Справа № 703/5611/25
2/703/1849/25
28 жовтня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на власне утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Свої вимоги мотивує тим, що вона з 07 лютого 2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі.
В шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , в них народився син ОСОБА_3 .
На даний час вона доглядає за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, відповідно, потребує матеріальної допомоги на власне утримання. При цьому, відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований в ТОВ «Континент Груп», де отримує заробітну плату понад 20000 грн., а тому може надавати матеріальну допомогу власній дружині, однак ухиляється від цього обов'язку.
З огляду на наведене, а також з посиланням на ст. 84 СК України, яка передбачає право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років, позивач просить суд стягувати з ОСОБА_2 аліменти на власне утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трьох років.
19 вересня 2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому відповідач визнав позов частково та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дружини у розмірі 1/10 частини всіх видів його доходу. Зазначив, що позивач не перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а повернулась до своєї основної роботи - адміністратора відділу з питань надання адмінпослуг Новоградівської міської ради. Пояснив, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а саме син ОСОБА_4 та дочка від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі він проживає в м. Сміла тимчасово, як внутрішньо переміщена особа, та знімає квартиру в сел. Холоднянське. Відповідно, за це проживання він щомісячно змушений сплачувати кошти у розмірі від 5500 до 7500 грн. Не заперечував, що він дійсно працевлаштований з 01.08.2025 і сума його доходів за місяць склала 17791,60 грн. Якщо із цієї суми вирахувати всі заявлені до нього платежі та додати витрати, що він здійснює на утримання дочки та ви наймання житла, то загальний розмір цих витрат не покриватиметься отриманим ним доходом за місцем роботи.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 07 лютого 2024 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доказом чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , та не заперечують, що дитина проживає разом з матір'ю.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є також батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З довідки ТОВ «Континент-Груп» від 17 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в цьому товаристві з 01 серпня 2025 року і його дохід за серпень місяць становив 23105,98 грн з урахуванням обов'язкових зборів та податків.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно зі статтею 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 у справі № 712/4702/19 (провадження 61-929св20).
У ході розгляду справи судом установлено, що позивач на даний час доглядає за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, відповідно, потребує матеріальної допомоги на власне утримання. Відповідач є працездатною особою, а тому може надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років.
Визначаючись із розміром аліментів, які слід стягувати з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального та мінімального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. При цьому, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи.
Слід зазначити, що аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. А тому, суд при прийнятті рішення виходить із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що він є тимчасово переміщеною особою і несе витрати по винайманню і утриманню житла в с. Холодняське Черкаського району Черкаської області.
З наданої ОСОБА_2 довідки від 22 липня 2025 року №7118-7002268561 убачається, що його фактичне місце проживання/перебування як ВПО дійсно зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, жодного доказу на підтвердження розміру витрат, що він несе у зв'язку з винайманням житла, відповідач не надав. Приєднані ним до відзиву квитанцію про оплату комунальних послуг також не є належними доказами на підтвердження несення відповідних витрат, оскільки платником у них зазначено ОСОБА_7 .
Однак, ураховуючи ті обставини, що на утримання відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей, тому суд уважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/8 частки всіх видів його доходу до досягнення сином сторін трьохрічного віку.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь держави належить стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати окрім витрат зі сплати судового збору складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до позовної заяви договір про надання професійної правничої допомоги №47/25 від 15 серпня 2025 року, укладений між нею та адвокатом Дем'яненком О.А.
Згідно з п.1 договору клієнт доручає, а адвокат зобов'язується на умовах і в порядку, що визначені цим договором, надавати клієнту професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар та компенсувати витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.3 договору за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 25% мінімальної заробітної плати за годину роботи, опис якої вказується в акті прийому-передачі правничої допомоги.
Як убачається з акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 18 серпня 2025 року на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги №47/25 від 15 серпня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу: первинна консультація, вивчення документів, погодження правової позиції (30 хв) вартістю 1000 грн., підготовка позовної заяви до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання дружини (60 хв) вартістю 2000 грн.
18 серпня 2025 року на виконання умов договору позивачем сплачено 3000 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією №б/н про оплату правничої допомоги.
Ураховуючи наведене суд уважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги не заявив. Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення таких витрат, що підлягають розподілу (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81, 141, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 19 серпня 2025 року і до 03 червня 2027 року включно.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне зареєстроване місце проживання/перебування як ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне зареєстроване місце проживання/перебування як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя І.Я. Биченко