пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 жовтня 2025 року Справа № 903/846/25
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БК КБР»
до відповідача: Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної (військової) адміністрації
про визнання недійсним правочину
Представники сторін:
прокурор: Коломий Оксана Олегівна;
від позивача: не прибули;
від відповідача: Лебедюк Ірина Олександрівна;
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “БК КБР» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної (військової) адміністрації та просить суд визнати недійсним правочин вчинений Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації у формі повідомлення №194/01.14/2-25 від 05.03.2025 р. і повторного повідомлення №347/01.14/2-25 від 08.04.2025 р. про відмову від контракту №1 від 13.03.2022 року.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем всупереч вимогам контракту вчинено односторонню відмову від виконання зобов'язань за останнім. За доводами позивача, такі дії здійснено шляхом направлення повідомлення №194/01.14/2-25 від 05.03.2025р. про відмову від виконання умов контракту №1 від 13.03.2022 року, а також повторним повідомленням №347/01.14/2-25 від 08.04.2025р. Позивач вважає вказані дії неправомірними, а правочин - недійсним.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2025.
15.09.2025 від заступника керівника Волинської обласної прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх. №01-87/4094/25 про вступ прокурора у дану справу № 903/846/25.
Суд встановив, що прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації про прийняття рішення про представництво прокурором інтересів держави шляхом вступу у справу № 903/846/25 (лист від 12.09.2025).
Суд, керуючись положеннями ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, дійшов висновку про обґрунтованість заяви та постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про вступу прокурора у справу №903/846/25 за позовом ТОВ "БК КБР" до Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації про визнання недійсним правочину - односторонню відмову Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації від контракту №1 від 13.03.2022, на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 17.09.2025, підготовче засідання відкладено на 13.10.2025, встановлено прокурору 10-денний строк з дня проголошення ухвали суду для подання письмових пояснень/заперечень (за наявності) та подання додаткових доказів щодо пред'явленого позову, та позивачу 5-денний строк з дня отримання письмових пояснень/заперечень прокурора для подання відповіді на письмові пояснення.
Прокурор, через систему “Електронний суд» подав заяву за вх.№01-87/4285/25 від 24.09.2025 у якій просить відмовити у задоволенні позову ТзОВ “БК КБР» до Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації про визнання недійсним правочину - односторонню відмову Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації від контракту №1 від 13.03.2022. Оскільки дійсною метою пред'явлення позову ТзОВ БК“КБР» є не захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а захист майнового інтересу ТзОВ БК “КБР» під час розгляду іншої господарської справи №910/7161/25 шляхом створення преюдиційної обставини для її розгляду, а саме отримання рішення суду про визнання недійсним правочину односторонню відмову Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації від контракту №1 від 13.03.2022.
Ухвалою суду від 13.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-87/4846/25 від 24.10.2025 про відкладення розгляду справи , оскільки директор ТзОВ «БК КБР» знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати з 06.10.2025 до 31.10.2025. Звертає увагу суду на те, що представник ТзОВ «БК КБР» адвокат Шевченко Д.В. з 26 до 03.11.2025 також буде знаходитись у відпустці, пов'язаній з днем народження, а тому відсутні інші уповноважені представники.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що останнім не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 216, 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просить відмовити у позові з підстав викладених в поясненнях за вх.№01-87/4285/25 від 24.09.2025.
Відповідач, проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№01-87/4042/25 від 11.09.2025. Доводи прокурора про безпідставність позову в судовому засіданні підтримала.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
13.03.2022 між ТзОВ «БК КБР» та Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації було укладено контракт №1.(а.с. 15-16)
Відповідно до п.п. 1 контракту визначено, що продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплати товар. Перелік обладнання, яке є предметом даного контракту. Кожне замовлення на постачання оформлюється окремим додатком де вказується асортимент, вид, кількість, ціна і умови поставки.
Згідно п.п. 2 контракту передбачено, що якість обладнання, що постачається, повинна відповідати встановленим стандартам і технічним умовам виробника. Гарантійний термін на обладнання з боку продавця становить 12 місяців. У випадку, якщо протягом гарантійного терміну буде необхідна заміна дефектного обладнання або його частин, продавець зобов'язується здійснити цю заміну за свій рахунок.
Пунктом 4 контракту сторонами визначено, що платежі здійснюються в українській гривні на підставі окремих додатків до даного контракту. Усі витрати, пов'язані з переказом платежу, здійснюються покупцем. Якщо покупець не переводить повну суму протягом вищевказаного часу, продавець має право переглянути умови контракту. Частковий платіж дозволяється.
Відповідно до п. 5 контракту № 1 встановлено, що упаковка, в якій відвантажується обладнання, повинна забезпечувати, за умови належного обходження з вантажем, збереження Обладнання при його транспортуванні. Маркування повинно відповідати стандартам заводу-виробника, на ній повинні бути вказані реквізити покупця. У випадку невідповідності цим умовам Обладнання не буде прийняте і буде повернуте продавцю.
Згідно п.п 6 контракту сторонами передбачено, що сторонами звільняються від відповідальності за невиконання обов'язків по даному контракту, якщо це є наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажор), а саме: стихійних лих, військових дій, дій державних органів, що стають перепоною для виконання даного контракту тощо. Виконання обов'язків по даному контракту відтерміновується на строк дії цих обставин. Сторона, для якої склалася неможливість виконання обов'язків за даним контрактом повинна терміново сповістити іншу сторону про ці обставини.
Пунктом 9 контракту визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права чи обов'язки за даним контрактом іншій стороні без попередньої згоди всіх сторін. Всі зміни та доповнення до даного контракту дійсні тільки у випадку, коли виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами всіх сторін. Даний контракт складено англійською та українською мовами у двох примірниках (по одному примірнику для продавця та покупця). У випадку розходжень в інтерпретації тексту між українською та англійською мовами, перевага надається українській. Факсимільні і електронні копії даного контракту мають юридичну силу, якщо вони підписані обома сторонами.
Згідно додатку № 1 до контракту № 1 від 13.03.2022 сторонами визначено, що ТзОВ "БК КБР" поставляє 650 захисних жилетів та 650 касок на загальну суму 24857820 грн., в т.ч. ПДВ 4142970 грн., а покупець сплачує 24 857 820 грн., поставка обладнання продавцем здійснюється протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця, згідно вимог чинного законодавства. (а.с. 17)
Відповідно до сертифіката кінцевого споживача, наданих Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації постачальнику - ТОВ "БК КБР" визначено, що все поставлене обладнання буде передано формуванням, правоохоронним органам та збройним силам, підпорядкованим уряду України. Також у даних сертифікатах також вказано, що поставка здійснюється захисних жилетів 4 рівня. (а.с. 39)
При цьому, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920 та листа Волинської митниці від 28.04.2022, в якому зазначено, що ТОВ "БК КБР" при ввезенні на митну території захисних жилетів і бойових шоломів разом з митними деклараціями подало сертифікати кінцевого споживача, ТОВ "БК КБР" було достовірно відомо про необхідність постачання засобів індивідуального захисту безпосередньо для потреб Збройних сил України, а також про постачання захисних жилетів саме 4 рівня (ІV класу захисту).
Як слідує із матеріалів справи, на виконання контракту № 1 від 13.03.2022 ТОВ "БК КБР" у період з 25.03.2022 по 15.04.2022 поставило Управлінню з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації 650 захисних жилетів та 650 бойових шоломів, а Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації здійснено оплату даного товару у повному обсязі, що підтверджується видаткова накладна №19 від 10.04.2022, №24 від 15.04.2022, №25 від 15.04.2022, №8 від 25.03.2022 (а.с. 19-22)
У подальшому придбане Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації у ТзОВ "БК КБР" обладнання згідно контрактів № 1 та № 2 передане на потреби військової частини НОМЕР_1 .
Між тим, в процесі використання поставлених та оплачених шоломів та бронежилетів встановлено невідповідність встановленим стандартам і технічним умовам відповідно до п. 2 контракту №1.
Рішенням від 05.10.2022 Господарський суд міста Києва позов задоволив частково. Закрив провадження у справі № 910/5932/22 в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "БК КБР" суми основного боргу у розмірі 4 142 970,00 грн. Стягнув з ТОВ "БК КБР" (ідентифікаційний код: 40990651) на користь Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації (ідентифікаційний код: 42301960) 3% річних у розмірі 7 491,40 грн. та судовий збір у розмірі 112,37 грн. В іншій частині позову відмовив. Повернув з Державного бюджету України на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 02909915) судовий збір у розмірі 62 144,55 грн., сплачений за платіжним дорученням № 1087 від 11.07.2022.
Постановою Верховного суду від 23.05.2023 касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/5932/22 залишено без змін.
Вказані обставини встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/5932/22 та від 28.10.2024 у справі № 910/211/24, які набрали законної сили та відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України вданій справі є преюдиційними.
Разом з тим, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022 встановлено наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні ТОВ "БК КБР" умов зобов'язання щодо якості товарів - спеціальних засобів індивідуального захисту військового спрямування, поставлених у період дії воєнного стану на виконання контрактів № 1 від 13.03.2022 та № 2 від 28.03.2022.
Судом встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022030000000061 від 20.04.2022 отримано висновки судово-економічної експертизи від 03.06.2022 № 386/22-22, судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 № СЕ-19/114-22/8447-ВМ та судово-товарознавчої експертизи від 22.05.2023 № КСЕ-19-22/49707-ТВ, з яких вбачається, що поставлені ТОВ "БК КБР" за контрактами № 1 та № 2 бронежилети не відповідають стандартам ДСТУ 8782:2018 (невідповідність останніх ІV-VІ класу захисту та маркуванню), бойові шоломи не відповідають стандартам ДСТУ 8835:2019 (невідповідність І класу захисту та маркуванню). (а.с. 139-197)
До відповідних висновків експерти прийшли зокрема, але не виключно, за наслідками дослідження та опрацювання протоколів випробувань бронежилетів та бойових шоломів № 21.914 від 29.04.2022 та № 20.300 від 29.04.2022, проведених відділом випробувань ДНДІ МВС України, висновків судово-балістичних експертиз № СЕ-19-22/10140-БО від 24.05.2022 та № СЕ-19-22/10090-БЛ від 23.05.2022, проведених експертами ДНДЕКЦ МВС України.
З вказаних протоколів випробувань та висновків судово-балістичних експертиз слідує, що поставлені ТОВ "БК КБР" бронежилети та бойові шоломи не витримали балістичних випробувань щодо стійкості до засобів ураження, які згідно ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" та ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови" пред'являються до бронежилетів 4 класу захисту та бойових шоломів 1 класу захисту.
Окрім того, експертами при проведенні згаданих експертиз та балістичних випробувань досліджувались відібрані у випадковий спосіб бронежилети та бойові шоломи із кожної однорідної партії, що відповідає вимогам ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" та ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови".
Зокрема, у відповідності до вимог п. 3.19 ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" партія бронежилетів - кількість бронежилетів однієї моделі, виготовлених за незмінного технологічного режиму та оформлених єдиним документом, що підтверджує їх якість. Вибірка бронежилетів - визначена кількість, що складається з однієї або кількох одиниць продукції, відібраних з партії, яку контролюють для того, щоб отримати інформацію стосовно всієї партії (п. 3.20 ДСТУ).
У свою чергу, вимогами ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови", визначено, що партія шоломів - кількість шоломів однієї моделі, виготовлених за незмінного технологічного режиму та оформлених єдиним документом, що підтверджує їх якість; вибірка шоломів - множина, що складається з одного або кількох шоломів, відібраних з партії, яку контролюють для того, щоб отримати інформацію стосовно всієї партії.
При цьому, відповідно до пункту 11.2.5 ДСТУ 8782:2018 та пункту 12.2.5 ДСТУ 8835:2019 пробій бронежилетів класів 1-6 є критичною невідповідністю та підставою для бракування всієї партії; пробій шоломів класів 1 та 2 є критичною невідповідністю та підґрунтям для бракування всієї партії.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (п. 105), чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної (господарської) справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній (господарській) справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.
Як визначено ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Отже, вищезазначені висновки експертиз, отримані у межах кримінального провадження № 22022030000000061 від 20.04.2022, є належними та допустимими доказами, та істотність недоліків поставленого ТОВ "БК КБР" за контрактом № 1 від 13.03.2022 обладнання, яке не може бути використане Збройними силами України за прямим призначенням, підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/211/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025, що в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.
Проте, в обґрунтування позовних вимог ТОВ "БК КБР" зазначає, що Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації всупереч вимог контракту № 1 від 13.03.2022 вчинено односторонню відмову від виконання зобов'язань за останнім. За доводами позивача, такі дії здійснено шляхом направлення повідомлення № 194/01.14/2-25 від 05.03.2025 про відмову від виконання умов контракту № 1 від 13.03.2022, а також повторного повідомлення № 347/01.14/2-25 від 08.04.2025. Також доводить, що відповідно до контракту №1 позивач передав обладнання у власність відповідачу, який прийняв цей товар без зауважень і подальшому на власний розсуд розпорядився цим майном шляхом відчуження його іншій особі, а саме Військовій частині НОМЕР_1 . Крім того , звертає увагу суду на те, що в порушення вищезазначених норм цивільного законодавства, яке регулює відносини щодо якості поставленого товару, відповідач прийняв товар від позивача на умовах контракту №1 без зауважень щодо якості цього товару, розпорядився цим обладнанням шляхом передачі його на користь іншої особи - Військовій частині, а після цього направив на адресу позивача повідомлення про відмову від контракту через виявлені суттєві недоліки товару, якого в розпорядженні відповідача на момент виявлення цих недоліків не було. В даному випадку, саме Війська частина НОМЕР_1 є власником вищезазначеного обладнання, а отже саме Військова частина наділена правом реалізувати свої права, передбачені цивільним законодавством у разі виявлення факту передачі їй обладнання невідповідної якості. Між тим, позивач доводить, що застосування відповідачем положень ЦК України, які регулюють питання наслідків передачі товару неналежної якості, зокрема, вчиняти правочин про односторонню відмову від договору у зв'язку із суттєвими недоліками товару, які неможливо усунути на підставі ч.2 ст. 678 ЦК України є безпідставними.
Надаючи правову оцінку цивільним правам та обов'язкам сторін за даним предметом спору суд виходив із такого.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Згідно ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Укладаючи контакт № 1 від 13.03.2022 на поставку бронежилетів та бойових шоломів, ТОВ "БК КБР", як продавець, володів відомостями про те, що проданий ним товар (бронежилети та бойові шоломи) буде використовуватись для потреб Збройних сил України, а тому цей товар повинен бути придатним для використання відповідно до мети його придбання та відповідати вимогам щодо якості бронежилетів та бойових шоломів, які встановлені Законом (відповідні обставини підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/211/24, яке набрало законної сили).
Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
Забезпечення військовослужбовців Збройних сил України здійснюється відповідно до вимог "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців ЗСУ в мирний час та особливий період", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232.
Відповідно до положень даної Інструкції забезпечення військовослужбовців Збройних сил України включає засоби індивідуального захисту - шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні (п. 3 розділу І Інструкції).
Засобами індивідуального захисту забезпечуються усі категорії військовослужбовців Збройних Сил України на період виконання завдань у районі ведення бойових дій (у тому числі під час проведення антитерористичної операції) та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (п. 4 розділ ІV Інструкції).
У Збройних силах України вимоги до бронежилетів та бойових шоломів визначаються державними та військовими стандартами.
Зокрема, вимоги до бронежилетів визначені у державному стандарті ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови". Додатково вимоги до бронежилетів регламентуються військовими стандартами ВСТ 01.301.010 - 2021 (02) "Речове забезпечення. Військові бронежилети. Загальні технічні вимоги та методи випробовування балістичної стійкості"; ВСТ 01.301.003 - 2020 (01) "Речове забезпечення. Визначення класу захисту та процедура оцінювання індивідуальних засобів бронезахисту. Протикульний та протиосколковий захист".
Вимоги до шоломів балістичних регламентуються державними та військовими стандартами: ДСТУ 8835:2019 "Засоби індивідуального захисту. Шоломи кулезахисні. Класифікація. Загальні технічні умови"; ВСТ 01.301.007 - 2021 (02) "Речове забезпечення. Небалістичні методи випробувань та критерії оцінювання бойових шоломів".
Основними вимогами до балістичної стійкості бронежилетів та шоломів за державними та військовими стандартами є:
- бронежилет - жорсткі бронеелементи (плита для захисту грудей та плита для захисту спини) з металу/керамокомпозитних матеріалів, які повинні відповідати IV-VI класу захисту згідно зі стандартом ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови";
-шолом бойовий балістичний повинен забезпечувати: протикульову стійкість І класу захисту за ДСТУ 8835 та протиосколкову стійкість.
Судом встановлено та досліджено, що у сертифікатах кінцевого споживача, наданих Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації постачальнику - ТОВ "БК КБР", зазначено, що все поставлене обладнання буде передано формуванням, правоохоронним органам та збройним силам, підпорядкованим уряду України.
З цього випливає, що поставлені ТзОВ "БК КБР" товари (бронежилети та бойові шоломи) повинні відповідати вищенаведеним стандартам, встановлених для військовослужбовців Збройних сил України, тобто каски та шоломи мають відповідати І класу захисту за ДСТУ 8835:2019, а захисні жилети (бронежилети) - ІV-VІ класу захисту згідно зі стандартом ДСТУ 8782:2018.
Окрім того, кожен бронежилет і кожний захисний елемент згідно п. 9 ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" повинні мати маркування.
Разом з тим, як зазначено у висновках судово-економічної експертизи від 03.06.2022 № 386/22-22, судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 № СЕ-19/114-22/8447-ВМ та судово-товарознавчої експертизи від 22.05.2023 № КСЕ-19-22/49707-ТВ, а також у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/211/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025, поставлені ТОВ "БК КБР" за контрактами № 1 та № 2 бронежилети не відповідають стандартам ДСТУ 8782:2018 (невідповідність останніх ІV-VІ класу захисту та маркуванню), бойові шоломи не
Отже, ТзОВ "БК КБР" не виконало зобов'язання за контрактом № 1 від 13.03.2022 щодо поставки бронежилетів та бойових шоломів придатних для використання військовослужбовцями Збройних сил України.
Зокрема, за умовами п.2 контракту передбачено, що якість обладнання, що постачається, повинна відповідати встановленим стандартам і технічним умовам виробника. Гарантійний термін на обладнання з боку продавця становить 12 місяців. У випадку, якщо протягом гарантійного терміну буде необхідна заміна дефектного обладнання або його частин, продавець зобов'язується здійснити цю заміну за свій рахунок.
У п. 5 контракту встановлено, що упаковка, в якій відвантажується обладнання, повинна забезпечувати, за умови належного обходження з вантажем, збереження обладнання при його транспортуванні. Маркування повинно відповідати стандартам заводу-виробника, на ній повинні бути вказані реквізити покупця. У випадку невідповідності цим умовам обладнання не буде прийняте і буде повернуте продавцю.
Згідно статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
У випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення постачальника (продавця) від відповідальності, саме останній повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.
Відповідно до ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ст. 688 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 680 ЦК України визначено, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту (ч. 5 ст. 680 ЦК України).
Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
За умовами контракту № 1 від 13.03.2022 на бронежилети та бойові шоломи було встановлено 12 місячний гарантійний строк, Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації на виконання вказаних вимог Цивільного кодексу України претензією від 25.04.2022 № 132/01.14/2-22 повідомило ТОВ "БК КБР" про наявність недоліків щодо якості товарів (пробій бронежилетів) та необхідність заміни товару або повернення грошових коштів.
Як слідує із матеріалів справи у відповідь на дану претензію ТОВ "БК КБР" листом від 27.04.2022 за №КБР00000739 повідомило, що не відмовляється від своїх зобов'язань щодо поставленого обладнання та зобов'язується замінити його, або повернути сплачені кошти після повернення товару.
Однак, ТзОВ "БК КБР" не здійснило заміну неякісного товару та не повернуло сплачені за нього кошти.
Щодо правових підстав односторонньої відмови Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації від контракту № 1 від 13.03.2022, судом встановлене наступне.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом
Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібні правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20.
Припинення зобов'язання у зв'язку з односторонньою відмовою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов'язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/11352/17.
Право покупця в односторонньому порядку відмовитись від договору купівлі-продажу встановлено ст. 678 ЦК України.
Зокрема, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
За змістом ч. 2 ст. 678 ЦК України покупець на власний вибір вправі або відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.
Підставами для відмови від договору купівлі-продажу на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України є те, що покупцю передано товар з істотними порушеннями щодо його якості (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення).
Надаючи оцінку істотності порушень щодо якості товару (бронежилетів та бойових шоломів) слід врахувати наступне.
Як зазначено у висновках судово-економічної експертизи від 03.06.2022 № 386/22-22, судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 № СЕ-19/114-22/8447-ВМ та судово-товарознавчої експертизи від 22.05.2023 № КСЕ-19-22/49707-ТВ, а також у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/211/24, поставлені ТОВ "БК КБР" за контрактами № 1 та № 2 бронежилети не відповідають стандартам ДСТУ 8782:2018 (невідповідність останніх ІV-VІ класу захисту та маркуванню), бойові шоломи не відповідають стандартам ДСТУ 8835:2019 (невідповідність І класу захисту та маркуванню).
При цьому, за результатами проведення балістичних випробувань та висновків судово-балістичних експертиз (зазначено у тексті позовної заяви) встановлено, що поставлені ТОВ "БК КБР" бронежилети та бойові шоломи не витримали балістичних випробувань щодо стійкості до засобів ураження, які згідно ДСТУ 8782:2018 та ДСТУ 8835:2019 пред'являються до бронежилетів 4 класу захисту та бойових шоломів 1 класу захисту для використання військовослужбовцями Збройних сил України.
Відповідно до пункту 11.2.5 ДСТУ 8782:2018 та пункту 12.2.5 ДСТУ 8835:2019 пробій бронежилетів класів 1-6 є критичною невідповідністю та підставою для бракування всієї партії; пробій шоломів класів 1 та 2 є критичною невідповідністю та підґрунтям для бракування всієї партії.
За цих обставин, пробій поставлених ТОВ "БК КБР" бронежилетів та бойових шоломів свідчить про істотність недоліків щодо якості товару, що спричиняє загибель військових ЗСУ, оскільки ці недоліки є критичною невідповідністю та підставою для бракування всієї партії бронежилетів та бойових шоломів, а також неможливістю їх використання за призначенням.
Більше того, пробій поставлених ТОВ "БК КБР" бронежилетів та бойових шоломів свідчить про неможливість усунення недоліків товару, оскільки усунути відповідні пробої згаданих засобів індивідуального захисту фізично неможливо, що у свою чергу зумовлює необхідність придбання нового товару відповідної якості.
Окрім того, як зазначено у вищезазначених висновках судових експертиз, поставлені ТОВ "БК КБР" бронежилети та бойові шоломи не відповідають стандартам щодо їх маркування.
Зокрема, відповідно до п. 9 ДСТУ 8782:2018 "Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови" маркування здійснюється щодо чохла бронежилета та захисних елементів бронежилета.
Маркування чохла бронежилета має містити ряд відомостей, в тому числі назву моделі бронежилета, клас захисту бронежилета, номер партії та номер чохла бронежилета, дату виготовлення, умови зберігання тощо.
Маркування захисних елементів бронежилета має містити відомості, в тому числі назву країни-виробника, клас захисту захисного елемента, номер партії та номер захисного елемента, дату виготовлення, умови зберігання тощо.
Відповідно до п. 5 контрактів № 1 та № 2 маркування бронежилетів повинно відповідати стандартам заводу-виробника, на ній повинні бути вказані реквізити Покупця.
Разом з тим, як зазначено у висновку судово-товарознавчої експертизи від 22.06.2022 № СЕ-19/114-22/8447-ВМ маркування на чохлах бронежилетів та на захисних пластинах відсутнє, виробники бронежилетів та захисних пластин невстановлені.
У даному висновку експертизи також вказано про те, що відсутність маркування на чохлах №№ 1-12 та металевих плитах №№ 1-14; різні форми плит, різні розміри та геометрія плит в одному жилеті; спосіб нанесення, різна товщина та кількість шарів амортизувальних елементів може свідчити про незаводський спосіб виготовлення бронежилетів.
Отже, маркування бронежилетів та бойових шоломів також не можливо фізично усунути, оскільки за фактичних обставин нанесення маркування на уже поставлені ТОВ "БК КБР" бронежилети та бойові шоломи свідчитиме про певну фальсифікацію якості відповідного товару, тобто нанесення на поставлені три роки назад бронежилети та бойові шоломи відомостей та даних про їх якість, а також відомостей про виробника, який за висновків згаданих експертиз невстановлений.
У постановах Верховного Суду від 28.03.2023 по справі № 904/8414/21, від 12.09.2024 по справі № 910/13396/23, від 12.02.2025 по справі № 916/128/24 зазначено наступне: "Умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.
Вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов'язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується".
Разом з тим, постановлені ТОВ "БК КБР" за контрактами № 1 та № 2 бронежилети та бойові шоломи не відповідають критеріям надійності, витривалості та безпечності, не здатні задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача - захист життя та здоров'я військовослужбовців, а також не придатні до мети, з якою товар такого роду використовується.
Крім того, за обставин справи № 910/211/24 (рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025), які є преюдиційними, поставлені ТОВ "БК КБР" за контрактом № 1 бронежилети та бойові шоломи не можуть бути використані військовослужбовцями Збройних сил України за призначенням у період дії воєнного стану, оскільки критично не відповідають вимогам щодо їх якості (пробій бронежилетів та бойових шоломів).
За наведених обставин, поставлені ТОВ "БК КБР" бронежилети та бойові шоломи мають істотні недоліки та порушення щодо їх якості, оскільки встановлені недоліки (пробій бронежилетів та бойових шоломів, відсутність маркування) не можливо усунути фізично, що зумовлює необхідність придбання іншого товару належної якості.
При цьому, істотні недоліки щодо якості товару (пробій бронежилетів та бойових шоломів, відсутність маркування) виникли не внаслідок неправильного використання товару Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації чи військовою частиною, а відповідні недоліки були наявні ще на момент передачі ТОВ "БК КБР" товару, про що свідчать згадані висновки експертиз та матеріали справи № 910/211/24.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду постанова від 30.01.2019 у справі 164/882/15-ц тлумачення ч. 2 ст. 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.
Згідно правових висновків Верховного Суду постанова від 10.05.2018 у справі № 910/22541/16 можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем, пов'язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов'язано із вимогами ч. 3 ст. 214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.
Оскільки контракт № 1 від 13.03.2022 укладений у письмовій формі то Управлінням з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної (військової) адміністрації відмова від останнього також здійснена у письмові формі (заява-повідомлення № 194/01.14/2-25 від 05.03.2025 про відмову від контракту № 1 від 13.03.2022, повторна заява-повідомлення № 347/01.14/2-25 від 08.04.2025 про відмову від контракту № 1 від 13.03.2022, які у встановлений спосіб надіслані на офіційну адресу ТОВ "БК КБР").
Враховуючи вище викладенні обставини Управління правомірно відмовилось від контракту № 1 від 13.03.2022.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
Обґрунтовуючи недійсність правочину - односторонню відмову Управління з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Волинської обласної державної адміністрації від контракту № 1 від 13.03.2022 заява-повідомлення № 194/01.14/2-25 від 05.03.2025 про відмову від контракту № 1 від 13.03.2022, повторна заява-повідомлення № 347/01.14/2-25 від 08.04.2025) ТОВ "БК КБР" зазначає наступне:
- ТОВ "БК КБР" належним чином виконало зобов'язання за контрактом;
- у контракті відсутні умови щодо якості товару;
- ТОВ "БК КБР" не володіло відомостями про те, що поставлений товар буде переданий Збройним силам України;
- правом відмови від контракту наділене не Управління, а військова частина, якій було передано бронежилети та бойові шоломи.
Окрім того, на обґрунтування позову ТОВ "БК КБР" долучило окремі документи щодо походження бронежилетів та бойових шоломів (сертифікати виробника та протоколи випробування).
Разом з тим, дані твердження не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - з наведених вище підстав, впливу не мають.
Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку із відмовою від позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
1. В позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
30.10.2025
Суддя В. М. Дем'як