Іменем України
694/2857/25
29.10.2025 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини,
встановила:
До Звенигородського районного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня подачі цієї заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Суд, розглянувши надані матеріали, приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, у поданій до суду заяві, заявник, посилаючись на норми Сімейного кодексу України, та те, що дитина проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні, просить стягнути аліменти на її користь.
Частиною третьою ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в порушення вимог ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано доказів на підтвердження обставин щодо проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з заявницею за адресою: АДРЕСА_1 , а також щодо перебування дитини на утриманні останньої, на які заявник посилається у самій заяві.
Окрім того, в заяві заявником зазначена ОСОБА_1 , при цьому з документів, які додано до заяви, зокрема з паспорту громадянина України, свідоцтва про шлюб, витягу з реєстру територіальної громади, рішення Звенигородського районного суду від 11.09.2024 вбачається ОСОБА_4 , що унеможливлює ідентифікацію заявниці.
Таким чином, заявницею на виконання вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України не додано доказів на підтвердження обставин її спільного проживання разом із дитиною та перебування дочки на її утриманні, що за вимогами ч. 5 ст. 183 СК України має ключове значення для вирішення питання про стягнення аліментів на користь заявника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 165 ЦПК України встановлено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу за даною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.161,162,163,165,166 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.Ю.Смовж