ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 жовтня 2025 року Справа № 918/424/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
за апеляційної скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 (суддя Горплюк А.М., м.Рівне, повний текст складено 06.08.2025).
за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор"
про стягнення пені та штрафу в сумі 274 537,90 грн
Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" про стягнення пені та штрафу в сумі 274 537,90 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року позовну заяву Акціонерного товариства "Укртранснафта" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 70 346 (сімдесят тисяч триста сорок шість) грн 95 коп пені; 66 922 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн штрафу та судового збору 3 294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 46 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення 70 346, 95 грн пені та 66 922,00 грн штрафу відмовлено.
Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 70 346, 95 грн та штрафу в розмірі 66 922,00 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртранснафта» щодо стягнення пені в розмірі 70 346, 95 грн та штрафу в розмірі 66 922,00 грн у стягненні яких відмовлено задовольнити. Судові витрати по справі покласти на ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор».
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 530, 551, 610 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема, статей 236 та 238 ГПК України, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідність прийнятого рішення встановленими судом фактичним обставинам справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є.
Листом №918/424/25/4584/25 від 27 серпня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
02 вересня 2025 року матеріали справи №918/424/25 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2025 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до апеляційного господарського суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору в розмірі 3663,60 грн.
09 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2025 року представником Акціонерного товариства "Укртранснафта" адвокатом Турашем С.В. через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано копію платіжної інструкції №0000211891 про сплату судового збору від 26.08.2025 в розмірі 3633,60 грн.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суду ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25. Запропоновав відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі надати суду відзив на апеляційну скаргу відповідача разом з доказами його надсилання позивачу. А також повідомив сторони про те, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "Янкор" 25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» подано відзив, у якому відповідач заперечує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції від 05.08.2025 у справі №918/424/25 законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Також просить розгляд справи провести за участі представника відповідача, адвоката Шевчука В.С.
30.09.2025 року представником АТ «Укртранснафта» надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що вважає доводи наведені у відзиві безпідставними та такими, що жодним чином не спростовують вимоги апеляційної скарги у цій справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, враховуючи ціну позову (274 537,90 грн) та характер спірних правовідносин, дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Укртраснафта» (далі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро «ЯНКОР" (далі - підрядник ) укладений договір №22/670 на виконання робіт ( підряду ) з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (без авансу).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до дефектного акта і умов цього договору, виконання робіт: "Капітальний ремонт зовнішнього опорядження будівлі складу матеріального РБУ з адмінприміщеннями м. Рівне, вул. Млинівська, 11" (код 45220000-5 за ДК 021:2015, інженерні та будівельні роботи), надалі - роботи.
Як зазначено у пункті 2.1. договору договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 2) і становить: без ПДВ - 3 135 730,00 (три мільйони сто тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять ) грн , ПДВ - 627 146,00 (шістсот двадцять сім тисяч сто сорок шість) грн. Разом з ПДВ - 3 762 876,00 (три мільйони сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн.
Пунктами 3.1. - 3.2. договору встановлено, що строки виконання робіт, передбачених п. 1.1. договору, становлять 160 (сто шістдесят) календарних днів з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Датою початку виконання підрядником робіт вважається дата, зазначена замовником у письмовій заявці про готовність до виконання договору (пункт 3.2.).
Згідно пункту 17.6. Договору за взаємною згодою Сторін цей Договір укладений в електронній формі відповідно до умов Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».
На виконання пункту 3.2. договору 11 квітня 2024 року АТ "Укртранснафта" надіслало на офіційну електронну адресу ТОВ "Архітектурне бюро "ЯНКОР" заявку про готовність АТ "Укртранснафта" до виконання договору. Також замовник зазначив дату початку виконання робіт - 15 квітня 2024 року.
Таким чином, крайній строк виконання підрядником відповідних робіт по Договору є 22 вересня 2024 року (включно). 22 вересня 2024 року є неділею (вихідний день), а відтак відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, крайній строк виконання підрядником відповідних робіт по договору 23 вересня 2023 року (включно).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
09 липня 2024 року сторонами договору підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року на суму 275 541,60 грн.
15 листопада 2024 року сторонами договору підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 580 866,00 грн.
16 грудня 2024 року сторонами договору підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на суму 1 331 191,20 грн.
Виконані будівельні роботи АТ "Укртранснафта" оплатило в повному обсязі, згідно підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт.
02 грудня 2024 року протоколом виробничої наради щодо стану виконання робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт зовнішнього опорядження будівлі складу матеріального РБУ з адмінприміщенням м. Рівне, вул. Млинівська, 11" сторони вирішили: 1) роботи за договором від 10.11.2023 № 22/670 вважати завершеними; 2) обсяг робіт, наведені в таблиці 1, визнати такими, що не підлягають виконанню. Отже, роботи за договором завершені у повному обсязі.
28. 02. 2025 року замовник АТ "Укртранснафта" надіслав підряднику ТОВ "Архітектурне бюро "ЯНКОР" претензію про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання умов договору №22/670 від 10.11.2023 року. Позивач вказує, що підрядник порушив строки виконання робіт за договором на: - 52 дні за Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 580 866,00 грн; - 83 дні за Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на суму 1 331 191,20 грн.
Пунктом 9.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі порушення строків виконання підрядних робіт, встановлених календарним графіком, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від ціни невиконаних зобов'язань.
Таким чином, враховуючи положення пункту 9.1. договору, за порушення підрядником строків виконання робіт позивачем нараховано розмір пені в розмірі 140 693, 90 грн та штрафу в розмірі 133 844, 00 грн, що загально становить 274 537,90 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, у зв'язку з чим АТ "Укртранснафта" звернувся до суду з позовом про стягнення 274 537,90 грн, з яких 140 693, 90 грн - пені та 133 844, 00 грн - штрафу.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами договір №22/670 від 10.11.2023 за своєю правовою природою є договором підряду( а.с.8-12 т.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Статтею 875 ЦК України врегульовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до пункту 3.1-3.2 договору сторонами було узгоджено, що строки виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору, становлять 160 (сто шістдесят) календарних днів з дати початку виконання робіт (а. с. 8 зворот т. 1)
Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною (а. с. 35-36 т.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (ч. 1, 2 ст. 857 ЦК України).
Частинами 1, 4 статті 882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як досліджено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, крайній строк виконання підрядником відповідних робіт по договору - 23 вересня 2023 року (включно).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
09 липня 2024 року сторонами договору підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року на суму 275 541,60 грн (а.с.41-45 т.1).
15 листопада 2024 року сторонами підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 580 866,00 грн (а.с.47- 52 т.1).
16 грудня 2024 року підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на суму 1 331 191,20 грн (а.с.54-58 т.1).
Таким чином, відповідач здійснив роботи вчасно (до 23 вересня 2024 року) згідно акту №1 від 09.07.2024 року приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року.
Однак, порушив строки виконання робіт за договором на 52 дні за Актом № 1 від 15.11.2024 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 580 866,00 грн; та на 83 дні за Актом № 1 від 16.12.2024 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на суму 1 331 191,20 грн.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (ч.1, ч. 4 ст. 631 ЦК України )
Як визначено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За диспозицією ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі порушення строків виконання підрядних робіт, встановлених календарним графіком, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від ціни невиконаних зобов'язань (а.с. 9 зворот т.1).
Отже, АТ «Укртранснафта» за порушення підрядником строків виконання робіт нарахував пені у розмірі 140 693, 90 грн ( та штрафу в розмірі 133 844, 00 грн, що загально становить 274 537,90 грн (розрахунок додається а.с.7).
Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені та штрафу, встановив, що розрахунок вірний, відтак пеня в розмірі 140 693, 90 грн та штраф в розмірі 133 844,00 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунків штрафних санкцій, погоджується з вказаними розрахунками пені та штрафу.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 140 693, 90 грн та штрафу в розмірі 133 844, 00 грн, що загально становить 274 537,90 грн є обгрунтованими.
Однак, вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 50% суми нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу).
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, вважав за необхідне зменшити пеню та штраф на 50 %, стягнувши пеню в розмірі - 70 346, 95 грн та штраф в розмірі 66 922, 00 грн.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин і дату прийняття оскаржуваного рішення у цій справі, норми ГК України підлягають застосуванню, оскільки ГК України діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції
Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Релевантні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
" 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
Колегія суддів вважає, що у даній справі суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість зменшення з власної ініціативи розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, правильно враховував положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами та дійшов правильного висновку про зменшення штрафних санкцій на 50%.
Оцінюючи підстави щодо зменшення штрафних санкцій, виходячи з інтересів сторін, суд апеляційної інстанції враховує обставини, які також заслуговують на увагу:
- щодо заперечень відповідача, що стосуються затримки у виконанні робіт у зв'язку введенням в Україні воєнного стану із 24 лютого 2022 року, зокрема через повітряні тривоги, обстріли енергетичної інфраструктури, мобілізацією частини працівників, не є належним чином обґрунтованими, оскільки, договір на виконання робіт (підряду) №22/670 укладено 10.11.2023 року (через 1 рік, 8 місяців, 18 днів після початку повномасштабного вторгнення), тобто відповідач міг очікувати та передбачити негативні наслідки з огляду на війну, попри це він підписав договір на умовах, визначених ним, у тому числі щодо строків виконання підрядних робіт ;
- обсяг виконаних відповідачем робіт за договором №22/670 узгоджено протоколом №1 виробничої наради щодо стану виконання робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт зовнішнього опорядження будівлі складу матеріального РБУ з адмінприміщеннями м. Рівне, вул. Млинівська, 11» від 02.12.2024 року, з якого вбачається, що сторони вирішили та погодили, що роботи за договором від 10.11.2023 №22/670 вважати завершеними; обсяги робіт , наведені у таблиці 1, визнати такими, що не підлягають виконанню (а.с.67 зворот т.1);
- позивачем не доведено понесення збитків внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з виконання умов договорів підряду, не доведено невиконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами внаслідок порушення відповідачем строків виконання умов договорів підряду, як і не доведено обставину того, що стягнення з відповідача пені є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням того, що позивачем не понесено жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, враховуючи ступінь невиконання відповідачем зобов'язання, з урахуванням того, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням поведінки винної особи, а також з огляду на те, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені та застосувати до спірних правовідносин приписи ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій на 50 % та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 70 346 (сімдесят тисяч триста сорок шість) грн 95 коп. - пені; 66 922 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн - штрафу.
Враховуючи положення статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртранснафта" висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст. 277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 137 268, 95 грн - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 року у справі № 918/424/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 137 268, 95 грн без змін.
2. Справу №918/424/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "30" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.