вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/867/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код ЄДРПОУ - 42399676, місцезнаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 25438401, місцезнаходження - 90514, Закарпатська область, Тячівський район, село Угля, вулиця Центральна, будинок 14,
про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 13161,15 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач), від імені та в інтересах якої діє Трофимчук Сергій Миколайович (згідно довіреності №97 від 26.08.2024) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі-відповідач) 13161,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати за переданий (поставлений) позивачем у грудні 2024 року природний газ за договором №06-7367/24-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2024, що є підставою стягнення основного боргу в сумі 11281,31 грн, пені у сумі 1263,81 грн, трьох процентів річних у сумі 123,32 грн та інфляційних втрат у сумі 492,71 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до КНП «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні, вирішено розглянути в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом п.1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи "Заводнік проти Словенії", заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа "Созонов та інші проти України", заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали від 05.08.2025 року про відкриття провадження була скерована позивачу, представнику позивача, 05.08.2025 року в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», його представника, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 05.08.2025 року, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду».
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Згідно відповіді №13119380 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 29.07.2025 року, встановлено, що юридична особа - КНП «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 25438401 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дана відповідь була сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Враховуючи відсутність у відповідача на день відкриття електронного кабінету, 05.08.2025 копія ухвали про відкриття провадження від 05.08.2025 направлена КНП «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області рекомендованим поштовим відправленням з повідомлення про вручення поштового відправлення №0601178096773 від 05.08.2025 по адресу, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що є офіційним місцезнаходженням відповідача: 90514, Закарпатська область, Тячівський район, село Угля, вулиця Центральна, будинок 14.
11.08.2025 до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601178096773 від 05.08.2025, в якому зазначено, що Комунальне некомерційне підприємство «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області отримало 08.08.2025 поштове відправлення, а саме: ухвалу суду від 05.08.2025 про відкриття провадження у даній справі.
Таким чином, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що позивач і відповідач належним чином повідомлені про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлені про відкриття провадження у справі, про право відповідача подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень.
Окремо суд зазначає, що в ухвалі про відкриття провадження від 05.08.2025 у порядку абзацу третього ч. 7 ст. 42 ГПК України суд звертав увагу відповідачу на його обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет на виконання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України, що також надасть відповідачеві можливість ознайомлюватися з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль) та забезпечить йому швидкий обмін документами по справі, та проінформував відповідача, що відповідно до приписів ч. 10 ст. 165 ГПК України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
У той же час, станом на день ухвалення рішення у справі - 30.10.2025 відповідач, діючи недобросовісно, не виконав вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо обов'язкової реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, на що також звертав увагу суд в ухвалі про відкриття провадження від 05.08.2025. Наведене встановлено із відповіді №26609789 від 30.10.2025 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на запит суду.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку з 25.08.2025 по 12.09.2025.
У період з 02.09.2025 по 24.09.2025 суддя Сисин С.В. був відсутнім на роботі через його тимчасову непрацездатність (про що Господарським судом Закарпатської області було проінформовано учасників справи шляхом опублікування відповідних інформацій про перебування судді на лікарняному на офіційному сайті суду).
Крім цього, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2025 №02.4-06/85-к, суддею Сисином С.В. забезпечено проходження підготовки суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України впродовж періоду з 29.09.2025 по 03.10.2025.
З врахуванням таких обставин, справа №907/867/25 розглянута судом поза межами строку, визначеного у ст. 248 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.
Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача
Позивач покликається на укладений 28.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та КНП «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області договір №06-7367/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір).
Позивач звертає увагу на пункти 3.1 - 3.6 договору, за змістом яких приймання-передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу, а споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1., та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Згідно з п. 4.1. укладеного сторонами договору ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу становить 16553,89 грн.
З листопада 2024 по грудень 2024 відповідач спожив природний газ на загальну суму 71464,30 грн.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 60182,99 грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. договору, який регламентує порядок оплати за придбаний природний газ.
Таким чином, згідно тверджень позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 11281,31 грн.
Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим через невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на свою користь 13161,15 грн, з яких: 11281, 31 грн - основний борг, 1263, 81 грн - пеня, 123, 32 грн - 3% річних та 492,71 грн - інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
28.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ЕIС - код 56Х930000010610Х та Комунальним некомерційним підприємством «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ЕІС - код 56XS0000PC6B500F укладено договір постачання природного газу №06-7367/24-БО-Т.
Пунктом 1.1. зазначено, шо постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ»), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За положеннями пункту 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у цьому пункті, несе споживач (пункт 1.4. договору).
Відповідно до пункту 1.5. договору, у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ГрМУ Закарпатська філія, з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).
Згідно з пунктом 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 6,04000 тис.куб.метрів (шість тисяч сорок куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2024 - 2,00000, листопад 2024 - 2,00000, грудень 2024 - 2,04000, всього - 6,04000.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (підпункт 2.1.1. договору).
Відповідно до пункту 2.2. договору, споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
Згідно з пунктом 2.4. договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Пунктом 2.6. договору визначено, що за розрахункову одиницю газу приймається один метр кубічний (м.куб), приведений до стандартних умов: температура (t) 293,18 К (20 градусів), тиск газу (Р) 101,325 кПа (760 мм.рт.ст.).
Відповідно до пункту 3.1. договору, постачальний передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з пунктом 3.2. договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів.
Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови дотримання споживачем вимог пункту 5.1. цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий газ.
Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або операторами ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1. договору).
Відповідно до підпункту 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3. договору).
Згідно з підпунктом 3.5.4. договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до пункту 3.6. договору, звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно із даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Розділом 4 договору узгоджено ціну та вартість природного газу.
Так, пунктом 4.1. договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ - 16390,00;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Згідно з пунктом 4.3. договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 83321,25 грн, крім того ПДВ 16664,25 грн, разом з ПДВ - 99985,50 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 50 копійка).
Пунктом 5.1. договору визначено, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу,
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5. цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5.3. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Згідно з пунктом 6.2. договору, споживач зобов'язаний, зокрема, самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункт 7.6. договору).
Пунктом 11.3. договору сторони погодили, що строк в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Згідно з пунктом 13.1. договору, даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого/удосконаленого електронного підпису (далі - КЕП/УЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронними документами «М.Е.Doc», «ВЧАСНО».
Перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно:
а) цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод;
б) акти приймання-передачі природного газу;
в) рахунки-фактури (рахунки) на оплату;
г) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання цього договору.
Відповідно до пункту 13.3. договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, кім випадків, зазначених у пунктах 13.4. та 13.5. цього договору.
Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (пункт 13.4 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з листопада 2024 року по грудень 2024 року передало у власність відповідача природній газ на загальну суму 71464,30 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 12.12.2024 за листопад 2024 року на суму 26051,24 грн,
- акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 року на суму 45051,24 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 року підписаний сторонами без зауважень.
08.07.2025 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надало позивачу відповідь на адвокатський запит від 08.07.2025 №ТОВВИХ-25-10592, в якому зазначено таке.
В інформаційній платформі споживач з EIC-кодом 56XS0000PC6B500F був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - ЕІС-код 56X930000010610Х.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕС-кодом 56XS0000PC6B500F за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, який внесено в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (ЕIС.- код 56Х930000010610Х), становить: з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 1595,58 куб. м; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 2721,49 куб. м.
Позивачем разом з позовною заявою до суду було подано розрахунок суми основного боргу для підприємства Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, (код ЄДРПОУ 25438401) за договором постачання природного газу від 28.10.2024 №06-7367/24-БО-Т станом на 30.06.2025. В даному розрахунку зазначено, що загальна вартість переданого державного газу становить 71464, 30 грн.; фактично сплачено - 60182, 99 грн.; сума основного боргу до стягнення - 11281, 31 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості переданого йому за договором природного газу у визначений договором строк, здійснивши часткову оплату вартості отриманого природного газу в означений період на суму 60182, 99 грн, у зв'язку з чим, станом на день звернення з позовною заявою до суду 31.07.2025 заборгованість відповідача становить 13161, 15 грн, з яких: 11281, 31 грн - заборгованість за договором, 1263, 81 грн - пеня, 123,32 грн - 3% річних та 492,72 грн - інфляційні втрати.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правових відносин) (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Пунктом 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), визначено, що ці Правила розроблені на виконання пункту 17 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (абзац 1 п. 2 Правил постачання природного газу).
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом пункту 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором газотранспортної системи заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором газотранспортної системи на власному вебсайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору газотранспортної системи повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Оператор газотранспортної системи забезпечує допомогу учасникам ринку природного газу в роботі з інформаційною платформою. Контактна інформація та години роботи служби підтримки інформаційної платформи оприлюднюються на вебсайті оператора газотранспортної системи (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) належність споживача до категорії бюджетних установ та організацій; 16) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії"; 17) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за десять діб для бюджетних установ та організацій; не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості; не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для інших споживачів) (пункт 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).
З аналізу вищенаведеного випливає, що постачання природного газу здійснюється виключно через та за допомогою інформаційної платформи Оператора ГТС. Інформаційна платформа є доступною для постачальника природного газу та містить, зокрема, інформацію про період закріплення в Реєстрі постачальника того чи іншого споживача, а також про фактичне добове споживання природного газу та інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу визначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (абзац 1 пункту 2 розділу II Правил постачання природного газу).
Водночас за приписами пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Періодом, за який по об'єкту споживача визначається загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу (абзац 1 пункту 3 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ).
За змістом абзацу 1 пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). У точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави (пункти 2, 3 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Як вбачається із преамбули договору №06-7367/24-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» має ЕIС - код 56Х930000010610Х та Комунальне некомерційне підприємство «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області має ЕІС - код 56XS0000PC6B500F.
Такі ж відомості про ЕІС - код, а також інформація про обсяг поставленого позивачем відповідачу згідно умов договору природного газу в листопаді та грудні 2024 року, а саме: з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 1595,58 куб. м, з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 2721,49 куб. м (які відповідають відомостям актів приймання-передачі природного газу від 12.12.2024 за листопад 2024 року на суму 26051,24 грн та від 13.01.2025 за грудень 2024 року на суму 45051,24 грн) наведені у листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 08.07.2025 №ТОВВИХ-25-10592.
Отже, дослідженими судом доказами підтверджено поставку згідно умов договору ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відповідачу впродовж періоду з листопада 2024 року по грудень 2024 року природнього газу на загальну суму 71464,30 грн.
Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на спростування достовірності інформаційних показників оператора ГТС, якими підтверджується факт поставки позивачем природного газу у спірний період та в зазначеному об'ємі. Більше цього, долучений до позовної заяви акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 року на суму 45051,24 грн підписаний представником відповідача і такий підпис скріплений відтиском печатки відповідача.
Із огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що факт поставки позивачем природного газу відповідачу у спірний період підтверджений документально та не спростований останнім належними і допустимими доказами.
Судом враховано положення пунктів 2.2., 2.4., 6.2. договору, відповідно до яких саме на споживача покладено обов'язок контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди.
В силу приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що з листопада 2024 року по грудень 2024 року відповідач згідно умов договору спожив природний газ на загальну суму 71464,30 грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 60182,99 грн, чим порушив умови пункту 5.1. договору, який регламентує порядок оплати за придбаний природний газ.
Водночас відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі щодо оплати за поставлений йому за договорами природній газ суду не надав.
Таким чином, суд дійшов встановив, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 11281,31 грн, що не спростовано відповідачем.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 11281,31 грн заборгованості за спожитий природний газ суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 11281,31 грн заборгованості за договором №06-7367/24-БО-Т постачання природного газу від 28.10.2024.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 123,32 грн. 3% річних та 492,71 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем надано розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних нарахувань.
3% річних за зобов'язаннями 2025 року у загальному розмірі 123, 32 грн:
Сума боргу 11281,31 грн. період прострочення 18.02.2025 - 06.03.2025 = 15,76 грн.
Сума боргу 11281,31 грн. період прострочення 07.03.2025 - 30.06.2025 = 107, 56 грн.
Сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів 11 281, 31 грн період прострочення 01.03.2025 - 31.03.2025 = 169, 22 грн.
Сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів 11 450, 53 грн період прострочення 01.04.2025 - 30.04.2025 = 80, 15 грн.
Сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів 11 530, 68 грн період прострочення 01.05.2025 - 31.05.2025 = 149, 90 грн.
Сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів 11 680, 58 грн період прострочення 01.06.2025 - 30.06.2025 = 93, 44 грн.
Загальна сума інфляційних нарахувань становить 492,71 грн.
Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення грошового зобов'язання за несплату коштів за поставлений природний газ у визначені Договором терміни у межах вказаних вище боргових періодів, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням сум заборгованості по договору та відповідно до методики нарахування.
Відповідач не надав суду свого контррозрахунку даних позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.
Відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 123,32 грн. 3% річних та 492,71 грн. інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.
Щодо нарахування пені
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за спожитий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 1263, 81 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, за неналежне виконання відповідачем договірних умов, з урахуванням суми боргу - 11281,31 грн; строку прострочення основного боргу; розміру пені, передбаченого пунктом 7.2. договору, у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення; з урахуванням умов пункту 5.1. договору, згідно з яким остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період прострочення з 18.02.2025 по 30.06.2025 нараховано КНП «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області пеню в розмірі 1263,81 грн.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем в означені ним періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у загальній сумі 1263, 81 грн., а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно платіжної інструкції №0000028706 від 30.07.2025 при подачі позову про стягнення 13161,15 грн. позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява у справі подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 25438401, місцезнаходження - 90514, Закарпатська область, Тячівський район, село Угля, вулиця Центральна, будинок 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ - 42399676, місце знаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) 13161,15 грн (тринадцять тисяч сто шістдесят одну гривень 15 копійок), з яких: основний борг за договором постачання природного газу №06-7367/24-БО-Т від 28.10.2024 у сумі 11281,31 грн (одинадцять тисяч двісті вісімдесят одна гривня 31 копійок), пеня у сумі 1263,81 грн (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 81 копійки), три проценти річних у сумі 123,32 грн (сто двадцять три гривні 32 копійки), інфляційні втрати у сумі 492,71 грн (чотириста дев'яносто дві гривні 71 копійки), а також стягнути 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Сисин