Справа № 712/14923/25
Провадження № 2/712/5473/25
30 жовтня 2025 року суддя Соснівського районного суду м.Черкаси Троян Т.Є., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Матеріали позову були подані до Соснівського районного суду м. Черкаси 28 жовтня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких справ було визначено суддю Троян Т.Є.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України 29.10.2025 року було отримано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до наданих відповідей вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 - з 03.09.2015 року.
Розглянувши матеріали позовної заяви, вважаю, що справа не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси, у зв'язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених ч.ч. 2,3 ст. 23 ЦПК України.
Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Положення частини першої статті 27 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Такий висновок про застосування норм права, забезпечуючи єдність судової практики, зробила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі про скасування наказу та поновлення на роботі (постанова від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23)).
Верховний Суд у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) висловив правову позицію про те, що порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України). Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у ст. 28 ЦПК України, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою - АДРЕСА_2 .
Водночас, за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру № 1945842 від 29.10.2025 року, адреса місця реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена - АДРЕСА_1 , що є територією Черкаського районного суду Черкаської області.
Згідно із п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» ( рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Виходячи з аналізу положень ЦПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність направлення означеної справи для розгляду по суті за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, в силу вимог ст.ст.30, 31 ЦПК України, оскільки Соснівський районний суд м. Черкаси не є судом, повноважним згідно закону на розгляд даної справи та розгляд справи призведе до порушення права сторін на справедливий судовий розгляд.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, яким є Черкаський районний суд Черкаської області (м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316).
Керуючись ст.ст. 31, 32, 258, 260, 316 ЦПК України, суддя -
Направити цивільну справу № 712/14923/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області. (м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання) ч. 1, 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію стосовно справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси Т.Є.Троян