61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
28.10.2025 Справа № 905/689/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Голуб К.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології", м. Запоріжжя, код 34027947,
до Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь", м. Покровськ Донецької області, код 03096992,
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю сторін :
позивача - Сінькової Ю.К.,
відповідача - Христенка С.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь", в якій просить суд зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити у передавальний акт Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології" у сумі 232 675, 01 грн за Договором підряду № 195 від 09.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за Договором підряду №195 від 09.11.2021 та відмовою голови ліквідаційної комісії КНП "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" у задоволенні вимоги позивача сплатити борг.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/689/25, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 05.08.2025 о 10:00 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
18.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення чи отримання результатів робіт за договором та акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, а тому посилання позивача на прийняття робіт є безпідставними та необґрунтованими. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання позивачем робіт та отримання їх результату відповідачем за вказаним вище актом матеріали справи не містять. Стверджує, що наданий позивачем нібито електронний доказ акт за формою КБ-2в не може бути прийнятий в якості доказу, оскільки таким не являється. Стосовно вимоги про включення до передавального акту Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології" у сумі 232 675, 01 грн зазначає, що позивач з відповідними кредиторськими вимогами не звертався до відповідача, а звертався лише з вимогами сплатити заборгованість. Крім того, відповідач стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту (зобов'язання визнання та включення кредиторських вимог до передавального акту) є неефективним.
24.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з запереченнями відповідача щодо наданого електронного доказу за формою КБ-2в та зазначає, що поняття "електронний доказ" та "електронний документ" не є тотожними. Відповідач помилково посилається на вимоги частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", які відносяться до електронних документів, зазначаючи, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Однак, на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Наполягає, що надані позивачем електронні докази, зокрема, складені у грудні 2021 Акти виконаних робіт КБ-2в, КБ3 за грудень 2021 за фактом виконання робіт за спірним договором, є доказом виконаних позивачем робіт на зафіксовану в них суму. Стосовно тверджень відповідача щодо обрання позивачем неефективного способу засобу та посилання на висновки ОП КГС ВС, викладені в постанові від 30.08.2024 у справі № 905/4351/22, зазначає, що правовідносини у справі №905/4351/22 і в даній справі не є подібними, оскільки у справі №905/4351/22 спірні правовідносини стосувалися вимог щодо включення грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства у зв'язку з прийняттям засновником такого підприємства рішення про припинення шляхом ліквідації, однак в даному випадку мова йде про реорганізацію неплатоспроможної юридичної особи.
Суд прийняв вказані заяви по суті справи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.08.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 20.08.2025 року о 10:30 год.
12.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог оскільки позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування. Стверджує, що як вбачається із змісту податкових декларацій за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 відповідач не відніс до сум податкового кредиту суму ПДВ по заявлених вимогах у розмірі 265 175,29 грн. До пояснень відповідачем додано Декларації ПДВ за період січень 2022 року - червень 2024 року, відомості про суми ПДВ та розрахунки ПДВ.
Суд прийняв вказані пояснення та додані до них документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
19.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме адвокатських запитів до казначейської служби та Національної служби здоров'я та відповіді. Суд прийняв вказані документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 20.08.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.09.2025 року о 12:00 год.
26.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення, до яких відповідачем додано декларацію з ПДВ за грудень 2021 року.
Суд прийняв вказані документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Призначене на 02.09.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з відпусткою судді Лободи Т.О.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 04.09.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 07.10.2025 та призначив підготовче засідання на 16.09.2025 о 10:00 год.
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Національної служби здоров'я на адвокатський запит.
Суд прийняв вказані документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 24.09.2025 об 11:30 год.
24.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що сторони здійснювали свою господарську діяльність в м. Маріуполь до початку війни та втратили оригінали первинної документації на окупованій території. Офісне приміщення ТОВ "Нові теплотехнології" було частково зруйновано від ракетно-бомбових ударів з боку РФ під час бойових дій у м. Маріуполі, тим самим знищені матеріальні цінності та документи, які зберігались в офісі, на підтвердження чого посилається на Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2023, КП № 12023052770000320, а також Повідомленні до ГУ ДПС у Запорізькій області про неможливість вивезення документів № 01/06-22 від 01.06.2022. Однак вважає, що вказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від погашення суми боргу. Зазначає, що позивач на підтвердження факту наявності заборгованості надав докази, які є більш вірогідними, ніж докази на їх спростування.
Суд прийняв вказані пояснення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 15.10.2025 о 10:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.10.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.10.2025 о 12:15 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові та інших заявах по суті справи, поясненнях, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов та поясненнях, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
09.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Нові теплотехнології" (Підрядник) укладено Договір підряду № 195 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати роботи з "Код ДК 021:2015 (СРV) 45310000-3 - Електромонтажні роботи (Реконструкція споруд системи електропостачання (встановлення ДЕС) Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" за адресою: Україна, 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Пашковського, 4" (далі за текстом - виконання робіт) у встановлений цим Договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати йому будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані роботи. ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".
Відповідно до п. 1.2 Договору види і обсяги робіт, що доручаються Підряднику для виконання, визначаються затвердженою проектно-кошторисною документацією та доданою договірною ціною, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт, протягом 3 календарних днів з дня виконання Замовником зобов'язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт) і завершить виконання робіт не пізніше 31.12.2021 року. Роботи виконуються згідно проєктно-кошторисної документації, яка пройшла експертизу та затверджена Замовником і договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 3.1 Договору ціна договору включає в себе вартість всіх робіт, визначених цим договором, у відповідності з представленою Підрядником кошторисною документацією, узгодженою з Замовником і підписаною обома сторонами. Сума договору визначена на основі твердої договірної ціни і складає 1 732 482,98 грн, в том числі ПДВ 288 747, грн. Загальновиробничі та адміністративні витрати в складі ціни Підрядника обчислюються на підставі нормативів (ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та ДСТУ-НБ Д. 1.1-3:2013).
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що після надання Підрядником підписаних актів виконаних робіт (за формою № КБ-2в, КБ-3), перевірки спеціалістами технічного нагляду, з яким Замовник укладає окремий договір, обсягів виконаних робіт, їх якості та відповідності нормативним вимогам, проектно-кошторисній документації, умовам цього Договору та після підписання Замовником актів, Замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 14 місяців щомісячними платежами по 123 748,78 грн. Замовник самостійно не пізніше 20 числа поточного місяця перераховує щомісячний платіж в повному обсязі на рахунок Підрядника. Замовник самостійно може достроково виплатити всю суму вартості робіт за договором або збільшувати розмір місячного внеску, в залежності від наявності коштів на рахунку.
Відповідно до пунктів 8.1-8.2 Договору приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) здійснюється відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 (зі змінами).
Передача результату робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаним обома Сторонами згідно актів прийому-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2в, КБ-3 (далі - Акт).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх проведення за фактично виконану роботу, прийняту Замовником за актами приймання-передачі виконаних робіт (п. 14.1 Договору).
Будь-які зміни та доповнення до Договору та інших договірних документів вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані Сторонами (п. 15.2 Договору).
Вищевказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладення Договору не оспорюється відповідачем.
До вказаного договору сторонами підписано наступні Додатки: №1 - Договірна ціна, № 2 - Локальні кошториси, № 3 - Відомість ресурсів до локального кошторису.
23.12.2021 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 195 від 09.11.2021, якою погоджено у зв'язку з технічною помилкою викласти назву Підрядника в наступній редакції : Товариство з обмеженою відповідальність "Нові теплотехнології". Також сторони дійшли згоди зменшити суму договору по об'єкту на 141 431,23 грн. та внести зміни до пункту 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Ціна договору становить: 1 591 051,75 грн, в тому числі ПДВ 265 175,29 грн.
Як стверджує позивач, ним були виконані роботи за Договором підряду № 195 від 09.11.2021 на загальну суму 1 591 051,75 грн, однак роботи відповідачем були оплачені лише частково в сумі 1 358 376,74 грн, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором складає 232 675,01 грн.
Позивач листом вих. № 10-06-2025 від 10.06.2025 звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг у розмірі 232 675,01 грн протягом 2 днів.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом вих. №1413 від 13.06.2025 повідомив, що на виконання розпорядження голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації №113/5-25 від 14.02.2025 розпочалось припинення юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" шляхом реорганізації у юридичну особу публічного права, строк заявлення кредиторських вимог - 2 місяці з дня офіційного оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення, а саме до 17.04.2025. Також відповідач повідомив, що у нього відсутні документи щодо наявності заборгованості перед ТОВ "Нові теплотехнології" у зв'язку з окупацією міста Маріуполь, а тому позивач має надати докази виконання ТОВ "Нові теплотехнології" своїх зобов'язань за договором підряду. Вказав, що оскільки на момент звернення з вимогою про сплату суми боргу строк дії Договору закінчився, підтвердження виконання зобов'язань за договором не надано, вказує, що вимога про сплату боргу не підлягає задоволенню.
Листом вих. №19-06-2025 від 19.06.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 232 675,01 грн, до якої додав наявні в нього документи на підтвердження виконання робіт за договором підряду.
У відповідь на зазначений лист позивача відповідач листом вих. № 1515 від 23.06.2025 повідомив, що вимога про сплату суми боргу не підлягає задоволенню через відсутність доказів, які б підтверджували факт виконання робіт з боку ТОВ "Нові теплотехнології" за договором підряду № 195 від 09.11.2021.
Відмова відповідача задовольнити вимогу позивача про сплату боргу стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та на дату звернення позивача з даним позовом до суду) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Частинами 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Конституційний суд України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права, таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Одночасно з цим, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Разом з цим, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов'язання Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити у передавальний акт Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології" у сумі 232 675, 01 грн за Договором підряду № 195 від 09.11.2021 в даному випадку жодним чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України).
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України).
Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України).
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України).
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №113/5-25 від 14.02.2025 вирішено, зокрема, припинити юридичні особи публічного права, в тому числі Комунальне некомерційне підприємство "Психіатрична лікарня м. Маріуполь", які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, шляхом їх приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" (код 01991122), а також доручено Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації забезпечити утворення комісій з реорганізації таких юридичних осіб.
На підставі вказаного рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором вчинено запис від 17.02.2025 № 1002741270005018170 про припинення Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" в результаті реорганізації.
Тобто, з наведеного вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ".
За приписами ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва. Така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов'язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.
Отже, вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.
Суд звертає увагу на те, що при універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні, відображені чи ні вони в передавальному акті. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.
При реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Системний аналіз норм статей 106, 107 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.
Таким чином, за наслідками реорганізації відповідача шляхом його приєднання до іншої юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ", до останнього переходять всі права та обов'язки Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь", тобто, має місце універсальне правонаступництво. Відсутність у передавальному акті певного майна чи зобов'язань не свідчить про те, що Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ" не стає правонаступником за ними, оскільки підприємство як єдиний правонаступник приймає усе майно та усі зобов'язання відповідача, який припиняється шляхом приєднання.
Суд також звертає увагу на те, що згідно ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи та підтвердив представник позивача, позивач не звертався до відповідача з заявою про визнання його кредиторських вимог. З наданих до суду листів вих. № 10-06-2025 від 10.06.2025 та вих. № 19-06-2025 від 19.06.2025 вбачається, що такі фактично є вимогами щодо спати боргу, а не вимогами про визнання кредиторських вимог у розумінні ст. 105 Цивільного кодексу України.
У даному випадку невключення кредиторських вимог позивача в передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання зобов'язань за договором, а отже, обраний позивачем спосіб захисту майнових прав не є ефективним у розумінні статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі задоволення заявленої позивачем вимоги, виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до передавального акту юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою, бо така сплата залежить виключно від волі боржника та може створити потребу повторного звернення за судовим захистом.
Враховуючи викладене, ефективним способом захисту в даному випадку є звернення позивача з позовом до суду в установленому законом порядку про стягнення заборгованості. Ефективність цього способу захисту забезпечується можливістю примусового виконання судового рішення про стягнення державним виконавцем попри небажання боржника виконувати свій обов'язок, підтверджений судом. У таких випадках відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавець, зокрема, накладає арешт на грошові кошти боржника, за їх недостатності арештовує та продає майно боржника та задовольняє вимоги кредитора - стягувача. У такий спосіб права кредитора захищаються повністю.
Враховуючи викладене, а також сталу судову практику, сформовану Верховним Судом щодо того, що обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд дійшов висновку про відмову в заявленому позові про зобов'язання Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити в передавальний акт Комунального некомерційного підприємства "Психіатрична лікарня м. Маріуполь" кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові теплотехнології" у сумі 232 675, 01 грн за Договором підряду № 195 від 09.11.2021.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.10.2025.
Суддя Т. О. Лобода