Справа № 712/12507/24
Провадження № 2/712/732/25
27 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Марцішевської О.М.,
при секретарі - Пізняхівській А.Ю.
за участі:
позивач ОСОБА_1
представник позивача адвокат Гудзь О.С.
відповідач ОСОБА_2
представник відповідач адвокат Голубчик І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєв Максим Юрійович про визнання договору недійсним та витребування майна, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
21 жовтня 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним та витребування майна.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 20.10.2021 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0021 га, кадастровий номер 7110136700:06:057:0122. Укладаючи вказаний договір, позивачка помилилась щодо обставин, які мають істотне значення - площі ділянки, її фактичного розташування та конфігурації. Внаслідок укладеного правочину під впливом помилки позивачка позбавлена доступу до свого будинку та каналізаційної ями, тому договір має бути визнаний недійсним в порядку ст. 229 ЦПК України.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №484957 від 09.08.2005 року позивачці належала земельна ділянка площею 0,0262 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7110136700:06:057:0028.
09.04.2021 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0262 га на земельні ділянки 0,0012 га, 0,0021 га, 0,0059 га та 0,116 га.
Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0021 га, кадастровий номер7110136700:06:057:0122.
Після продажу вказаної ділянки відповідач переніс паркан вглиб земельної ділянки позивачки, після чого вона змушена була у травні 2022 року звернутись до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення паркану.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.06.2022 у справі №712/3434/22 було призначено земельно-технічну експертизу для вирішення питання, чи розміщений ОСОБА_2 паркан (огорожу) на земельній ділянці 0,0229 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Після ознайомлення із висновком експерта позивач зрозуміла, що при укладенні договір купівлі-продажу земельної ділянки 20 жовтня 2021 року вона помилялася щодо площі спірної земельної ділянки, її фактичного розташування та конфігурації. В подальшому внаслідок неузгоджених з позивачкою дій її представник подала до суду заяву про відмову від позову, на підставі якої 14.08.2023 судом було закрите провадження у справі № 712/3434/22.
Вказує, що внаслідок укладеного правочину під впливом помилки вона позбавлена доступу до свого будинку та каналізаційної ями. Ані при виготовленні технічної документації із землеустрою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , ані при посвідченні договору у нотаріуса, їй не було повідомлено та роз?яснено, що земельна ділянка площею 0,0021 гектара, кадастровий номер 7110136700:06:057:0122 знаходиться в іншій конфігурації та займає інше розташування на місцевості.
Жодних межових знаків на місцевості землевпорядником не встановлювалося, жодних графічних матеріалів, які б вказували на фактичне розташування спірної земельної ділянки вона не бачила.
Також позивач зазначає, що на момент укладення спірного договору вона була в похилому віці (72 роки), перенесла тяжку хворобу, а фактична передача спірного нерухомого майна за оспорюваним договором призвела до позбавлення її належного доступу до її будинку та вигрібної ями, що вочевидь вкрай ускладнює її нормальну життєдіяльність.
Просить суд: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0021 га, кадастровий номер 7110136700:06:057:0122, укладений 20 жовтня 2021 року між сторонами, 2) витребувати від відповідача на користь позивача земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0021 га, кадастровий номер 7110136700:06:057:0122 з покладенням на позивача обов'язку відшкодувати відповідачу понесені збитки.
05 грудня 2024 року відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та закрити провадження в цій справі. Вказував, що 16.05.2022 р. позивач зверталась до суду з позовною заявою про захист права власності шляхом усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою (справа №712/3434/22). Як підставу звернення з позовною заявою позивачка зазначала позбавлення можливості доступу до свого будинку та до каналізаційної ями, оскільки даний доступ заблокований парканом, розміщеним відповідачем. В позовній заяві про визнання договору недійсним та витребування майна від 21.10.2024 р. (справа № 712/12507/24) позивачка також зазначала в якості підстави звернення до суду, що станом на сьогодні, внаслідок укладеного правочину під впливом помилки, вона позбавлена доступу до свого будинку та до каналізаційної ями. Хоча відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.08.2023 р. про закриття провадження у справі № 719/3434/22 сторонам роз?яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Вказана ухвала набрала законної сили, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.03.2024 р відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 . Отже, з аналогічними і тотожними позовними вимогами Позивачка позбавлена права звернення до суду, а тому провадження у справі 712/12507/24 підлягає до закриття.
Також вказував, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності. До даної категорії справ та предмету позову статтею 257 ЦПК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Договір купівлі - продажу земельної ділянки №2392 датований 20.10.2021 р., тому на час звернення до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним та витребування майна Позивачка пропустила строк позовної давності та не просила суд його поновити, а тому провадження по даній справі підлягає до закриття.
Крім того, відповідач заперечив проти позову за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог. Позивачкою не доведено та додатками до позову не підтверджено істотного значення під впливом помилки. Натомість, укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки сторони своїми підписами підтвердили, що продавець ОСОБА_1 (Позивачка) продала, а покупець ОСОБА_2 (Відповідач) купив земельну ділянку, вчинивши відповідні дії, зазначені в умовах договору.
02 липня 2025 року позивач скерувала до суду письмові пояснення, в яких зазначала, що її онука вирішила продати ділянку площею 0,0262 га., суміжну з ділянкою позивачки з проходження межі через гараж, тому позивач вирішила віддати безоплатно у користування тому, хто купить у онуки земельну ділянку 40 см ширини та 12 метрів довжини від своєї ділянки. Для поділу своєї ділянки позивач звернулась до геодезиста ОСОБА_4 , проте останній хворів і роботи виконували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 ніяких обмірів не робив, коли приніс документацію, то відкривав сторінки і говорив, де позивач має підписати. Він на прохання позивача ділянки назвав неправдиво, що стежка, яку позивач виділила для відповідача має 40 см ширини і 12 метрів довжини. 25 травня 2021 року онука продала свою ділянку 0,0262 га ОСОБА_2 , і позивач запропонувала йому безоплатно від своєї ділянки 40 см ширини і 12 метрів довжини для ширшої йому стежки. ОСОБА_2 поставив паркан по цих розмірах. Після оформлення документів про поділ ділянки 20 жовтня 2021 року позивач та відповідач пішли до нотаріуса, де оформили купівлю-продаж ділянки. Після укладення договору відповідач об'єднав ділянки 0,0262 га та 0,0021 га у одну ділянку площею 0,0283 га. Потім він переставив паркан і біля будинку позивача прохід став 60 см, підвід води залишився на подвір'ї відповідача. Помилка позивача полягає у підписанні документів, які надав ОСОБА_7 та не ознайомив з ними, тому відбулось непорозуміння, 21 кв.м позивач для розподілу не замовляла.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили задоволити у повному обсязі.
Відповідач та його представник просили закрити провадження з підстав, зазначених у відзиві. Відповідач у поясненнях до суду додатково вказав, що між сторонами була досягнута домовленість про купівлю у позивача частини будинку по АДРЕСА_1 та суміжної земельної ділянки іншої особи площею 0,0262 га з умовою, що позивач також продасть частину своєю ділянки 0,0021 га для проходу до будинку. У травні 2021 року відповідач придбав у позивача частину будинку по АДРЕСА_1 , в цей же день також придбав у іншої особи земельну ділянку площею 0,0262 га. В подальшому після оформлення позивачем поділу ділянки у жовтні 2021 року за оспорюваним договором придбав у позивача ділянку 0,0021 га, таким чином придбав усього 0,0283 га. Після укладення договору між сторонами виник спір щодо розташування паркану. Спочатку позивач зверталась до суду з позовом про усунення перешкод та провадження у справі було закрите через відмову позивача від позову. Після цього позивачка звернулась до суду з даним позовом про визнання правочину недійсним внаслідок помилки. Заперечив, що позивачка помилилась при укладанні спірного договору, оскільки між сторонами була досягнута домовленість про відчуження позивачем відповідачу ділянки саме тієї площі та конфігурації, яка зазначена у спірному договорі.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, приходить до таких висновків.
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
23 жовтня 2024 року суд позовну заяву залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків.
07 листопада 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
18 лютого 2025 року суд відмовив у клопотанні відповідача про закриття провадження. Вирішені клопотання сторін з процесуальних питань. Закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №484957 від 09 серпня 2005 року позивачу належала земельна ділянка площею 262,50 кв.м по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700-06-057-0028, цільове призначення - для обслуговування та будівництва житлового будинку та надвірних споруд ( а.с.12-13 т.1)
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.03.2006р. позивач набула у власність 3/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване 04.05.2006р. згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10546550 ( а.с.39-41 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.2011р. позивач придбала 1/4 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1 (а.с.77 т.2)
15.07.2011р. зареєстроване право власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 (частка 1/1), що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав 6329594 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.04.2021р. № 251891070. ( а.с.37-38 т.1).
Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 16 листопада 2021 року та станом на 28.04.2011р. домоволодіння (власник ОСОБА_1 ) складається: житловий будинок літ. А-1, з прибудовами а, а1,а2 загальною площею 80,5 кв.м, житловою площею 42,7 кв.м, вбиральня Е, сарай (тимчасовий) З, погріб з шийкою Г, огорожа № №1,5, 6, 7, 8, 9, ворота № 2, хвіртка № 3,10, вимощення І. Загальна площа ділянки 363 кв.м ( а.с.14-20 т.1)
У квітні 2021 року ФОП ОСОБА_3 (сертифікат інженера-розпорядника №014589 від 05.10.2020р.) за замовленням ОСОБА_1 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0028 на земельні ділянки площею 0,0012 га, площею 0,0021 га, площею 0,0113 га, площею 0,0116 га. Підставою для виготовлення вказаної технічної документації була відповідна заява від 09.04.2021р., до якої позивач додала план розподілу земельних ділянок. 22.07.2021 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 підписаний Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, в якому позивачка вказала про відсутність претензій щодо меж та конфігурації новостворених ділянок та їх меж. Відповідно до Акту об'єднання від 09.04.2021р. земельна ділянка площею 0,0262 га розділена на 0,0012 га, 0,0021 га, 0,0113 га, 0,0116 га. ( а.с.22-36 т.1)
На кадастровому плані земельної ділянки площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:122 (далі - спірна земельна ділянка) зазначені її розміри (1,25 Х 10,33 Х 13,24 Х 0,94 Х 12,96 Х 9,07) та конфігурація (а.с.31 т.1).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 дав покази про те, що позивач звернулась до нього як інженера - землевпорядника ДП Центр ДЗК, оскільки бажала поділити ділянку. Спочатку необхідно було впорядкувати документацію, усунути неточності. Був на місці, проте тяжко захворів і фактично не приступив до роботи. Закінчував роботу інженер-землевпорядник ОСОБА_9 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 дав покази, що в період його роботи інженером - землевпорядником до ДП Центр ДЗК звернулась позивачка з приводу поділу ділянки по вул. 14 грудня. Був на місці, власниця вказала, як ділити ділянку, після чого склав акт поділу, який був підписаний позивачем. Межі частини ділянки 21 кв.м. виніс в натурі після скандалу, в подальшому позивач просила вернути первісні межі назад, на що надав пояснення, що ділянка належить іншій особі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дала покази про те, що є фізичною особою-підприємцем та оформляла позивачу документацію по земельній ділянці. Спочатку цим питанням займався ОСОБА_10 , потім ОСОБА_7 , який на давав акт поділу на підпис позивачу.
25 травня 2021 року між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0025 по АДРЕСА_1 ( а.с.7-9 т.2).
25 травня 2021 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу частки, за яким відповідач набув у власність 71/100 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд. ( а.с.15 т.2).
09 липня 2021 року між ОСОБА_1 (29/100) та ОСОБА_2 (71/100) укладений договір про поділ домоволодіння, що є спільною частковою власністю, відповідно до якого у власність ОСОБА_1 перейшли житловий будинок А-1 (приміщення 1-4, 1-5, 2-4, 2-5) - 100%, прибудова під літ. «а» (приміщення 1-3, 2-3) - 100 %, прибудова під літ. «а1» (приміщення 1-1, 2-1, 2-2) - 100 %, прибудова під літ. «а2» (приміщення 1-2) - 100 %, погріб з шийкою літ.Г - 100%, хвіртка № 10 - 100%, ворота № 2 - 100%, хвіртка № 3 - 100%, огорожа №№ 5,6,7,8,9 - 100%. В приватну власність ОСОБА_2 перейшли житловий будинок літ.Б-І (прим. З 1-2 по 1-6) - 100%, прибудова літ. «б»(приміщення 1-1) - 100%, погріб з шийкою літ.Ж - 100%, гараж Д - 100%, сарай літ. «в» - 100%, ворота № 2 - 72%. ( а.с.94-95 т.1).
28.07.2021р. зареєстроване право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:122, утворену при поділі ділянки площею 262,50 кв.м по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700-06-057-0028.
Наказом № 4161-а від 19.08.2021р. Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради житловому будинку з надвірними спорудами, належним відповідачу на підставі договору про поділ від 09.07.2021р. присвоєно адресу АДРЕСА_1 .
06.09.2021р. зареєстроване право власності ОСОБА_2 , на будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2021р. Опис: житловий будинок з прибудовами та ганкаи Б-І, б, сарай в, гараж Д, погріб з шийкою Ж, ворота - 72% № 2. Підстава: договір купівлі-продажу частки житлового будинку від 25.05.2021,технічний паспорт від 27.05.2021р., договір про поділ нерухомого майна від 19.07.2021р.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.10.2021 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:06:057:0122 площею 0,0021 га. за 3 995 грн. 62 коп., які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору. У вказаному спірному договорі сторони підтвердили, що при його укладенні діють добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, не помиляючись щодо обумовлених ним обставин. (а.с.53-55, 139-140 т.1).
В матеріалах нотаріальної справи по посвідченю вказаного спірного договору наявний кадастровий план до витягу з ДЗК від 22.07.2021р. земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:057:0122, в якому зазначені площа 0,0021, а також конфігувація і розміри зазначеної ділянки (1,25 Х 10,33 Х 13,24 Х 0,94 Х 12,96 Х 9,07). Витяг з ДЗК сформований на заяву ОСОБА_1 19.10.2021р. за номером НВ-9902037152021 ( а.с.145-148 т.1).
20.10.2021р. зареєстроване право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0122, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2021р. № 280132719. ( а.с.169 т.1).
В грудні 2021 року ФОП ОСОБА_12 (сертифікат інженера-розпорядника №001416 від 03.01.2013р.) за замовленням ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельної ділянки площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0025 та земельної ділянки площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0122 з утворенням земельної ділянки площею 0,0283 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0127 (а.с.97-105 т.1)
30.12.2021р. позивачка зареєструвала право власності на житловий будинок з надвірними спорудами на підставі договору про поділ нерухомого майна, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.49 т.2).
24.01.2022р. зареєстроване право власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:06:057:0127 площею 0,0283 га на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2021р., договору купівлі-продажу від 20.10.2021р.
02.08.2022р. відповідачу видані Технічні умови на приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення до мережі по АДРЕСА_3 ( а.с.59 -62 т.2).
Відповідно до Акту від 31.08.2022р. контролером КП Черкасиводоканал встановлено, що споживачу ОСОБА_2 сусідка доступу до каналізації не надає. (а.с.63 т.2).
У 2022 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні позивачкою ділянкою та у справі № 712/3434/22 проводилась судова земельно-технічна експертиза, об'єктом дослідження якої буди земельні ділянки 7110136700:06:057:0123 площею 0,0113га (власник ОСОБА_1 ), 7110136700:06:057:0129 площею 0,0229 га (власник ОСОБА_1 ), 7110136700:06:057:0127 площею 0,0283га (власник ОСОБА_2 ). Експертом зазначено, що конфігурації ділянок ОСОБА_1 не відповідають конфігураціям у Державному земельному кадастрі в зв'язку з розбіжностями в частині межування. Координати фактичного використання ділянок не співпадають з координатами, які були зазначені при реєстрації ділянок. Зміщення земельних ділянок становить 0,98-1,01м. Відповідно до цього, не представилось можливим встановити, чи розміщено ОСОБА_2 паркан (огорожу) на земельній ділянці 0,0229 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0129( а.с.42-50 т.1).
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 14.08.2023р. у справі № 712/3434/23 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод про користування земельною ділянякою в зв'язку з відмовою від позовую позивача. ( а.с.51-52 т.1)
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Зазначений правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Тлумачення вказаної норми дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов'язків сторін. Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину необхідно розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).
Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору (постанова Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі).
Відповідно до статті 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку.
встановлених законом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами була досягнута домовленість про відчуження позивачем відповідачу 71/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та частини належної позивачу земельної ділянки площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0028 з метою забезпечення проходу відповідача до 71/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 з придбаної відповідачем у іншої особи земельної ділянки площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0025 по АДРЕСА_1 .
Для реалізації вказаної домовленості у квітні 2021 року позивач замовила виготовлення технічної документації щодо поділу своєї ділянки площею 0,0262 га кадастровий номер 7110136700-06-057-0028 на частини, однією з яких була утворена земельна ділянка площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0122.
25 травня 2021 року позивач за договором купівлі-продажу відчужила відповідачу 71/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , після чого 28.07.2021р. зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:122 та 20.10.2021р. за договором купівлі-продажу відчужила вказану земельну ділянку відповідачу.
Не заперечуючи, що при укладенні 20.10.2021р. спірного договору купівлі-продажу з відповідачем позивач мала волевиявлення відчужити частину належної їй ділянки відповідачу для проходу до будинку, позивач наполягала, що при укладенні спірного договору вона вважала, що відчужує ділянку шириною 40 см та довжиною 12 метрів, проте після укладення договору та встановлення відповідачем паркану з'ясувала, що відчужила ділянку з іншими розмірами.
Разом з тим, як вказала позивач, вона особисто з'явилась до нотаріуса та надала правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:122 , в тому числі сформований на її заяву від 19.10.2021р. витяг з Державного земельного кадастра (далі - ДЗК) з кадастровим планому земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:06:057:0122, в якому зазначені площа 0,0021 га, конфігурація і розміри зазначеної ділянки (1,25 Х 10,33 Х 13,24 Х 0,94 Х 12,96 Х 9,07).
Таким чином, зміст витягу з ДЗК з кадастровим планом ділянки 7110136700:06:057:0122, отриманий позивачем 19.10.2021р., свідчить про те, що позивач завчасно до укладення спірного договору була обізнана із розмірами ділянки кадастровий номер 7110136700:06:057:0122.
Доводи позивача та покази свідків про те, що межові знаки спірної ділянки на місцевості на момент укладення спірного договору землевпорядниками не встановлювались, тому позивач через свій похилий вік вважала, що відчужує ділянку шириною 40 см і довжиною 12 метрів, суд вважає такими, що не підтверджують факт помилки позивачки щодо розмірів ділянки площею 0,0021 га при укладанні спірного договору купівлі-продажу, оскільки розміри відчужуваної за спірним договором ділянки чітко та у повному обсязі були зазначені у правовстановлюючих документах на вказану земельну ділянку, які надавались особисто позивачем нотаріусу при посвідченні спірного договору, зокрема у витязі з ДЗК з кадастровим планому ділянки із розмірами ділянки кадастровий номер 7110136700:06:057:0122. У вказаному кадастровому плані розміри спірної ділянки позначені числовими значеннями 1,25 Х 10,33 Х 13,24 Х 0,94 Х 12,96 Х 9,07 з одиницями виміру "метр", тому для їхнього розуміння не потрібні додаткові уточнення чи спеціальні знання.
Крім того, у підписаному позивачем спірному договорі сторони підтвердили, що при його укладенні діють добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, не помиляючись щодо обумовлених ним обставин.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не довела, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу вона неправильного сприймала фактичні обставини правочину стосовно розмірів та конфігурації відчуженої нею земельної ділянки, що вплинуло на її волевиявлення, оскільки, укладаючи цей договір, вона усвідомлювала його істотні умови і правові наслідки його укладення. Наступна зміна свого рішення або ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину. Суд виходить з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.
Самі по собі такі обставини, як вік позивача, її стан здоров'я без доведення наявності такої вади волі у відчужувача як помилки під час укладення оспорюваного договору не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору купівлі-продажу недійсним. В іншому випадку це призвело б до порушення гарантій, проголошених в статті 21 Конституції України щодо рівності осіб у їх правах.
Стосовно доводів відзиву про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо ухвала суду про закриття провадження в зв'язку з відмовою від позову, що набрала законної сили, постановлена у справі за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається у даній справі.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.08.2023 року закрито провадження у справі № 712/3434/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Зі змісту ухвали вбачається, що позивачка зверталась на захист права власника, порушеного в зв'язку з незаконним зміщенням відповідачем межі своєї ділянки та незаконним захопленням частини належної позивачці ділянки.
Водночас, з матеріалів даної справи вбачається пред'явлення позивачем вимог про визнання недійсним договіру купівлі-продажу земельної ділянки та витребування від відповідача на користь позивачки земельної ділянки з покладенням на позивача обов'язку відшкодувати відповідачу понесені збитки. Підставою позову у даній справі є те, що позивач при укладенні правочину помилилась щодо площі спірної земельної ділянки, її фактичного розташування та конфігурації.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що цивільна справа № 712/3434/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не є тотожною ні за предметом, ні за підставами до цивільної справи № 712/12507/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та витребування майна.
Беручи до уваги наведене вище, суд прийшов до висновку про відсутність підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності щодо вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб»єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності,а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Питання про судові витрати
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем у справі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 265, 352-354 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 229 ЦК України-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2021 року та витребування земе льної ділянки площею 0,0021 га кадастровий номер 7110136700:06:057:0122.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30 жовтня 2025 року
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєв Максим Юрійович ( АДРЕСА_4 )