Справа № 703/5704/25
2/703/1880/25
29 жовтня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25271,61 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору та судовий збір у розмірі 2 422 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 16.02.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 14.02.2025-100000561 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 16.02.2025, строком на 112 днів.
Відповідно до умов Договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 14.02.2025-100000561 від 16.02.2025 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 16/02/2025;
2. Сума Кредиту: 10000 грн. 00 коп.;
3. Строк, на який надається Кредит - 112 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 07.06.2025;
5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором.
9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
10. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.84% (денна процентна ставка) = (9427.16 / 10000)/ 112 х 100%.
11. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
12. Неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-7735.
Виходячи з положень п. 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов'язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованихПроцентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до Договору від 16.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 10000 грн., ОСОБА_1 16.02.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 10000 грн.
Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Отже позивач вважає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 25271.61 грн., що складається з: тіла кредиту - 10000 грн, процентів - 9800 грн, комісії - 471,61 грн, неустойки - 5000 грн.
Окрім цього Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2428 грн. від 01.03.2025 при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.
Також ОСОБА_1 , 16.02.2024 електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Позичальник під час укладення кредитного № 14.02.2025-100000561 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (таким же одноразовим ідентифікатором підписаний Відповідачем додаток № 1 до Договору - заявку).
Отже, Позичальник здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Під час ідентифікації Позичальник - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
За вказаних обставини, позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з даним позовом.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 09 вересня 2025 року відповідача ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що із нарахуваннями позивача щодо сплати заборгованості вона не погоджується та визнає їх частково, оскільки вона є дружиною військового. Нарахування пені та відсотків, неустойки було не коректно. Дружина військовослужбовця має право не сплачувати відсотки за користування кредитом, а також штрафи та пені за прострочення платежів, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Ця пільга поширюється на основний борг (тіло кредиту) лише у випадку, якщо це передбачено окремою угодою з банком, і не стосується кредитів на купівлю житла та автомобілів.
17 вересня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якій зводяться до наступного.
Вважає, що з наданих відповідачем документів не вбачається підстави прийняття чоловіка відповідачки на військову службу, а також актуальних записів щодо її проходження.
Відтак, права на відповідну пільгу, як дружина особи, яка має військовий квиток, відповідачка не має. Доказів протилежного відповідачем не надано. До позивача відповідач із зверненням про списання нарахованих процентів та наданням документів за переліком, не звертався.
Тому позивач просить позовні вимоги задовольнити.
22 вересня 2025 року відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідна відмітка про те, що її чоловік військовий є у військову квитку і де саме проходить службу, що може бути підставою для розгляду певних пільг. Окрім цього вона зверталась до ТОВ «Споживчий центр» з повідомленням, що вона дружина військового та чи можна списати відсотки, тому вона не згодна з нарахуванням відсотків і пенями, штрафами.
З цих підстав просила відмовити в задоволенні позову.
29 вересня 2025 року представник позивача подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач не підтвердив свій статус дружини військовослужбовця на даний час та на час дії кредитного договору (з 16.02.2025 по 07.06.2025), адже останні відомості, що містяться у військовому квитку зазначають лише про проходження чоловіком відповідача військової служби у 2023 році. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 16 лютого 2025 року, за цим договором кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та комісію.
Згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), кредит надається на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно вказаної Заявки кредитного договору (оферта) № 14.02.2025-100000561 (кредитної лінії) кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 10000 гривень 00 копійок; строк, на який надається кредит 112 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 07.06.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія пов'язана з наданням кредиту -15% від суми кредиту та дорівнює 1500 грн.00 коп. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,84% (денна процентна ставка) = (9427,16/10000)/112 * 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Також в Заявці вказано графік платежів.
Крім того, у вказаній заяві зазначено, що позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням на веб-сторінку в мережі інтернет), паспорт споживчого кредиту відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
16 лютого 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е541 підписала заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 16 лютого 2025 року,
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» за вих. №430-0408 від 04.08.2025 адресованого ТОВ «Споживчий центр», повідомляється на підставі укладеного договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно переховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 16.02.2025, 18:11:58 на суму 10 000 (десять тисяч гривень 00 коп.) номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-655412478, призначення платежу: Видача за договором кредиту №14.02.2025-100000561.
Згідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.02.2025-100000561, заборгованість ОСОБА_1 складає: 10 000 грн. - основний борг; 9800 грн. - проценти; 471,61 грн. - комісія; 5 000 грн. - неустойки. Разом - 25271,61 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 16.02.2025 по 07.06.2025.
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт виконання ТОВ «Споживчий центр» виконання своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та перерахування на її картковий рахунок, який зазначений у цьому договорі, кредитних коштів у сумі 10 000 гривень 00 копійок, на умовах, визначених цим договором, а також невиконання зі своєї сторони зобов'язань за вказаним договором, тобто повернення ТОВ «Споживчий центр» отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними у строки, визначені сторонами договору.
Водночас зважаючи на обставину, що вона є дружиною військовослужбовця Збройних Силах України, відповідач вважає що до вказаних правовідносин слід застосувати положення, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого відповідачем було надані докази.
Досліджуючи доводи позивача в частині заявлених вимог по вказаному кредитному договору №14.02.2025-100000561 від 16 лютого 2025 року та заперечень наданих з боку відповідача суд виходить з наступного обґрунтування.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов'язань у строки, передбачені вищевказаним кредитним договором №14.02.2025-100000561 від 16 лютого 2025 року, належним чином повністю не виконала, а також те, що відповідач здійснив заходи спрямовані на визнання боргу, а саме щодо проведення 01.03.2025 часткової сплати по кредитному договору на суму 2428,39 грн., суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача суму заборгованості за основною сумою боргу (тіла кредиту) у розмірі 7571 грн. 61 коп.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення процентів, комісії та неустойки за вказаним кредитним договором, суд зазначає наступне.
Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з неї відсотків за означеним кредитним договором, з огляду на те, що її чоловік має статус військовослужбовця та положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.»
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 23 лютого 2024 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини: « ОСОБА_4 ».
Відповідно до мобілізаційного розпорядження №3 на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. солдат ОСОБА_2 з оголошенням мобілізації зобов'язаний з'явитися у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вбачається: розділ V «Відомості про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень» - 20.06.2022 вручено мобілізаційне розпорядження; розділ 17 «Проходження військової служби» - 06.07.2022 зарахований в списки в/ч НОМЕР_4 наказ №13, ВОС 100915А/630, на посаду стрілець, помічник гранатометника; 26.06.2023 зарахований в списки в/ч НОМЕР_5 , наказ №179, ВОС790/058А, на посаду водій-електрик.
Відомостей щодо виключення ОСОБА_2 зі списків військової частини у військовому квитку серії НОМЕР_3 - відсутні.
Окрім цього на підтвердження звернень відповідача ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр», було надано скріншоти, з яких вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до представника Товариства з питання звільнення її від сплати відсотків, штрафів та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, як дружині військовослужбовця.
Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.
Доводи представника позивача про те, що відповідач не зверталась до фінансової установи та не надавала документів, які дають їйвідповідні пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд оцінює відповідно до вимог процесуального законодавства, і з урахуванням конкретних обставин цієї справи, та вважає, що навіть у разі відсутності звернення відповідача до позивача, не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та неустойки - відсутні.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії, то суд приходить до наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).
З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 15% було визначено як плату за плата за надання кредиту.
Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов'язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 15 % є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії відмовити з підстав їх необґрунтованості.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за основним боргом в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №СЦ00033946 від 20 серпня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 725 грн. 77 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.02.2025-100000561 від 16 лютого 2024 року у сумі 7 571 грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 725 грн. 77 коп., а всього 8 297 (вісім тисяч двісті дев'яносто сім) грн.. 38 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Головуючий: Ю. В. Крива