Справа № 361/9861/25
Провадження № 1-кс/361/1883/25
15.10.2025
15 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання старшого слідчого слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001634 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Бровари Київської області, українцю, громадянину України, такому, що офіційно не працює, неодруженому, дітей на утриманні не має, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не інваліду, не адвокату, не депутату, раніше не судимому,
14 жовтня 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001634 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, але уточнив, що просить змінити запобіжний захід ОСОБА_4 , оскільки такий захід йому вже обраний. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення. У клопотанні зазначено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе в повній мірі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Особиста порука та застава не гарантують належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зауважив, що підставою для зміни запобіжного заходу є обставини, які не були відомі на час його обрання, а саме нові обставини вчинення кримінального правопорушення, які можуть потягнути зміну кримінально-правої кваліфікації на менш тяжкий злочин. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання.
Захисник. не заперечив проти заявленого клопотання прокурора та просив змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби для того щоб ОСОБА_4 мав можливість працювати. Також зауважив, що запобіжний захід слід застосувати до закінчення строків досудового розслідування.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід та надати можливість працювати.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені докази констатує таке.
Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.
Частини 1, 2 ст. 181 КПК України передбачають, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі
Згідно зі ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Так, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: оглядом місця події від 21.08.2025, довідкою КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" від» 21.08.2025, допитом потерпілої ОСОБА_7 від 21.08.2025, допитом свідка ОСОБА_8 від 22.08.2025, допитом свідка ОСОБА_9 від 22.08.2025 та допитом свідка ОСОБА_10 від 22.08.2025. Перелічені докази є вагомими та об'єктивно пов'язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри.
Стосовно наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує таке.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи є неможливим. Отже, судом може бути призначене покарання за вчинення такого злочину лише у виді реального позбавлення волі. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Однак, ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Слідчий суддя вважає, що у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв'язки, які могли б стримати його від переховування від слідства. Зокрема, ОСОБА_4 не навчається, неодружений, дітей не має. Докази працевлаштування підозрюваного у суду відсутні. З огляду на такі обставини та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, суд оцінює ризик, як цілком вірогідний. Отже, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілу і свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Підозрюваний обізнаний з даними осіб, які є потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні та знає адреси їх проживання. Так, потерпілою є прабаба підозрюваного, свідками її сусіди. Відтак, існує значний ризик, що у разі обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, підозрюваний зможе безперешкодно спробувати психологічно, економічно або фізично впливати на цих осіб з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення суд вказує, що його наявність не доведена прокурором, тому що підозрюваний не судимий і суду не надано доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень раніше, а також щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Отже ОСОБА_4 до дати вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину був законослухняним громадянином і у суду відсутні підстави вважати, що він без обрання запобіжного заходу продовжить кримінально карану діяльність.
Стосовно можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж домашній арешт слідчий суддя наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку слідчого судді, не може бути застосовано до підозрюваного для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на тяжкість інкримінованому йому правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.
Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то на переконання слідчого судді такий захід буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, як основний, враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин.
Домашній арешт в нічний час також наразі не здатен запобігти ризикам доведеним прокурором, а твердження захисника про те що підозрюваний не зможе працювати є непереконливими, оскільки у суду немає доказів щодо працевлаштування ОСОБА_4 .
Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи те, що прокурором буде вирішуватися питання про зміну кримінально правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення на менш тяжкий злочин, суд вважає за доцільне визначити строк дії запобіжного заходу до 20 жовтня 2025 року, включно, тобто строк зазначений в попередній ухвалі про обрання запобіжного заходу.
Отже, клопотання слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 194, 196, 202, 309, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,
Клопотання задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , без застосування електронних засобів контролю, до 20 жовтня 2025 року, включно.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) зобов'язати прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити підозрюваному його обов'язки та наслідки їх невиконання. Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
У разі не виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подано апеляційні скарги до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено о 17 год. 00 хв. 20 жовтня 2025 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1