79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" жовтня 2025 р. Справа №921/69/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
від скаржника: Нужда Ф.Т.;
від позивача: Аргоєв Р.Т.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» б/н від 21.07.2025 (вх. №01-05/2271/25 від 22.07.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 (повний текст рішення складено 07.07.2025)
у справі № 921/69/25 (Гевко В.Л.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ»
до відповідача: Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД»
про стягнення заборгованості у сумі 1 351 406грн 57 коп., з яких: 550 118грн 75 коп. - основна заборгованість, 471 218грн 16 коп. - пеня, 53 059грн 15 коп. - три відсотки річних, 277 010грн 51 коп. інфляційне збільшення суми боргу
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 1 351 406 грн 57 коп., з яких: 550 118 грн 75 коп. - основна заборгованість, 471 218 грн 16 коп. - пеня, 53 059 грн 15 коп. - три відсотки річних, 277 010 грн 51 коп. інфляційне збільшення суми боргу.
Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 17.09.2018 року, умови якого позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу природний газ у визначених обсягах, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та даними оператора газотранспортної системи України. Відповідач, у порушення умов договору та додаткових угод до нього, не здійснив оплату за спожитий природний газ у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 550 118,75 грн. Крім того, позивачем нараховано 471 215,16 грн пені, 53 059,15 грн - три відсотки річних та 277 010,51 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі №921/69/25 задоволено позов частково. Присуджено до стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ» - 550 118,75 грн основної заборгованості, 53 059,15 грн - 3% річних, 277 010,51 грн та 182 466,17 грн - пені та 18 676,82 грн судового збору. В частині стягнення пені в сумі 288 751,98 грн - в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що обсяги зобов'язань відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ у березні, серпні - жовтні 2021 року підтверджуються відомостями оператора газотранспортної системи України, отриманими з інформаційної платформи, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору постачання природного газу. Надана оператором ГТС інформація щодо місячних та добових обсягів фактичного відбору природного газу у спірний період узгоджується з даними, відображеними у актах приймання-передачі природного газу та розрахунках компенсації добових небалансів, складених ТОВ «ІНКОРГАЗ», у зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені відомості є належними і допустимими доказами факту постачання природного газу відповідачу у визначених обсягах, а тому дійшов висновку про обґрунтованість, документальне підтвердження позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 550 118,75 грн. які підлягають задоволенню.
В частині стягнення 3% річних та інфляційних господарським судом проведено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних нарахувань та встановлено, що заявлені до стягнення 53 059,15грн - 3% річних та 277 010,51грн - інфляційних та нарахувань є обґрунтованими, а тому, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 16.01.2021 до 30.06.2023 в сумі 365 991грн 68коп. та відмови у задоволенні позову щодо решти пені в сумі 114 226,48грн, за їх необґрунтованістю.
Також, місцевий господарський суд вказав, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наведене, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про доцільність зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 182466 грн 17 коп.
Щодо застосування строку позовної давності, судом першої інстанції в рішенні зазначено, що спірна заборгованість виникла за дії карантину, то строк позовної давності для вимоги про стягнення такої заборгованості продовжувався на строк дії такого карантину з дня її виникнення, а із введенням воєнного стану 24.02.2022 такий строк є зупиненим. Таким чином, вказаний строк позовної давності на даний час не сплив, а отже, доводи відповідача про звернення позивачем з позовом в даній справі поза межами строку позовної давності є безпідставними.
У зв'язку із зазначеним, Господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягненню з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ» - 550 118,75 грн основної заборгованості, 53 059,15 грн - 3% річних, 277 010,51 грн - інфляційних та 182 466,17 грн - пені, 18 676,82 грн судового збору та відмови в частині стягнення пені в сумі 288 751,98 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Тернопільське шляхове ремонтно-будівельне підприємство «Міськшляхрембуд» оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 22.07.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі №921/69/25 в частині задоволення позову частково і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Зазначає, що викладені у позовній заяві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначив належних доказів, що підтверджують вказані обставини, а тому позивачем не доведена сума заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 550 118,75грн. Оскільки, сума простроченого платежу позивачем не доведена і невірно визначена, то обчислення відповідачем пені, передбаченої вказаними правовими нормами у розмірі 471 218,16грн, нічим не обґрунтовано. У зв'язку з необґрунтованістю простроченої відповідачем суми така відповідальність - три відсотки річних від простроченої суми (53 059,15грн), збільшення суми борги з урахуванням індексу інфляції (277 010,51грн) на відповідача покладена не може бути.
Також, відповідач зазначає, що передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк загальної позовної давності для вирішення спірних питань по вказаному вище Договорі закінчився у жовтні 2024 року, тобто на момент звернення позивача до суду цей строк сплив і жодних обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили позивачу вчинити процесуальні дії - звернутись до суду протягом встановленого законом строку у позовній заяві та інших поданих суду заявах по суті не наведено.
12.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ» надійшов відзив б/н від 11.08.2025 (вх. №01-04/6197/25) на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що обсяги зобов'язань Відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ ґрунтуються на відомостях Оператора ГТС, що передбачено спірним договором та попередження про припинення постачання природного газу у випадку несплати заборгованості за спожитий природний газ міститься у Претензії від 11.10.2021 № 21/10/3286 (додаток 20 до позову), на яку Відповідач надав відповідь від 10.11.2021 (додаток 21).
Окрім цього, зазначає, що спірна заборгованість виникла за дії карантину, тому строк позовної давності для вимоги про стягнення такої заборгованості продовжувався на строк дії такого карантину з дня її виникнення, тобто трирічний строк позовної давності для вимоги про стягнення основної заборгованості фактично розпочався 01.07.2023, та спливає 01.07.2026. Однак, із введенням воєнного стану 24.02.2022 такий строк є зупиненим, таким чином, вказаний строк позовної давності на даний час не сплив.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.С. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» б/н від 21.07.2025 (вх. №01-05/2271/25 від 22.07.2025) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі № 921/69/25.
Ухвалою суду від 15.09.2025 призначено розгляд справи на 14.10.2025.
У судовому засіданні 14.10.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційній скарзі.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
17.09.2018 ТОВ “ІНКОРГАЗ» (надалі - “Позивач», “Постачальник») та ТМШРБП “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» (надалі - “Відповідач», “Споживач», а разом - “Сторони») уклали Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-07-1709/18-Д (далі - “Договір»).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу узгоджені обсяги природного газу (далі - “газ» або “природний газ»), а Споживач зобов'язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно з п. 3.2. Договору, ціна на Узгоджений обсяг газу визначається Сторонами в письмовій формі окремо на кожен розрахунковий період, шляхом· -укладання Сторонами Додаткових угод до Договору.
Відповідно до 4.2.3. Договору, остаточний розрахунок по оплаті обсягу фактично спожитого обсягу газу (п. 3.4. Договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому відбувалося постачання/споживання природного газу.
Відповідно до п. 5.4.2. Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
В подальшому, сторони укладали додаткові угоди №№1-37 до Договору (додаток 8 до цього позову) щодо узгодження договірних об'ємів та вартості природного газу в окремий розрахунковий період (який становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, п. 4.1. Договору).
Додатковими угодами №1-8 визначено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ та оплату перевищення договірної потужності Споживач сплачує до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами №9-15 - до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами №16-37 - до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу.
Позивач виконав Договір та вказані додаткові угоди, підтвердженням чого є підписанні Сторонами акти прийому-передачі природного газу (додаток 9), на суму 4 296 918,46грн, що підтверджується актами приймання-передачі:
№ 748 від 31.10.2028 на суму 249 800,52грн;
№ 862 від 30.11.2018 на суму 125 069,56грн;
№ 964 від 31.12.2018 на суму 48 296,26грн;
№ 32 від 30.01.2019 на суму 56 348,70грн;
№ 93 від 28.02.2019 на суму 87 529,96грн;
№ 304 від 31.03.2019 на суму 137 785,79грн;
№ 305 від 31.03.2019 на суму 10 552,82грн;
№ 416 від 30.04.2019 на суму 200 107,90грн;
№ 417 від 30.04.2019 на суму 17 138,36грн;
№ 514 від 31.05.2019 на суму 146 319,88грн;
№ 515 від 31.05.2019 на суму 9 578,26грн;
№ 717 від 30.06.2019 на суму 68 356,16грн;
№ 718 від 30.06.2019 на суму 6448,74грн;
№ 811 від 31.07.2019 на суму 106 586,53грн;
№ 885 від 31.08.2019 на суму 92 304,19грн;
№ 941 від 30.09.2019 на суму 112 881,19грн;
№ 1009 від 31.10.2019 на суму 110 300,06грн;
№ 1087 від 30.11.2019 на суму 110 847,19грн;
№ 1149 від 31.12.2019 на суму 29 996,27грн;
№ 50 від 31.01.2020 на суму 19 947,31грн;
№ 145 від 29.02.2020 на суму 19 118,10грн;
№ 235 від 31.03.2020 на суму 23 762,51грн;
№ 282 від 30.04.2020 на суму 91 202,62грн;
№316 від 31.05.2020 на суму 35 761,74грн;
№ 362 від 30.06.2020 на суму 40 824,14грн;
№ 395 від 31.07.2020 на суму 81 590,29грн;
№ 425 від 31.08.2020 на суму 72 272,10грн;
№ 460 від 30.09.2020 на суму 130 728,16грн;
№ 491 від 31.10.2020 на суму 104 116,74грн;
№ 546 від 30.11.2020 на суму 140 418,32грн;
№ 603 від 31.12.2020 на суму 85 041,64грн;
№ 46 від 31.01.2021 на суму 33 706,67грн;
№ 111від 28.02.2021 на суму 32 924,35грн;
№ 168 від 31.03.2021,з врахуванням Акту коригування від 11.11.2024 на суму 51 670,62грн;
№ 214 від 30.04.2021 на суму 139 069,73грн;
№ 261 від 31.05.2021 на суму 82 865,87грн;
№ 303 від 30.06.2021 на суму 195 440,46грн;
№ 347 від 31.07.2021 на суму 189 393,32грн;
№ 386 від 31.08.2021 на суму 154 220,81грн;
№ 433 від 30.09.2021 на суму 517 934,36грн;
№ 467 від 31.10.2021 на суму 328 660,26грн.
Водночас відповідач виконав зобов'язання з оплати поставленого газу на суму 3 746 799,71грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 4836 від 22.10.2018 на суму 100 000,00грн;
№ 4953 від 08.11.2018 на суму 100 000,00грн;
№ 4974 від 12.11.2018 на суму 20 000,00грн;
№ 4992 від 15.11.2018 на суму 30 000,00грн
№ 5115 від 14.12.2018 на суму 50 000,00грн;
№ 5161 від 20.12.2018 на суму 75 069,56грн;
№ 5191 від 28.12.2018 на суму 5000,00грн;
№ 8 від 24.01.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5232 від 25.01.2019 на суму 30 000,00грн;
№ 5278 від 12.02.2019 на суму 5000,00грн;
№ 5284 від 18.02.2019 на суму 5000,00грн;
№ 5298 від 21.02.2019 на суму 40 000,00грн;
№ 5324 від 06.03.2019 на суму 30 000,00грн;
№ 5373 від 18.03.2019 на суму 30 000.00грн;
№ 5394 від 21.03.2019 на суму 26975,44грн;
№ 5417 від 27.03.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5464 від 08.04.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5484 від 10.04.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5517 від 26.04.2019 на суму 80 000,00грн;
№ 5607 від 17.05.2019 на суму 50 000,00грн;
№ 5616 від 22.05.2019 на суму 170 000,00грн;
№ 5764 від 13.06.2019 на суму 80 000,00грн;
№ 5812 від 26.06.2019 на суму 81 483,01грн;
№ 5968 від 26.07.2019 на суму 75 000.00грн;
№ 6060 від 15.08.2019 на суму 106 586,53грн;
№ 6165 від 30.08.2019 на суму 100 000,00грн;
№ 6304 від 27.09.2019 на суму 70 000,00грн;
№ 6401 від 22.10.2019 на суму 40 000,00грн;
№ 6488 від 12.11.2019 на суму 96320,53грн;
№ 6570 від 26.11.2019 на суму 9000,00грн;
№ 6627 від 09.12.2019 на суму 110 000,00грн;
№ 6661 від 13.12.2019 на суму 1000,00грн;
№ 6832 від 07.02.2020 на суму 30 000.00грн;
№ 6940 від 13.03.2020 на суму 19 760,58грн;
№ 7021 від 10.04.2020 на суму 19 118,10грн;
№ 7080 від 29.04.2020 на суму 100 000,00грн;
№ 7298 від 24.06.2020 на суму 14 965,13грн;
№ 7343 від 03.07.2020 на суму 35 761,74грн;
№ 7378 від 09.07.2020 на суму 50 000,00грн;
№ 7626 від 26.08.2020 на суму 72414,43грн;
№ 7718 від 14.09.2020 на суму 72271,10грн;
№ 7982 від 09.11.2020 на суму 50 000,00грн;
№ 8007 від 13.11.2020 на суму 80 000,00грн;
№ 7968 від 23.11.2020 на суму 104 844,90грн;
№ 8016 від 15.12.2020 на суму 140 418,32грн;
№ 8001 від 26.02.2021 на суму 55 367,68грн;
№ 7996 від 13.04.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8050 від 29.04.2021 на суму 100 000,00грн;
№ 8147 від 31.05.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8252 від 06.07.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8266 від 07.07.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8302 від 14.07.2021 на суму 165 432,66грн;
№ 8424 від 09.08.2021 на суму 100 000.00грн;
№ 8464 від 30.08.2021 на суму 100 000,00грн;
№ 8527 від 07.09.2021 на суму 90 000,00грн;
№ 8610 від 28.09.2021 на суму 40 000,00грн;
№ 8699 від 27.10.2021 на суму 410 000,00грн.
Всього: 3 746 799,71грн.
Таким чином з боку відповідача наявна заборгованість за Договором в розмірі 550 118,75грн.
11.10.2021 позивач звернувся до відповідача з Вимогою щодо сплати заборгованості за Договором, на що відповідач відповів відхиленням вимог позивача щодо погашення заборгованості за Договором.
12.11.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за Договором, запропонував провести звірку взаємних розрахунків між сторонами, проте відповідач відхилив таку вимогу позивача.
Разом з претензією від 12.11.2024 позивач направив відповідачу акти прийому -передачі природного газу за Договором: № 168 за березень 2021 року;№ 386 за серпень 2021 року;№ 433 за вересень 2021 року: № 467 за жовтень 2021 року, з вимогою підписати їх та повернути один екземпляр позивачу. Проте відповідач відповіді не надав.
Обов'язок оплати за фактично спожитий відповідачем природний газ не ставить у залежність від факту укладення Сторонами актів приймання-передання природного газу.
Зокрема, строк виконання зобов'язання визначається конкретними датами у відповідних додаткових угодах до Договору.
- За березень 2021 року - додаткової угодою № 30 від 24.02.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.04.2021;
- За серпень 2021 року - додатковою угодою № 35 від 27.07.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ має бути проведений до 15.09.2021;
- За вересень 2021 року - додатковою угодою № 36 від 27.08.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.10.2021;
- За жовтень 2021 року - додатковою угодою № 37 від 27.09.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.11.2024.
Також, відповідно до п.2.8.4. Договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператору ГРМ чи Оператора ГТС. Згідно з п.2.8.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання до 07 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Відповідно до даних оператора ГТС України (листи Оператора ГТС України від 13.12.2024 та 07.10.2024, додатки 24,25), Відповідач спожив:
- У березні 2021 року - 5,207 тис. м. куб.;
- У серпні 2021 року - 5 253 тис. м. куб.;
- У вересні 2021 року - 16,429 тис. м. куб.;
- У жовтня 2021 року - 7,3976 тис. м. куб.
Ціна природного газу погоджена сторонами у п. 5 відповідної додаткової угоди, та склала:
- у березні 2021 року - 6500,00грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;
- у серпня 2021 року - 13 666,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;
- у жовтні 2021 року - 27 916,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ.
З огляду на наведене, зобов'язання відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ складають (без ПДВ):
- За березень 2021 року - 33 845,50грн (5,207*6500,00);
- За серпень 2021 року - 71 791,02грн (5,253*13666,67);
- За вересень 2021 року - 268 340,28грн (16, 429*16333,33);
-За жовтень 2021 року - 206516,36грн (7,3976*27916,67)
Вказані об'єми фактичного споживання Відповідачем природного газу та розмір зобов'язань відображені у актах прийому-передачі газу № 168, 386, № 433, № 467.
Також, крім вартості фактично спожитого Відповідачем природного газу до зобов'язань Відповідача входить компенсація добових небалансів, відповідно до п. 3.7. Договору; б) компенсація за договірну потужність та перевищення договірної потужності, відповідної до п.6 відповідної додаткової угоди.
Також, відповідно до п. 3.7. Договору, Споживач зобов'язаний оплатити Постачальнику компенсацію добових небалансів за календарний місяць, який виникає протягом розрахункового періоду.
На підставі наведених відомостей, розмір компенсації добових небалансів без ПДВ, що підлягає сплаті відповідачем, склав: за березень 2021 року - 7 912,35грн;за серпень 2021 року - 54 145,33грн;за вересень 2021 року - 158 860,53грн;жовтень 2021 року - 65 349,54грн.
Зазначає, що розміри компенсації добових небалансів відображені у актах прийому-передачі природного газу № 168, № 386, № 433, № 467 та включені до загальної вартості актів.
Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ “Оператора газотранспортної системи України», що підтверджує вказані позивачем об'єми споживання природного газу відповідачем.
Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні.
Згідно з п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із матеріалами справи, 17.09.2018 між ТОВ “ІНКОРГАЗ» та ТМШРБП “Тернопільміськшляхрембуд» укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № С-027/1709/18-Д.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Надалі сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1 - 37 до Договору щодо узгодження договірних об'ємів та вартості природного газу в окремий розрахунковий період (який становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, п. 4.1. Договору).
Додатковими угодами №1-8 визначено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ та оплату перевищення договірної потужності Споживач сплачує до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 9 - 15 - до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 16 - 37 - до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу.
Позивач виконав Договір та вказані додаткові угоди, підтвердженням чого є підписанні Сторонами акти прийому-передачі природного газу, на суму 4 296 918, 46грн, що підтверджується актами приймання - передачі, а саме:
№ 748 від 31.10.2028 на суму 249 800,52грн;
№ 862 від 30.11.2018 на суму 125 069,56грн;
№ 964 від 31.12.2018 на суму 48 296,26грн;
№ 32 від 30.01.2019 на суму 56 348,70грн;
№ 93 від 28.02.2019 на суму 87 529,96грн;
№ 304 від 31.03.2019 на суму 137 785,79грн;
№ 305 від 31.03.2019 на суму 10 552,82грн;
№ 416 від 30.04.2019 на суму 200 107,90грн;
№ 417 від 30.04.2019 на суму 17 138,36грн;
№ 514 від 31.05.2019 на суму 146 319,88грн;
№ 515 від 31.05.2019 на суму 9 578,26грн;
№ 717 від 30.06.2019 на суму 68 356,16грн;
№ 718 від 30.06.2019 на суму 6448,74грн;
№ 811 від 31.07.2019 на суму 106 586,53грн;
№ 885 від 31.08.2019 на суму 92 304,19грн;
№ 941 від 30.09.2019 на суму 112 881,19грн;
№ 1009 від 31.10.2019 на суму 110 300,06грн;
№ 1087 від 30.11.2019 на суму 110 847,19грн;
№ 1149 від 31.12.2019 на суму 29 996,27грн;
№ 50 від 31.01.2020 на суму 19 947,31грн;
№ 145 від 29.02.2020 на суму 19 118,10грн;
№ 235 від 31.03.2020 на суму 23 762,51грн;
№ 282 від 30.04.2020 на суму 91 202,62грн;
№316 від 31.05.2020 на суму 35 761,74грн;
№ 362 від 30.06.2020 на суму 40 824,14грн;
№ 395 від 31.07.2020 на суму 81 590,29грн;
№ 425 від 31.08.2020 на суму 72 272,10грн;
№ 460 від 30.09.2020 на суму 130 728,16грн;
№ 491 від 31.10.2020 на суму 104 116,74грн;
№ 546 від 30.11.2020 на суму 140 418,32грн;
№ 603 від 31.12.2020 на суму 85 041,64грн;
№ 46 від 31.01.2021 на суму 33 706,67грн;
№ 111 від 28.02.2021 на суму 32 924,35грн;
№ 168 від 31.03.2021,з врахуванням Акту коригування від 11.11.2024 на суму 51 670,62грн;
№ 214 від 30.04.2021 на суму 139 069,73грн;
№ 261 від 31.05.2021 на суму 82 865,87грн;
№ 303 від 30.06.2021 на суму 195 440,46грн;
№ 347 від 31.07.2021 на суму 189 393,32грн;
№ 386 від 31.08.2021 на суму 154 220,81грн;
№ 433 від 30.09.2021 на суму 517 934,36грн;
№ 467 від 31.10.2021 на суму 328 660,26грн.
Відповідач виконав зобов'язання з оплати поставленого газу на суму 3 746 799, 71грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 4836 від 22.10.2018 на суму 100 000,00грн;
№ 4953 від 08.11.2018 на суму 100 000,00грн;
№ 4974 від 12.11.2018 на суму 20 000,00грн;
№ 4992 від 15.11.2018 на суму 30 000,00грн
№ 5115 від 14.12.2018 на суму 50 000,00грн;
№ 5161 від 20.12.2018 на суму 75 069,56грн;
№ 5191 від 28.12.2018 на суму 5 000,00грн;
№ 8 від 24.01.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5232 від 25.01.2019 на суму 30 000,00грн;
№ 5278 від 12.02.2019 на суму 5 000,00грн;
№ 5284 від 18.02.2019 на суму 5 000,00грн;
№ 5298 від 21.02.2019 на суму 40 000,00грн;
№ 5324 від 06.03.2019 на суму 30 000,00грн;
№ 5373 від 18.03.2019 на суму 30 000.00грн;
№ 5394 від 21.03.2019 на суму 26 975,44грн;
№ 5417 від 27.03.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5464 від 08.04.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5484 від 10.04.2019 на суму 20 000,00грн;
№ 5517 від 26.04.2019 на суму 80 000,00грн;
№ 5607 від 17.05.2019 на суму 50 000,00грн;
№ 5616 від 22.05.2019 на суму 170 000,00грн;
№ 5764 від 13.06.2019 на суму 80 000,00грн;
№ 5812 від 26.06.2019 на суму 81 483,01грн;
№ 5968 від 26.07.2019 на суму 75 000.00грн;
№ 6060 від 15.08.2019 на суму 106 586,53грн;
№ 6165 від 30.08.2019 на суму 100 000,00грн;
№ 6304 від 27.09.2019 на суму 70 000,00грн;
№ 6401 від 22.10.2019 на суму 40 000,00грн;
№ 6488 від 12.11.2019 на суму 96 320,53грн;
№ 6570 від 26.11.2019 на суму 9000,00грн;
№ 6627 від 09.12.2019 на суму 110 000,00грн;
№ 6661 від 13.12.2019 на суму 1 000,00грн;
№ 6832 від 07.02.2020 на суму 30 000.00грн;
№ 6940 від 13.03.2020 на суму 19 760,58грн;
№ 7021 від 10.04.2020 на суму 19 118,10грн;
№ 7080 від 29.04.2020 на суму 100 000,00грн;
№ 7298 від 24.06.2020 на суму 14 965,13грн;
№ 7343 від 03.07.2020 на суму 35 761,74грн;
№ 7378 від 09.07.2020 на суму 50 000,00грн;
№ 7626 від 26.08.2020 на суму 72 414,43грн;
№ 7718 від 14.09.2020 на суму 72 271,10грн;
№ 7982 від 09.11.2020 на суму 50 000,00грн;
№ 8007 від 13.11.2020 на суму 80 000,00грн;
№ 7968 від 23.11.2020 на суму 104 844,90грн;
№ 8016 від 15.12.2020 на суму 140 418,32грн;
№ 8001 від 26.02.2021 на суму 55 367,68грн;
№ 7996 від 13.04.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8050 від 29.04.2021 на суму 100 000,00грн;
№ 8147 від 31.05.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8252 від 06.07.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8266 від 07.07.2021 на суму 50 000,00грн;
№ 8302 від 14.07.2021 на суму 165 432,66грн;
№ 8424 від 09.08.2021 на суму 100 000.00грн;
№ 8464 від 30.08.2021 на суму 100 000,00грн;
№ 8527 від 07.09.2021 на суму 90 000,00грн;
№ 8610 від 28.09.2021 на суму 40 000,00грн;
№ 8699 від 27.10.2021 на суму 410 000,00грн.
Отже, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 296 918,46грн, а відповідач прийняв природний газ та оплатив його вартість в сумі 3 746 799грн 71коп. Відтак, заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ складає 550 118грн 75коп.
Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні.
Також, відповідно до п. 2.4 спірного Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та/або Оператора ГТС та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п. 2.8.4. Договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС.
Отже, обсяги зобов'язань Відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ у березні, серпні-жовтні 2021 року, ґрунтуються на відомостях Оператора ГТС, що передбачено спірним договором.
В свою чергу, у листі від 13.03.2024 №ТОВВИХ-24-3932 ТОВ "Оператор ГТС України" надав інформацію, що відображена в інформаційній платформі, про місячні та добові об'єми фактично відібраного відповідачем природного газу у спірний період , що у повній мірі відповідає відомостям, котрі наведені у актах приймання-передання природного газу та розрахунках компенсації добових небалансів.
Таким чином, обсяги природного газу, фактично спожитого відповідачем за Договором С-07-1709/18-Д від 17.09.2018, підтверджуються відомостями інформаційної системи Оператора ГТС, що були внесені до Платформи оператором ГРМ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку більш переконливими та вірогідними є докази, які вказують на факт постачання відповідачу природного газу у наведених ТОВ "ІНКОРГАЗ" обсягах, а отже позовні вимоги в частині стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» суми основного боргу в розмірі 550 118,75 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначенні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 53 059,15 грн та інфляційних нарахувань в сумі 277 010,55грн.
Перевіривши проведені розрахунки заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних позивачем, апеляційний господарський суд зазначає, що заявлені до стягнення 53 059,15грн - 3% річних та 277 010,51грн - інфляційних нарахувань є обґрунтованими, а отже суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо стягнення пені.
Згідно з пунктом 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.
Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував на підставі п.6.2.1. Договору пеню в розмірі 471 218грн 16коп. за період з 16.10.2021 по 31.12.2023.
З розрахунку долучено до позовної заяви слідує:
- Згідно акту приймання - передачі природного газу № 433 від 30.09.2021 передано газу на суму 517 934грн 36коп. (згідно платіжного доручення № 8699 від 27.10.2021 сплачено 296 475,87грн). Заборгованість 221 458,49грн. на яку позивачем нараховано пеню за період з 16.10.2021 по 31.12.2023 в сумі 189 695,88грн;
- Згідно акту приймання - передачі природного газу № 467 від 31.10.2021 передано газу на суму 328 660грн 26коп. Заборгованість 328 660грн 26коп. на яку позивачем нараховано пеню за період з 16.11.2021 по 31.12.2023 в сумі 281 522,28грн.
Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX , який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Строк дії карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувався. І лише постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 його було відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України.
За таких обставин господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 16.10.2021 до закінчення строку дії карантину, тобто 30.06.2023.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, від 22.09.2022 у справі № 920/724/21.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із перерахунком місцевого господарського суду заявленого до стягнення розміру пені за період з 16.01.2021 по 30.06.2023 та зазначає, що розмір пені у сумі 365 991,68 грн є правильним, відповідає вимогам чинного законодавства і умовам договору, а тому, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо решти пені в розмірі 114 226,48 грн за їх необґрунтованістю.
Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір заявленого до стягнення розміру пені до 182466 грн. 17 коп.
Щодо строку позовної давності.
22.04.2025 відповідач подав заяву від 21.04.2025 (вх. № 2849 від 22.04.2025) про застосування позовної давності, згідно якої просив застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ «ІНКОРГАЗ» про стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства «МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» заборгованості за Договором №С-07-1709/18-Д на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17 вересня 2018 року розміром 1 351 406, 57 грн. - основної заборгованості 550 118, 75 грн., пені 471 218, 16 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми 53 059,15 грн., збільшення суми боргу з врахуванням індексу інфляції 277 010, 51 грн. та відмовити у задоволенні позову повністю.
Загальна позовна давність тривалістю три роки встановлена статтею 257 ЦК України.
12.03.2020 на території України Постановою КМУ № 211 був введений карантин.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 карантин був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії карантину.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Апеляційний господарський суд звертає увагу не те, що спірна заборгованість виникла за дії карантину, а тому строк позовної давності для вимоги про стягнення такої заборгованості продовжувався на строк дії такого карантину з дня її виникнення, а із введенням воєнного стану 24.02.2022 такий строк є зупиненим.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний строк позовної давності на момент подання позовної заяви не сплив, а тому, доводи скаржника про звернення позивачем з позовом в даній справі поза межами строку позовної давності є безпідставними.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позову, стягненню з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОРГАЗ» - 550 118,75 грн основної заборгованості, 53 059,15 грн - 3% річних, 277 010,51 грн інфляційних втрат та 182 466,17 грн - пені а також 18 676,82 грн судового збору та відмови в частині решти суми позову щодо стягнення пені.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі №921/69/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства “МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» б/н від 21.07.2025 (вх. №01-05/2271/25 від 22.07.2025) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі №921/69/25 - залишити без змін.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.