Справа № 361/7163/24
Провадження № 1-кп/361/1053/24
17.10.2025
17 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року за ч. 2 ст. 146 КК України, з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12024111130001502 від 03 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
17 жовтня 2025 року прокурором до суду подані клопотання про заміну запобіжного заходу, обвинуваченому ОСОБА_5 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.
Клопотання про необхідність заміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтоване тим, що, обвинувачений неодноразово порушував обов'язки покладені на нього судом в ухвалах про продовження строків дії запобіжного заходу, зокрема: залишав місце свого проживання без дозволу суду та спілкувався з потерпілою та свідками обвинувачення, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами. Зазначила, що хоча ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, проте заявлені ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України для запобігання яким був обраний запобіжний захід, не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе їм запобігти, оскільки обвинувачений не виконує умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_4 заявила, що ОСОБА_5 протягом 2025 року приходив за її місцем проживання та вчиняв щодо неї фізичне насильство, що можуть підтвердити її сусіди. Так, обвинувачений навесні 2025 року сильно побив її, а 16.10.2025 в них була сварка біля під'їзду будинку, в якому вона мешкає. Вона неодноразово зверталась в поліцію щодо протиправних дій обвинуваченого щодо неї. Підтримує клопотання прокурора та просить його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, зауважив, що виклики потерпілою поліції були переважно хибними. а тому заміна обвинуваченому запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою є безпідставним.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що він приходив до потерпілої за місцем її проживання для того щоб передати їй спільну дитину.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, щодо заявленого клопотання прокурора, констатує таке.
Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Однак ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності і був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком. Разом з тим, він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 146 КК України в період дії іспитового строку, що значно підсилює тяжкість покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Відтак, на переконання суду, ОСОБА_5 , усвідомлюючи міру і вид потенційного покарання та загрозу реального відбуття такого покарання, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що зумовлює ризик, визначений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. До того ж, обвинувачений не одружений та офіційно не працевлаштований, тобто не має стійких соціальних зв'язків, які б стримували його від спроб переховування від суду для уникнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим, наявність у обвинуваченого батьків та малолітньої дочки, на думку суду, не є достатніми чинниками для запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
На переконання суду, надалі існує ризик, визначений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість продовження ОСОБА_5 під час перебування на волі протиправної діяльності, оскільки він обвинувачується у вчиненні ще одного злочину під час іспитового строку, визначеного вироком суду. Отже, ОСОБА_5 не виправдав довіру суду, який звільнив його від відбування покарання з випробуванням і продовжив вчиняти кримінальні правопорушення. Більш того, з пояснень потерпілої вбачається, що обвинувачений навіть перебуваючи на запобіжному заході у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжив вчиняти правопорушення щодо неї.
З наведеного, а також з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працює, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину у період іспитового строку, суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними.
Разом з тим, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області суду від 05.06.2024 обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який надалі продовжувався.
Ухвалами суду покладено на обвинуваченого ряд обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: заборонено залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; заборонено спілкуватися зі свідками обвинувачення та потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово залишав місце свого проживання без поважних причин та дозволу суду, не виконуючи обов'язок покладений на нього ухвалою суду про обрання запобіжного заходу, а також спілкувався з потерпілою у цьому кримінальному провадженні та її матір'ю, яка є свідком обвинувачення у цьому провадженні. Ці обставини обвинувачений підтвердив у судовому засіданні. Отже, обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечив його належної процесуальної поведінки, а саме виконання обов'язків покладених на нього ухвалами і не здатен запобігти ризикам наведеним судом вище, зокрема переховуванню підозрюваного від слідства та суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, суд бере до уваги, що обвинувачений. перебуваючи на запобіжному заході у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжив вчиняти насильство відносно потерпілої і вона боїться його.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд констатує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Заяв про взяття обвинуваченого на особисту поруку не надходило, тому такий запобіжний захід неможливо застосувати.
Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання суду такий захід буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам.
Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то ОСОБА_5 , як встановлено судом неодноразово порушив умови перебування на такому запобіжному заході. Відтак, домашній арешт не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам, зокрема переховування від суду та припинення вчинення нових порушень.
Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких, але вчинений на іспитовому терміні, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, невиконання ним покладених судом обов'язків, продовження ним протиправної поведінки відносно потерпілої та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя дійшов висновку про необхідність заміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 15.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 196, 199, 200, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 діб, до 15 грудня 2025 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття його під варту.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 17 год. 00 хв. 22 жовтня 2025 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1