майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
16 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/565/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
прокурор: Бондарчук Л.Г. - посвід. № 071147 від 01.03.2023;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бейлик М.Б. - ордер серія ВХ №1097232 від 22.05.2025 (в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до Приватного підприємства "Полісся-Буд"
про стягнення 2 801 282,76 грн
Процесуальні дії по справі.
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Полісся-Буд" 2 801 282,76грн.
В якості правових підстав прокурор посилається, зокрема, на ст. 83, 1212 Цивільного кодексу України, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Ухвалою від 05.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 05.06.2025 о 10:30.
22.05.2025 за вх.№6522/25 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с.51-60), за змістом якого останній просить суд залишити позов прокурора без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України або відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, якщо суд не знайде підстав для залишення позову без розгляду.
02.06.2025 за вх.№7065/25 до суду через систему "Електронний суд" надійшли пояснення позивача (разом з додатками), відповідно до яких останній просить суд позовні вимоги прокурора задовольнити (а.с. 76-104).
04.06.2025 за вх.№7209/25 до суду через систему "Електронний суд" від прокурора Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить суд продовжити Житомирській окружній прокуратурі строк на подання відповіді на відзив до 03.06.2025 у зв'язку з несвоєчасним отриманням відзиву (а.с.105-110).
04.06.2025 за вх.№7230 до суду надійшла заява Керівника Житомирської окружної прокуратури про виправлення описки у прохальній частині відповіді на відзив, в частині "продовжити Житомирській окружній прокуратурі строк на подання відповіді на відзив до 03.06.2025" просить вважати вірним твердження "продовжити Житомирській окружній прокуратурі строк на подання відповіді на відзив до 04.06.2025" (а.с. 115).
Ухвалою від 05.06.2025 суд продовжив прокурору строк на подання відповіді на відзив та відклав підготовче засідання на 26.06.2025 о 15:00.
11.06.2025 за вх.№7549 до суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с. 123-124).
У зв'язку з перебуванням судді Шніт А.В. у відпустці, підготовче засідання 26.06.2025 о 15:00 не відбулося.
Ухвалою від 03.07.2025 суд призначив підготовче засідання на 24.07.2025 о 12:00.
Ухвалою від 24.07.2025 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№6522/25 від 22.05.2025); продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 12.08.2025 о 12:30.
Ухвалою від 12.08.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/565/25 до судового розгляду по суті на 25.09.2025 о 11:30.
В судовому засіданні 25.09.2025 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув.
Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі. Вказав, що розрахунок прокурора є неправильним.
Протокольною ухвалою від 25.09.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 09.10.025. Також ухвалою від 25.09.2025 суд повідомив прокурора та сторони про оголошену перерву в судовому засіданні, яку надіслав останнім в їх електронні кабінети.
В судовому засіданні 09.10.2025 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув.
Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі.
Протокольною ухвалою від 09.10.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.10.025. Також ухвалою від 09.10.2025 суд повідомив прокурора та сторони про оголошену перерву в судовому засіданні, яку надіслав останнім в їх електронні кабінети.
Позивач в судове засідання 16.10.2025 повноважного представника не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 09.10.2025 в його електронний кабінет (а.с. 157).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду в справі №906/565/25.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника позивача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.10.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 09.08.2018 №ЖТ 112182210224 у період з 27.08.2018 по 29.07.2021 відповідач здійснив будівництво об'єкта: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10", проте договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з Житомирською міською радою не уклав та, відповідно, грошові кошти до бюджету не сплатив.
Житомирська міська рада згідно з поясненнями за вх.№7065/25 від 02.06.2025 позовні вимоги прокурора підтримала. Повідомила, що до виконавчого комітету Житомирської міської ради заява про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та документи по об'єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" не надходила. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між позивачем та відповідачем не укладався, а грошові кошти ПП "Полісся-Буд", на виконання вимог Закону №132-ІХ, до бюджету не сплачувалися. Позивач вказує, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання замовника будівництва сплатити визначені суми; таке зобов'язання мало бути виконане відповідачем до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними, та такими що продовжують свою дію до моменту повного виконання є договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020. На думку відповідача, обов'язок зі сплати пайової участі у нього міг виникнути з 27.08.2018 до 01.01.2021.
Відповідач вважає, що здійснений прокурором розрахунок суми безпідставно збережених коштів на дату здачі об'єкта в експлуатацію (10.09.2021) є необґрунтованим та безпідставним, оскільки застосовувати основний показник опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України у даній справі можливо максимум на 25 робочий день з 01.01.2020 (тобто 06-10 лютого 2020 року), який відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019 по Житомирській області становив 11 051грн.
В спростування доводів відповідача щодо необґрунтованості розрахунку прокурор вказує, що прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію є фактом, що свідчить про порушення замовником будівництва нормативного обов'язку про сплату коштів пайової участі та виникнення права на звернення до суду про стягнення таких коштів, а тому розрахунок заборгованості відповідача правомірно здійснений саме на дату прострочення. Разом з тим, прокурор зазначає, що станом на даний час відповідач не сплатив кошти пайової участі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Житомирської міської ради 33 сесії 7 скликання №1017 від 12.04.2018 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками юридичним особам" ПП "Полісся-Буд" на підставі розробленого проекту землеустрою надано право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:03:003:0043 площею 0,2816га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: майдан Мистецькі Ворота, 9, 10 (а.с.85-86).
05.06.2018 між Житомирською міською радою (орендодавець) та ПП "Полісся-Буд" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:003:0043 площею 0,2816 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: майдан Мистецькі Ворота, 9, 10 (а.с.87-88).
09.08.2018 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради видано дозвіл замовнику - ПП "Полісся-Буд" на виконання будівельних робіт №ЖТ112182210224 по об'єкту будівництва "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями". Місце розташування об'єкту будівництва: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10. Вид будівництва: нове. Код об'єкта: 1122.1 (а.с.14).
Згідно акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.08.2021 (а.с.19-22), об'єкт "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" зафіксовано як закінчений будівництвом об'єкт готовий до експлуатації. Будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - серпень 2018 року, закінчення робіт - липень 2021 року. Загальна площа квартир за проектом: 10 408,35 м.кв.; за результатами технічної інвентаризації: 10 966,50 м.кв.
У пункті 12 вказаного акту не зазначено інформації про укладення договору та сплату коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради 10.09.2021 видано сертифікат №ЖТ122210817863, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" та підтверджено його готовність до експлуатації (а.с. 23-27).
Розділ сертифікату "Терміни будівництва" містить наступну інформацію: дата початку будівництва - 27.08.2018; дата завершення будівництва - 29.07.2021; строк введення в експлуатацію - 18.08.2021.
У сертифікаті вказано, що підставою для звільнення від сплати пайової участі є пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019.
Місцезнаходження об'єкта будівництва та адреса: Житомирська область, Житомирський район, Житомирська територіальна громада, м. Житомир (станом на 01.01.2021), майдан Мистецькі Ворота 9-А. Загальна площа квартир -10 966,5 м.кв.
В подальшому, Житомирською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України Закону України "Про прокуратуру" встановлено факт невиконання замовником будівництва свого обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі), що за результатами перевірки підтвердило наявність порушень інтересів держави (а.с.11-13, 28-30 листи Житомирської окружної прокуратури та відповіді на них ).
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що між ПП "Полісся-Буд" та Житомирською міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не уклався, на момент прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відповідні грошові кошти пайової участі відповідачем до бюджету сплачено не було, прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про стягнення відповідача 2 801 282,76грн безпідставно збережених коштів на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у справі.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, за змістом ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
В матеріалах справи наявні листи (повідомлення), якими Житомирська окружна прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", поінформувала Житомирську міську раду про виявлені порушення інтересів держави (повідомлення від 06.08.2024 №51-84-5933вих-24 (а.с.11), лист від 29.08.2024 №51-84-6417вих-24 (а.с.28-29).
Прокурор зазначив про необхідність надання інформації про вжиті та заплановані Житомирською міською радою заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення з ПП "Полісся-Буд" до місцевого бюджету безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.
Виконавчий комітет Житомирської ради у листі №36/3669 від 16.08.2024 підтвердив, що міською радою не направлялась позовна заява до суду про стягнення з ПП "Полісся-Буд" коштів пайової участі та повідомлено про відсутність заперечень щодо звернення Житомирської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом (а.с. 12).
На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до Житомирської міської ради з повідомленням №51-85-3095вих-25 від 28.04.2025, у якому зазначив, що прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до ПП "Полісся-Буд" про стягнення коштів пайової участі до місцевого бюджету (а.с.34).
Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Житомирської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Житомирська міська рада.
Відповідно до ч.1 ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст.145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин, а саме п.п. 4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України, відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене, підстави та предмет позову органу прокуратури, суд приходить до висновку про правомірність звернення Житомирської окружної прокуратури до суду з даною позовною заявою в інтересах держави особі Житомирської міської ради.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до приписів ст.1 вказаного Закону, замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Матеріалами справи підтверджується, що 09.08.2018 замовником - ПП "Полісся-Буд" отримано дозвіл №ЖТ112182210224 на виконання будівельних робіт по об'єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями". Місце розташування об'єкту будівництва: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10 (а.с. 14).
Дата початку будівництва - 27.08.2018, що вбачається із сертифікату Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради №ЖТ122210817863 від 10.09.2021 (а.с. 23-27) та акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.08.2021 (а.с. 19-22).
Так, на час отримання замовником (відповідачем) дозволу на виконання будівельних робіт та початку будівництва - у серпні 2018 року, стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, до 01.01.2020) передбачала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.1-2 вказаного Закону).
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч.9 ст.40 вказаного Закону).
Згідно з ч.11 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь (оферта), яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід'ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об'єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеної в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.
Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20).
Однак, на момент прийняття в експлуатацію спірного об'єкту відповідача у 2021 році, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з 01.01.2020 виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ.
За змістом Закону №132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту ((далі - пайова участь) абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто, відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ змін, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (частина 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 викладено висновок щодо вирішення правової проблеми, пов'язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір.
…37. "Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
38. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
39. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
40. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
41. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
42. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 вказаного Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
43. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ , яким внесено зміни до деяких законодавчих актів, визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають…
… 61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17… .
… 64. У зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
65. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
67. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
68. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
69. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
70. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином… .
72. Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону №3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі"
Водночас, у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22.
Судом встановлено, що у період з 27.08.2018 по 29.07.2021 ПП "Полісся Буд", згідно дозволу на виконання будівельних робіт №ЖТ 112182210224 від 09.08.2018, здійснено будівництво об'єкта: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10".
Згідно акту від 12.08.2021 готовності об'єкта до експлуатації (а.с. 19-22), об'єкт "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" зафіксовано як закінчений будівництвом об'єкт готовий до експлуатації. Будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - серпень 2018 року, закінчення робіт - липень 2021 року. Загальна площа квартир за проектом: 10 408,35 м.кв.; за результатами технічної інвентаризації: 10 966,50 м.кв.
У пункті 12 вказаного акту не зазначено інформації про укладення договору та сплату коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради 10.09.2021 видано відповідачу сертифікат №ЖТ122210817863, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" та підтверджено його готовність до експлуатації (а.с.23-27). У сертифікаті вказано, що підставою для звільнення від сплати пайової участі є пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019.
Відтак, враховуючи те, що будівництво будинку №9-А розпочалося у 2018 році, об'єкт станом на 01.01.2020 не був введений в експлуатацію, а договір про пайову участь на виконання вимог статті 40 Закону № 3038-VI, яка діяла на час початку будівництва, між замовником будівництва - ПП "Полісся Буд" та органом місцевого самоврядування - Житомирською міською радою не був укладений, порядок, передбачений абзацом 2 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.
Таким чином, прокурором під час розгляду даного спору доведено обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайової участі щодо даного об'єкта будівництва до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення об'єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З 01.01.2020 згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №1481 від 26.12.2019 для проведення розрахунку та визначення розміру пайової участі замовників будівництва щодо об'єктів будівництва на території м.Житомир та с.Вереси Житомирського району упродовж 2020 року застосовуються норми ч.2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Вказане рішення не передбачало меншого розміру коштів пайової участі ніж той, що встановлений підпунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 132-ІХ.
Прокурором у позовній заяві здійснено розрахунок розміру пайової участі на підставі Закону №132-ІХ, сертифікату про готовність об'єкту до експлуатації №ЖТ122210817863 від 10.09.2021 та показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованими станом на 01.07.2021), які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України №230 від 10.09.2021.
Щодо заперечень відповідача з приводу здійсненого прокурором розрахунку суми безпідставно збережених коштів на дату здачі об'єкта в експлуатацію (10.09.2021), так як на думку відповідача, застосовувати основний показник опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України у даній справі можливо максимум на 25 робочий день з 01.01.2020 (тобто 06-10 лютого 2020 року), який відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019 по Житомирській області становив 11 051,00грн, суд зазначає, що оскільки відповідач договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з Житомирською міською радою не уклав, станом на даний час кошти пайової участі не сплатив, тому здійснення розрахунку розміру пайового внеску на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованими станом на 01.07.2021), які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України №230 від 10.09.2021, тобто станом на дату прийняття об'єкта в експлуатацію (дату з якої вважається що забудовник порушує зобов'язання зі сплати коштів пайового внеску) є правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.
Згідно сертифікату Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 10.09.2021 №ЖТ122210817863 загальна площа квартир об'єкта будівництва становить -10 966,5 м.кв.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №230 від 10.09.2021 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованими станом на 01.07.2021), вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Житомирської області становить 12 772,00грн.
Об'єкт будівництва - будинок №9А належить до житлової забудови, тому у розрахунку має враховуватися ставка 2 відсотки.
Отже, розмір пайової участі при зведені об'єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" становить 2 801 282,76грн (10 966,5м.кв. х 12 772,00грн = 140 064 138грн; 140 064 138грн х 2% = 2 801 282,76грн). Розрахунок прокурора є арифметично правильним.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами ч.1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог прокурора, які підлягають задоволенню шляхом стягнення на підставі ст.1212 ЦК України з ПП "Полісся-Буд" на користь Житомирської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2 801 282,76грн.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання даного позову до суду Житомирською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 5 107,50грн та 36 911,75грн (загальна сума 42 019,25грн), що підтверджується платіжними інструкціями №891 від 25.04.2025 та №892 від 25.04.2025 (а.с.38-38 на звороті).
У зв'язку із задоволенням позову, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся-Буд" (10020, м. Житомир, вул. Вільський Шлях, буд. 14, корпус 3, приміщення 5; ідентифікаційний код 40928604) на користь Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд. 4/2; ідентифікаційний код 13576954) для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2 801 282,76грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся-Буд" (10020, м. Житомир, вул. Вільський Шлях, буд. 14, корпус 3, приміщення 5; ідентифікаційний код 40928604) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; ідентифікаційний код 02909950):
- 42 019,25грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.10.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1 - Житомирській окружній прокуратурі в Електронний. кабінет підсистеми "Електронний суд"
2- Житомирській обласній прокуратурі в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
3 - позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
4 - відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"