20 жовтня 2025 року м. Харків Справа №905/595/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (вх.№1795Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка, Донецька область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ, Донецька область,
про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 345887,77 грн,-
У червні 2025 позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 345887,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про поставку теплової енергії №37 від 01.10.2013 в частині повної оплати вартості поставленої теплової енергії до орендованого відповідачем приміщення, розташованого за адресою: м.Слов'янськ, вул. Корольова, 28, у період листопад 2021 - березень 2022, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 345887,77 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25 (повний текст складено 29.07.2025, суддя Аксьонова К.І.) позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Краматорська, б.79, код ЄДРПОУ 36368912) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вулиця Космонавтів, б.39, код ЄДРПОУ 03337119) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 345887,77 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4150,65 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОКП «ДТКЕ» до ТОВ «ВО СЗВІ» в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «ВО СЗВІ» у спірний період постачання теплової енергії виступало орендарем гуртожитку, загальною площею 3912,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Корольова, 28. Відповідач зазначає, що у період з листопада 2021 по березень 2022 ТОВ «ВО СЗВІ» вже не орендувало гуртожиток (не було його фактичним володільцем та користувачем), а відтак не могло виступати споживачем за договором на поставку теплової енергії, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №438206681 від 05.08.2025. За твердженням відповідача, договір на поставку теплової енергії №37 від 01.10.2013 у частині зобов'язань ТОВ «ВО СЗВІ» припинився з 11.04.2019, у зв'язку з переходом прав та обов'язків споживача за вказаним договором до інших осіб - орендарів приміщень гуртожитку (фізичних осіб-мешканців).
Відповідач зазначає, що листом №3-5/19 від 14.11.2022 ТОВ «ВО СЗВІ» повідомляло ОКП «ДТКЕ», що починаючи з березня 2022 мешканці вказаного гуртожитку повністю зупинили свої оплати за комунальній послуги, а також те, що ТОВ «ВО СЗВІ» не планує розпочинати опалювальний сезон 2022-2023 в будівлі гуртожитку за адресою: м. Слов'янськ, вул. Корольова, буд. 28, і що у разі подачі тепла до гуртожитку у 2022 році, ТОВ «ВО СЗВІ» не бере на себе зобов'язань по сплаті за надану послугу теплопостачання в наступному опалювальному сезоні.
Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не враховані належним чином умови розрахунків за теплову енергію, передбачені договором на поставку теплової енергії №37 від 01.10.2013. На переконання відповідача підставою для проведення розрахунків можуть слугувати лише пред'явлені споживачу рахунки та акти виконаних робіт, які підписані та скріплені печаткою споживача, та повернуті теплопостачальній організації. Водночас, відповідач зазначає, що рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії не підписані уповноваженою особою та не скріплені печаткою споживача; акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2021, грудень 2021 та січень 2022 відсутні в матеріалах справи, що, на думку відповідача, свідчить про непідтвердження позивачем надання послуг з постачання теплової енергії у вказаний період.
Також заявник апеляційної скарги повідомляє, що акти зняття показань вузла комерційного обліку від 02.11.2021, від 25.11.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 04.01.2022, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022 складені позивачем одноосібно, без участі уповноваженого представника споживача та ним не підписані, що, на його думку, свідчить про відсутність належних доказів фіксування показань вузла комерційного обліку (теплолічильника), встановленого у гуртожитку, та, відповідно, відсутність належного розрахунку плати за теплову енергію
За твердженням відповідача, ТОВ «ВО СЗВІ», не будучи ані орендарем (користувачем) гуртожитку, ані особою, яка підписала рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії та акти зняття показань вузла комерційного обліку за спірний період, не може вважатись особою, яка зобов'язана сплачувати за теплову енергію, що у період з листопада 2021 по березень 2022 за твердженням позивача постачалась до такого гуртожитку.
До апеляційної скарги додано виписки листопад-грудень 2021, січень-березень 2022, лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» від 14.11.2022 №3-5\19, інформаційна довідка від 05.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25. Встановлено учасникам справи строк до 12.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться у судовому засіданні. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/595/25.
08.09.2025 від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 року по справі №905/595/25 без задоволення, рішення - без змін.
24.09.2025 від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшла заява, у якій позивач просить розглянути справу №905/595/25 за апеляційною скаргою ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» без участі представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» за наявними в матеріалах справи документами. Також просить рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» - без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.) розгляд справи №905/595/25 за апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 відкладено на 20.10.2025 на 10:45 год.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд і доставлена їм 26.09.2025.
17.10.2025 від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшла заява, у якій позивач просив розглянути справу №905/595/25 за апеляційною скаргою ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», без участі представника Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» за наявними в матеріалах справи документами; рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» - без задоволення.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 у зв'язку з відпусткою судді Тихого П.В., який входить до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
У судове засідання 20.10.2025 учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Щодо наданих відповідачем до апеляційної скарги додаткових доказів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 - 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Окрім того, відповідно до положень ч. 3, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Проте, вказані докази не були предметом дослідження суду першої інстанції, а відповідачем не доведено виняткових обставин неможливості подання їх суду з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття наданих відповідачем додаткових доказів.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (споживач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) укладено договір про поставку теплової енергії №37 (далі - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами (п.2.3. договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується крім іншого виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пп.3.2.3 п.3.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку, за приладами обліку; споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 м2 площі, встановленої Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 01.09.2011 №317.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку №1 до договору (п.5.4 договору).
За умовами п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на підставі пред'явлених рахунків (2 прим.) відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача з обов'язковим поверненням другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) з підписом та печаткою підприємства/ФОП.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕ №1838 від 14.12.2010 та складають: теплова енергія 1Гкал - 283,79 грн (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження із споживачем але у відповідності до чинного законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору (п.6.2 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 6.4 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.6.4. договору).
В платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у споживача за послуги теплопостачання організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі (крім бюджетних установ) (п. 6.5. договору).
Згідно з п. 6.6. договору споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.
Договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач, та діє до 31.12.2017 (п.10.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмо заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).
До договору сторонами підписано додатки, які є невід'ємною його частиною, а саме: №1 Планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу, №2 Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача, №3 Умови припинення подачі теплової енергії, №4 Реєстр споживачів теплової енергії, відповідно до якого платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», найменування споживача - гуртожиток (адреса споживача: м.Слов'янськ, вулиця Корольова, б. 28, опалювальна площа - 3912,6 м2 (додаток №4 з урахуванням змін щодо площі внесених додатковою угодою від 05.12.2018 до договору), № 5 Розрахунок планової річної вартості послуг опалення (в редакції додаткової угоди від 05.12.2018 до договору).
На підставі договору оренди №7/0 від 01.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» є орендарем гуртожитка, загальною площею 3912,6 м2, що знаходиться за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Корольова, 28.
Після укладення договору орендодавець надає орендареві об'єкт оренди по акту передачі-приймання майна (п.3.1. договору оренди).
Матеріали справи містять акт передачі-приймання будівлі гуртожитку від 01.12.2017 згідно договору №7/О від 01.12.2017 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування будівлю гуртожитку загальною площею 3912,6 кв.м, розташовану по вул. Корольова, буд. 28 у м. Слов'янську, Донецької області.
У подальшому, сторонами укладено додаткову угоду від 05.12.2018 до договору №37 від 01.10.2013, якою внесено зміни до договору №37 від 01.10.2013 у зв'язку із зменшенням опалювальної площі на 32,9 кв.м за адресою; м. Слов'янськ, вул. Корольова, 28, площа після зменшення складає 3912,6 кв.м та погоджено внести зміни в додаток 1, 4 та 5, та є невід'ємною частиною договору №37 від 01.10.2013 та вступає в дію з моменту її підписання.
05.12.2018 складено акт про те, що площа споживача відповідно договору оренди №7/0 від 01.12.2017 становить 3912,6 кв.м., опалювальна площа складає 3912,6 кв.м.
Матеріали справи містять акт пломбування вузла обліку теплової енергії від 06.10.2021, в якому зазначається, що проведено пломбування вузла обліку, що встановлений за адресою: м. Слов'янськ, вул. Корольова, 28 у гуртожитку.
У період з листопада 2021 по березень 2022 позивачем у зв'язку з початком опалювального сезону на підставі розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації від 05.10.2021 №91 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років» згідно з актом про підключення об'єкта до системи централізованого опалення від 01.11.2021 (у зв'язку з початком опалювального сезону 2021/2022) о 10 год 00 хв 01.11.2021 здійснено підключення нежитлового приміщення до мережі (системи) теплопостачання за адресою: м. Слов'янськ, вулиця Корольова, б. 28.
Наявними у матеріалах справи актами зняття показань вузла комерційного обліку Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» здійснено зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії встановленого за адресою: вул. Корольова, 28 ТОВ «ВО СЗВІ», дог. 37, які підписані одноосібно позивачем:
- від 02.11.2021 в обсязі 2,70 Гкал,
- від 25.11.2021 в обсязі 30,0 Гкал,
- від 30.11.2021 в обсязі 37,66 Гкал,
- від 31.12.2021 в обсязі 86,84 Гкал,
- від 04.01.2022 в обсязі 95,40 Гкал,
- від 31.01.2022 в обсязі 144,1 Гкал,
- від 28.02.2022 в обсязі 187,20 Гкал,
- від 31.03.2022 в обсязі 236,20 Гкал.
Матеріали справи містять виставлені позивачем за результатом відпуску теплової енергії відповідачу рахунки: №1121_37 за листопад 2021 на суму 57903,12 грн з ПДВ, №1221_37 за грудень 2021 на суму 109707,12 грн з ПДВ, №122_37 за січень 2022 на суму 110517,76 грн з ПДВ, №222_37 за лютий 2022 року на суму 83187,48 грн з ПДВ, №322_37 за березень 2022 року на суму 94575,10 грн з ПДВ.
Рахунки за листопад 2021, грудень 2021 та січень 2022 відповідач отримав 20.12.2021, 17.01.2022 та 19.02.2022 відповідно, про що свідчить підпис представника відповідача на вказаних рахунках.
Рахунок №222_37 за лютий 2022 року та рахунок №322_37 за березень 2022 року із актами приймання-передачі теплової енергії та актами звірки взаємних розрахунків за відповідні місяці направлено відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист №5220402801172 від 11.09.2024 та накладною №5220402801172 від 11.09.2024.
Отже, на виконання умов договору у опалювальний період 2021-2022 років позивач здійснив відпуск теплової енергії для опалення орендованого відповідачем приміщення гуртожитку на загальну суму 455890,58 грн, на підтвердження чого склав та підписав зі свого боку акти приймання-передачі теплової енергії: №1121_37 за листопад 2021 на суму 57903,12 грн з ПДВ, №1221_37 за грудень 2021 на суму 109707,12 грн з ПДВ, №122_37 за січень 2022 на суму 110517,76 грн з ПДВ, №222_37 за лютий 2022 на суму 83187,48 грн з ПДВ, №322_37 за березень 2022 на суму 94575,10 грн з ПДВ.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію на загальну суму 110002,81 грн, з яких: за рахунком №1121_37 за листопад 2021 у сумі 57903,12 грн, та частково у сумі 52099,69 грн за рахунком №1221_37 за грудень 2021.
Розпорядженням керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації від 30.03.2022 №412 «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років» установлено для підприємств комунальної теплоенергетики, промислових котелень, що забезпечують теплопостачання житлового фонду та соціально-культурних об'єктів міста, подачу теплоносія у багатоквартирні житлові будинки, дошкільні заклади, лікарні та інші лікувально-диспансерні заклади на підставі таблиці №3 ДСТУ-НБВ.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» припинити за умови підвищення середньодобової температури зовнішнього повітря до +8С та вище протягом трьох діб, але не пізніше 01.04.2022 року.
Листами від 19.08.2024 №443 та від 03.03.2025 №219 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості у розмірі 345887,77 грн за договором на постачання теплової енергії №37 від 01.10.2013.
Враховуючи відсутність сплати відповідачем вказаної заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з відповідним позовом.
Суд першої інстанції, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази погашення існуючої заборгованості, дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частиною другою статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору; приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил; отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду. Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Згідно з частиною 6 статті 25 зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 4 цих Правил послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.
Пунктом 32 Правил №830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно із пунктами 34, 35, 36 Правил №830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що він є неналежним відповідачем у справі, з огляду на те, що не був фактичним володільцем та користувачем гуртожитку за адресою: м. Слов'янськ, вул. Корольова, буд. 28 у спірний період, та не міг виступати споживачем за договором на поставку теплової енергії, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Так, визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №910/17792/17, провадження №12-280 гс 18). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Водночас, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за таким позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна стверджувати тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)
Колегією суддів встановлено, що договір про поставку теплової енергії №37 від 01.10.2013 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» на об'єкт гуртожиток за адресою: м.Слов'янськ, вулиця Корольова, б. 28. Вказаний договір є чинним, оскільки будь-яких листів (повідомлень) про його припинення матеріали справи не містять.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до положень ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину (якщо його недійсність прямо не встановлена законом) може бути спростована лише в судовому порядку. Тобто, в силу приписів зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на особу, яка заявляє про його недійсність.
Враховуючи, що встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину не спростована, у суду відсутні підстави не враховувати укладений між сторонами договір під час розгляду справи. Крім того, матеріали справи не містять інформації, що вказаний договір визнався у судовому поряду недійсним або був розірваним. Разом з тим, внесення змін щодо найменування споживача, його площі та опалювальної площі до договору матеріали справи також не містять.
Згідно Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний господарський суд вважає їх належною у розумінні ст. 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
З матеріалів справи вбачається, що під час прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: акту про підключення об'єкта до системи централізованого опалення від 01.11.2021 було встановлено факт підключення гуртожитку за адресою: м. Слов'янськ, вулиця Корольова, б. 28 до мережі (системи) теплопостачання.
Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору передбачалася альтернатива у здійснення розрахунків за теплову енергію, які надсилаються або рекомендованим листом або вручаються під особистий підпис представнику споживача.
Як свідчать матеріали справи, рахунки№1121_37 за листопад 2021 на суму 57903,12 грн з ПДВ, №1221_37 за грудень 2021 на суму 109707,12 грн з ПДВ, №122_37 за січень 2022 на суму 110517,76 грн з ПДВ були отримані відповідачем, що підтверджується відповідним підписом його представника, а рахунки №222_37 за лютий 2022 року на суму 83187,48 грн з ПДВ, №322_37 за березень 2022 року на суму 94575,10 грн з ПДВ були направлені відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист №5220402801172 від 11.09.2024 та накладною №5220402801172 від 11.09.2024.
Колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплати. Цю правову позицію послідовно підтверджено судовою практикою (зокрема, постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21).
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Матеріали справи також не містять доказів звернення споживача до позивача із запереченнями щодо обсягів поставленої теплової енергії в спірний період або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг.
Таким чином, відповідач отримав теплову енергію за договором, наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджують сплату заборгованості або спожитий інший обсяг теплової енергії, не надав.
При цьому, за змістом апеляційної скарги відповідачем не викладено жодних заперечень щодо правильності здійснених позивачем розрахунків заборгованості, відтак заявник апеляційної скарги не оскаржує рішення в частині встановленого розміру заборгованості за отриману теплову енергію, зокрема, щодо застосованих позивачем тарифів та визначеного обсягу спожитої теплової енергії.
Щодо посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи підписаного з боку відповідача актів приймання-передачі теплової енергії, який є первинним документом у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає, що в даному випадку не підписання акту приймання-передачі споживачем не свідчить про відсутність факту постачання теплової енергії за договором, та як наслідок, заборгованості відповідача.
Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в заявлений період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 345887,77 грн, а відтак про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25 без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/595/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 30.10.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов