ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" - Ємельянова О.О.;
від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" - Самойлюк Д.Г.;
від Національного банку України - Сокалюк Д.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 (повний текст складено 12.05.2025)
по справі № 916/3/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національного банку України
про визнання незаконної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
(суддя першої інстанції: Щавинська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 05.05.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Новополтавський Кар'єр" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний", у якій просило суд:
- визнати незаконною бездіяльність Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку ПрАТ "Новополтавський кар'єр" у сумі 27 947 483,50 на долари США;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Південний" здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 27 947 483,50, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПрАТ Новополтавський кар'єр №IBAN UA503282090000026007010038842, вал. 643/RUB, на долари США та зарахувати кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок ПрАТ "Новополтавський кар'єр" №IBAN UA503282090000026007010038842, вал. 840/USD, відкритий в ПАТ АБ "Південний".
В обґрунтування своєї позовної заяви Позивач стверджував, що на розрахунковому рахунку в АБ "Південний" станом на 01.12.2024 знаходяться грошові кошти ПрАТ "Новополтавський кар'єр" у сумі 27 947 483,50 російських рублів, що підтверджується довідкою АБ "Південний".
Позивач зазначав, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.02.2024 року №17 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" дозволено здійснення однією операцією обміну російських рублів в повному обсязі.
Разом з тим, неодноразові звернення до банку, Національного Банку України не дали жодних результатів, відповіді містять лише зазначення про відсутність механізмів реалізації норм постанови №17 від 05.02.2024 щодо конвертації російських рублів.
Позивач вважає, що протиправна бездіяльність Банку полягала у безвідповідальній поведінці і відстороненості Банку від інтересів і потреб Позивача. Позивач вважав, що Відповідач мав повідомити банк-нерезидент, в якому у Акціонерного банку "Південний" відкрито кореспондентський рахунок у російських рублях, про намір ПрАТ “Новополтавський кар'єр» здійснити конвертацію валюти, і вже сам банк-нерезидент мав приймати рішення про здійснення або нездійснення такої операції.
Позивач вважав, що така бездіяльність з боку Банку позбавляє ПрАТ "Новополтавський кар'єр", як власника рахунку, можливості скористатися конвертацією (обміном) коштів на рахунку, а зважаючи на те, що термін для цих дій встановлений до 31.12.2024, робить це практично неможливим. У свою чергу, вказані кошти необхідні Позивачу для стабілізації фінансового стану підприємств, збереження робочих місць, своєчасної сплати податків і зборів до бюджету.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у задоволенні позовної заяви відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність у даному випадку дотримання всіх умов, передбачених п.18 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про банк і банківську діяльність», що унеможливлює здійснення Банком (Відповідачем) для клієнта (Позивача) операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі, та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 27 947 483,50, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПрАТ “Новополтавський кар'єр» на долари США та зарахування коштів в повному обсязі.
Суд також зазначив, що оскільки Банк зобов'язаний організовувати свою діяльність та приймати відповідні рішення виключно у відповідності до норм чинного законодавства, яке у даному випадку, через відсутність зазначених у пункті 18 Прикінцевих положень Закону України “Про банки і банківську діяльність» умов та технічної можливості, не дозволяє здійснити продаж (обмін) російських рублів, належних Позивачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконної бездіяльності Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку ПрАТ "Новополтавський кар'єр" у сумі 27 947 483,50 на долари США.
Не погоджуючись з таким рішенням, Приватне акціонерне товариство "Новополтавський Кар'єр" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржуване рішення у даній справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Одеської області 05.05.2025 по справі №916/3/25 прийнято з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
У своїй скарзі Апелянт фактично дублює доводи, викладені ним в позовній заяві та зазначає, що протиправна бездіяльність Банку полягала у безвідповідальній поведінці і відстороненості Банку від інтересів і потреб Позивача. Стороною Апелянта зазначається, що Відповідач мав повідомити банк-нерезидент, в якому у Акціонерного банку “Південний» відкрито кореспондентський рахунок у російських рублях, про намір ПрАТ “Новополтавський кар'єр» здійснити конвертацію валюти, і вже сам банк-нерезидент мав приймати рішення про здійснення або нездійснення такої операції.
Апелянт звертає увагу, що бездіяльність з боку Банку позбавляє ПрАТ “Новополтавський кар'єр», як власника рахунку, можливості скористатися конвертацією (обміном) коштів на рахунку, а зважаючи на те, що термін для цих дій встановлений до 31.12.2024, робить це практично неможливим. Ці кошти вкрай необхідні для стабілізації фінансового стану підприємств, збереження робочих місць, своєчасної сплати податків і зборів до бюджету.
Крім того, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що Відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження звернення до банку - нерезидента з відповідним зверненням щодо конвертацій російських рублів, які знаходяться на рахунку ПрАТ “Новополтавський кар'єр». Більш того, представник відповідача в судових засіданнях неодноразово заявляв, що жодних дій з цього приводу ним зроблено не було.
На переконання Апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишено посилання на безвідповідальну поведінку і відстороненість Відповідача від інтересів і потреб клієнту Банку. Тільки Відповідач у справі має достовірну інформацію про банки-нерезиденти, в яких у нього відкриті кореспондентські рахунки у російських та/або білоруських рублях. Саме повноважні представники ПАТ АБ “Південний» мали пріоритетне та, можна стверджувати виходячи з вищезазначеного, одноособове право, а зважаючи на звернення клієнта, ПрАТ “Новополтавський кар'єр», і обов'язок в рамках існуючих договірних відносинах між Клієнтом і Банком, звернутися до банку-нерезидента з отриманим зверненням від Клієнта щодо розгляду питання конвертації (обміну) російських рублів на долари США.
Як вважає Апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою невиконання Відповідачем приписів статті 626 Цивільного кодексу України.
Апелянт зазначає, що Позивачем надано до суду всі належні та допустимі докази, які б засвідчували підставність заявлених позовних вимог до Відповідача. Проте, незважаючи на це, судом не надано цим доказам належної правової оцінки, що призвело до порушення прав Позивача і як наслідок було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3/25.
06.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз'яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.
20.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" надійшла заява про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7267,20 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25.
25.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Відповідач повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Як зазначає у відзиві Відповідач, стверджуючи про протиправну бездіяльність Банку, Апелянт в повній мірі не може сформулювати та довести, чому нездійснення Відповідачем валютної операції є бездіяльністю саме протиправною. Акціонерний банк “Південний» не заперечує ані наявність коштів на валютному рахунку Позивача, ані прав ПрАТ “Новополтавський кар'єр» на такі кошти. Втім, Акціонерний банк “Південний» позбавлений можливості здійснити конвертацію зважаючи на законодавчі обмеження.
Відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для проведення операцій з конвертації (продажу) російських рублів на іншу валюту є, серед іншого, прийняття банком-нерезидентом рішення про продаж російських рублів. Таке рішення банку-нерезидента обов'язково повинно бути одностороннім. В цей час ані ЗУ “Про банки та банківську діяльність», ані Постанова НБУ №18 не містять у собі механізми реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Більше того, відсутні приписи які б дозволяли банкам-резидентам своїми активними діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами. Вказане фактично унеможливлює виконання конвертаційних операцій, які передбачені пунктом 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Окремо Відповідач звертає увагу суду, що Акціонерний банк “Південний» звертався до Національного банку України із запитом №06/001/6223/2024 від 20.02.2024, яким просив роз'яснити порядок виконання вимог Постанови №18 та Закону України “Про банки та банківську діяльність» в частині дії пункту 18 Розділу VII.
У своїй відповіді №40-009/19992 від 14.03.2024 року (міститься у матеріалах справи) регулятор повідомив, що передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі є прийняття банком-нерезидентом (крім банків-резидентів російської федерації та республіки білорусь, а також банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України “Про санкції»), в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента у російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту.
Крім цього Національний банк зазначив, що останнім не здійснюється регулювання взаємовідносин між банками. Питання взаємодії між банками мають здійснюватися відповідно до умов, встановлених договором, укладеним між такими банками.
З огляду на те, що законодавцем не було передбачено механізмів практичної реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність", беручи до уваги що банком-нерезидентом, в якому у Акціонерного банку "Південний" відкрито кореспондентський рахунок у російських рублях, не приймається рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, можна зробити висновок, що Акціонерний банк не мав та не має можливості виконати вимоги Позивача.
Банк стверджує, що він не порушував права Позивача, що випливають з умов Договору про відкриття банківського рахунку №ВА/1/0701/0036572 від 20.03.2017. Бездіяльність банку не має ознак протиправності, оскільки останній організовує свою діяльність та приймає відповідні рішення у суворій відповідності до норм чинного законодавства, яке наразі не дозволяє здійснити продаж (обмін) російських рублів, належних Позивачу.
Відтак, на переконання Відповідача, суд першої інстанції дійшов вірних та обґрунтованих висновків, відмовляючи у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр".
01.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Національний банк України зазначає, що враховуючи відсутність всіх умов, передбачених пунктом 18 розділу “Прикінцеві положення» Закону про банки, що унеможливлює здійснення Банком для Позивача операції з продажу (обміну) російських рублів у безготівковій формі, суд, на думку Національного банку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 27 947 483,50, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПрАТ “Новополтавський кар'єр» на долари США та зарахування коштів в повному обсязі.
З огляду на зазначене, Третя особа на стороні відповідача вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 задоволенню не підлягає.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 продовжено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 у розумний строк; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 на 08.09.2025 року о 12-00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 виправлено описку в п.2 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №916/3/25, замінивши слова з “08.09.2025 року о 12-00 год.» на “ 06.10.2025 о 12-00 год.».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 відбудеться 27.10.2025 о 10-30 год.
11.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" надійшли письмові пояснення.
19.09.2025 Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" надійшли письмові пояснення.
13.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 задоволено заяву Національного банку України надійшла про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Крім того, 20.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
27.10.2025 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явився представник Позивача, Відповідача та третьої особи, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово.
Щодо письмових пояснень, наданих представниками сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частини друга, п'ята статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки Приватним акціонерним товариством "Новополтавський Кар'єр" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк "Південний" подано пояснення поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, наведено додаткові доводи та заперечення щодо апеляційної скарги, Заявники, при цьому, не просили дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, колегія суддів залишає ці пояснення без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що приписи пункту 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України дійсно наділяють учасників справи правом надавати суду пояснення. Але, подаючи їх, сторони обмежені строками, визначеними процесуальним законом. Тому немає підстав не застосовувати приписи частин першої та другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2017 між Приватним акціонерним товариством "Новополтавський кар'єр" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк "Південний" (Банк) укладено Договір банківського рахунку №BA/1/0701/0038842 (т.1 а.с.9-16), згідно з п.1.1 якого Банк, на підставі Заяви/в Клієнта на відкриття поточного рахунку/ів в т.ч. стосовно надання послуг, яка/які при підписанні Клієнтом стають невід'ємною частиною цього договору, та інших документів, оформлених відповідно до чинного законодавства України та вимог Банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, надає Клієнту наступні послуги:
- відкриває поточний/поточні рахунок/рахунки та надає комплекс послуг з обслуговування рахунків (включаючи нарахування процентів залишок коштів) відповідно до Тарифів/Тарифних пакетів, діючих на момент надання послуг банком, розміщених на сайті банку www.bank.com.ua;
- відкриває поточний рахунок в національній валюті України для зарахування страхових коштів/ поточний рахунок/рахунки в національні валюті України зі спеціальними режимами використання та налає комплекс послуг з обслуговування рахунку/рахунків відповідно до Тарифів/Тарифних пакетів;
- відкриває КР та надає комплекс послуг з обслуговування КР з видачою ПК (включаючи нарахування процентів на залишок коштів відповідно до Тарифів/ Тарифних пакетів;
- оформлює ПК.
Використання та обслуговування поточного/поточних рахунку/рахунків, КР і ПК регулюється цим договором, Тарифами/Тарифним пакетами, Правилами, нормативними документами міжнародних платіжних систем Visa Int. i MasterCard WorldWide, чинним законодавством України (п.1.2 Договору).
Види можливих надходжень і платежів, а також форми розрахунків і послуг, які надаються банком, визначаються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також внутрішніми документами банку (п.1.3 Договору).
26.06.2018 між ПрАТ "Новополтавський кар'єр", як продавцем, та ТОВ "Облдорснаб", як покупцем, укладено Контракт №10 (т.1 а.с.17-41), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця щебінь гранітний фракцій 5-10 мм, 10-15 мм, 20-40 мм (ГОСТ 8267-93) і пісок з відсіву дроблення фр.0-5 мм (ГОСТ 31424-2010) з Новополтавського родовища, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах DAF (ИНКОТЕРМС-2000) на станції перехода кордону Україна-Російська Федерація-станції Тополі-Соловей і Козача Лопань-Червоний Хутор (експортна).
Положеннями пункту 5.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця зазначений в параграфі 15 цього контракту на протязі 20 банківських днів з моменту поставки товару.
Пунктом 5.2 контракту визначено, що валюта контракту - російські рублі.
В матеріалах справи наявна також Специфікація до вказаного Контракту (додаток №1) та Додаткові угоди до останнього (т.1 а.с.22-41).
Матеріали справи місять довідку про взаємні розрахунки між ПрАТ "Новополтавський кар'єр" та ТОВ "Облдорснаб" за період з 26.06.2018 до 28.12.2021 за Контрактом №10 від 26.06.2018, з якої вбачається, що Позивачем отримано у вказаний період оплату у сумі 105 190 082,60 рублів. Заборгованість станом на 30.12.2024 відсутня (т.1 а.с.42-45).
Відповідно до довідки ПАТ Акціонерний Банк "Південний" від 23.12.2024 (т.1 а.с.46) у ПрАТ "Новополтавський кар'єр" в банку відкрито рахунок №IBAN UA503282090000026007010038842, валюта: RUB - російський рубль. Станом на 01.12.2024 залишок грошових коштів складає 27 947 483,50 російських рублів.
Листом від 20.02.2024 Акціонерний Банк "Південний" звернувся до Національного банку України із запитом №06/001/6223/2024 (т.1 а.с.108), у якому просив роз'яснити порядок виконання вимог Постанови №18 та ЗУ "Про банки та банківську діяльність" в частині дії пункту 18 Розділу VII, у відповідь на який за №40-009/19992 від 14.03.2024 (т.1 а.с.109) регулятор повідомив, що передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі є прийняття банком-нерезидентом (крім банків-резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, а також банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України “Про санкції»), в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента у російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту.
Крім цього, Національний банк зазначив, що останнім не здійснюється регулювання взаємовідносин між банками. Питання взаємодії між банками мають здійснюватися відповідно до умов, встановлених договором, укладеним між такими банками.
Листом від 03.04.2024 Позивач просив Відповідача здійснити однією операцією обмін російських рублів у повному обсязі, розміщених на вказаному рахунку, на долари США, та зарахувати кошти у доларах США на валютний рахунок ПрАТ "Новополтавський кар'єр" (т.1 а.с.47), у відповідь на який Відповідач листом від 25.04.2024 повідомив про підготовку запиту до НБУ з надання роз'яснень щодо практичного застосування у банківській діяльності норм, які стосуються можливості проведення для клієнтів операцій з продажу (обміну) російських та білоруських рублів у безготівковій формі (т.1 а.с.48-49).
Листом від 27.06.2024 Позивач звернувся до Відповідача та Третьої особи з проханням вирішити питання стосовно здійснення продажу (обміну) російських рублів (т.1 а.с.50), у відповідь на який Відповідач повідомив, що не має можливості задовольнити прохання Позивача з причин того, що банком-кореспондентом Акціонерного Банку "Південний", в якому відкрито кореспондентський рахунок банку у російських рублях, в односторонньому порядку не було прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту, що унеможливлює дотримання банком умов п.18 розділу VII ЗУ "Про банки та банківську діяльність" у разі здійснення операцій з продажу (обміну) російських рублів у безготівковій формі (т.1 а.с.51-52).
Предметом спору у даній справі є вимоги визнання незаконною бездіяльність Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку ПрАТ "Новополтавський кар'єр" у сумі 27 947 483,50 на долари США; зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Південний" здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 27 947 483,50, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПрАТ Новополтавський кар'єр №IBAN UA503282090000026007010038842, вал. 643/RUB, на долари США та зарахувати кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок ПрАТ "Новополтавський кар'єр" №IBAN UA503282090000026007010038842, вал. 840/USD, відкритий в ПАТ АБ "Південний".
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1-2 ст.180 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За приписами ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (частина друга статті 6 Закону України «Про Національний банк України»).
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022).
За приписами п. 20 ч. 1 cт. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютні операції - операція, що має хоча б одну з таких ознак: операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; торгівля валютними цінностями; транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей; валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами; уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
Як зазначено у ч. 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюються Національним банком України.
Правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Цивільного Кодексу України про зобов'язання та договір, так і банківські правила, якими є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить про те, що у ній встановлений повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися за загальним правилом лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо тлумачення положень статті 4 Цивільного кодексу України викладені у постановах від 06.11.2019 у справі № 490/7071/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 908/2587/20, від 10.10.2023 у справі № 910/11289/22.
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (частина перша статті 2 Закону України «Про Національний банк України»).
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Окрім того, до функції Національного банку України відноситься здійснення валютного регулювання, визначення порядку виконання операції в іноземній валюті, організація і здійснення валютного нагляду за уповноваженими установами.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства в Україні визначає Закон України “Про валюту і валютні операції».
Валютні операції за рахунками користувачів здійснюються відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями (абзац дев'ятий пункту 24 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162).
У частині першій статті 4 Закону України “Про валюту і валютні операції», що встановлює гарантії свободи здійснення валютних операцій, визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
На виконання вищезазначених Законів, іншого законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України розроблено Положення про валютний нагляд, затверджене постановою Правління Національного банку України №13 від 03.01.2019 (зі змінами), яке визначає основні засади здійснення Національним банком України та уповноваженими установами валютного нагляду в Україні, підстави та порядок застосування Національним банком України до уповноважених установ заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства.
За змістом пункту 7 Постанови про валютний нагляд уповноважена установа як агент валютного нагляду здійснює нагляд за дотриманням валютного законодавства резидентами та нерезидентами під час проведення операцій через цю установу. Цей нагляд полягає в установленні уповноваженою установою відповідності валютних операцій її клієнтів (резидентів і нерезидентів) вимогам валютного законодавства України, запобіганні уповноваженою установою проведенню її клієнтами через цю установу валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства, та/або своєчасному інформуванні уповноваженою установою Національного банку у випадках і в порядку, установлених законодавством України, уключаючи нормативно-правові акти Національного банку, про валютні операції, що не відповідають вимогам валютного законодавства.
Згідно з пунктом 8 Положення про валютний нагляд уповноважені установи під час проведення валютних операцій зобов'язані враховувати вимоги нормативно-правового акта Національного банку з питань здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції.
За порушення вимог валютного законодавства, за приписами пункту 9 Положення про валютний нагляд, статті 14 Закону України “Про валюту і валютні операції» Національний банк України вправі застосувати до банків заходи впливу згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність» протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення, у випадках, на підставах і в порядку, визначеному цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань ліцензування валютних операцій.
З наведеного слідує, що при виконанні своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором банківського рахунку, відповідач як агент валютного нагляду зобов'язаний здійснювати нагляд за дотриманням валютного законодавства його клієнтами.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта статті 5 Закону України “Про валюту і валютні операції»).
У період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова НБУ № 18, яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з резидентами країни - агресора та її союзника, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, яких банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
24.02.2022 Постановою № 18 Національного банку України “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено правила роботи банків з урахуванням обмежень, визначених цієї Постановою.
Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, яких банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
Пунктом 2 Постанови № 18 встановлено заборону Банкам проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження.
Так, пунктом 17 Постанови № 18 встановлено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;
3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
При цьому, відповідно до п. 17-2 Постанови № 18 заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на:
1) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;
2) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. У разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях/білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів/білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта;
3) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на території України з метою здійснення соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
4) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) за валютними операціями фізичних осіб, зазначених у підпунктах 3 та 12 пункту 15 цієї постанови;
5) операції із зарахування надходжень коштів (уключаючи надходження коштів у російських рублях/білоруських рублях) із-за кордону на кореспондентський рахунок банку, відкритий в іншому банку на території України;
6) переказ коштів на території України з рахунку юридичної/фізичної особи, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у Російській Федерації або в Республіці Білорусь [поточного, вкладного (депозитного) рахунку, рахунку умовного зберігання (ескроу)], на інший власний поточний рахунок такої особи (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);
7) операції з продажу на території України юридичною/фізичною особою, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у Російській Федерації або в Республіці Білорусь, безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;
8) переказ на території України гривні з метою сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також гривні/іноземної валюти (крім російських рублів та білоруських рублів) з метою виконання власних зобов'язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;
9) переказ коштів у гривні на території України з метою здійснення оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров'я України;
10) операції банків та їх клієнтів, що здійснюються до 31 грудня 2024 року відповідно до вимог пункту 18 розділу VII Закону України “Про банки і банківську діяльність».
Разом з тим, 24.12.2023 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, яким доповнено прикінцеві положення Закону України “Про банк і банківську діяльність» згідно пунктом 18 якого, тимчасово, до 31 грудня 2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.
Такі операції здійснюються за таких умов:
- банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;
- банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України “Про санкції»;
- продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою для проведення операцій з конвертації (продажу) російських рублів на іншу валюту є, серед іншого, прийняття банком-нерезидентом рішення про продаж російських рублів. Таке рішення банку-нерезидента обов'язково повинно бути одностороннім. В той же час, ані Закон України «Про банки та банківську діяльність», ані Постанова Національного банку України №18 не містять у собі механізми реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Більше того, відсутні приписи, які б дозволяли банкам - резидентам своїми активними діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами. Вказане фактично унеможливлює виконання конвертаційних операцій, які передбачені пунктом 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 року у справі №910/9932/24.
Тобто, аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що пункт 18 Закону України “Про банки і банківську діяльність» хоча тимчасово пом'якшив валютні обмеження для безготівкового продажу рублів та дозволив до 31.12.2024 року продати (обміняти) кошти клієнтів банків у російських та білоруських рублях, але за обов'язкового виконання усіх трьох умов, визначених у пункті 18 Прикінцевих положень Закону України “Про банк і банківську діяльність».
Таким чином, доводи Позивача щодо незаконної відмови Відповідачем у здійсненні обміну валюти, зокрема, наявних на розрахунковому рахунку клієнта російських рублів, є необґрунтованими.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач, навпаки, намагався вирішити питання щодо порядку виконання вимог Постанови № 18 та Закону України «Про банки і банківську діяльності» з метою належного проведення відповідних операцій з конвертації (обмін) російських рублів, які знаходяться на рахунку Позивача, на іншу валюту, з урахуванням відсутності приписів, які б дозволяли Відповідачу своїми активним діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами, на яких Законом покладено такий обов'язок, про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач правомірно відхилив заявку Позивача на обмін валют, зокрема, російських рублів, у зв'язку із відсутністю зазначених у пункті 18 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» умов та технічної можливості для проведення таких операцій. Тому посилання Позивача на бездіяльність Відповідача спростовуються матеріалами справи і позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, як такі, що не доведені ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування.
Суд звертає увагу, що під час ухвалення оскаржуваного рішення 05.05.2025, дійсно, не було передбачено дієвих механізмів практичної реалізації пункту 18 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про банк і банківську діяльність», у разі, якщо банком-нерезидентом, в якому у Відповідача відкрито кореспондентський рахунок у російських рублях, не приймаються відповідні рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент звернення Позивача із заявою про обмін російських рублів в повному обсязі, розміщених на його рахунку, на долари США, а також у день прийняття судом рішення, всі три наведені у пункті 18 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про банк і банківську діяльність» умови відсутні.
А отже, враховуючи відсутність у даному випадку дотримання всіх умов, передбачених п.18 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про банк і банківську діяльність», що унеможливлює здійснення банком (відповідачем) для клієнта (позивача) операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 27 947 483,50, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПрАТ “Новополтавський кар'єр» на долари США та зарахування коштів в повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що з 10.05.2025 на підставі постанови Правління НБУ №53 від 09.05.2025 року були внесені зміни до Постанови №18 від 24.02.2022, у тому числі у пункт 17(2) додано новий підпункт 12 щодо можливості здійснення обміну залишків у російських рублях: « 12) операції банків з обміну валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, у безготівковій формі за заявами/дорученнями клієнтів за умови, що до 31 грудня 2024 року (включно) банками-нерезидентами [крім банків - резидентів Російської Федерації, Республіки Білорусь та/або банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України “Про санкції»] здійснено обмін цих валют, які знаходилися на кореспондентських рахунках банків-резидентів. Банк здійснює обмін валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, клієнтам на ту іноземну валюту, яка була отримана в результаті обміну банком-нерезидентом коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента».
Відтак, зазначеною зміною до профільного законодавства було розширено перелік виключень із заборони на здійснення валютник операцій із використанням російських рублів.
Поряд з цим суд звертає увагу, що ані на момент звернення до суду першої інстанції, ані на момент ухвалення Господарським судом Одеської області рішення по суті справи №916/3/25, для Банку не існувало підстав правомірно здійснити для своїх клієнтів конвертаційні операції з російськими рублями. Відмовляючи у проведенні операцій для Апелянта, Банк діяв керуючись чинними на той момент нормативними актами.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам Позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Позивачем є такими, що не відповідають таким стандартам.
Відхиляючи доводи Скаржника, апеляційний господарський суд також враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шевельов проти України").
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження Позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного суду апеляційної інстанції Скаржником не доведено.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новополтавський Кар'єр" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 - залишити без задоволення,
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 по справі №916/3/25 залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено на підписано 30.10.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош