Справа № 554/405/25 Номер провадження 22-ц/814/3314/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Триголов В.М., Чумак О.В.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 22 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У січні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором позики №4468480624 від 30.06.2024 у розмірі 34 800,00 грн, з яких 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 22 800,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, 4 000,00 грн - неустойка за кожен день прострочення.
В обгрунтування позову посилалися на невиконання відповідачем умов кредитного договору.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ТОВ «Іннова Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи позовної заяви та додатково зазначено, що долучена до позову копія договору позики підтверджує виникнення правовідносин між сторонами, копія квитанції та платіжної інструкції підтверджує факт отримання відповідачем коштів, а тому у суду першої інстанції не було підстав відмовляти в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 укладено договір №4468480624 про надання грошових коштів у позику у розмірі 8 000 грн (а.с.35-37).
Договір укладений у письмовій формі у виді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 8 000 грн шляхом перерахування на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та п.2.6.3. цього договору, його додатків. Строк позики 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2,5. цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено перерахування коштів відповідачу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Укладений між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів №4468480624 від 30.06.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «6990» (а.с.45 зворот).
Вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначені підписи підтверджують, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договорів, підписав угоду одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Також укладення договору підтверджується перерахуванням коштів на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Сенс Банк». Згідно долученої до позову копії платіжного документа (а.с.7) ТОВ «Іннова Фінанс» перерахувало кредитні кошти у сумі 8 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , яка зазначена у анкеті клієнта (а.с. 27 зворот) і у п.3.1 кредитного договору (а.с.37 зворот).
У справі ухвалено заочне рішення, відповідач своїх обгрунтованих заперечень щодо факту отримання кредитних коштів не надав, тому у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів наданий письмовий доказ (копію платіжного документа).
З наведених мотивів рішення суду у частині відмови у стягнення коштів за тілом кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи вимогу про стягнення процентів за користування кредитними коштами, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Відповідно до п.2.6.1. договору №4468480624 стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього Договору.
Згідно з п.2.6.2. договору №4468480624 знижена процентна ставка 0.01% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо позичальник 30.07.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 2.6.3. договору №4468480624 протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для позичальника у випадку та на умовах: визначених в п. 2.6.2 договору та/або умовами програми лояльності та/або умовами правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій позичальнику, зокрема у випадку отримання позичальником знижки на стандартну процентну ставку.
Пунктами 2.7., 2.8., 2.9. договору №4468480624 визначено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 2.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089.90% річних. Згідно п.2.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 3243.21% річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 2.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 51 200.00 грн. 2.9.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 47 624.00 грн.(а.с.36)
Як вбачається з матеріалів справи під час укладання договору ОСОБА_1 підписав і погодився з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який обраховано за 360 днів (строк дії договору відповідно п.2.5 договору) і складає 43 200 грн (а.с.37).
Матеріали справи не містять розрахунку заборгованості згідно якого, суд мав би можливість перевірити правильність нарахування позивачем процентів за користування коштами.
Матеріали справи також не містять відомостей про те, чи вносились відповідачем якість кошти на погашення заборгованості за договором №4468480624 від 30.06.2024.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем наведено обрахунок заборгованості за процентами (8 000 грн заборгованості за тілом позики х 1,5 % (відповідно п.2.6.1 договору) х 190 днів прострочення = 22 800 грн).
Оскільки за основу бралась сума заборгованості у розмірі 8 000 грн, отже ОСОБА_1 не було сплачено кошти на погашення заборгованості за кредитним договором взагалі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 4 000 грн неустойки за кожен день прострочення повернення позики або прострочення сплати процентів у строки, колегія суддів вважає за необхідним відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 30.06.2024 по 06.01.2025, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Іннова Фінанс», тому вимога про стягнення 4 000 грн неустойки не є обгрунтованою.
Враховуючи наведене, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 22 травня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Іннова Фінанс» - стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства 8 000 грн тіла кредиту і 22 800 грн заборгованості за процентами, а всього 30 800 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Іннова Фінанс», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с.46). Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ «Іннова Фінанс» сплатило 3 633,60 грн судового збору (а.с.70)
Позов та апеляційну скаргу задоволено на 88,51%.
Отже, ТОВ «Іннова Фінанс» має право на стягнення з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі (2 422,40 + 3633,60) х 88,51% = 5 360,17 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 22 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4468480624 від 30.06.2024 у розмірі 30 800 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір у розмірі 5 360,17 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: В.М.Триголов
Л.В.Чумак