Справа №705/5775/25
1-кп/705/1027/25
24.10.2025 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гірманка, Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Між ОСОБА_4 за місцем його проживання 22.08.2025 близько 14 години 00 хвилин у приміщенні літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_2 та мешканцем вказаного домоволодіння, його зятем ОСОБА_6 , під час спільного вживання алкогольних напоїв виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, взяв правою рукою зі столу кухонний ніж та наніс лезом ножа один умисний удар ОСОБА_6 в ділянку живота справа, вчинивши тим самим відносно свого зятя ОСОБА_6 домашнє насильство у формі фізичного насильства, як форми домашнього насильства, відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в результаті чого згідно висновку експерта № 05-7-01/485 від 15.09.2025 ОСОБА_4 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення передньої черевної стінки з пошкодженням печінки, гемоперитонеум, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, після чого ОСОБА_6 було доставлено та госпіталізовано до хірургічного відділення КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
19 вересня 2025 року сторони кримінального провадження, а саме прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинувачений ОСОБА_4 з іншого, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 відповідно до положень глави 35 КПК України уклали угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин зазначених в обвинувальному акті.
Зазначена угода надійшла до суду разом з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні.
Така угода відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України та містить формулювання підозри та положення про те, що сторони визнають правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, при цьому останній беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Сторони в угоді погодили призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України. При цьому, сторони усвідомлюють, що тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч. 3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом, який має покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.76 КК України як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, а також із застосуванням обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді заборони листування, телефонних переговорів з потерпілим ОСОБА_6 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб на строк один місяць.
Сторони розуміють наслідки ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ст. 389-1 КК України).
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання, а також просив при звільненні ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України та визначити іспитовий строк з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім того, просив застосувати обмежувальні заходи, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинено домашнє насильство стосовно особи, з якою він перебуває у родинних стосунках.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що угода підписувалася у його присутності, згода обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче засідання не з'явився, подав заяву в якій надає згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Уманської окружної прокуратури та підозрюваним ОСОБА_4 та з узгодженням сторонами покарання останньому з випробуванням. Зазначає, що матеріальної шкоди в наслідок кримінального правопорушення йому не завдано, будь-яких претензій до ОСОБА_4 він не має. Укладення такої угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні відповідає його інтересам, як потерпілої сторони.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження та врахувавши позицію потерпілого про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст. ст. 473, 474 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім того, суд бере до уваги, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають положенням Загальної частини Кримінального кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи дані, що характеризують особу винного, його вік, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але у законному порядку визнаний таким, що не має судимості, а також враховуючи обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а тому вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи те, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством відносно свого зятя (чоловіка його дочки), а тому згідно з п. 4 ч.1 ст. 91-1 КК України суд приходить висновку, що в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, ОСОБА_6 , одночасно з призначенням покарання слід застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, відповідно до якого (яких) на засудженого покласти обов'язок заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб на строк 3 місяці, що буде сприяти виправленню обвинуваченого та покращенню психологічного здоров'я потерпілого ОСОБА_6 .
Обвинуваченому на стадії судового розгляду був обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строк дії якого закінчився 23.10.2025. Стороною обвинувачення клопотання про продовження строку або зміни запобіжного заходу не заявлялись, тому суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової дактилоскопічної експертизи на суму 2228 гривень 50 копійок, які підлягають стягненню з обвинуваченого за правилами ст.124 КПК України, оскільки вони витрачені на доведення його вини.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314, 368-370, 373, 374, 393, 394, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19.09.2025 між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід з покладанням на засудженого обов'язку у виді заборони листування, телефонних переговорів з особами, які постраждали від домашнього насильства, а саме з ОСОБА_6 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб, на строк 1 місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2228 гривень 50 копійок.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази:
- кухонний ніж, дерев'яну чашку, кофту сірого кольору, рушник, пет. пляшку «Умань пиво» об'ємом 2л, портфель чорного кольору з дерев'яним макогоном, шорти, сорочку, що зберігаються в Уманському РУП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- три сліди папілярних візерунків - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1