вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4676/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.08.2025
у справі № 910/4676/25 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"
про стягнення 104 323 грн 68 коп.
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" про стягнення 104 323 грн 68 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № ЦЗВ-03-04024-01 від 18.10.2024 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 104 323 грн 68 коп. штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки №ЦЗВ-03-04024-01 від 18.10.2024, не виконано зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 9.3.1 договору.
Разом з тим, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем факту неможливості виконання зобов'язань за договором поставки, а саме рознарядки від 19.12.2024 № ЦЗВ-20/6687 внаслідок настання обставин непереборної сили, що свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді стягнення штрафу, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 104 323 грн 68 коп. штрафу за порушення строку поставки визнано судом такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 04.08.2025 у справі №910/4676/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" 104 323,68 грн штрафних санкцій.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом за відсутності з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що відповідачем було виконано приписи пунктів 10.1. та 10.2. договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин. За доводами апелянта, всупереч вимогам пункту 10.2. договору постачальник повідомив покупця про настання обставин непереборної сили, які виникли 09.12.2024, листом від 20.12.2024 вих. № 13/37898/24, тобто лише на десятий робочий день з моменту виникнення таких обставин, в той час як згідно приписам пункту 10.2. Договору строк повідомлення не має перевищувати п'ять робочих днів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 апеляційну скаргу у справі №910/4676/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/4676/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/4676/25 з Господарського суду міста Києва.
18.09.2025 матеріали справи №910/4676/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
18.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4676/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.10.2025, справу №910/4676/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/4676/25 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
18.10.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № ЦЗВ-03-04024-01 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору
Згідно з пунктом 2.1 договору найменування товару: пластина стрічки транспортера, ролики тощо (запасні частини до колійних) машин) (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху).
Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до "Інкотермс" у ред. 2020. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами "Інкотермс" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
У відповідності до пункту 4.2 договору поставка товару (проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставку - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Пунктом 4.3 договору визначено, що зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами з числа таких: керівник (особа, що виконує його обов'язки) філії "ЦЗВ" AT "Укрзалізниця"; заступники керівника (особи, що виконують їх обов'язки) філії "ЦЗВ" AT "Укрзалізниця"; керівник проекту та/або керівник відповідного структурного підрозділу філії "ЦЗВ" AT "Укрзалізниця". Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору.
Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (пункт 4.5 договору).
Згідно пункту 8.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України
При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (пункт 9.3.1 договору).
Розділом 16 договору сторонами визначено, що строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах визначених цим договором.
На виконання умов договору 20.12.2024 покупцем засобами поштового зв'язку (АТ "Укрпошта") направлено постачальнику рознарядку (дозвіл) від 19.12.2024 № ЦЗВ-20/6687 з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укразалізниця та в.о. заступника директора виконавчої філії із забезпечення виробництва, стосовно готовності прийняти партію товару (пластина стрічки транспортера 095М-5030-14/1 - 128 шт., ролик направляючий (095М-5034-00А) - 55 шт., ролик підтримуючий (095М-5035-00А) - 55 шт.) на загальну суму 695 491 грн 20 коп. з ПДВ. Згідно трекінгу поштового відправлення 0304900038797 з сайту АТ "Укрпошта" датою отримання постачальником рознарядки є 06.01.2025. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою є 05.02.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем поставка товару за рознарядкою від 19.12.2024 № ЦЗВ-20/6687 здійснена не була, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 104 323 грн 68 штрафу.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" вказує, що причиною не поставки товару є настання форс-мажорних обставин про що позивача було повідомлено у визначений договором спосіб та строк.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки № ЦЗВ-03-04024-01 від 18.10.2024, не виконано зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 9.3.1 договору.
Поряд з цим, нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс- мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс- мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Відповідно до пункту 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору (або існували на момент укладання, але не впливали на можливість виконання цього договору) та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.
Пунктом 10.2 договору визначено, що сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вище зазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Якщо строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, кожна зі Сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом ЖДІ-24/12/085 від 20.12.2024 ТОВ "Жилдорінвест" (виробник) повідомило ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" про неможливість виконання замовлення від 18.12.2024 № 11/3789/24 за договором від 13.03.2024 № 504/184/24 та специфікацією № 2 від 07.10.2024, зокрема: пластина стрічки транспортера (095М-5030-14/1) - 128 шт., ролик направляючий (095М-5034-00А) - 55 шт., ролик підтримуючий (095М-5035-00А) - 55 шт., для подальшого постачання Філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" за договором від 18.10.2024 № ЦЗВ-03-04024-01, через настання форс-мажорних обставин викликаних бойовими діями та території Дніпропетровської області через військову агресію російської фередації проти України, що призвело до зупинення виробництва.
Того ж дня, відповідач, листом № 13/37898/24 від 20.12.2024 "Щодо виникнення обставин непереборної сили" на виконання пункту 10.2 договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили.
На підставі викладених вище обставин та наданих виробником (ТОВ "Жилдорінвест") документів, відповідач звернувся із заявою до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати з заявою про засвідчення обставин непереборної сили.
20.01.2025 відповідачу видано сертифікат № 3200-25-0081, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Сертифікатом від 20.01.2025 № 044/03.23 Київської обласної (регіональної) торгово - промисловою палатою засвідчено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військові дії, продовження дій правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури, збільшення кількості та тривалості повітряних тривога в зв'язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, зупинення господарської діяльності, простий у ТОВ "Жилдорінвест", яке є виробником товару за укладеним договором від 13.03.2024 № 504/184/24 з Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс", та спричинило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" унеможливлення своєчасного виконання зобов'язань за договором поставки від 18.10.2024 № ЦЗВ-03-04024-01 укладеним з Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва".
Листом від 20.01.2025 № 16/37898/24 відповідач повідомив позивача про засвідчення форс-мажорних обставин та направив позивачу оригінал сертифікату № 3200-25-0081 від 20.01.2025.
Наведені вище обставини свідчать про дотримання відповідачем строку повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, як то передбачено пунктом 10.1 та 10.2 договору поставки, про що вірно виснував суд першої інстанції.
Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що всупереч вимогам пункту 10.2. договору відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які виникли 09.12.2024, листом від 20.12.2024 вих. № 13/37898/24, тобто лише на десятий робочий день з моменту виникнення таких обставин, колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що 20.12.2024 позивач, на виконання п. 4.2 договору направив на адресу відповідача рознярадку № ЦЗВ-20/6687 від 19.12.2024, отримавши яку, відповідач, усвідомлюючи про неможливість поставки товару, обумовленого в цій рознарядці, у той же день (20.12.2024) повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які в подальшому засвідчив сертифікатом ТПП №3200-25-0022 від 07.01.2025.
З огляду на викладене та враховуючи що відповідачем було виконано приписи пункту 10.1 та 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг передбачити та вплинути на події та їх наслідки, які наступили у виробника товару ТОВ "Жилдорінвест", суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність відповідачем факту неможливості виконання зобов'язань за договором поставки, а саме рознарядки від 19.12.2024 № ЦЗВ-20/6687 внаслідок настання обставин непереборної сили, що свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 Цивільного кодексу України.
Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 04.08.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/4676/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Матеріали справи №910/4676/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко