Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/860/25
Провадження № 2/528/553/25
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Вітківського М.О.,
при секретарі - Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом,
Представник позивача адвокат Чумарний А.І. звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1,а» - житлового будинку (загальною площею - 60,0 кв. м, житловою площею - 28,1 кв. м), «Б,б» - літньої кухні; «б1» - сараю, «б2» - сараю, «В» - сараю, «Г» - погрібу, №1 - огорожі, № 2 - воріт, №3 - водогону, №4 - огорожі; судові витрати віднести на рахунок позивача.
В обґрунтування позову вказує, що відповідно до виписки з погосподарських книг по Березівській сільській раді від 09.05.2025 року № 03-09/33/ за період з 1991 по 1995 роки в господарстві за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що розташоване по АДРЕСА_2 , станом на 15.04.1991 року був зареєстрований та проживав голова домогосподарства, батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки в будинку за вказаною вище адресою проживала та була зареєстрована станом на 15.04.1991 року одна особа, яка не менше трьох років до 15.04.1991 року приймала участь працею та коштами у розбудові господарства двору та не втратила право на частку у ньому, домогосподарство належало ОСОБА_2 в цілій частині відповідно до правил п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача ОСОБА_2 помер. На час смерті ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою в АДРЕСА_2 та в цілому складається з: «А-1,а» - житлового будинку (загальною площею - 60,0 кв. м, житловою площею - 28,1 кв. м), «Б,б» - літньої кухні; «б1» - сараю, «б2» - сараю, «В» - сараю, «Г» - погрібу, №1 - огорожі, № 2 - воріт, №3 - водогону, №4 - огорожі. За час свого життя ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповів своїй дочці, позивачу ОСОБА_1 .
З метою переоформлення спадщини, позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті свого батька, звернулася до Лубенської державної нотаріальної контори. Втім, у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний будинок нотаріус їй відмовив. Свої дії мотивувала тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає.
Враховуючи той факт, що у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, з метою захисту прав та інтересів позивача, представник позивача звернувсь до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.07.2025 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче судове засідання на 21.08.2025 о 09-30 год. Витребувано з Лубенської державної нотаріальної контори (37502, м. Лубни, Полтавська область, пл. Вокзальна, 7) належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ). (а.с.24-26).
08.08.2025 року на виконання ухвали суду від 21.07.2025 року з Лубенської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ). (а.с.32-42).
Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті. (а.с.49,50).
24.10.2025 року позивач та його представник адвокат Чумарний АІ. у судове засідання не з'явились, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов. (а.с.46,47).
Представник відповідача Виконавчого комітету Гребінківської міської ради - Сидоренко Р.М., через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача в якій зазначив, що при вирішенні питання про задоволення позову ОСОБА_1 , покладається на розсуд суду. (а.с.54,55).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Березівка Гребінківського району Полтавської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Березівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області, актовий запис №09 від 07.06.2008. (а.с.8 зворот).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по ступеню родинних відносин є дочкою померлого ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_3 видане 02.04.1971 року в с. Корніївка Гребінківського району Полтавської області та свідоцтво про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4 видане Березівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області 15.09.1984. (а.с.8).
07.03.2003 року ОСОБА_2 було складено заповіт, за змістом якого останній заповів своїй дочці ОСОБА_1 все своє майно, заповіт посвідчений секретарем Березівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за №18. (а.с.9, 9зворот).
Після смерті батька позивача - ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою в АДРЕСА_2 та в цілому складається з: «А-1,а» - житлового будинку (загальною площею - 60,0 кв. м, житловою площею - 28,1 кв. м), «Б,б» - літньої кухні; «б1» - сараю, «б2» - сараю, «В» - сараю, «Г» - погрібу, №1 - огорожі, № 2 - воріт, №3 - водогону, №4 - огорожі.
Згідно з виписки з погосподарської книги по Березівській сільській раді від 09.05.2025 №03-09/33 за період з 1991 року по 1995 рік (особовий рахунок НОМЕР_1 погосподарська книга №6), головою домогосподарства був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.10).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем станом на 14.05.2025 року проведено технічну інвентаризацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, та проведено незалежну оцінку вказаного об'єкту нерухомого майна. Ринкова вартість об'єкту оцінки становить 44 918,00 грн. (а.с.11-17)
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 15.05.2025 №858, станом на 31.12.2012, обєкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано. (а.с.14 зворот).
За змістом інформаційної довідки ФОП ОСОБА_3 №1116 від 14.05.2025, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано та складається з: «А-1,а» - житлового будинку (загальною площею - 60,0 кв. м, житловою площею - 28,1 кв. м), «Б,б» - літньої кухні; «б1» - сараю, «б2» - сараю, «В» - сараю, «Г» - погрібу, №1 - огорожі, № 2 - воріт, №3 - водогону, №4 - огорожі Всі будівлі та споруди побудовані до 05.08.1992 року. (а.с.14).
08.08.2025 року на виконання ухвали суду від 21.07.2025 року з Лубенської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ). (а.с.32-42).
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2025, що видана, державним нотаріусом Лубенської ДНК Іщенко Г.К. вбачається, що у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , відмовлено. Причина відмови: спадкоємець ОСОБА_1 не пред'явила оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.19,19 зворот).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1235 Цивільного кодексу України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Суд враховує, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Під час розгляду справи судом встановлено, що фактичним власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_2 , був батько позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вищий спеціалізований суд України, зазначає, що за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальний дій державними нотаріальними конторами Української РСР (яка була чинна з 31.10.1975 по 14.06.1994 роки), підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги були особливою формою статистичного обліку, що здійснювалось в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначався рік введення в експлуатацію будинку.
Тобто, за висновком ВССУ викладеному у листі від 16.05.2013, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи обґрунтування позову знайшли своє об'єктивне підтвердження, отже суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1,а» - житлового будинку (загальною площею - 60,0 кв. м, житловою площею - 28,1 кв. м), «Б,б» - літньої кухні; «б1» - сараю, «б2» - сараю, «В» - сараю, «Г» - погрібу, №1 - огорожі, № 2 - воріт, №3 - водогону, №4 - огорожі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 03.11.2025 року.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Полтавської області, ЄДРПОУ 04057406, (юридична адреса: 37400, м. Гребінка, Полтавська область, вул. Олексія Припутня, буд.1).
Повний текст рішення складено 29.10.2025 року.
Суддя М. О. Вітківський