Номер провадження 22-ц/821/1531/25 22-ц/821/1637/25 Справа № 711/2741/20 Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
28 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Карпенко О.В., Новікова О.М.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1
представник скаржника - адвокат Ковальов Віктор Михайлович
боржник - ОСОБА_2
зацікавлена особа - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
представники зацікавленої особи - Педченко Володимир Сергійович, Скрипка Тетяна Віталіївна
особа, що подала апеляційні скарги: представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Педченко Володимир Сергійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Педченка Володимира Сергійовича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року та додаткову ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення у справі № 711/2741/20, зацікавлена особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення у справі № 711/2741/20, зацікавлена особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 .
У скарзі ОСОБА_1 просить суд визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність головного державного виконавця Петренко С.В. в рамках ВП № 69893230, що полягає у несвоєчасній перевірці майнового стану боржника у строки, встановлені ч.8 ст. 148 Закону України «Про виконавче провадження» та стягнути на користь ОСОБА_1 , витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги.
В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року у справі №711/2741/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , позовні вимоги задоволені часткового, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 липня 2017 року у розмірі 50 000 доларів США - основного боргу, 7 931,50 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 3 961,64 доларів США - сума трьох відсотків річних за порушення виконання зобов'язання за ст. 625 ЦК України, а всього стягнути 61 893,14 доларів США.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року у даній справі задоволено заяву ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме: розстрочено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року у цивільній справі № 711/2741/21 на строк до 18 серпня 2022 року, з моменту набрання даною ухвалою законної сили.
Боржник добровільно в межах розстрочки погасив заборгованість лише частково в сумі 30 897,36 доларів США.
Виконавчий лист було пред'явлено до виконання до державної виконавчої служби, яка винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 69893230 від 20 вересня 2022 року.
22 листопада 2022 року виконавчою службою було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року визнано незаконною та скасовано.
На підставі ухвали суду, постановою виконавчої служби від 08 березня 2023 року було відновлено виконавче провадження, а постановою від 28 квітня 2023 року матеріали виконавчого провадження передано до Другого відділу ДВС у м. Черкаси.
На даний час заборгованість в межах виконавчого провадження погашена лише частково, залишок присудженої та не стягнутої заборгованості становить 7 271,82 доларів США.
Державним виконавцем було здійснено запит в органи МВС щодо виявлення зареєстрованих за боржником транспортних засобів 06 лютого 2025 року. Попередній запит було здійснено лише 26 вересня 2024 року, тобто більш ніж три місяці тому. А новий запит повинен бути здійснений не пізніше 06.05.2025, чого також не відбулось. Відсутні запити про сільськогосподарську техніку, катери, судна тощо, які повинні бути зроблені в інші органи.
Щодо виявлення електронних гаманців боржника, запит було здійснено лише один раз 01 листопада 2024 року.
При цьому, державний виконавець просив розкрити банківську таємницю та надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців боржника лише вибірково у 13 банків. В той же час, за офіційною інформацією НБУ станом на 1 січня 2025 року працювало 61 діючий банк (без врахування філій, кредитних спілок та інших фінансових установ, що мають право вести електронні гаманці клієнтів).
В даному випадку постійно порушується не лише двотижневий строк для виявлення електронних гаманців боржника, але навіть і цей запит направлено лише в 13 банків із 61 існуючого.
Запити до органу Державної Фіскальної служби України про наявність рахунків боржника ( ОСОБА_2 ) здійснювалися 26 листопада 2024 року, 16. Грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 22 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року, тобто більш ніж через двотижневий термін.
Скаржником виявлено щонайменше сім фактів порушення строків, передбачених ч. 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо виявлення нерухомого майна боржника.
За період з моменту задоволення попередньої скарги стягувача на бездіяльність державного виконавця (24 жовтня 2024 року) і до даного часу протягом 7 місяців не вчинено жодної дії щодо виявлення нерухомого майна, зареєстрованого за боржником на праві приватної власності та на праві спільної сумісної власності.
01 листопада 2024 року державним виконавцем було прийнято Доручення на проведення виконавчих дій. Так, ним було доручено Черкаському відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протягом 10 днів: здійснити перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2 за місцем його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 ; здійснити опис рухомого майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ; за результатами проведення виконавчих дій скласти відповідні процесуальні документи; направити на електронну адресу відділу підтверджуючі фото матеріали щодо виконання доручення.
Станом на 06 травня 2025 року відсутній результат та не здійснено контроль за виконанням цього доручення, не відомо чи протягом шести місяців воно направлялось до виконання.
Вся інформація про вчинені державним виконавцем в межах ВП 69893230 дії та запити щодо виявлення активів боржника обов'язково вносяться до АСВП. Відсутність відповідних запитів в АСВП достовірно свідчить про бездіяльність державного виконавця.
Наведене свідчить про порушення державним виконавцем строків вчинення дій щодо виявлення майна боржника, передбачених ч. 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про його бездіяльність.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С.В. в рамках ВП 69893230, що полягає у несвоєчасній перевірці майнового стану боржника у строки, встановлені ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвала суду обґрунтована тим, що скаржником повністю доведено обставину, що державний виконавець дійсно порушила строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені частиною 8 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем цього спростовано в судовому засіданні не було, тому наявні підстави для задоволення скарги.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковальовим В.М. подано до суду заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, в якій він просив ухвалити додаткове рішення у справі № 711/2741/20 та стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) 15 000 грн. витрат на правову допомогу.
Заява обґрунтована тим, що скарга у справі задоволена судом.
Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Ковальовим В.М., що підтверджено складеними документами та ордером адвоката, які були надані суду та долучені до матеріалів справи.
Вказано, що у відповідності до ст. 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. є обґрунтованими, співрозмірними зі складністю справи на наданими адвокатськими послугами, часом витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом виконаних робіт.
Додатковою ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова В.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткова ухвала обґрунтована тим, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником заявника надано договір про надання правової допомоги від 28 серпня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Агенція правового захисту» в особі старшого партнера, адвоката Ковальова В.М., предметом якого є надання правової допомоги (адвокатських послуг) щодо захисту та представництва інтересів замовника у судових органах всіх інстанцій, органах ДВС, приватних виконавців, банківських установах, правоохоронних і контролюючих органах та в будь яких інших установах, підприємствах і організаціях з питань, які випливають зі стягнення позики, підтвердженої розпискою ОСОБА_2 від 22 квітня 2017 року на суму 50 000 доларів США.
Стороною заявника надано також ордер серії АІ № 1541193 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ковальовим В.М., виданий АО «Агенція правового захисту» від 29 серпня 2024 року та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ковальова В.М.
Відповідно до Звіту про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 27 червня 2025 року та Акту прийому-передачі наданих послуг від 27 червня 2025 року, на виконання умов вищевказаного договору, адвокатом Ковальовим В.М. були надані послуги щодо захисту прав та інтересів Якуненко О.І. як стягувача, а саме: здійснено правовий аналіз матеріалів виконавчого провадження № 69893230; підготовлено і подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси скаргу від 06 травня 2025 року на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення у справі № 711/2741/20; направлено у Придніпровський районний суд м. Черкаси клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду; подано у Придніпровський районний суд м. Черкаси заперечення на клопотання ДВС про відкладення судового засідання.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково в розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції вважав, що такий розмір відповідатиме складності справи, характеру виконаної адвокатом роботи, критерію реальності та розумності.
В апеляційних скаргах представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Педченко В.С. просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 , а також просить скасувати додаткову ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення
Апеляційна скарга про оскарження ухвали суду від 03 червня 2025 року обґрунтована тим, що суд першої інстанції задовольняючи скаргу фактично ототожнив формальне порушення строків перевірки майнового стану з бездіяльністю та не дослідив об'єктивні обставини (завантаженість виконавця, відсутність відповідей на запити, а також періоди нестабільної роботи системи АСВП у зв'язку з кібератаками).
Вказано, що частина 8 ст. 48 «Про виконавче провадження» не встановлює жорстко фіксованих календарних строків для кожного конкретного запиту, а лише визначає мінімальну періодичність дій у межах виконавчого провадження. Закон не вимагає від виконавця дотримання розумного строку виконання, передбаченого ч. 1 ст. 11 цього ж Закону.
Формальне порівняння дат запитів без врахування характеру провадження, технічних труднощів, змісту відповідей та динаміки стягнення не є належною підставою для висновку про наявність протиправної бездіяльності виконавця.
Апеляційна скарга про оскарження додаткової ухвали суду від 14 липня 2025 року обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив помилку, ухвалюючи додаткову ухвалу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, оскільки на момент її ухвалення були відсутні докази фактичної оплати або безумовного зобов'язання з оплати правничої допомоги, що суперечить частині 8 ст. 141 ЦПК України. Також вказано, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, обсягом і характером наданих послуг, а сама ухвала про стягнення витрат на правничу допомогу винесена передчасно, до набрання законної сили основною судовою ухвалою, що є порушенням процесуальних норм, а саме ст. 270 ЦПК України.
У відзивах на апеляційні скарги, що надійшли від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова В.М. зазначено, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав для скасування ухвали та додаткової ухвали суду. Вказано, що суд першої інстанції постановив повністю обґрунтовану ухвалу про задоволення скарги та додаткову ухвалу про стягнення витрат на правничу допомогу з врахуванням всіх обставин справи. Такі висновки суду спрямовані на захист стягувача у межах виконання судового рішення, оскільки рішення суду від 06 квітня 2021 року про стягнення з боржника заборгованості органами ДВС не виконане через постійні зволікання з арештами, з протиправним закриттям провадження, відсутністю опису майна, що й призвело до чергового оскарження бездіяльності ДВС.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова В.М. та Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заяви про розгляд справи без участі сторін та їхніх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року у справі № 711/2741/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , позовні вимоги задоволені часткового, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 липня 2017 року у розмірі 50 000 доларів США - основного боргу, 7 931,50 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 3 961,64 доларів США - сума трьох відсотків річних за порушення виконання зобов'язання за ст. 625 ЦК України, а всього стягнути 61 893,14 доларів США.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року у даній справі задоволено заяву ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме: розстрочено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року у цивільній справі № 711/2741/21 на строк до 18 серпня 2022 року, з моменту набрання даною ухвалою законної сили.
Виконавчий лист було пред'явлено до виконання до державної виконавчої служби, яка винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 69893230 від 20 вересня 2022 року.
22 листопада 2022 року виконавчою службою було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2023 року визнано незаконною та скасовано.
Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С.В. від 08 березня 2023 року (т.1 а.с. 7) відновлено виконавче провадження № 69893230 з виконання виконавчого листа №711/2741/20, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 05 липня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 липня 2017 року у розмірі 50 000 доларів США - основного боргу, 7 931,50 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, 3 961,64 доларів США - сума трьох відсотків річних за порушення виконання зобов'язання за ст. 625 ЦК України, а всього стягнути 61 893,14 доларів США. Згідно заяви стягувача залишок заборгованості становить 30 995,78 доларів США.
Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С.В. від 28 квітня 2023 року (т.1 а.с. 8) матеріали виконавчого провадження передано до Другого відділу ДВС у м. Черкаси.
На думку скаржника, державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року порушуються строки вчинення дій щодо виявлення майна боржника, передбачені ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідні запити відсутні в АСВП, що свідчить про бездіяльність державного виконавця, тому для захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Стаття 4471 ЦПК України передбачає право на звернення із скаргою.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 2 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Згідно ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Згідно ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/25970/14 судам необхідно враховувати, що сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Таким чином, будь-які складені державним виконавцем в межах виконавчого провадження документи підлягають реєстрації в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження № 69893230 (т. 1 а.с. 14-18), запит в органи МВС щодо виявлення зареєстрованих за боржником транспортних засобів було здійснено 06 лютого 2025 року. Попередній запит було здійснено 26 вересня 2024 року. Новий запит повинен бути здійснений не пізніше - 06 травня 2025 року, однак така інформація відсутня.
Щодо виявлення електронних гаманців боржника - запит було здійснено лише один раз 01 листопада 2024 року.
Державний виконавець за останній час направив запити до органу Державної Фіскальної служби України про наявність рахунків боржника ( ОСОБА_2 ). 26 листопада 2024 року, 16 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 22 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданих сторонами доказів вбачається, що запити здійснюються в більш ніж двотижневий термін, а за період з моменту задоволення попередньої скарги стягувача на бездіяльність державного виконавця (24 жовтня 2024 року) і до даного часу протягом 7 місяців не вчинено жодної дії щодо виявлення нерухомого майна, зареєстрованого за боржником на праві приватної власності та на праві спільної сумісної власності.
Представником державної виконавчої служби не надано суду жодних доказів, які б спростовували вищевстановлені судом першої інстанції обставини щодо допущення державним виконавцем бездіяльності щодо вжиття заходів встановлення інформації про майновий стан боржника в передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» строк.
Доводи апеляційної скарги про завантаженість виконавця, відсутність відповідей на запити, а також періоди нестабільної роботи системи АСВП у зв'язку з кібератаками є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки можуть бути підставою для звільнення виконавця від обов'язку проведення виконавчих дій щодо вжиття заходів встановлення інформації про майновий стан боржника у строк, передбачений ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження». Жодних інших доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги, а саме доказів вчинення державним виконавцем усіх визначених ЗУ «Про виконавче провадження» дій щодо розшуку майна боржника, дотримання строку та порядку перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні № 69893230 апелянтом не надано.
Щодо оскарження додаткової ухвали суду від 14 липня 2025 року про стягнення витрат на правничу допомогу.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Ковальовим В.М. подано до суду заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (т.1 а.с. 72-75), в якій він просив ухвалити додаткове рішення у справі № 711/2741/20 та стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) 15 000 грн. витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником заявника надано Договір про надання правової допомоги від 28 серпня 2024 року (т.1 а.с. 77-78), укладений між ОСОБА_1 та АО «Агенція правового захисту» в особі старшого партнера, адвоката Ковальова В.М., предметом якого є надання правової допомоги (адвокатських послуг) щодо захисту та представництва інтересів замовника у судових органах всіх інстанцій, органах ДВС, приватних виконавців, банківських установах, правоохоронних і контролюючих органах та в будь яких інших установах, підприємствах і організаціях з питань, які випливають зі стягнення позики, підтвердженої розпискою ОСОБА_2 від 22 квітня 2017 року на суму 50 000 доларів США.
В матеріалах справи міститься ордер серії АІ № 1541193 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ковальовим В.М., виданий АО «Агенція правового захисту» від 29 серпня 2024 року (т.1 а.с. 76) та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ковальова В.М. (т.1 а.с. 82).
Відповідно до Звіту про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 27 червня 2025 року (т.1 а.с. 79) та Акту прийому-передачі наданих послуг від 27 червня 2025 року (т.1 а.с. 79 зворотна сторона) на виконання умов вищевказаного договору, адвокатом Ковальовим В.М. були надані послуги щодо захисту прав та інтересів Якуненко О.І. як стягувача, а саме: здійснено правовий аналіз матеріалів виконавчого провадження № 69893230; підготовлено і подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси скаргу від 06 травня 2025 року на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення у справі № 711/2741/20; направлено у Придніпровський районний суд м. Черкаси клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду; подано у Придніпровський районний суд м. Черкаси заперечення на клопотання ДВС про відкладення судового засідання Загальна вартість вказаних послуг разом з гонораром адвоката згідно договору становить 15 000 грн.
Згідно пункту 3 Акту прийому-передачі наданих послуг від 27 червня 2025 року (т.1 а.с. 79 зворотна сторона), за домовленістю сторін оплата здійснюється шляхом видачі готівкових грошових коштів або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (адвоката) після надання відповідних послуг, але не раніше ніж через 90 днів після набрання ухвалою суду від 03 червня 2025 року у справі № 711/2741/20 законної сили.
Відповідно до положень ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що у скарзі (т.1 а.с. 1-4) представник ОСОБА_1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду скарги складає 15 000 грн.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Оскільки стороною заявника в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги від 28 серпня 2024 року, укладений між сторонами, ордер серії АІ № 1541193 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ковальовим В.М., виданий АО «Агенція правового захисту» від 29 серпня 2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ковальова В.М., Звіт про виконання щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 27 червня 2025 року та Акт прийому-передачі наданих послуг від 27 червня 2025 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Якуненко О.І. отримала послуги з надання правничої допомоги від адвоката Ковальова В.М. під час розгляду вищевказаної цивільної справи.
При цьому, до початку розгляду скарги сторона зробила відповідну заяву про попередній орієнтовний розмір витрат, які вона очікує понести за наслідками розгляду справи.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 21/3113/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, від 12 травня 2021 року у справі № 873/79/20, від 23 січня 2023 року у справі № 755/2587/17).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви представника Якуненко О.І. про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь 5 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки суд обґрунтовано під час прийняття такого рішення врахував складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, обсягом і характером наданих послуг, а сама ухвала про стягнення витрат на правничу допомогу винесена передчасно, до набрання законної сили основною судовою ухвалою, що є порушенням процесуальних норм, а саме ст. 270 ЦПК України є безпідставними та спростовуються обґрунтованими висновками суду першої інстанції, які викладені в мотивувальній частині додаткової ухвали суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду від 03 червня 2025 року та додаткова ухвала суду від 14 липня 2025 року підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Педченка Володимира Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року та додаткову ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Судді