Справа № 361/11977/25
Провадження № 1-кс/361/1874/25
14.10.2025
14 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Броварського РУП ГУ НП в Київській області, погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110130004315 від 21 листопада 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стольне Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
24.11.2025 області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування підозрюваного від слідства та/або суду та загроза його незаконного впливу на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, зазначив про достатність даних для обґрунтованої підозри причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважив про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки він підозрюється у тяжкому злочині, який карається позбавленням волі від трьох до восьми років, яке може бути призначено реально. Більш того наголосив, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого і свідків для зміни ними показань, наданих на досудовому слідстві. З перелічених підстав прокурор просив задовольнити клопотання.
Захисник заперечив проти заявленого клопотання, оскільки ризики зазначені прокурором в клопотанні є необґрунтованими. наголосив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває з 20.11.20215 року, тобто майже 10 років і за цей тривалий час її підзахисний не переховувався від слідства, та не вчиняв спроб впливати на потерпілого та свідків. відтак, вважає, що обрання ОСОБА_4 є безпідставним, а тому у задоволенні клопотання прокурора просить відмовити.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.
Частина 1 ст. 178 КК України передбачає, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу
Згідно з частиною 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На стадії проведення досудового слідства слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20 листопада 2015 року, близько 17 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (посвідчення водія на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_1 ) керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES» моделі «BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі сполученням «Київ-Харків» на 35 км + 550 метрів, автодороги «Київ-Чернігів» що в межах Броварського району Київської області, у напрямку від м. Київ до м. Чернігів, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України (затверджені постановою кабінету міністрів Ураїни №1306 від 10.10.2001 р. - далі Правил Дорожнього руху України), якими передбачено, що - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» продовжуючи рух, усвідомлюючи що транспортний засіб на якому він рухається перебуває в несправному стані, та своїми діями та бездіяльністю свідомо порушив п.п. 1.5, 2.3 а),д), 31.1. Правил дорожнього руху України якими передбачено, що - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків» - «перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу» - «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» - «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації» враховуючи вище вказані порушення правил дорожнього руху України, не врахувавши стан свого транспортного засобу - обрав небезпечну швидкість для руху чим порушив п.п 12.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». У наслідок чого, від керованого ним транспортного засобу, від'єдналось ліве переднє колесо, яке не було закріплене, та в процесі руху від'єднане колесо зіткнулось з автомобілем марки «HONDA» моделі «CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , яка рухалась позаду автомобіля «MERCEDES» моделі «BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 в попутному напрямку, в результаті чого пасажир автомобіля «HONDA» моделі «CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення рогівки та кон'юктиви правого ока з розвитком гіфеми, субконюктивальним крововиливом та втратою зору, субконюктивальним крововиливом лівого ока. Порушенням водієм ОСОБА_4 вимог п.п.1.5, 2.3 а),б),д), 31.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.
Відтак, ОСОБА_4 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, , що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд вважає, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок суду підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.11.2015; протоколом огляду та затримання транспортного засобу; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29 грудня 2015 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 27 квітня 2017 року; висновком судово-медичної експертизи №60 від 27.04.2017 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27 листопада 2015 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 1 грудня 2015 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 27 квітня 2015 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 29.08.2017 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29.08.2017 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.09.2017 року; висновком судової інженерно-технічної експертизи від 19.06.2023 №22714/18-52 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Отже, перелічені докази є вагомими та об'єктивно пов'язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість підозри.
Оцінюючи наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховування підозрюваного від слідства та/або суду та загрози його незаконного впливу на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні, суд констатує таке.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває з 20.11.20215 року, тобто майже 10 років і за цей тривалий час у суду немає жодних доказів, що ОСОБА_4 вчиняв спроби переховуватися від слідства, та впливати на потерпілого та свідків. Також суд зауважує що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в запобіжному заході відсутня. Суд вважає, що прокурором не доведені фактори, які свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_4 від слідства та суду. Стосовно, можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків та потерпілого, то суд вважає, що такий ризик відсутній, оскільки протягом тривалості досудового розслідування (майже десяти років) ОСОБА_4 не намагався здійснити такі дії.
З наведеного суд дійшов висновку про відсутність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179, 369,372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110130004315 від 21 листопада 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1