Провадження № 11-кп/821/659/25 Справа № 697/1577/22 Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої
-захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року, яким
ОСОБА_11
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, відноситься до категорії осіб які мають ІІІ групу інвалідності, раніше не судимого,
- за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
визнано ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання обчислюється з моменту фактичного затримання ОСОБА_11 .
Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_11 строк попереднього ув'язнення а саме: з 31.08.2022 по 02.09.2022 з розрахунку один день попереднього ув'язнення на один день позбавлення волі.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9061, 44 грн. (дев'ять тисяч шістдесят одна грн. 44 коп.).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_12 від 07.09.2022 у справі №711/4281/22, пров. № 1-кс/711/1348/22 та арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_12 від 07.09.2022 у справі №711/4283/22, пров. № 1-кс/711/1349/22 - скасований.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
встановила:
Згідно вироку районного суду ОСОБА_11 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, 31.08.2022 близько 05 год. 30 хв. керуючи вантажним автомобілем «МАК ТСЕ 8.180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаюсь по автодорозі сполученням Канів-Черкаси зі сторони с. Гамарня в напрямку с. Яблунів Черкаського району Черкаської області, перебуваючи на 5 км + 150 м вказаної автодороги, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу руху зустрічних транспортних засобів та допустив зіткнення з автобусом «ПАЗ 4234- 04», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався в зустрічному напрямку руху.
У наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник в інтересах обвинуваченого в апеляційній скарзі просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_11 покарання. Звільнити його від відбування покарання за ч.2 ст.286 КК України на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Захисник вважає, що для правильного застосування норм права, що регулюють призначення покарання й інституту умовного звільнення, необхідно враховувати не тільки тяжкість діяння, а й конкретні дані про особу винного, його поведінку до і після вчинення злочину, установлені пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Районний суд не зважив на те, що ОСОБА_11 притягується до кримінальної відповідальності вперше, характеризується позитивно, є батьком трьох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, є учасником бойових дій, на час вчинення ДТП був працевлаштований, на спеціальних обліках не перебуває, тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, ОСОБА_11 визнав провину, щиро розкаявся в судовому засіданні перед потерпілою.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, доводи потерпілої та її захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду залишити без змін, обвинуваченого та його захисників, які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили змінити вирок в частині призначеного покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.
Дії ОСОБА_14 судом кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах наведених у вироку ґрунтуються на обґрунтованих доказах, який визнав вину в повному обсязі та повністю погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, яка розглянута в порядку ст.349 КПК України.
Апеляційна скарга захисника зводиться до незгоди з призначеним ОСОБА_11 покарання, в зв'язку з чим просить застосувати положення ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього відповідних обов'язків, тому колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний їх аналіз і відповідно до статті 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про пом'якшення останньому покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України безпідставними, з огляду на наступне.
При призначенні покарання, місцевий суд не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України. Врахував при цьому дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, який відноситься до третьої категорії осіб з інвалідністю, вчинив тяжкий необережний злочин, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, вину визнав в повному обсязі, що свідчить про його відношення до скоєного, думку потерпілої, яка просила залишити апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого без задоволення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом'якшуючої покарання обставини - щире каяття, тому дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_11 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України в мінімальному розмірі у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, що є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів в розумінні положень ст.50 КК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , що вирок районного суду надто суворий, є всі підстави для пом'якшення останньому покарання із застосуванням ст.75 КК України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).
Згідно із приписами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більш як 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, ОСОБА_14 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, який згідно з вимогами ст.12 КК є тяжким злочином.
Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого, щирого каяття, відсутність обтяжуючої покарання обставини, наявність пом'якшуючої покарання обставини, наявність дітей на утриманні, колегія суддів враховує позицію потерпілої, які наполягали на реальному позбавленні волі обвинуваченого, а також звертає увагу на тяжкі наслідки, що настали від кримінального правопорушення, загибель батька потерпілої, які є непоправними, обвинувачений взагалі не відшкодував шкоду, в тому числі під час апеляційного розгляду, тому відсутні підстави для застосування вимог ст.75 КК України, а покарання саме в такому розмірі, яке є мінімальним буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин та виключно позитивні дані про особу обвинуваченого, у даному випадку дають можливість призначення лише мінімального основного покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Обираючи вид та мінімальний строк покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , місцевий суд в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча вчинений з необережності, проте класифікується, як тяжкий злочин, основною причиною його вчинення стало грубе порушення ОСОБА_11 вимог ПДРУ, а саме: був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу руху зустрічних транспортних засобів та допустив зіткнення з автобусом «ПАЗ 4234- 04», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався в зустрічному напрямку руху. У наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Місцевим судом було враховано низку обставин при визначенні розміру та виду покарання, що є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Доводи зазначені захисником в апеляційній скарзі, які на думку останнього є підставою для пом'якшення призначеного Гордієнку покарання були в достатній мірі враховані судом під час визначення виду та розміру покарання, однак дані обставини, характеризуючи дані обвинуваченого не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Місцевим судом при визначенні розміру і виду покарання Гордієнку в достатній мірі враховані конкретні обставини кримінального провадження, непоправні наслідки, думка потерпілої, які у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді ізоляції від суспільства з призначенням мінімального строку, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом вимог статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного Гордієнку остаточного покарання через його м'якість, в апеляційній скарзі не міститься.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, а тому апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого слід залишити без задоволення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_11 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Головуючий суддя -
Судді -