майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
16 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/718/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Толстокарова І. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Оіл-Груп"
до Фізичної особи - підприємця Сороки Вадима Ігоровича
про стягнення 743 866,81 грн
без участі представників сторін в судовому засіданні 16.10.2025
І. СУТЬ СПОРУ
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної оплати вартості поставлених товарів.
1. Стислий виклад позиції позивача
02.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Оіл-Груп" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Сороки Вадима Ігоровича (далі - відповідач) про стягнення 1 644 676,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів №23-03-23 від 23.03.2023, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 305 566,00 грн та нарахована: пеня - 208 284,56 грн, інфляційні втрати - 109 095,44 грн, 3% річних - 21 730,08 грн за період 11.10.2024 - 23.05.2025.
Правові підстави позову ст. 509, 530, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 04.06.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначив на 19.06.2025.
Ухвалою від 19.06.2025 Суд відклав підготовче засідання на 30.07.2025 р.
28.07.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (вх.№01-44/2238/25), у якій зазначено про часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 300 000,00 грн, у зв'язку з чим позивач просив зменшити розмір позовних вимог. У цій заяві позивач також збільшив розмір позовних вимог, до нарахувавши пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.05.2025 до 22.07.2025. Внаслідок зміни (зменшення та збільшення) розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 443 866,81 грн, з яких: основна заборгованість - 1 005 566,00 грн, пеня - 271 502,43 грн, інфляційні втрати - 138 950,44 грн та 3% річних - 27 847,94 грн.
29.07.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав:
- заяву (вх.9616/25) про долучення платіжної інструкції №33139 від 24.07.2025 щодо сплати відповідачем частини боргу у розмірі 500 000,00 грн;
- клопотання (вх.№9515/25) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою від 30.07.2025 Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи в частині вимоги про стягнення 943 866,81 грн, з яких основна заборгованість - 505 566,00 грн, пеня - 271 502,43 грн, інфляційні втрати - 138 950,44 грн та 3% річних - 27 847,94 грн. Цією ж ухвалою підготовче засідання відкладено на 12.08.2025
11.08.2025 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав клопотання (вх.№10153/25 від 12.08.2025) про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
12.08.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав:
- клопотання (вх.№10159/25) про розгляд справи без його участі у зв'язку з відрядженням;
- заяву про долучення платіжної інструкції №33810 від 11.08.2025 щодо сплати відповідачем частини боргу у розмірі 200 000,00 грн.
Суд ухвалою від 12.08.2025 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, зобов'язавши позивача надати до суду картку рахунку бухгалтерського обліку №361, та відклав підготовче засідання на 03.09.2025.
02.09.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав клопотання (вх.№10962) про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з відрядженням.
03.09.2025 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.09.2025.
Через підсистему “Електронний суд» позивач подав:
19.09.2025 клопотання (вх.№11739/25) про розгляд справи без його участі у зв'язку з перебуванням у відпустці;
22.09.2025 на виконання вимог ухвали від 12.08.2025 картку рахунку бухгалтерського обліку №361 за період 01.01.2023-22.09.2025 (вх.№11801/25).
У судове засідання 22.09.2025 р. не з'явився Відповідач та не повідомив про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом направлення ухвали в його електронний кабінет. Ухвала була отримана 04.09.2025 р. о 21:22 згідно з довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, вирішив розглядати справу за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 22.09.2025 Суд заслухав вступне слово представника позивача, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, закінчив з'ясування обставин і перевірки їх доказами. З метою належної підготовки учасників справи до судових дебатів у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2025.
16.10.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав клопотання (вх.№13142/25) про розгляд справи у його відсутності, до якого долучив картку рахунку бухгалтерського обліку №361 станом на 16.10.2025.
У судове засідання 16.10.2025 р. Відповідач не з'явився та не повідомив про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом направлення ухвали в його електронний кабінет. Ухвала була отримана 23.09.2025 р. о 08:44 згідно з довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Ухвалою від 16.10.2025 Суд закрив провадження у справі № 906/718/25 в частині вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у цій справі:
- факт укладення договору між сторонами, його умови в частині оплати;
- факт передачі та прийняття товару, його вартість;
- розмір і наявність заборгованості відповідача за поставлений товар;
- правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
23.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес - Оіл - Груп» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Сорокою В. І. (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №23-03-23, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність товар, а покупець прийняти та оплатити цей товар на умовах викладених у договорі, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформляються на кожну окрему партію (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця та зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця та рахунком фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.
У пункті 2.4 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується на умовах, визначених п.2.2. цього договору, відвантажити покупцю партію товару, а покупець зобов'язується його прийняти.
Згідно з п.3.1, 3.2 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих постачальником, до дати бажаного відвантаження товару. За порушення строків оплати, встановлених п. 3.2. Договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до п.3.5 договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою банківський рахунок постачальника.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. У випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.3.2. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення (п.4.1, 4.2 договору).
У пункті 4.6 та 4.7 договору визначено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань по цьому договору. У випадку перерахування покупцем недостатньої суми здійснюваного платежу для виконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами даного договору, сума розподіляється в наступному порядку:
• у першу чергу на повне погашення суми збитків, викликаних невиконанням або неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за цим Договором;
• в другу чергу погашається сума санкцій, нарахованих на момент здійснення платежу, передбачених п.4.2. та п.4.4. даного Договору;
• у третю - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції встановленого на день платежу.
Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків (у разі відповідної домовленості до п.3.3. договору) до повного та належного здійснення розрахунків між сторонами (п.6.1 договору).
Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1 717 977,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази:
- видаткова накладна №2108 від 10.10.2024 на суму 470 103,00 грн (з ПДВ); товарно - транспортна накладна №0000-002108; податкова накладна №86;
- видаткова накладна №2109 від 11.10.2024 на суму 361 894,00 грн (з ПДВ); товарно транспортна - накладна №0000-002109; податкова накладна №94;
(загалом постачальником виставлено рахунок на оплату №1753 від 10.10.2024 на суму 831 997,00 грн)
- видаткова накладна №2401 від 11.11.2024 на суму 443 000,00 грн (з ПДВ); товарно - транспортна накладна №0000-002401; податкова накладна №81;
- видаткова накладна №2420 від 12.11.2024 на суму 443 000,00 грн (з ПДВ); товарно - транспортна - накладна №0000-002420; податкова накладна №89.
(загалом постачальником виставлено рахунок на оплату №2002 від 11.11.2024 на суму 886 000,00 грн).
23.04.2025 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача претензію №230425/4 про сплату заборгованості у розмірі 1 505 566,00 грн, про що свідчить накладна №0410600605376 та опис вкладення “Укрпошти».
На час звернення позивача до суду відповідач мав заборгованість в розмірі 1 305 566, 00 грн.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив кошти в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: №32471 від 09.07.2025 на суму 300 000,00 грн, №33139 від 24.07.2025 на суму 500 000,00 грн та №33810 від 11.08.2025 на суму 200 000,00 грн.
За несвоєчасне виконання зобов'язань Позивач (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог) здійснив розрахунок пені 271 502,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 138 950,44 грн та 3% річних у розмірі 27 847,94 грн за період прострочення 11.10.2024 - 22.07.2025.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд установив, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного господарського договору, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас статтею 3 названого Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
2. Оцінка суду
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до диспозитивності господарського судочинства, визначеного ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується поставити товар, тоді як відповідач прийняти товар та здійснити оплату.
Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не визначено строку оплати товару, суд зазначає, що відповідно до частин першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, обов'язок відповідача з оплати поставленого товару виник з моменту його прийняття, оскільки інший строк оплати сторонами не визначено.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв від позивача товар 10.10.2024 на суму 470 103,00 грн, 11.10.2024 на суму 361 894,00 грн, 11.11.2024 на суму 443 000,00 грн, 12.11.2024 на суму 443 000,00 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.
Водночас відповідач, прийнявши товар, не здійснив своєчасну оплату в повному обсязі, порушивши вимоги пункту 3.2 договору, відповідно до якого обов'язок сплатити вартість товару виникає до моменту його відвантаження, а також положення частин першої, другої статті 692 ЦК України.
Так на момент звернення позивача до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 1 305 566,00 грн, що підтверджується наданими матеріалами справи. Після відкриття провадження у справі відповідач частково погасив борг, сплативши 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №32471 від 09.07.2025, №33139 від 24.07.2025 та №33810 від 11.08.2025.
Відповідач не заперечував зазначених обставин.
Таким чином, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару та наявність заборгованості в розмірі 305 566,00 грн.
Невиконання цього обов'язку у встановлений законом строк свідчить про прострочення грошового зобов'язання відповідачем та є підставою для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до пункту 4.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати, а також порушення строків виконання п.3.2. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення.
За несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування пені на загальну суму 271 502,43 грн, а саме:
- з 11.10.2024 по 09.07.2025 на суму боргу 57 672,00 грн - 12 417,84 грн;
- з 12.10.2024 по 09.07.2025 на суму боргу 242 328,00 грн - 52 005,54 грн;
- з 12.10.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 119 566,00 грн - 26 979,97 грн;
- з 12.11.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 443 000,00 грн - 90 206,89 грн;
- з 13.11.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 443 000,00 грн - 89 892,19 грн.
Відповідач не надав суду контррозрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Водночас, суд здійснений позивачем розрахунок пені вважає неправильним та незаконним з огляду на неврахування позивачем положень частини шостої статті 232 ГК України.
Суд враховує, що станом на час розгляду справі Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025 у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Разом із тим, як на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, протягом періодів нарахування пені, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Житомирської області, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідна норма (ч. 6 ст. 232 ГК України) є такою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).
За умовами пункту 4.2 Договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Крім того при визначенні початку перебігу періоду прострочення суд виходить із положень статті 253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.
Водночас відповідно до частини п'ятої статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем закінчення строку вважається перший робочий день після нього.
Отже, якщо строк виконання грошового зобов'язання (зокрема, оплати вартості поставленого товару) припадав на вихідний або святковий день, прострочення у виконанні зобов'язання настає з наступного робочого дня.
З урахуванням наведеного, Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок пені за визначений позивачем період прострочення (з урахуванням обмеження відповідного періоду шестимісячним строком) та встановив, що розмір пені у спірних правовідносинах є 185 875,12 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 57 672,00 грн за період з 11.10.2024 до 11.04.2025 у розмірі 8058,47 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 242 328,00 грн за період з 15.10.2024 по 15.04.2025 у розмірі 33 995,01 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 119 566,00 грн за період з 15.10.2024 по 15.04.2025 у розмірі 16 773,33 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 443 000,00 грн за період з 12.11.2024 по 12.05.2025 у розмірі 63 493,38 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 443 000,00 грн за період з 13.11.2024 по 13.05.2025 у розмірі 63 554,93 грн.
Також за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування 3 % річних на загальну суму 27 847,94 грн, зокрема:
- з 11.10.2024 по 09.07.2025 на суму боргу 57 672,00 грн - 1 288,26 грн;
- з 12.10.2024 по 09.07.2025 на суму боргу 242 328,00 грн - 5 393,20 грн;
- з 12.10.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 119 566,00 грн - 2 788,79 грн;
- з 12.11.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 443 000,00 грн - 9 206,99 грн;
- з 13.11.2024 по 22.07.2025 на суму боргу 443 000,00 грн - 9 170,42 грн.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо день початку перебігу строку припадає на вихідний, перебіг строку починається з першого робочого дня. Тому позивач помилково визначив початок періоду прострочення щодо сум 242 328,00 грн та 119 566,00 грн як 12.10.2024 (субота).
У зв'язку з цим Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок 3 % річних, виходячи з того, що перебіг строку прострочення розпочинається з наступного робочого дня - 15.10.2024, та встановив, що їх загальний розмір становить 27 758,93 грн.
Крім того за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 138 950,44 грн за період з жовтня 2024 по червень 2025 року.
Водночас, Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає його неправильним з огляду на таке.
Відповідно до усталеної судової практики розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Суд зазначає, що позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не дотримався зазначених правил, що призвело до завищення їх розміру.
Зокрема, до розрахунку помилково включено жовтень 2024 року, тоді як нарахування інфляційних втрат мало здійснюватися починаючи з листопада 2024 року, тобто з місяця, наступного за місяцем, у якому настав строк виконання грошового зобов'язання на суми 57 672,00 грн, 242 328,00 грн та 119 566,00 грн.
Крім того, до розрахунку безпідставно включено листопад 2024 року, тоді як інфляційні втрати за зобов'язаннями на суму 443 000,00 грн підлягали нарахуванню починаючи з грудня 2024 року, тобто з місяця, наступного за місяцем, у якому настав строк виконання відповідного грошового зобов'язання.
Враховуючи зазначене Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що їх загальний розмір становить 112 468,93 грн за період з листопада 2024 по червень 2025 року.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Обґрунтованими є вимоги про стягнення:
- 305 566,00 грн основної заборгованості;
- 185 875,12 грн пені;
- 27 758,93 грн 3 % річних;
- 112 468,93 грн інфляційних втрат.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 85 627,31 грн, 3% річних у розмірі 89,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 26 481,51 грн слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Оіл-Груп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сороки Вадима Ігоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Оіл-Груп":
- 305 566,00 грн (триста п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень 00 копійок) - заборгованість;
- 185 875,12 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 12 копійок) - пені;
- 27 758,93 грн (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 93 копійки) - 3 % річних;
- 112 468,93 грн (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 93 копійки) - інфляційні втрати.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення: 85 627,31 грн - пені; 89,01 грн - 3% річних; 26 481,51 грн - інфляційних втрат.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Оіл-Груп" (код ЄДРПОУ 40516502; вул. Загорівська, буд. 17-21, м. Київ, Київська обл., 04107)
Відповідач: Фізична особа - підприємець Сорока Вадим Ігорович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 28.10.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК