вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5162/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК.ФИШ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ЕЛІТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором безпроцентної поворотної допомоги №ОФ-06.22.Ф від 24.11.2022 у загальному розмірі 1 442 710,72 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОК.ФИШ" (далі - позивач) звернулося, через систему "Електронний суд", до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА ЕЛІТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором безпроцентної поворотної допомоги №ОФ-06.22.Ф від 24.11.2022 у загальному розмірі 1 442 710,72 грн., що складається з: основний борг у розмірі 1 215 000,00 грн., штраф у розмірі 121 500,00 грн., 3% річних у розмірі 19 962,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 86 248,48 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 17 312,53 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.10.2025 о 10:30 год.
24.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.
У призначене підготовче судове засідання 07.10.2025 представник відповідача не з'явився.
У підготовчому судовому засіданні 07.10.2025 позивачем приєднано до матеріалів справи картковий рахунок №183 за період з 01.01.2021 по 12.06.2025.
У підготовчому судовому засіданні 07.10.2025 позивачем зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025 о 10:20 год.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення призначеного на 22.10.2025 судове засідання без участі представника позивача.
У призначене судове засідання 22.10.2025 представник відповідача не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.10.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 1 215 000,00 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором безпроцентної поворотної допомоги №ОФ-06.22.Ф від 24.11.2022 щодо повного та своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги.
Позиція відповідача
Відповідач обставини, на які посилається позивач у позовній заяві фактично визнав, проте вважає, що спір має бути врегульовано шляхом переговорів як передбачено п.7.1. договору, тому проти позову ТОВ "ВІВА ЕЛІТ" заперечує.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
24.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОК. ФІШІ» (надалі - Позикодавець, Позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІВА ЕЛІТ» (надалі - Позичальник, Відповідач) укладено договір безпроцентної поворотної допомоги № ОФ-06.22.Ф (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю у визначений цим Договором строк.
Цільове призначення допомоги - забезпечення Позичальника додатковими обіговими коштами для підтримання фінансового становища (п. 1.2. Договору).
Валютою цього Договору є грошова одиниця України - гривня або інша національна валюта України, що діє на момент проведення розрахунків (п. 1.3. Договору).
Плата за користування коштами безпроцентної поворотної фінансової допомоги не передбачається (п. 1.3. Договору) .
Згідно п.2.1. Договору сума безпроцентної поворотної фінансової допомоги за Договором становить 1 215 000.00 гри. (Один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідно до п. 2.2. Договору кошти надаються Позикодавцем шляхом їх внесення на розрахунковий рахунок Позичальника або надання Позичальнику готівкою єдиним платежем або окремими платежами за домовленістю Сторін.
Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що термін користування коштами Позичальником до 23 листопада 2024 р. з моменту їх перерахування / надання Позикодавцем.
У відповідності до п. 2.4. Договору грошові кошти отриманої безпроцентної поворотної фінансової допомоги мають бути повернуті Позичальником Позикодавцеві в спосіб, яким вони були перераховані / передані, якщо Сторонами не буде досягнуто домовленості про інше, в строк, що не перевищує дванадцять календарних місяців з моменту отримання коштів Позичальником.
Згідно п. 2.5. Договору датою повернення коштів безпроцентної поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається дата їх отримання Позикодавцем.
Цей договір відповідно до п. 5.1. Договору набуває чинності з моменту його пiдписання Сторонами та дiє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.
Внесення змiн та доповнень до цього Договору проводиться за погодженням сторiн, яке оформляється додатковою угодою до Договору (п.5.2. Договору).
Дострокове розiрвання або змiна умов цього Договору можливi на вимогу будь-якої сторони. за умови направлення iншiй Сторонi вiдповiдного повідомлення не менше нiж за 30 календарних днiв до дати змiн (розiрвання) та повного виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких настав (п. 5.3 Договору).
Згідно з умовами договору до Позивач надав Відповідачу безпроцентну поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 215 000,00 грн. (Один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується відповідними банківськими документами.
25.11.2022 року на виконання вказаних домовленостей ТОВ “ОК. ФИШ» перерахувало на банківський рахунок ТОВ “ВІВА ЕЛІТ» грошові кошти в сумі 965 000,00 грн. та 01.12.2022 року - 250 000, 00 грн. Тобто позивач зі свого боку виконав взяті на себе зобов'язання повністю.
Позивачем було направлено засобами поштового зв'язку претензію щодо повернення поворотної фінансової допомоги (грошових коштів).
Від ТОВ “ВІВА ЕЛІТ» на електронну пошту було направлено відповідь на претензію щодо повернення допомоги, у якій вказує, що ТОВ “ВІВА ЕЛІТ» не може виконати дану вимогу і повернути отриману фінансову допомогу у сумі 1 215 000,00 грн. у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Положення ч.1 ст.207 ЦК України не містить вичерпного переліку документів, у яких може бути зафіксований зміст письмового правочину. Не наведено такого переліку і в ч.2 ст.1047 цього Кодексу.
Поряд із цим ч.2 ст.1047 ЦК України визначає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок передання грошових коштів позикодавцем та отримання їх позичальником, чим зафіксовано волю сторін щодо настання певних правових наслідків, було укладено договір позики.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Матеріалами справи підтверджується факт надання грошових коштів у якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги позивачем та їх отримання відповідачем у розмірі 1 215 000,00 грн. (арк.с. 32).
В силу вимог ст.ст.526, 525 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалося вище, позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу про повернення позики на суму 1 215 000,00 грн протягом 5-ти календарних днів.
Втім, як встановлено судом та відповідачем не спростовано, станом на дату розгляду справи останній своїх зобов'язань щодо повернення отриманої фінансової допомоги не виконав, на вимогу позивача не відреагував.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Договір, за ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму коштів або ж доказів повернення отриманої фінансової допомоги суду не надав.
Враховуючи викладене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань позивач заявив до стягнення штраф у сумі 121 500,00 грн, інфляційні втрати у сумі 86 248,48 грн. та 3% річних у сумі 19 962,24 грн.
Відповідно до п.4.1. договору, у разі прострочення повернення коштів, Відповідач зобов'язаний на вимогу Позивача сплатити штраф у розмірі 10% від неповернутої суми, що становить 121 500,00 грн. Також, у разі прострочення виконання боржником взятого на себе зобов'язання Позивач має право вимагати сплати боржником річних та інфляційні втрати. Розрахунок всіх сум наводиться нижче у даній позовній заяві.
Згідно частини 2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (закорема, пені) за таке прострочення.
Водночас, господарський суд наголошує, що тлумачення неведеної норми також свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення саме позичальником виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов'язань за договором, відповідно до якого позичальнику було надано позику. Тобто, законодавець чітко не визначив, що зобов'язання мають виникати саме із договорів позики, а вказав про виникнення зобов'язань за договорами, відповідно до яких позичальнику було надано позику.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 наголосив, що тлумачення наведеної норми свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення саме позичальником виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов'язань за договором, відповідно до якого позичальнику було надано позику.
З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст.ст.1046, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №ОФ-06.22 від 24.11.2022, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штраф у сумі 121 500,00 грн, інфляційні втрати у сумі 86 248,48 грн. та 3% річних у сумі 19 962,24 грн., за вказаний позивачем у розрахунках період (період дії в Україні воєнного стану).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір (з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Еліт" (49101, м. Дніпро, вул. Олександра поля, буд. 33, код ЄДРПОУ 41566011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК.ФИШ (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43875545) основну заборгованість у розмірі 1 215 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 580,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 30.10.2025.
Суддя В.Г. Бєлік