Справа № 372/6325/23
Провадження 2-113/25
20 жовтня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Таценка М.Д.,
прокурора Курінного С.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 ,
представника третьої особи ДП «Ліси України» - Семка В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство "Ліси України", ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,
Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ), треті особи: Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - третя особа-1, ДП «Київське лісове господарство»), ОСОБА_5 (далі - третя особа-2, ОСОБА_5 ), в якому просить усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004 площею 1,001 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11.06.2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0001 га з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004.
На підставі цього розпорядження ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.06.2009 року серії ЯН № 383864, зареєстрований за № 010995001109.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. (далі - Приватний нотаріус Мамай І.В.) на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2021 року № 1088 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності по 1/2 кожний (індексний номер 59338199 від 19.07.2021 року) на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 21.10.2021 року № 02-793 спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років (планшет № 2).
ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення з постійного користування спірної земельної ділянки не надавало.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 року № 889 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» за даними лісовпорядкування 2003 року, спірна земельна ділянка розташована в межах земель кварталу 22 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп», що також підтверджує факт віднесення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Позивач вважає, що передача у власність вказаної земельної ділянки здійснена з порушенням вимог земельного та лісового господарства, оскільки у спірних правовідносинах неуповноваженим органом державної влади - Обухівською районною державною адміністрацією передано приватним особам для ведення особистого селянського господарства незаконно у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності, зокрема, без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки та без зміни її цільового призначення, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем та без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (із зміною цільового призначення); розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення, які фактично перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарства», є виключно Київська обласна державна адміністрація, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11.06.2009 року № 710 є незаконним.
Відповідачем незаконно зайнято земельні ділянки лісогосподарського призначення, тому спірні правовідносини не пов'язані з позбавленням володіння порушення права власності держави як титульного володільця.
Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 3, 19-21, 55, 56, 57, 84, 92, 116, 122, 141, 142, 149, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 1, 5, 7, 45, 47, 48, 54, п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ст.ст. 16, 178, 373, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ДП "Ліси України", ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та призначено підготовче судове засідання на 05.02.2024 року.
До суду надійшов відзив представника третьої особи-2 на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив обґрунтований тим, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 08.05.2009 року № 572 «Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаним 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» та розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 11.06.2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» безоплатно отримано земельні ділянки загальною площею 16,0 га, зокрема, ОСОБА_5 отримала земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004. На підставі цього розпорядження ОСОБА_5 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 26.06.2009 року серії ЯН № 383864, зареєстрований за № 010995001109. На підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2021 року № 1088 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер 59338199 від 19.07.2021 року) на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004 на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Доводи позивача є безпідставними, оскільки у 2012 році прокурор Обухівського району Київської області вже звертався до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою, у тому числі до ОСОБА_5 , в якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 08.05.2009 року № 572 та від 11.06.2009 року № 710; визнати недійсними державні акти, у тому числі державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 26.06.2009 року серії ЯН № 383864; витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004, яка належала ОСОБА_5 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.06.2013 року у справі № 1018/3575/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19.12.2013 року, в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29.05.2014 року відхилено касаційну скаргу прокурора, а судові рішення у цій справі залишено без змін. При цьому суди дійшли висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведеного того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду. Отже, у справі № 1018/3575/12 встановлено такі обставини: спірна земельна ділянка не відноситься до лісового фонду; спірна земельна ділянка межує з кварталами №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 08.05.2009 року № 572 та від 11.06.2009 року № 710 прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений законом; при виділенні земельної ділянки в Обухівської районної ради були документальні підтвердження, що земля вилучена із земель лісового фонду і передана до земель запасу Козинської селищної ради, не було обмежень та обтяжень у використанні земельної ділянки; у ДП «Київське лісове господарство» відсутні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування як документальне підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою. Крім того, у 2002 році на підставі рішення Київської обласної ради «Про нововиявлені території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» від 05.03.2002 року № 327-20-ХХІІІ створено ЛЗМЗ «Обухівський» загальною площею 298,5 га в межах кварталів №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , 42, 46, 53, 59, 60, 65, 66, 71. У 2002 році на підставі цього рішення видано Охоронюване зобов'язання на 298,5 га в межах кварталів №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , 60, 65, 66, 71. Рішенням Київської обласної ради від 19.02.2004 року № 161-12-ХХІV «Про зміну меж об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» збільшено площу ЛЗМЗ «Обухівський» до 625,5 га та введено до його складу квартали №№ НОМЕР_12 , НОМЕР_1 , НОМЕР_13 , НОМЕР_2 , НОМЕР_14 , НОМЕР_3 , НОМЕР_15 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2012 року у справі № 2а-4322/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 року, визнано незаконним та скасовано рішення Київської обласної ради від 19.02.2004 року № 161-12-ХХІV. Отже, спірна земельна ділянка знаходиться біля кварталів № 8, 12, 17, 22, 27, а не входить до них, як зазначає позивач, та не відноситься до земель, переданих у користування ДП «Київське лісове господарство».
До суду надійшла відзив відповідача-1, у якій зазначено, що лист до КОДА від 03.05.2023 року № 15/1-418 вих.23 та лист від 05.10.2022 року № 15/1-714 вих-22 підписаний не уповноваженою особою, що свідчить про його недійсність; копії цих листів посвідчені особою, яка не є учасником справи, та не зазначено, де зберігаються оригінали, тому не можуть вважатися доказами у справі. Також прокурор не обґрунтував у позові чому він звертається до суду в інтересах держави в особі КОДА, та не надав доказів на підтвердження права власності держави на спірну земельну ділянку. У 2009 році повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали Обухівській районній державній адміністрації Київської області, оскільки земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту селища Козин. Листи, надані прокурором, посвідчені особою, яка не є учасником справи. Прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами факт повного або часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, які передані в постійне користування ДП. Крім того, належним способом захисту у даній справі є віндикаційний позов (витребування майна від добросовісного набувача), а не негаторний. Крім того, відповідачем-1 подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог, оскільки до земель лісогосподарського призначення слід застосовувати віндикаційний позов, тому необхідно відлік позовної давності рахувати з дня, коли прокурор або відповідний орган дізнався про порушене право, тобто з 2012 року, коли щодо спірної земельної ділянки прокурор звертався з позовом до суду (справа № 1018/3575/12). До суду надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, у якому вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відзив обґрунтований тим, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993 року в постійному користуванні ДП «Київський лісгосп» дійсно перебували землі лісового кварталу № 22, які належали державі Україна та за цільовим призначенням відносились до категорії земель лісового фонду (з 2006 року - до категорії земель лісогосподарського призначення). Однак, у подальшому ці землі були вилучені із земель лісового фонду та передані до земель запасу Козинської селищної ради (земель в адміністративних межах Козинської селищної ради, але за межами населеного пункту Козин), що було відображено на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування 2003 року. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 11.06.2009 року № 710 затверджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність 12-ти громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради, у тому числі спірної земельної ділянки; при цьому проект землеустрою був погоджений всіма уповноваженими органами, зокрема, містив висновок відділу земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області від 30.04.2009 року та довідку від 12.05.2009 року, а також довідку КП «Київське лісове господарство» від 08.05.2009 року № 79, що спірна земельна ділянка не є землями лісового фонду. Ці обставини встановлені також судом у справі № 1018/3575/12. Відповідач-2 ставить під сумнів надані позивачем копії фрагментів планшетів лісовпорядкування № 1 за 1993 рік, № 2 за 2003 рік, оскільки вони не містять тих їх частин, на яких відображена інформація про те хто і коли їх виготовив та яким органом земельних ресурсів вони були погоджені. Копії фрагментів планшетів не мають статусу планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оскільки прокурор надав копію наказу Управління лісового та мисливського господарства по м. Києву та Київській області від 26.07.2019 року № 92 про затвердження матеріалів лісовпорядкування 2014 року. Позивач не надав доказів, що спірні землі лісового кварталу 22 були надані ДП «Київське лісове господарство» в постійне користування до набрання чинності ЗК України (до 01.01.2002 року), тому п. 5 Перехідних та прикінцевих положень ЛК України не підлягає застосуванню до спірних відносин. Надані прокурором копії планшетів не містять відомостей про координати меж відповідних лісових земельних ділянок, зокрема, про координати лісового кварталу 22. Крім того, прокурор, пред'явивши негаторний позов до відповідачів, обрав неналежний спосіб захисту.
Прокурор подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить розглядати справу за позовними вимогами у такій редакції: усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення держаного реєстратора індексний номер 593318199 від 19.07.2021 року про державну реєстрацію права власності по 1/2 кожний (індексний номер 59338199 від 19.07.2021) за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004, із припиненням речових прав щодо неї; усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,01 га з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004 у Державному земельному кадастрі; стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Заява про зміну предмета позову обґрунтована тим, що відповідно до висновків та практики Верховного Суду зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном; у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Зобов'язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо. Тому ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є заявлення негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.06.2024 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову. Позовні вимоги викласти у наступній редакції: усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення держаного реєстратора індексний номер 593318199 від 19.07.2021 року про державну реєстрацію права власності по 1/2 кожний (індексний номер 593318199 від 19.07.2021) за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004, із припиненням речових прав щодо неї; усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,01 га з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004 у Державному земельному кадастрі. У подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.
До суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, у якій зазначено, що за інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 21.10.2021 року № 02-793 спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років (планшет № 2). За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 року № 889 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» за даними лісовпорядкування 2003 року, спірна земельна ділянка розташована в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство». Крім того, у справі № 1018/3575/12 суб'єктний склад учасників судової справи, зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, спосіб захисту та подані докази не являються тотожними з даною справою, тому рішення судів у цій справі не є преюдиційними для даної справи. Зайняття спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, на який не поширюються вимоги щодо позовної давності.
19.07.2024 року до суду надійшов відзив відповідача-2 на змінений позов, у якому вона просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що відповідач заперечує, що належна їй земельна ділянка входить до меж лісового кварталу № 22. Згідно з листом ДП «Ліси України» від 15.05.2024 року в розпорядженні підприємства є: планшет лісовпорядкування № 2 за 1993 рік, затверджений протоколом ІІ лісовпорядної наради від 07.12.1993 року; планшет лісовпорядкування № 2 за 2003 рік, затверджений протоколом ІІ лісовпорядної наради від 14.04.2005 року, отже ці планшети є проектами матеріалів лісовпорядкування, які не затверджені у встановленому порядку і не мають офіційного характеру. Крім того, відповідач робить заяву про застосування позовної давності до позову прокурора.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.09.2024 року заяву представника Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (далі - ДСП «Ліси України) - адвоката Семка В.Ю. про заміну третьої особи правонаступником задоволено. Замінено у даній цивільній справі третю особу ДП «Київське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991373) на його правонаступника - ДСП «Ліси України» (адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-АЄ, код ЄДРПОУ 44768034).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.10.2024 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27.03.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.04.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ГУ Держгеокадастра в Київській області електронні докази, які перебувають в його розпорядженні, а саме: відомості про координати меж земельної ділянки з кадастровим номером: 3223155400:06:011:004, які були передбачені проектом землеустрою «Щодо відведення земельних ділянок 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області», який 12.05.2009 р. був розроблений ТОВ «НВП «Горизонт»; відомості про координати меж земель лісогосподарського призначення (меж лісових кварталів, меж лісових земельних ділянок), які належать ДП «Ліси України» та розташовані на територіях, які суміжні (сусідні) з земельною ділянкою з кадастровим номером: 3223155400:06:011:0004, а також повідомити джерело інформації щодо цих координат.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.07.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано в Архівного відділу Обухівської РВА Київської області (вул. Малишка, 10, м. Обухів, Київська обл., 08700), копію проекту землеустрою «Щодо відведення земельних ділянок 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області», який 12.05.2009 року розроблений ТОВ «НВП «Горизонт» та затверджений розпорядженням Обухівської РДА від 11.06.2009 року № 710.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи-1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник третьої особи-2 у судове засіданні не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11.06.2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 12-ти громадянам (згідно з додатком) загальною площею 16,0000 га, у тому числі, ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0001 га, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, та надано дозвіл землевпорядній організації встановити межі земельних ділянок та зони обмежень в натурі (на місцевості), виготовити державні акти на право власності на землю.
На підставі цього розпорядження ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.06.2009 року серії ЯН № 383864, зареєстрований за № 010995001109.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 19.07.2021 року, посвідченим Приватним нотаріусом Мамай І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1088, ОСОБА_5 передала (продала) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які прийняли (купили) в рівних частках по 1/2 кожний, у власність земельну ділянку площею 1,0001 га, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, місцерозташування якої: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 06.09.2023 року № 345553722, співвласниками земельної ділянки площею 1,0001 га, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - по 1/2 частці; право власності зареєстровано 19.07.2021 року Приватним нотаріусом Мамай І.В.; номер запису про право власності: 43036694; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59338199 від 19.07.2021 року.
Згідно з доданою до позовної заяви копією листа ДП «Київське лісове господарство» від 08.05.2009 року № 79 земельна ділянка, вказана у викопіюванні про місце розміщення земельної ділянки, була вилучена із лісових земель і передана до земель запасу Козинської селищної ради до 2003 року і на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування не рахується.
Відповідно до довідки Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 12.05.2009 року № 05-02/1064, яка міститься в проекті землеустрою, земельна ділянка загальною площею 16,0 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради, Обухівського району, Київської області, намічена до відведення у власність 12-ом громадянам рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі запасу (номер рядка 94), землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (номер стовпця 23).
Листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 року № 889 надано фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.
Згідно з копією листа Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 18.10.2021 року № 1628 Козинською селищною радою не ухвалювалось рішень про вилучення земельних ділянок, у тому числі, земельної ділянки, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, з державного лісового фонду, право постійного користування ДП «Київський лісгосп» або будь-яким іншим землекористувачем такими землями не припинялось. Козинською селищною радою не ухвалювалось рішень про зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, містобудівна документація на вказані земельні ділянки, які розташовані за межами смт Козин, не розроблялась і не затверджувалась, містобудівні умови та обмеження на зазначені землі, так само як і дозволи на проведення підготовчих будівельних робіт не видавались.
Відповідно до копії листа ДП «Київське лісове господарство» від 21.12.2021 року № 01-965, враховуючи допущену технічну помилку (допущено опечатку) у листі від 21.10.2021 року № 02-783, що стало причиною надання недостовірної інформації, лист - вважати недійсним; відповідь викласти в наступній редакції: відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року та даних публічної кадастрової карти України, вищевказані земельні ділянки (у тому числі земельна ділянка, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004) розташовані за межами земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду підприємства. Вищевказані земельні ділянки були вилучені з лісового фонду підприємства в попередні роки, що передували лісовпорядкуванню 2014 року (Козинське лісництво кв. 8, 12, 17, 22, 27 планшет № 1, масштаб 1:10000). Вказані земельні ділянки були вилучені з лісового фонду згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування після 2003 року (Козинське лісництво кв. 8, 12, 17, АДРЕСА_1 , 27 планшет № 2, масштаб 1:10000, лісовпорядкування 1993, 2003 року). На земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами погоджувальні документи щодо вилучення земель лісового фонду та зміни її цільового призначення на підприємстві відсутні. До листа додані наказ від 26.07.2019 року № 92 та копії фрагментів Планшета № 1 Козинського лісництва, 2014 року, Планшета № 2 Козинського лісництва, 2003 року, Планшета № 2 Козинського лісництва, 1993 року.
Згідно з доданою до цього листа копією наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 року № 92 затверджено матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства згідно з переліками.
Відповідно до пояснювальної записки до технічного звіту щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, виконаного ФОП ОСОБА_6 , який має кваліфікацію інженера-землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат № 012015 від 29.11.2013 року), земельна ділянка, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення (вид цільового призначення - ведення особистого селянського господарства); межі земель лісогосподарського призначення, які позначені на планшеті № 1 за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, не накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004; відомості про межі земель лісогосподарського призначення, які позначені на планшеті № 2 за матеріалами лісовпорядкування 1993 року Козинського лісництва Київського держлісгоспу та планшеті № 2 за матеріалами лісовпорядкування 2003 року Козинського лісництва Державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» на ситуаційну схему не переносилися, оскільки вказані матеріали лісовпорядкування не затверджені підприємствами лісового господарства і відповідно не мають юридичної сили.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилається на те, що, на його думку, передача у власність спірної земельної ділянки, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, здійснена з порушенням вимог земельного та лісового господарства неуповноваженим органом державної влади - Обухівською районною державною адміністрацією, яка передала приватним особам для ведення особистого селянського господарства незаконно у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності, зокрема, без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки та без зміни її цільового призначення, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем та без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (із зміною цільового призначення); розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення, які фактично перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарства», є виключно Київська обласна державна адміністрація, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11.06.2009 року № 710 є незаконним.
Змінивши предмет позову у процесі розгляду справи, у заяві про зміну предмета позову прокурор зазначив, що відповідно до висновків та практики Верховного Суду зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном; у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Зобов'язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо. Тому ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є заявлення негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЛК України в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Згідно зі ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.
За змістом ч.ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час розгляду справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказано, що в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03.09.2020 року у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, в п. 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в п. 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц уточнено цей висновок та зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
Отже, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
У заяві про зміну предмета позову прокурор зазначає, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 року № 889 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» за даними лісовпорядкування 2003 року, спірна земельна ділянка частково розташована в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Отже, за доводами прокурора, спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить іншій особі.
Відтак, на думку прокурора, прокурора, ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є заявлення негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
При цьому, в обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на необхідність врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 року у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 року у справі № 369/10847/19.
Однак, досліджуючи надані прокурором докази, а саме, лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 року № 889 та додані до нього фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» за даними лісовпорядкування 2003 року, суд вбачає, що у вказаному листі від 20.10.2021 року № 889 не зазначено, що спірна земельна ділянка частково розташована в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство». Цим листом лише надано фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.
Водночас, з фрагментів з публічної кадастрової карти України станом на 18.10.2021 року з нанесеними межами кварталів №8, №12, №17, №22, №27 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» за даними лісовпорядкування 2003 року та 2014 року не вбачається, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, частково розташована в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство», як вказує прокурор у заяві про зміну предмета позову.
Натомість, з вищевказаних фрагментів з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, площею 1,0001 га, зазначена під порядковим номером 23, межує з кварталом 22.
Тому доводи прокурора про часткове накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду та її часткове розташування в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство», наданими прокурором доказами не підтверджуються.
Крім того, суд враховує інші наявні в матеріалах справи докази, зокрема: лист ДП «Київське лісове господарство» від 08.05.2009 року № 79, у якому зазначено, що земельна ділянка, вказана у викопіюванні про місце розміщення земельної ділянки, була вилучена із лісових земель і передана до земель запасу Козинської селищної ради до 2003 року і на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування не рахується; довідку Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 12.05.2009 року № 05-02/1064, яка міститься в проекті землеустрою, про те, що земельна ділянка загальною площею 16,0 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради, Обухівського району, Київської області, намічена до відведення у власність 12-ом громадянам рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі запасу (номер рядка 94), землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (номер стовпця 23); лист ДП «Київське лісове господарство» від 21.12.2021 року № 01-965, у якому зазначено, що враховуючи допущену технічну помилку (допущено опечатку) у листі від 21.10.2021 року № 02-783, що стало причиною надання недостовірної інформації, лист - вважати недійсним; відповідь викласти в наступній редакції: відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року та даних публічної кадастрової карти України, вищевказані земельні ділянки (у тому числі земельна ділянка, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004) розташовані за межами земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду підприємства; вищевказані земельні ділянки були вилучені з лісового фонду підприємства в попередні роки, що передували лісовпорядкуванню 2014 року (Козинське лісництво кв. 8, 12, 17, 22, 27 планшет № 1, масштаб 1:10000). Вказані земельні ділянки були вилучені з лісового фонду згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування після 2003 року (Козинське лісництво кв. 8, 12, 17, 22, 27 планшет № 2, масштаб 1:10000, лісовпорядкування 1993, 2003 року); пояснювальну записку до технічного звіту щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, виконаного ФОП ОСОБА_6 , який має кваліфікацію інженера-землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат № 012015 від 29.11.2013 року), у якій вказано, що межі земель лісогосподарського призначення, які позначені на планшеті № 1 за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, не накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223155400:06:001:0004.
Також, суд враховує, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.06.2013 року у справі № 1018/3575/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19.12.2013 року, в задоволенні позовних вимог прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області та фізичних осіб про визнання недійсним та скасування розпоряджень, державних актів на право приватної власності на землю, договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок та визнання права власності, треті особи Головне Управління Держземагенства в Київській області, Відділ опіки та піклування Бориспільської міської ради, відмовлено в повному обсязі.
У цій справі спір стосувався земельних ділянок, які булі безоплатно передані у приватну власність 12 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 710 від 11.06.2009 року, у тому числі, земельної ділянки, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, яка є предметом спору у даній справі № 372/6325/23.
Так, у справі № 1018/3575/12 містяться висновки судів, що доводи позивачів про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового призначення не були ними підтверджені документально та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що були надані відповідачами. Надані позивачами докази листи ДП «Київське лісове господарство», витяг з кадастрової карти України, планшет № 2 карти лісовпорядкування 2003 року спростовуються наданими відповідачами доказами, та не вказують, що саме спірні земельні ділянки відносяться до земель ДП «Київське лісове господарство» та надані відповідачам з порушенням земельного та лісового законодавства. Твердження ДП «Київське лісове господарство» про виділення йому спірних земельних ділянок судом оцінюється критично, оскільки в ДП відсутні правовстановлюючі документи, а планово-картографічні матеріали можуть бути тимчасовим замінником державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками лише за умови наявності рішення повноважного органу про передачу в користування ДП «Київське лісове господарство» спірної земельної ділянки та використання її для потреб лісового господарства, проте ці документи суду надано не було. Судами встановлено, що відповідачі право власності на спірні земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, отримали без порушень норм чинного законодавства. Доводи позивачів, що земельні ділянки відповідачів відносяться до земель лісового фонду, спростовуються матеріалами справи, зокрема проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам, який містить погодження всіх компетентних органів на передачу ділянок у власність та підтверджує факт правомірності набуття відповідачами права власності. Спростуванням того, що земельні ділянки, належні відповідачам, відносяться до земель лісового фонду, є і довідка ДП «Київське лісове господарство» від 08.05.2009 року за № 79, відповідно до якої ДП «Київський лісгосп» повідомляє, що земельна ділянка (передана в подальшому відповідачам) була вилучена із лісових земель і передана до земель запасу Козинської селищної ради до 2003 року і на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування не рахується; схемою розміщення земельних ділянок; висновком управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 30.04.2009 року; довідкою Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 12.05.2009 року, що земельна ділянка загальною площею 16,0 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, намічена до відведення у власність 12-ом громадянам, рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі запасу (номер рядка 94), землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю (номер стовпця 23); висновком управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 09.06.2009 року про відсутність обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок. З матеріалів справи вбачається, що згідно Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Обухівський», заказник «Обухівський» загальною площею 298,5 га розташований в межах Обухівського району на території Київського держлісгоспу Козинського лісництва і включає квартали: 32, 37, 42, 46, 53, 59, 60, 65, 66, 71. При цьому з наявних в справі письмових доказів вбачається, що земельні ділянки, належні на праві власності відповідачам, межують з кварталами 8, 12, 17, 22, 27, які не відносяться до території заказника. Це зокрема підтверджується витягами з публічної кадастрової карти України, планшетом № 2, схемою розміщення земельних ділянок, викопіюванням з карти формування Козинської селищної ради з позначенням автодороги Р-01 «Київ-Обухів» та межі смт. Козин, відповіддю інженера-землевпорядника ОСОБА_7 після проведеного нею аналізу картографічних матеріалів про те, що накладання земельних ділянок на лісові квартали №№ 8, НОМЕР_2 , 17, 22, 27, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», не має місця і що земельні ділянки межують по праву сторону з автомобільною дорогою Київ-Обухів та примикають до лісових кварталів №№ 8, 12, 17, 22, 27, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство».
Отже, за встановлених обставин, суд вважає, що прокурором не доведено часткове накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даній справі належним способом захисту прав та інтересів держави може бути пред'явлення позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційного позову, який прокурором не заявлений.
Неправильно обраний спосіб захисту позбавляє відповідачів його права на перевірку судом трьох критеріїв, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання держави в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Отже, позбавлення цих прав відповідачів є несумісним з їхнім правом на справедливий судовий розгляд.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20) і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У постановах Верховного Суду Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 року у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 року у справі № 369/10847/19, на які посилається прокурор у заяві про зміну предмета позову, сформульовані висновки про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Часткове накладення унеможливлює задоволення віндикаційного позову про витребування всієї земельної ділянки на користь попереднього користувача.
Однак у даній справі, що розглядається, прокурором не доведено та судом не встановлено часткового накладення спірної земельної ділянки, кадастровий номер: 3223155400:06:001:0004, на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», в межах кварталів 8, 12 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство», отже, наведені вище висновки Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, дійшов висновку про те, що прокурором обрано неправильний спосіб захисту, а відтак, про відмову в задоволенні позову саме з цієї підстави, у зв'язку з чим суд не розглядає питання застосування позовної давності, про що заявлено відповідачами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство "Ліси України", ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.Г. Сташків