Єдиний унікальний номер: 378/346/25
Провадження № 2/378/201/25
29 жовтня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Марущак Н. М.
за участю секретаря Замші В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулосяТОВ «ФК«Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем 12.03.2024 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1365174, відповідно до умов якого кредитодавець надав кошти відповідачу, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки, визначені в договорі.
22.10.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит»та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 22102024. Відповідно до Реєстру прав вимоги до вказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором. Відповідач зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість 177500,00 грн., з яких 25000,00 грн. за тілом кредиту, 140000,00 грн. за відсотками, 12500,00 грн. за штрафом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказану суму заборгованості за кредитним договором, витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 28.03.2025 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи призначено в порядку загального провадження (а. с. 70).
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 21.05.2025 провадження в цивільній справі № 378/346/25 зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251ЦПК України(а. с. 99).
Ухвалою суду від 25.08.2025 року провадження поновлено (а. с. 125).
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду (а. с. 138).
Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 154), до суду подав клопотання в якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника товариства (а. с. 155).
Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про відкриття за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 69, 141, 150), проте, вказані поштові відправлення повернулись вперше з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 144), вдруге вказане поштове відправлення згідно трекінгу з сайту ПАТ «Укрпошта» не вручене та повертається також з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 157, 158). Тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином. Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 152), відзив на позовну заяву не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12.03.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1365174 в електронній формі (далі договір) (а. с. 21 -24).
Відповідно до договору сума кредиту складає 25 000 грн. (п. 1.2.) строк кредиту 360 днів (п. 1.3), стандартна процентна ставка 2.5% (п. 1.5.1). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача. уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).
В додатку № 1 до договору № 1365174 від 12.03.2024 зазначено графік платежів із зазначенням дати видачі кредиту, дати платежів, суми платежів за розрахунковий період. Загальна вартість кредиту 246250 грн., реальна річна процентна ставка 58593,56% (а. с. 25).
Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор М223, відправлений на номер телефону НОМЕР_2 , для підписання Кредитного договору № 1365174 від 12.03.2024 (а. с. 27), за допомогою якого відповідачем було підписано вищевказаний договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (а. с. 24 зв.).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем також за допомогою одноразового ідентифікатора М223, предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 25000,00 грн., загальний строк кредитування становить 360 днів, стандартна процентна ставка 2,5 % в день), знижена процентна ставка 2 % в день, спосіб надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше двох календарних днів від дати підписання договору (а. с. 19 - 20).
Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» встановлено порядок надання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 9 - 18).
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2025, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що саме на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 12.03.2024 здійснено переказ коштів на суму 25000 грн. (а. с. 82).
На підтвердження надання кредиту на підставі кредитного договору від 12.03.2024 № 1365174 позивач додав детальний розрахунок заборгованості, здійснений первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта ОСОБА_1 , відсотки та суми сплачених/повернутих коштів останньою (а. с. 30 - 34).
Відповідно до вказаного наданого первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» детального розрахунку заборгованості за кредитом станом на 22.10.2024 заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 1365174 від 12.03.2024 складає 177500,00 грн., з яких 25000,00 грн. за тілом кредиту, 140000,00 грн. за відсотками, 12500 грн. - штрафи (а. с. 30 - 34).
22.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 22102024, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 35 - 39).
Відповідно до платіжної інструкції № 6887 від 23.10.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснило плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 22102024 від 22.10.2024 в сумі 1 826 450,83 грн. (а. с. 42).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором факторингу № 22102024 від 22.10.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передав, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників в кількості відступлених прав грошової вимоги - 5459 (а. с. 41).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу № 22102024 від 22.10.2024 року (а. с. 40), у вказаному реєстрі зазначений відповідач ОСОБА_1 як боржник під порядковим номером 200 за вищевказаним договором про надання кредиту від 12.03.2024, заборгованість за яким становить 177500,00 грн., з яких 25000,00 грн. за тілом кредиту, 140000,00 грн. за відсотками, 12500 грн. залишок по штрафах (а. с. 40).
24.02.2022 у Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 у справі № 133/2022, від 18.04.2022 у справі № 259/2022, від 17.05.2022 у справі № 341/2022, від 12.08.2022 у справі № 573/2022, від 07.11.2022 у справі № 757/2022, від 06.02.2023 у справі № 58/2023, від 01.05.2023 у справі № 254/2023 і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також цим Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності по сплаті неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12500 грн. задоволенню не підлягають.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога від 13.03.2025 з повідомленням про заміну кредитодавця та про необхідність погашення кредитної заборгованості (а. с. 43).
При вирішенні позовних вимог щодо стягнення позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу та відсотках суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість по тілу та відсотках, яка підтверджується письмовими доказами.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «ФК«Кредит Капітал», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК«Кредит Капітал» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000,00 грн.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в заявленій сумі 140000,00 грн., з огляду на наступне.
Як зазначено вище, договір про надання споживчого кредиту № 1365174 від 12.03.2024, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит», містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5 відсотки (п.1.5.1).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.
Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5%.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Враховуючи, що вищевказаний кредитний укладено 12.03.2024, тому за період з 12.03.2024 (день укладення договору та отримання кредиту) по 22 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 2,5 %, що за 41 день становить 25625 грн. (25000 х 2.5% х 41).
За період з 23 квітня по 20 серпня 2024 року (період встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти повинні нараховуватись із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що за 120 днів становить 45000 грн. (25000 грн. х 1,5% х 120днів). Лише з 21 серпня по 22 жовтня 2024 року проценти повинні нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%, що за 63 дні складає 15750 грн. (25000 х 1% х 63).
Тому, зважаючи на заявлений позивачем період, а саме з 12.03.2024 по 22.10.2024, тобто за 224 дні, до стягнення підлягає 86375 грн. (25625 + 45000 + 15750) заборгованості за процентами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОВ «ФК«Кредит-Капітал» суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 25000,00 грн. та суми заборгованості за процентами в сумі 86375 грн., а всього 111375 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 0103 від 01 березня 2025 року про надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням «Апологет» (а. с. 50); детального опису наданих послуг від 13.03.2025, відповідно до якого надано правові та юридичні послуги а саме: усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подача заяви до суду (а. с. 52); витяг з замовлення № 34 від 07.03.2025, в т. ч., на супровід справи ОСОБА_1 в сумі 5000 грн., рахунок по оплаті № 43 від. 07.03.2025, призначення платежу за яким - замовлення № 34 на комплексний супровід справ, щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, відповідно до якого ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» перерахував Адвокатському об'єднанню «Апологет» 45000 грн. (а. с. 53).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, відсутність заперечень відповідача, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (62,75%) в сумі 3137,50 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку щодо стягнення судового збору з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (62,75%) в сумі 1520,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 203, 204, 207, 512, 514, 639, 1077, 1078 ЦК України ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 1365174 від 12березня 2024 року в сумі 111375( сто одинадцять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень, з яких: за тілом кредиту 25000 гривень, за процентами 86375 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) гривень 06 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 3137 (три тисячі сто тридцять сім) гривень 50 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234336).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Н. М. Марущак