печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44985/25-к
пр. 1-кс-37997/25
16 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, -
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 09.09.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 42025100000000118 від 16.05.2025.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42025100000000118 від 16.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що зазначене кримінальне провадження розпочато за заявою ОСОБА_5 , яка повідомила про обставини можливого насильницького зникнення ОСОБА_6 , яка тривалий час, приблизно з листопада 2024 року, не виходить на зв'язок та перестала контактувати зі своїми близькими та знайомими особами, зокрема не відповідає на телефонні дзвінки та смс-повідомлення в месенджері «Telegram», що не відповідає стилю її поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріальний стан останньої вище середнього. Перед своїм зникненням володіла значною сумою грошових коштів, оскільки мала на меті придбати автомобіль та квартиру у м. Одеса. Також встановлено, що 19.11.2024 ОСОБА_6 , перетнула кордон на в'їзд до України в пункті пропуску «Шегині» та з того часу територію України не покидала.
Крім того встановлено, що ОСОБА_6 підтримувала тісний зв'язок та була у дружніх та близьких стосунках з інспектором УПП у м. Києві ДПП НП України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Зокрема, саме він 25.11.2024 був останнім з ким контактувала ОСОБА_6 . Також встановлено близьке коло спілкування та родичів ОСОБА_7 , які можуть бути причетними до зникнення ОСОБА_6 , зокрема: дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , брат - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та його дружина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_7 підтримував та підтримує близький зв'язок з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , якій може бути відома інформація відносно ОСОБА_6 , та яка може бути причетною до її зникнення
Крім того, отримано відомості, що 02.06.2025 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проникли до квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали майно, що належало ОСОБА_6 , а саме миючий пилосос - електрошвабру фірми «Karcher» та інше належне їй майно.
В ході проведення досудового розслідування отримано відомості, що ОСОБА_7 , маючи на меті незаконно заволодіти майном зниклої ОСОБА_6 , а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та іншим майном зниклої, залучив до своєї діяльності ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 та інших невстановлених осіб.
Під час досудового розслідування було отримано інформацію, що причетні особи до вчинення вказаних кримінальних правопорушень вживають активні заходи з метою знищення та приховування речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин зникнення громадянки України ОСОБА_6 .
Крім того, отримано відомості, що вищевказані особи 10.09.2025 планують здійснити нотаріальні дії по перереєстрації квартири, яка належить зниклій ОСОБА_6 , з метою подальшого відчуження та отримання неправомірної вигоди, шляхом підроблення документів та інших шахрайських дій.
Так, 09.09.2025 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень затримано ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, врятування майна 09.09.2025 у період з 23 год. 20 хв. до 23 год. 59 хв. у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 14 Pro», номер моделі MQ173J/A, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з вставленою сім карткою з номером телефону НОМЕР_4 , який поміщено в сейф пакет ДБР №51027303.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_18 від 10.09.2025 вилучені у ході обшуку вищенаведені предмети та документи визнано речовими доказами.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом вручення повістки слідчому, про причини своєї неявки не повідомив, власну правову позицію не виклав.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 190 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 09.09.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 42025100000000118 від 16.05.2025, а саме на мобільний телефон «iPhone 14 Pro», номер моделі MQ173J/A, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з вставленою сім карткою з номером телефону НОМЕР_4 , який поміщено в сейф пакет ДБР №51027303.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1