вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2562/25
172/1159/25
Заочне Рішення
Іменем України
28 жовтня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
19.05.2025 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі по тексту кредитор, позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до Васильківського районного суду Дніпропетровської області до ОСОБА_1 (далі, відповідачка, позичальниця, боржниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 14.02.2022 року між позивачем, як кредитором, та відповідачкою, як позичальницею, шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір № 423631-КС-001 про надання кредиту.
Цей договорів підписаний позичальницею шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був попередньо направлений кредитором на номер телефону позичальниці.
За вказаним договором в борг надані 22 000 гривень на умовах строкового платного володіння з подальшим поверненням та сплатою процентів, комісій.
Згідно тверджень позивача, станом на 10.04.2024 року, сума заборгованості за кредитним договором становить 57 443,80 гривні і складається з 22 000,00 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 32 143,80 гривні - суми прострочених платежів по процентам, 3 300,00 гривень - суми прострочених платежів за комісією.
Далі, позивач наводить в позовній заяві правові норми, що регулюють укладення договорів, в тому числі й у електронній формі та посилається на релевантну, на його думку, судову практику для підтвердження факту укладення договору та виникнення у відповідачки зобов'язань щодо сплати грошових коштів.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого представника, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 57 443,80 гривні, що складається з 22 000,00 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 32 143,80 гривні - суми прострочених платежів по процентам, 3 300,00 гривень - суми прострочених платежів за комісією.
20 травня 2025 року ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області вищевказану справу направлено за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
11 червня 2025 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04 серпня 2025 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області вищевказану справу направлено за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
09.09.2025 року за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд слідчому судді Самусі В.О. (а. с. 100).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін спору, клопотання представника позивача задоволено та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; - про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 14.02.2022 по 01.08.2022 включно.
На виконання ухвали суду в частині витребування доказів, витребувані докази не були надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В судове засідання представник позивача не з'явився, був повідомлений належним чином про час і дату проведення судового засідання, в прохальній частині позову просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.
Відповідачка для участі в судовому засіданні не з'явилась, була повідомлена належним чином про час і дату проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення судового засідання не заявила. Відзив на позовну заяву не подала, Обставин, що викладені в позовній заяві не заперечувала.
З огляду на наведене, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
14 лютого 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 423631-КС-001 про надання кредиту в електронній формі (а. с. 19-30).
Сума наданого кредиту становить 22 000 гривень.
Строк, на який надається кредит 24 тижнів.
Стандартна процентна ставка - 0,86454777 % в день, фіксована.
Комісія за надання кредиту - 3 300 гривень.
Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Договір укладений шляхом направлення оферти позичальниці в електронній формі та подальшого акцептування оферти.
Кредитором були надані в користування відповідачці, як позичальниці, грошові кошти, однак остання не виконала зобов'язання щодо їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі, зазначеній в позовній заяві.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10 квітня 2024 року загальна заборгованість становить 57 443,80 гривні, що складається з: 22 000,00 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 32 143,80 гривні - суми прострочених платежів по процентам, 3 300,00 гривень - суми прострочених платежів за комісією (а. с. 9-15).
Розмір заборгованості також зазначений у довідці кредитора станом на 24 квітня 2024 року (а. с. 16).
Факт надання грошових коштів позичальниці у сумі 22 000 гривень підтверджується квитанцією про переказ коштів від 14.02.2022 року. Квитанція містить відомості про отримувача коштів та про номер і дату договору, на виконання якого кошти були перераховані (а. с. 34).
Відповідачка, як позичальниця, факт укладення кредитного договору не заперечувала, також не заперечувала факт перерахування їй грошових коштів у сумі, зазначеній в договорі.
Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування».
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено та він є регулятором спірних правовідносин сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що між сторонами спору було укладеного договір та погоджено всі істотні умови зобов'язання, а докази, що надані для підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідачки є належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні приписів статті 77-80 ЦПК України.
Натомість судом не встановлено обставин щодо повного чи часткового виконання відповідачкою, як позичальницею своїх зобов'язань.
Суд, перевіривши розрахунок сум, заявлених до стягнення, вважає його арифметично правильним та враховує, що відповідачкою не надано доказів на спростування цього розрахунку, як і іншого розрахунку заборгованості.
Відповідачка, будучи обізнано про час і дату проведення судового засідання до участі у справі не з'явилась і, як зазначалось вище, не надала жодних заперечень щодо факту укладення договору, отримання коштів в борг та подальшого невиконання умов договору щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів.
Отже, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 423631-КС-001 від 14 лютого 2022 рокуу сумі 57 443,80 гривні, що складається з 22 000,00 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 32 143,80 гривні - суми прострочених платежів по процентам, 3 300,00 гривень - суми прострочених платежів за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.