набрання постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/19593/23 законної сили - 04.11.2024 відповідач обґрунтовано вважав свої дії щодо звернення банківської гарантії до виконання правомірними, оскільки мало місце фактичне прострочення виконання робіт підрядником за забезпеченим договором навіть з урахуванням документально підтвердженого періоду дії форс-мажору, на підставі якого сторонами укладалась додаткова угода для продовження строку дії договору. Також відповідач вказує, що при визначенні строку нарахування інфляційних втрат та відсотків річних позивачем не враховано положення ст.ст. 253 і 254 ЦК України, якими визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та до періоду не може бути включено неповний день - день події, якою обмежується такий строк. Щодо заявлених позивачем до відшкодування відсотків за користування послугами гаранта (стягнення збитків), то Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" вказує, що згідно зі ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Тобто відповідач вважає, що оскільки він не є стороною Договору про надання банківської гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, то його умови не створюють для нього жодних прав та/чи обов'язків. В даному випадку, у разі неналежного виконання умов цього договору відповідні наслідки настають виключно для сторін цього правочину. При цьому відповідач звертає увагу суду, що Додатковий договір №5 до Договору про надання банківської гарантії №BGV/UA/03-2-07052 був укладений 04.07.2023, а банківська гарантія сплачена банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 05.07.2023, тобто раніше ніж кошти були перераховані на рахунки позивача вже відбулися кредитні зобов'язання позивача перед банком, відтак станом на 04.07.2023 принципал вже не виконав умови Договору №BGV/UA/03-2-07052 перед банком (п. 2.2.6), і як наслідок у нього виникла заборгованість, яка і була зафіксована в Додатковому договорі №5. Таким чином відповідач вважає, що необхідність сплачувати проценти у принципала виникла виключно з його волі шляхом неналежного виконання своїх зобов'язань перед банком за Договором про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, а не у зв'язку з діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України". Щодо заявленого позивачем розрахунку судових витрат, то відповідач вказує, що правнича допомога ТОВ "Газойлтехнопайп" надається Адвокатським об'єднанням "Синегор" на підставі Договору №17.10-1 від 17.10.2023, тому при поданні позовної заяви 05.06.2025 позивач не мав жодних перешкод для подання копії цього договору з відповідними додатками разом із позовною заявою, а відтак відсутні підстави для прийняття до справи та врахування під час розподілу судових витрат сторін копії Договору №17.10-1 від 17.10.2023.
01.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 по справі №910/19593/23 встановлено, що обставини непереборної сили, згідно Сертифікату, діяли для позивача з 24 лютого 2022 року і продовжували діяти станом 05 грудня 2022 року, а тому зобов'язання за договором мали бути виконані у строк до 14.11.2023. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснено належне виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором, що виключає право Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на задоволення вимог за банківською гарантією, проте відповідачем в результаті здійснення гарантом платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), отже вказані кошти є такими, що набуті відповідачем безпідставно. Також позивач зазначає, що зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а відтак дані правовідносини не підпадають під регулювання Договору №2106000070 від 18.06.2021, тому правомірним є нарахування 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК. Як стверджує позивач, Додатковим договором №5 між позивачем та банком не було встановлено нових норм в частині розміру відсотків річних. Вказана норма міститься і в основному договорі про надання гарантії (п. 2.2.7). Додатковим договором №5 сторони лише визначали графік погашення платежів за заборгованістю, яка виникла у позивача, через дії відповідача, натомість сплата відсотків підтверджується платіжними інструкціями.
07.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що станом на дату завершення Договору №2106000070 від 18.06.2021 роботи по 2-му етапу зі строком їх виконання не пізніше 14.04.2022, виконані 29.09.2023, а роботи по 3-му етапу, при строку їх виконання не пізніше 18.06.2022, виконані 30.12.2022. Такі ж обставини встановлені судом у справі №910/19593/23 та не спростовуються сторонами. Відтак для відповідача є очевидним факт виконання робіт після спливу граничного строку їх виконання (18.06.2022), тобто неналежного виконання договору підрядником, що за умовами спірної банківської гарантії є гарантійним випадком. Відповідач вчергове зазначає, що банківська гарантія не є мірою відповідальності принципала, а тому для звернення банківської гарантії до виконання не є важливим встановлення наявності або відсутності вини порушника - достатньо лише факту порушення умов договору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" наполягає, що до 04.11.2024 - дати набрання судовим рішенням у справі №910/19593/23 законної сили - у нього був відсутній обов'язок повернення зазначених коштів з огляду на обставини справи, оскільки вимогу про виконання банківської гарантії направлено у зв'язку із наявністю очевидного факту прострочення виконання позивачем робіт за договором. Враховуючи те, що акт про зупинення робіт сторонами не підписувався, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" на підтвердження форс-мажорних обставин не надавало сертифікат ТПП, додаткові угоди по даним обставинам не укладалися, тому, на думку відповідача, позивач помилково вважає, що строк виконання робіт був продовженим. Також відповідач вважає, що повернення безпідставно набутих коштів та відповідні компенсації мають бути здійснені з урахуванням умов банківської гарантії BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 та Договору №2106000070 від 18.06.2021, тому на правовідносини сторін поширюються умови Договору №2106000070 від 18.06.2021 до проведення остаточних розрахунків. Відповідач також повторно вказує, що кредитні зобов'язання ТОВ "Газойлтехнопайп" та АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" виникли за їх обопільною домовленістю, яка втілена у Договорі про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, а кредитування на 28% відсотків вже було передбачено з самого початку умовами договору надання банківської гарантії, а не виключно Додатковим договором №5.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №910/7119/25 доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Оскільки сторонами подано всі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, заяви по суті спору, то справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
19.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" розмістило на порталі https://prozorro.gov.ua/ оголошення про проведення відкритих торгів №UA-2021-02-19-007323-b, предметом яких була закупівля Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова), та розмістило відповідну тендерну документацію для процедури закупівлі.
За результатами проведення процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп".
18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (підрядник) укладений Договір №2106000070 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов договору про закупівлю, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за договором згідно з договірною ціною (Додаток №2) становить 46 224 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до Договору та є невід'ємною його частиною.
За умовами п. 10.9.1 Договору відповідно до умов п. 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Верхня Білка, ГРС Заліски, ГРС Довге, ГРС Вістова)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2021-02-19-007323-b, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 19.02.2021, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 2 311 200,00 грн, що становить 5% відсотків ціни договору.
Термін дії гарантії - до 23.08.2022 включно (п. 10.9.3 Договору).
Також між сторонами підписані додатки до договору:
- Додаток №1 - технічні вимоги і якісні характеристики;
- Додаток №2 - договірна ціна;
- Додаток №3 - графік виконання робіт.
Зокрема графіком виконання робіт передбачено:
- обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації; граничний термін виконання робіт - 120 календарних днів;
- виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи; граничний термін виконання робіт - 300 календарних днів;
- пусконалагоджувальні роботи та здача об'єкту в експлуатацію; граничний термін виконання робіт - 365 календарних днів.
Відповідно 15.06.2021 на виконання вимог п. 10.9.1 Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (принципал) та Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (гарант) укладений Договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052, відповідно до п. 1.1 якого гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара, забезпечення виконання договору на суму 2 311 200,00 грн.
За умовами Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 гарантія є безумовною та безвідкличною.
На підставі Договору про надання гарантії банк видав банківську гарантію №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, згідно якої повна (максимальна) сума банківської гарантії становить 2 311 200,00 грн, і банк, як гарант, безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
У подальшому 28.02.2022 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" видано наказ №61, яким наказано призупинити тимчасово проведення та виконання робіт/послуг, зокрема за Договорами №2106000070, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та початком військового вторгнення російських військ на територію України, введенням надзвичайного стану згідно Указу Президента України №63/2022 від 23.02.2022, введенням воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, введенням комендантської години на території Київської області та з метою збереження життя і здоров'я працівників.
Листом вих. №270 від 03.03.2022 позивач повідомив відповідача про зупинку виконання робіт, зокрема по Договору №2106000070, з посиланням на п. 8.4, яким передбачено збільшення терміну дії договору та тривалості виконання робіт на період дії непереборних обставин, які діють на території України з 24.02.2022, та просив прийняти дану інформацію до уваги і при нагоді укласти додаткові угоди на збільшення терміну виконання робіт.
18.07.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою було зменшено загальну вартість Договору до 46 008 720,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 7 668 120,00 грн; збільшено строк виконання робіт до 515 календарних днів з дати підписання і термін дії гарантії - до 15.12.2022 включно. Додатками до Додаткової угоди №1 є Додаток №1 - технічні вимоги і якісні характеристики та Додаток №2 - договірна ціна.
Продовження терміну дії банківської гарантії відбулося 30.06.2022 шляхом надання банком відповідачу зміни №1 від 30.06.2022 до банківської гарантії після підписання між позивачем та банком Додаткового договору №1 від 30.06.2022 до договору про надання гарантії.
11.11.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2, якою змінено термін дії гарантії - до 03.03.2023 включно, а також продовжено строк дії Договору до 592 календарних днів з дати підписання, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Продовження терміну дії банківської гарантії відбулося 11.11.2022 шляхом надання банком відповідачу зміни №2 від 11.11.2022 до банківської гарантії після підписання між позивачем та банком Додаткового договору №2 від 11.11.2022 до договору про надання гарантії.
26.01.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.05.2023 шляхом видачі банком відповідачу зміни №3 від 26.01.2023 до банківської гарантії після підписання між позивачем та банком Додаткового договору №3 від 26.01.2023 до договору про надання гарантії.
16.05.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.06.2023 шляхом видачі банком відповідачу зміни №4 від 16.05.2023 до банківської гарантії після підписання між позивачем та банком Додаткового договору №4 від 16.05.2023 до договору про надання гарантії.
27.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" через ПАТ АБ "Укргазбанк" направило AT "Український будівельно-інвестиційний банк" письмову вимогу за банківською гарантією про сплату 2 311 200,00 грн, в якій вказало, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" неналежно виконало зобов'язання за Договором, забезпечене гарантією.
Після отримання AT "Український будівельно-інвестиційний банк" вказаної вимоги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" надійшло повідомлення банку №4675/03-2 від 28.06.2023 про те, що банк отримав від відповідача вимоги щодо сплати 2 311 200,00 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку відповідно до умов банківської гарантії та просив у строк до 03.07.2023 сплатити вказану суму грошових коштів для забезпечення компенсації суми вимоги.
04.07.2023 між AT "Український будівельно-інвестиційний банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" укладено Додатковий договір №5 до договору про надання гарантії, у якому сторони домовилися про встановлення строку сплати заборгованості в сумі 2 311 200,00 грн до 20.12.2023 включно згідно з графіком.
Згідно з платіжним дорученням №110534769 від 05.07.2023 AT "Український будівельно-інвестиційний банк" здійснило перерахування суми гарантійного платежу у розмірі 2 311 200,00 грн на користь бенефіціара (відповідача).
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" було перераховано AT "Український будівельно-інвестиційний банк" кошти в сумі 2 311 200,00 грн згідно з платіжними інструкціями №3115 від 04.07.2023 у сумі 693 360,00 грн, №3149 від 28.07.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3235 від 29.08.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3338 від 29.09.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3466 від 03.11.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3558 від 29.11.2023 у сумі 269 640,00 грн та №3619 від 18.12.2023 у сумі 269 640,00 грн.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 2 311 200,00 грн безпідставно отриманих коштів з посиланням на те, що відповідач реалізував своє право на отримання гарантійної виплати без достатніх правових підстав, будучи достовірно обізнаним про наявність обставин непереборної сили.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/19593/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/19593/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" 2 311 200,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 34 668,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 41 601,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду 23.01.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №910/19593/23.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 обґрунтована тим, що в силу положень п. 8.4 Договору виконання зобов'язань підрядником продовжене на строк, який відповідає строку дії обставин непереборної сили (абз. 3 стор. 14 постанови), а відтак Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" здійснено належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором (абз. 6 стор. 14 постанови), що виключає право Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на задоволення вимог за банківською гарантією. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією). Отже, вказані кошти є такими, що набуті відповідачем безпідставно (абз 7 стор. 14 постанови).
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Остаточним судовим рішенням - постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №910/19593/23 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" було належним чином виконано своє зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим були відсутні підстави для стягнення банківської гарантії у розмірі 2 311 200,00 грн, а відтак набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" кошти в цій сумі є безпідставно набутими.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами першою, другою та третьою статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Оскільки остаточним судовим рішенням було встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" зобов'язань за Договором, то правова підстава стягнення гарантії (гарантійний випадок - порушення позивачем зобов'язань за забезпеченим зобов'язанням) не існувала як станом на дату ухвалення постанови у справі №910/19593/23, так і на момент пред'явлення гаранту вимоги про сплату банківської гарантії, а відтак правових підстав для стягнення банківської гарантії також не існувало, що спростовує доводи відповідача про очевидність існування порушення позивачем зобов'язань за Договором до набрання законної сили постановою у справі №910/19593/23.
В свою чергу, твердження відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" строків виконання робіт, неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором та очевидну наявність гарантійного випадку станом на дату пред'явлення вимоги гаранту є нічим іншим, як спробою поставити під сумнів остаточне судове рішення - постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №910/19593/23, оскільки ці доводи прямо суперечать встановленим у даному судовому рішенні обставинам, які і стали підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" в межах спору по справі №910/19593/23.
Суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду, тому звертає увагу відповідача на недопустимість поставлення під сумнів остаточного судового рішення в силу як національного законодавства, так і міжнародного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як встановлено апеляційним господарським судом у справі №910/19593/23, кошти в сумі 2 311 200,00 грн були сплачені Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" відповідачу згідно платіжного доручення №110534769 від 05.07.2023 та компенсовані принципалом банку-гаранту (згідно з платіжними інструкціями №3115 від 04.07.2023 у сумі 693 360,00 грн, №3149 від 28.07.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3235 від 29.08.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3338 від 29.09.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3466 від 03.11.2023 у сумі 269 640,00 грн, №3558 від 29.11.2023 у сумі 269 640,00 грн та №3619 від 18.12.2023 у сумі 269 640,00 грн), хоча принципал не мав невиконаного зобов'язання перед бенефіціаром за Договором (не порушив строку виконання робіт), що свідчить про відсутність правових підстав для одержання бенефіціаром коштів у сумі 2 311 200,00 грн.
Тому кошти у розмірі 2 311 200,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України присуджено в межах справи №910/19593/23 поверненню позивачу.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Верховний Суд висловлювався щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у тотожних правовідносинах, зазначивши, що обов'язок поновлення порушеного права шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виникає у набувача наступного дня після їх отримання (постанови від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 11.02.2025 у справі №910/14481/23).
Наведене спростовує доводи відповідача про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" обов'язку повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" безпідставно набуті кошти лише після набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №910/19593/23, оскільки такий обов'язок виник у відповідача з моменту набуття таких коштів (отримання сплати від банка-гаранта).
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти у розмірі 2 311 200,00 грн до 06.07.2023 включно, однак виконав такий свій обов'язок лише 14.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №307962 від 14.11.2024.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів з 04.07.2023 (саме в цей день позивачем було сплачено на користь банка-гаранта перший платіж по Додатковому договору №5) та саме із цієї дати нараховує 3% річних та інфляційні втрати, тобто відповідач нараховує відповідачу 3% річних та інфляційні втрати виходячи із дат, в які ним було здійснено перерахування частинами коштів на користь АТ "Український будівельно-інвестиційний банк".
Суд вважає такий підхід відповідача до застосування статті 625 Цивільного кодексу України неправомірним, оскільки, по-перше, грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" перед АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" не створюють жодних зобов'язань для Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та не зумовлюють виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань.
Підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зобов'язань з повернення безпідставно набутих коштів є факт безпідставного набуття коштів, що в даному випадку мало місце 05.07.2023.
04.07.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не було жодних грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" чи банком-гарантом.
По-друге, враховуючи приписи статті 253 Цивільного кодексу України, обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повернути безпідставно набуті кошти виник на наступний день після отримання таких коштів - 06.07.2023, а відтак відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з 07.07.2023.
Таке трактування приписів ст.ст. 253, 1212 Цивільного кодексу України відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України), адже будь-який набувач / боржник повинен мати час на реалізацію правомірної поведінки - виявити факт надходження коштів, ідентифікувати їх як безпідставно набуті та здійснити банківський переказ на їх повернення.
Крім того, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на 14.11.2024, тобто включно на день, в який відповідачем було повернуто кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп". Однак день фактичного виконання зобов'язання (день, в який було повернуто безпідставно набуті кошти) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, оскільки відсотки річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що правовідносини сторін з приводу виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" обов'язку повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" безпідставно набуті кошти відбулось в рамках Договору та відповідно підпадає під його правове регулювання, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, отримання відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у спірній сумі як банківської гарантії, відбулося у зв'язку з Договором та банківською гарантією, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаними правочинами. При цьому, інших способів повернення коштів закон та дані правочини не передбачають.
З огляду на викладені висновки, а саме те, що спірні кошти фактично були списані не на виконання умов Договору та банківської гарантії, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з вказаних правочинів, а відтак їх умови (в тому числі умова п. 10.11 Договору про встановлення розміру відсотків за користування коштами у розмірі 0,01 процентів річних) не може регулювати спірні правовідносини.
Як вбачається з викладеного у змісті позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач здійснює нарахування на частини боргу за різні періоди, що в рамках визначеного судом періоду прострочення відповідача - з 07.07.2023 по 13.11.2024 є правомірним, в той час імперативні приписи ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлюють обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" в межах визначених частин боргу і періодів та з урахуванням встановленого судом періоду прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 205 619,45 грн та 3% річних у розмірі 81 068,89 грн.
При цьому, відмінність між заявленою Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" сумою інфляційних втрат та встановленою судом сумою інфляційних втрат полягає у тому, що позивач нараховував інфляційні втрати на частини боргу у різні періоди (виходячи із дат, в які ним було перераховано частини боргу банку по Додатковому договору №5), тим самим у певні періоди не включались місяці, в яких була дефляція. Попри наведене у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" виник борг (обов'язок повернути безпідставно одержані кошти) одномоментно в дату отримання таких коштів та існував до повернення їх позивачу.
В свою чергу кошти у сумі 2 311 200,00 грн за період з 07.07.2023 (перший день прострочення) до 13.11.2024 (останній день прострочення) обезцінились на 205 619,45 грн, а не на 219 177,50 грн.
Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про стягнення збитків.
Частинами першою та другою статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За положеннями статті 224 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (подібні висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 910/12875/23, від 01.06.2018 у справі №909/268/16).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, необхідних для відновлення порушеного права, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які би він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.09.2025 у справі №910/21221/21, від 10.10.2024 у справі №922/59/23, від 05.11.2024 у справі №910/3987/20, від 26.06.2024 у справі №922/3976/23.
Як встановлено судом у справі №910/19593/23, 27.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" через ПАТ АБ "Укргазбанк" направило AT "Український будівельно-інвестиційний банк" письмову вимогу за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 про сплату 2 311 200,00 грн, в якій вказало, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" неналежно виконало зобов'язання за Договором, забезпечене гарантією.
Пунктом 2.2.6 Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 встановлено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (принципала) протягом 2 банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.
Натомість у пункті 2.1.5 Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 встановлено обов'язок гаранта у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6. цього Договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов'язань за гарантією.
У разі виконання гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов'язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 2.2.7 Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021).
04.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (як принципалом) та AT "Український будівельно-інвестиційний банк" (як гарантом) укладено Додатковий договір №5 до Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021, за умовами якого сторони домовилися встановити строк сплати заборгованості в сумі 2 311 200.00 грн до 20.12.2023 включно, згідно погодженого графіку.
У пункті 2 Додаткового договору №5 сторони домовилися, що у разі виконання гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією.
Для суду очевидно, що Додатковий договір №5 від 04.07.2023 до Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07052 від 15.06.2021 був укладений гарантом та принципалом у зв'язку та через надходження 27.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" вимоги про сплату банківської гарантії, в той час як остаточним судовим рішенням встановлено відсутність гарантійного випадку у даному випадку.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Суд констатує, що усталеною практикою (діловим звичаєм) є транссформування (оформлення) банком-гарантом та принципалом права зворотної вимоги (регресу) до боржника в межах сплаченої кредитору за гарантією суми та кореспондуючого такому праву обов'язку принципала кредитними правовідносинами.
Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 200 Господарського кодексу України та статей 560, 562, 563, 564, 565 Цивільного кодексу України викладені у пункту 52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 70 зазначеної постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 дійшов висновку про те, що норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
Згідно з пунктом 36 розділу V Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).
Відтак в силу правового регулювання інституту банківської гарантії у AT "Український будівельно-інвестиційний банк" не було підстав для відмови у виплаті банківської гарантії за вимогу бенефіціара з підстав відсутності гарантійного випадку та відповідно банк-гарант та принципал діяли правомірно (в межах правого регулювання), погоджуючи повернення сплаченої кредиторові за гарантією суми на умовах кредитування.
Таким чином саме на бенефіцара (а не на гаранта) покладається відповідальність за правомірну кваліфікацію певних обставин як гарантійного випадку.
В даному випадку через невірну кваліфікацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" обставин своєчасного виконання робіт за Договором як порушення позивачем забезпеченого банківською гарантією зобов'язання, відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність гарантійного випадку та безпідставно отримав за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" від AT "Український будівельно-інвестиційний банк" суму коштів у розмірі 2 311 200,00 грн, яку позивач повинен був повернути банку-гаранту на умовах кредитування під 28% річних.
Відтак сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" банку-гаранту відсотки за користування кредитними коштами є збитками позивача, які останній вимушений був понести для виконання своїх зобов'язань перед банком-гарантом саме через безпідставність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з вимогою про виплату суми гарантії.
Розмір сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" AT "Український будівельно-інвестиційний банк" відсотків у сумі 126 461,16 грн підтверджується платіжними інструкціями №3155 від 28.07.2023 на суму 33 135,76 грн, №3237 від 29.08.2023 на суму 32 506,60 грн, №3339 від 29.09.2023 на суму 25 166,40 грн, №3468 від 03.11.2023 на суму 18 665,08 грн, №3559 від 29.11.2023 на суму 13 422,08 грн, №3625 від 18.12.2023 на суму 3 565,24 грн.
За таких обставин судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування відповідачу збитків: 1) протиправну поведінку (безпідставне звернення відповідача з вимогою про виплату суми гарантії без настання гарантійного випадку); 2) збитки (витрати позивача у розмірі 126 461,16 грн, які він мусив понести для виконання своїх зобов'язань перед банком-гарантом); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками (безпідставне звернення відповідача за виплатою банківської гарантії зумовило виплату банком-гарантом суми гарантії та відповідно виникнення обов'язку у позивача повернути сплачені гарантом кошти на умовах банка-гаранта, тобто зі сплатою відсотків за користування коштами).
Відповідач не навів обставин відсутності в його діях вини. Посилання відповідача про очевидність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" строку виконання робіт за Договором і як наслідок наявність гарантійного випадку суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність гарантійного випадку на підставі тих самих обставин, які були відомі відповідачу на час прийняття ним рішення про звернення до гаранта за банківською гарантією. Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не було позбавлене можливості вірно кваліфікувати дані обставини як такі, що не наділяють його правом на отримання суми банківської гарантії.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 205 619,45 грн, 3% річних у розмірі 81 068,89 грн та збитки у розмірі 126 461,16 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 5 124,82 грн та на оплату професійної правничі допомоги у розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані у визначені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строки.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" в межах справи №910/7119/25 здійснювалось адвокатом Пушинським Миколою Васильовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002510 від 10.11.2022) на підставі ордеру серії ВС №1374540 від 05.06.2025 та Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №910/7119/25 доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Відповідач вказує, що відсутні правові підстави для прийняття Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023 до розгляду з тих підстав, що останній існував на момент подання позову, проте не був поданий разом із ним, хоча в силу приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України усі докази повинні бути подані позивачем разом із позовом. Однак суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, дійсно за загальним правилом господарський процесуальний закон презюмує, що всі докази мають бути подані позивачем разом із позовною заявою.
Однак господарський процесуальний закон також визначає і виключення із загального правила щодо подання доказів. Наприклад, згідно приписів ч. 3 ст. 166, п. 6 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України позивач може подати до суду докази разом із відповіддю на відзив; ч. 3 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок позивача з подання доказів сплати судового збору у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову (що може мати місце лише після подання позову).
Також господарський процесуальний закон встановлює і окремий (спеціальний) строк для подання доказів понесення судових витрат у ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України - такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску - належним чином обґрунтувати поважність причин (пункт 24 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 918/853/20).
Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", подавши до суду 06.10.2025, тобто до ухвалення рішення суду у справі №910/7119/25, докази понесення судових витрат не порушило встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку, а тому відсутні підстави для не прийняття до розгляду копії Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023.
Отже, відповідно п. 1.1 Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Синегор", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", як клієнтом, об'єднання зобов'язалось надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а клієнт зобов'язався прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
У пункті Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023 сторонами погоджено надання об'єднанням послуг з представництва клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (код 40228402) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" (код 42795490) про стягнення грошових коштів, внаслідок неправомірного стягнення суми банківських гарантій. Конкретні спори, в рамках яких клієнту надається правова допомога визначаються у Додатках (Додаткових угодах) до цього Договору.
06.05.2025 Адвокатським об'єднанням "Синегор", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", як клієнтом, укладено Додаткову угоду №06/05-3 до Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023, у п. 1 якої сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та збитків (у разі доцільності), за утримання безпідставно набутого майна (грошових коштів) або коли підстава для утримання майна відпала. Нарахування здійснюється на грошові кошти у розмірі 2 311 200,00 грн, які отримані клієнтом на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 по справі №910/19593/23.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Додаткової угоди №06/05-3 вартість правової допомоги, яка полягає у виробленні та узгодженні правової позиції по справі, підбору актуальної судової практики, кваліфікації спірних правовідносин; вивчення документів по суті спору; написанні позовної заяви та відповіді на відзив; представництві інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства, складає 40 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Фактично спір між сторонами з приводу безпідставно набутих відповідачем коштів було вирішено в межах справи №910/19593/23, в той час як в межах спору по справі №910/7119/25 фактично розглядаються похідні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп".
Правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"в межах справи №910/19593/23 також надавалась адвокатом Пушинським Миколою Васильовичем на підставі Договору №17.10-1 про надання правої допомоги від 17.10.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Синегор", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", як клієнтом.
Відповідно ще під час підготовки позову, поданого в межах справи №910/19593/23, адвокатом було вивчено документи по суті спору (окрім платіжної інструкції щодо повернення безпідставно набутих коштів) та здійснено ознайомлення із судовою практикою у подібних спорах.
Судом також враховано, що дана справа була визнана малозначною і розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання, оскільки предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищував п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина з яких була визнана відповідачем), та враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі свідчать про її незначну складність.
Розгляд справи №910/7119/25 в порядку письмового провадження виключає надання адвокатом позивачу послуг з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства, які б не охоплювались такими послугами як написання позовної заяви та відповіді на відзив.
Відтак надання адвокатом в межах справи №910/7119/25 правової допомоги вартістю 40 000,00 грн не відповідає критеріям дійсності, необхідності та розумності.
За таких обставин, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спору у розмірі 40 000,00 грн є розумним та виправданим, а тому приходить до висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 78, 79, 80, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 53, офіс 1133; ідентифікаційний код 40228402) інфляційні втрати у розмірі 205 619 (двісті п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн 45 коп., 3% річних у розмірі 81 068 (вісімдесят одна тисяча шістдесят вісім) грн 89 коп., збитки у розмірі 126 461 (сто двадцять шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн 16 коп., судовий збір у розмірі 4 957 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 79 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя Р.В. Бойко