печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13647/25-ц
пр. № 2-5646/25
21 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив за ним право власності на транспортний засіб марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 13 вересня 2021 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» був укладений договір фінансового лізингу № NKK2A100000183, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» передав ОСОБА_1 у лізинг транспортний засіб марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 . 22 грудня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, яким було підтверджено що всі зобов'язання сторін по договору були виконані належним чином. В цей день між сторонами було укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу та складено акт приймання-передачі транспортного засобу. 28 січня 2025 року позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний Сервісний центр МВС № 4841 з питання перереєстрації автомобіля на своє ім'я, проте отримав відмову з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, у зв'язку з тим, що Головним сервісним центром МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний Сервісний центр МВС № 4841 відмовлено у перереєстрації транспортного засобу, який він законно набув у АТ КБ «Приватбанк», виконавши всі умови договору, змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що право власності позивача на транспортний засіб жодним чином відповідачем не оспорюється та в жодний спосіб не порушується, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля з боку банку підписано і передано позивачу. Крім того, вказував, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки між відповідачем та позивачем відсутній предмет спору, тому що саме третьою особою відмовлено позивачу у перереєстрації права власності на транспортний засіб, а відтак позивачем помилково визначено АТ КБ «Приватбанк» в якості відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник третьої особи Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) подала до суду пояснення на позовну заяву, у яких зазначила, що відмова у перереєстрації транспортного засобу є правомірною, оскільки за результатами аналітичного пошуку спірного транспортного засобу по ЄДРТЗ, встановлено що зазначений транспортний засіб зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору купівлі-продажу, відмінному від договору фінансового лізингу. Разом з тим, якщо позивачем буде надано рішення суду про визнання за ним права власності на зазначений транспортний засіб, реєстраційна операція буде проведена за загальними вимогами Порядку реєстрації.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
21 березня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 25 березня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
26 березня 2025 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 02 квітня 2025 року і 03 квітня 2025 року представник позивача за допомогою Електронного суду подав заяви про усунення недоліків у позовній заяві.
09 квітня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у загальному позовному провадженні.
22 квітня 2025 року через Електронний суд до суду надійшли пояснення третьої особи у справі на позов.
28 травня 2025 року представник відповідача через Електронний суд направив до суду пояснення у справі, у клопотанні просив розглядати справу у відсутність представника Банку.
27 червня 2025 року представник позивача на електронну поштову скриньку суду направив заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
27 червня 2025 року представник Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС) за допомогою системи Електронний суд направив заяву про розгляд справи у відсутність представника.
27 червня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
24 вересня 2025 року представник Головного сервісного центру МВС за допомогою системи Електронний суд направив заяву про припинення відокремленого підрозділу ГСЦ МВС, в якій повідомив, що 23 вересня 2025 року до єдиного державного реєстру внесено запис про припинення відокремленого підрозділу ГСЦ МВС - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області, що виключає його подальшу участь у даній справі.
21 жовтня 2025 року представник позивача за допомогою системи Електронний суд подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
У судове засідання позивач, його представник не з'явилися, враховуючи завчасно подану заяву про розгляд справи у їхню відсутність.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце слухання справи за адресою місцезнаходження юридичної особи, представника не направив, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не находили.
Представник третьої особи в засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Суд установив, що 13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір фінансового лізингу № NKK2A100000183 від 13 вересня 2021 року.
Відповідно до Додатку 1 до Договору фінансового лізингу № NKK2A100000183 від 13 вересня 2021 року, специфікації майна, відповідач передає позивачу у лізинг транспортний засіб марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску.
Відповідно до пункту 2.2. Договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплатити лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця з виконанням договору, на умовах цього Договору.
По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов договору.
22 грудня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, який підписано позивачкою та довіреною особою Банку. Даним актом підтверджено, що всі зобов'язання сторін по Договору фінансового лізингу № NKK2A100000183 від 13 вересня 2021 року, були виконані належним чином, претензії у сторін відсутні, лізингоодержувач повністю сплати Лізингодавцю всі платежі за договором Лізингу, а предмет лізингу - Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу
Також, 22 грудня 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» (продавцем) та позивачкою (покупцем) укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу.
Відповідно до пункту 1.1. цього Договору, у зв'язку із повним розрахунком між Покупцем та Продавцем лізингу шляхом виплати Покупцем усієї вартості Предмету лізингу за Договором лізингу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно пункту 2.3 Договору купівлі-продажу предмету лізингу Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього Договору здійснити перереєстрацію Товару на своє ім'я.
22 грудня 2024 року, складено акт приймання-передачі транспортного засобу марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане ТСЦ 8046. У січні 2025 року позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний Сервісний центр МВС № 4841 з питання перереєстрації автомобіля на своє ім'я, проте отримав відмову з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «ПриватБанк» (попереднього власника).
У зв'язку із вищенаведеним позивач звернувся до суду.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Судом встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що згідно ст. 6ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першоїстатті 5 цього Закону.
Згідно ст.41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України врегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (надалі - Порядок), затверджених постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Пункт 1 Порядку передбачає, що на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі ТЗ), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку державна реєстрація ТЗ проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі правомірність придбання) ТЗ, відповідність конструкції ТЗ установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб - місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб (пункт 24 Порядку).
Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників-юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери (п.33 Порядку).
Згідно з Положенням про територіальний сервісний центр МВС на них покладено повноваження щодо скасування в установленому законодавством України порядку реєстрації/обліку транспортних засобів.
Стаття 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Комплекс заходів, пов'язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку призначених для експлуатації на вулично-шляховій мережі загального користування транспортних засобів усіх типів здійснюють територіальні сервісні центри МВС.
Таким чином, регіональні сервісні центри проводять комплекс заходів, пов'язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку транспортних засобів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 76, 78, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який нерозривно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 166/817/22.
Як встановлено судом, автомобіль марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, перебуває в користуванні і володінні позивача ОСОБА_1 , оскільки був переданий йому за умовами договору фінансового лізингу після його підписання, але розпоряджатись цим майном позивач не має можливості.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем АТ КБ «Приватбанк» не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, оскільки позивачем у повному обсязі виконані умови договору лізингу перед відповідачем. Банк вчинив усі необхідні дії для перереєстрації транспортного засобу за позивачем, зокрема, видав усі документи, які вимагалися для такої перереєстрації.
Однак, при зверненні до Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний Сервісний центр МВС № 4841, з метою реєстрації транспортного засобу позивачу відмовлено у перереєстрації транспортного засобу, у зв'язку з тим, що АТ КБ «Приватбанк» значиться в Єдиному реєстрі боржників.
З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Виходячи з системного аналізу підстав поданого позову у взаємозв'язку з обставинами справи та обраним позивачем способом захисту порушеного права, апеляційний суд зауважує, що обставини наявності відповідача в Єдиному реєстрі боржників для даного спору щодо визнання права власності на транспортний засіб не мають правового значення, оскільки перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою та у спірних правовідносинах визначальним є виконання умов договорів фінансового лізингу як правомірна підстава набуття позивачем права власності.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 3 028, 00 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 107, 328, 334, 664 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності, задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на транспортний засіб - марки Nissan X-Trail, VIN номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211, 50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова