ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 жовтня 2025 року Справа № 903/527/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 року у справі №903/527/25 (суддя Бідюк С.В., м.Луцьк, повний текст складено 22.07.2025)
за позовом Фермерського господарства "Вест-Агро", с. Березовичі, Володимирський р-н, Волинська обл.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад", с. Богушівка, Луцький р-н, Волинська обл.
про стягнення 122 637,23 грн,
Фермерське господарство "Вест-Агро" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" про стягнення 122 637,23 грн, з яких: 89 000 грн основного боргу, 26 165 грн інфляційних втрат, 7 472,23 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 у справі №903/527/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" на користь Фермерського господарства "Вест-Агро" 89 000 грн основного боргу, 7472,23 грн 3% річних, 22 309,08 грн інфляційних втрат та 2 932,79 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 121714,10 грн. У позові на суму 3 855,92 грн інфляційних втрат відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 року у справі №903/527/25, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано обов'язкової процедури досудового врегулювання спору, оскільки відповідно до положень укладеного між сторонами договору, всі розбіжності, пов'язані або виникають у зв'язку з цим договором, будуть вирішуватись сторонами шляхом переговорів. Скаржник наголошує, що така умова договору узгоджується з принципами добросовісності та розумності, закріпленими у ст. 13 Господарського кодексу України та ст. 3, 509, 627 Цивільного кодексу України. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на мирне врегулювання спору, а саме: позивач не надсилав відповідачу письмової претензії, не ініціював переговорного процесу, не пропонував врегулювати спір позасудовими способами. Натомість, одразу після виникнення заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду. Скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично проігнорував цю обставину та належним чином не дослідив факт недотримання позивачем договірної процедури врегулювання спору. Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм процесуального законодавства, оскільки на момент подання позову позивач не мав зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, що є істотним процесуальним недоліком, який згідно зі ст. 174 та 183 ГПК України мав тягнути залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків. Посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на час розгляду справи, яким передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, а також протягом певного часу після його припинення або скасування, у визначених законом випадках не допускається нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, скаржник вважає неправомірним нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період дії воєнного стану.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" на рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/527/25 від 22.07.2025 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до апеляційного господарського суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучити докази доплати судового збору в розмірі 4542,00 грн.
15 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" адвокатом Усаченко М.О. через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору від 10.09.2025 в розмірі 4542,00грн (а.с. 47).
Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 у справі №903/527/25. Постановлено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
02 жовтня 2025 року на адресу апеляційного суду від позивача - Фермерського господарства "Вест-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 у справі №903/527/25 без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2022 між Фермерським господарством "Вест-Агро" (орендодавець), в особі голови господарства Марчука Ігоря Володимировича, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" (орендар), в особі директора Бахмачука Ігоря Юрійовича, укладено договір оренди самохідної сільськогосподарської техніки з екіпажем №19102022 (далі - договір) (а.с. 11-12).
Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передає орендарю в тимчасове платне володіння та користування комбайн бурякозбиральний HOLMER TERRA DOS T3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння і користування комбайн під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і сплачувати орендну плату. Комбайн передається орендарю за його усною заявкою не пізніше одного календарного дня після її прийняття орендодавцем до виконання (п. 2.1). Відповідно до п. 3.1 договору строк оренди становить 2 календарні дні. Якщо орендар у строк до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди комбайна продовжується (п. 3.2). Згідно з п. 4.1 договору розмір орендної плати становить 104 000 грн. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт, протягом 5-ти днів з моменту підписання такого акту (п. 4.2). Пунктом 6.1 договору визначено, що повернення комбайна здійснюється за актом приймання-передачі, аналогічним тому, який складається при його передачі від орендодавця орендарю. У розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність за невиконання умов даного договору та порядок вирішення спорів. Зокрема, п. 7.5 договору визначено, що всі розбіжності, що пов'язані або виникають у зв'язку з цим договором, будуть вирішуватись сторонами шляхом переговорів, в іншому випадку всі спори підлягають розгляду в господарському суді за місцем відповідача. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 8.1). Договір підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками.
На підтвердження виконання умов договору щодо передачі в оренду самохідної сільськогосподарської техніки з екіпажем між сторонами підписано акт приймання-передачі майна в оренду №б/н від 19.10.2022 (а.с. 13).
20 жовтня 2022 року орендар повернув орендодавцю визначене у договорі майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна (повернення) № б/н від 20.10.2022 (а.с. 14).
На підтвердження надання послуг щодо оренди бурякозбирального комбайна марки HOLMER TERRA DOS T3 з екіпажем між сторонами підписано акт надання послуг №5 від 20.10.2022 - загальна вартість наданих послуг із ПДВ складає 104 000,00 грн (а.с. 15).
Додатково 20.10.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок №5 від 20.10.2022 на суму 104000,00 грн для сплати отриманих послуг щодо оренди сільськогосподарської техніки (а.с.16).
Як вбачається з платіжної інструкції № 457 від 13.09.2024 і не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" здійснило часткову оплату Фермерському господарству "Вест-Агро" за послуги згідно Акту звірки за 2023 рік в сумі 15000,00 грн.
Таким чином, в порушення пунктів 4.1. та 4.2 договору відповідачем не здійснено своєчасну і повну оплату по вищезазначеному рахунку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не було здійснено повного погашення заборгованості за договором, Фермерське господарство "Вест-Агро" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Укрінвестсад" про стягнення 122 637,23 грн, з яких: 89 000 грн основного боргу, 26 165 грн інфляційних втрат, 7 472,23 грн 3% річних.
Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статей 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір оренди самохідної сільськогосподарської техніки з екіпажем №19102022 від 19.10.2022 підписаний сторонами, докази визнання договору недійсним у суду відсутні.
Зі змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються зокрема главою 58 ЦК України.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).
Відповідно до положень статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Частиною першою статті 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
За змістом статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.
Частиною 1 статті 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 4.1 та п. 4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 104000,00 грн. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання такого акту.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду комбайну бурякозбирального HOLMER TERRA DOS T3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , комбайнер Діус В.В.
20.10.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) комбайну бурякозбирального HOLMER TERRA DOS T3, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно акту надання послуг №5 від 20.10.2022, підписаного обома сторонами, оренда комбайну бурякозбирального HOLMER TERRA DOS T3 з екіпажем становить 104 000 грн, тобто з урахуванням вимог п. 4.1 та п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний був перерахувати зазначену в акті виконаних робіт суму протягом 5-ти днів з моменту підписання такого акту.
Відповідач свої зобов'язання з оплати орендних платежів виконав частково на суму 15000грн, що підтверджується платіжною інструкцією №457 від 13.09.2024 (а.с. 17).
Інші докази сплати відповідачем 89 000 грн орендної плати в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав умови договору, зокрема, передав відповідачу в оренду сільськогосподарську техніку, натомість відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по договору оренди самохідної сільськогосподарської техніки з екіпажем №19102022 від 19.10.2022 на суму 89000 грн, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недотримання позивачем обов'язкової процедури досудового врегулювання спору суд апеляційної інстанції оцінює критично з огляду на наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України, про що зазначає й позивач у відзиві на апеляційну скаргу, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Згідно зі ст.19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що покликання скаржника на незастосування позивачем у справі Фермерським господарством "Вест-Агро" (орендодавець за договором №19102022 від 19.10.2022 р. оренди самохідної сільськогосподарської техніки з екіпажем) обов'язкової процедури досудового врегулювання господарського спору є безпідставні та не заслуговують на увагу, оскільки зобов'язання щодо оплати за надані послуги виникли у відповідача протягом 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт (а.с. 15) згідно вимог пунктів 4.1 та 4.2 договору (а.с.11).
Твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції процесуальних норм при відкритті провадження у справі колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 174 ГПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 6 ГПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Так, зокрема, згідно з абз.1 ч.7 ст.6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з даних Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи Фермерське господарство "Вест-Агро" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС з 18.10.2023, що підтверджується Відповіддю № 24826664, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом Північно-західного апеляційного господарського суду 24.10.2025 (а.с. 59).
Отже, на момент звернення позивача до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Укрінвестсад" у даній справі Фермерське господарство "Вест-Агро" мало зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", відтак посилання скаржника на відсутність у позивача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, що є істотним процесуальним недоліком, який згідно зі ст. 174 та 183 ГПК України мав тягнути залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, є безпідставним.
При цьому, колегія суддів констатує, що вищенаведені скаржником посилання на порушення норм процесуального права не є обов'язковими підставами для скасування судового рішення внаслідок порушення норм процесуального права на підставі ч. 3 статті 277 ГПК України. З огляду на що доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо позовних вимог про стягнення 26176 грн інфляційних втрат за період 26.10.2022 - 30.04.2025 та 7472,23 грн 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов'язання, зокрема боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 09.02.2021 року у справі №520/17342/18, від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц та від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, зокрема зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції перевірено розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем до матеріалів справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, та встановлено, що останні не є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 22309,08 грн (а.с.26 на звороті).
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку перерахунку інфляційних втрат, здійсненого судом першої інстанції, та встановлено:
- за період з 16.10.2022 по 12.09.2024 на суму 104 000 грн (13.09.2024 оплата в сумі 15000грн) - 12 236,72 грн інфляційних втрат;
- за період з 13.09.2024 по 30.04.2025 на суму 89 000 грн - 10 072,36 грн інфляційних втрат.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, перевіривши зроблений судом першої інстанції перерахунок інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 22309,08 грн інфляційних втрат, а у сумі 3 855,92 грн інфляційних втрат слід відмовити, адже при розрахунку позивачем невірно розраховано інфляційні втрати, оскільки не враховано періоди, в яких мала місце дефляція.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних слід зазначити, що колегією суддів перевірено розрахунок, здійснений позивачем та судом першої інстанції, та встановлено, що дані нарахування здійснено арифметично вірно, не суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 22 липня 2025 року у справі №903/527/25 в частині стягнення 89000 грн основного боргу, 7472,23 грн 3% річних, 22309,08 грн інфляційних втрат відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестсад" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2025 року у справі №903/527/25 - без змін.
2. Справу №903/527/25 повернути Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділуГосподарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "30" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.