Провадження № 33/821/358/25 Справа № 711/2651/25 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Олійник В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом ІІ групи,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки
З постанови судді вбачається, що 20 березня 2025 року о 00.43 в м.Черкаси по бул. Шевченка, 262, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Drager та медичному огляду в ЧОНД відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову у зв'язку з відсутністю доказів.
Вважає дану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм адміністративного права.
Стверджує, що він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що є порушенням ст. 277-2 КУпАП.
Звертає увагу на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП є незаконним, оскільки працівники поліції не надали йому копію протоколу. На думку апелянта, дії поліції мають прямі ознаки службової недбалості та службового підроблення офіційного документа працівником поліції.
Також вказує на те, що на даний час в Черкаському апеляційному суді розглядається справа №711/8416/24 щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, по якій ще не винесено остаточне рішення, що унеможливлює притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Стаття 294 КУпАП визначає, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею не було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з до ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною цієї статті.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №276267 від 20 березня 2025 року, в цей день о 00.43 в м.Черкаси по бул. Шевченка, 262, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Drager та медичному огляду в ЧОНД відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Разом з тим, зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка. що не відповідає обстановці, порушення мови.
Направленням на огляд водія ОСОБА_1 транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Копією постанови Придніпровського районного суду м.Черкаси № 711/8416/24 від 07 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, яка набрала законної сили.
Рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП в Черкаській області ДПП ст.лейтенанта поліції С. Баранова, згідно з яким 20 березня 2025 року, перебуваючи в складі АГАТ-101 спільно з капралом поліції Тихоновським О.Г., патрулюючи по вул. Смілянська, було виявлено транспортний засіб Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 із прикритим заднім номером стороннім предметом, а також порушення водієм комендантської години, оскільки подія відбувалась об 00.40 год. Водія було встановлено, як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході бесіди виявлені ознаки сп'яніння. Водій ОСОБА_1 від проходження процедури освідування на місці зупинки за допомогою алкотестера Drager, відмовився та виявив бажання пройти огляд в медичному закладі за адресою: м.Черкаси, проспект Хіміків, 62. Також водій забажав отримати його примірник направлення до ЧОНД та поїхати за вищевказаною адресою самостійно. Водія було супроводжено до ЧОНД, де водій не виходячи з власного транспортного засобу почав затягувати час для проходження процедури освідування. Попередивши водія, неодноразово, що його дії будуть розцінені, як відмову від проходження, останній не відреагував. На водія було складено протокол за ч.2 ст.130 КУпАП та постанову за ч.4 ст.126 КУпАП, посвідчення не вилучалось, через те що водій надав їх у Дії.
Суд першої інстанції також надав належний аналіз відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Як встановлено судом першої інстанції, 20 березня 2025 року о 00.43 в м.Черкаси по бул. Шевченка, 262, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР та порушення комендантської години. Останньому було оголошено причину зупинки, роз'яснені його права та в ході спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти освідування або на місці зупинки за допомогою спецприладу Alkotest Drager, або в медичному закладі. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі та прослідувати туди самостійно. Після прибуття до ЧОНД ОСОБА_1 відмовився виходити із автомобіля на якому прибув до мед установи, затягуючи час. Працівниками поліції було неодноразово роз'яснено, що така поведінка водія буде розцінена, як умисне затягування освідування та відмова від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 не відреагував. В зв'язку з чим, працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного. наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.
У такому випадку водій зобов'язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Отже тільки незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не тягне за собою адміністративну відповідальність.
Правовий аналіз ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР України дає підстави стверджувати про можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, лише утому випадку, коли така відмова висловлена цієї особою, або дії, бездіяльність (невиконання законних розпоряджень працівників поліції чи вимог інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу тощо) особи фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
В обох випадках відмова від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною.
При цьому, попри доводи апелянта, наведене законодавство не регламентує, що така відмова повинна бути засвідчена письмово.
З відеозапису на бодікамеру поліцейського випливає, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції був зупинений о 00.46 год. До закладу охорони здоров'я для проходження огляду той прибув о 01.08 год. Протокол про адміністративне правопорушення поліцейським був складений о 02.44 год. Наведене безумовно підтверджує, що ОСОБА_1 , котрий протягом тривалого часу перебував біля закладу охорони здоров'я, не виходив зі свого автомобіля. Водій на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти медичний огляд на стан сп'яніння проявляв пасивну поведінку.
Отже бездіяльність ОСОБА_1 фактично спрямована на відмову від проходження такого огляду.
За таких обставин, працівниками патрульної поліції, а також суддею при розгляді справи в суді, зазначені дії ОСОБА_1 правильно були оцінені, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь яких об'єктивних даних про неможливість ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп'яніння матеріали справи не містять, зокрема, у справі відсутні відомості про хворобливий стан дитини на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та необхідність доставити їй ліки.
Такі дії ОСОБА_1 свідчать, що водій ухилявся від проходження огляду на стан сп'яніння, цебто не виконав вимоги п. 2.5 ПДР.
Всупереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення його права на захист через не роз'яснення тому прав.
Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов'язок особи, що складає такий протокол, роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
За таких обставин, відсутність даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про не додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Інструкції не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не виявлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд відзначає, що всупереч доводам апелянтів, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Також апеляційним судом не встановлено неповноти судового розгляду, адже судом були дослідженні всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Апеляційним судом було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , котрий є поліцейським і складав протокол про адміністративне правопорушення, через те що його показання не мають істотного значення для висновків суду.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук