Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження 1-кп/641/548/2025 Справа № 641/6090/23
30 жовтня 2025 року Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023226180000334 від 23.07.2023 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб'яже Зачепилівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх осіб та осіб похилого віку на утриманні не має, військовослужбовця, перебував на посаді розвідник-радіотелефоніст розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , , раніше судимого:1) 03.09.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харків за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 2) 26.04.2017 Дзержинським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104, КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 3)19.06.2017 Московським районним судом м. Харків за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 4) 24.05.2018 Червонозаводським районним судом м. Харків ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, 18.05.2022 звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково на невідбутий строк покарання 4 місяці 12 днів; 5) 22.05.2025 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі,6) 05.08.2025 року Немишлянським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.190 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі, відбуває покарання в Темнівській виправній колонії № 100, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи судимим за кримінальні правопорушення у сфері проти власності на шлях виправлення не став та знову скоїв кримінальні правопорушення-злочин у сфері проти власності за наступних обставин: 22.07.2023 року у період часу з 11:00 до 12:00 години, більш точний час не встановлений, ОСОБА_5 , перебуваючи біля входу до магазину «Second Hend» за адресою : м. Харків, пров. Зерновий, 5, підійшов до раніше невідомої йому жінці ОСОБА_6 , де під час розмови він побачив, що у останній в руках знаходився мобільний телефон марки Samsung GalaxyА32 у корпусі чорного кольору. В цей час у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив у ОСОБА_6 належній їй мобільний телефон. ОСОБА_6 будучи введена в оману, виходячи з помилкової впевненості в добросовісності дій ОСОБА_5 , добровільно передала ОСОБА_5 свій мобільний телефон Samsung GalaxyА32 у корпусі чорного в кольору , вартістю 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень. Далі, ОСОБА_5 , не маючи наміру повертати належний ОСОБА_6 мобільний телефон, скориставшись тим, що остання не спостерігала за його діями, імітуючи, що він дзвоне, зайшов за кут будинку та реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, а після розпорядився вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4500 гривень..
В судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, злочині визнав повністю щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, злочину, що наведені вище, зазначивши, що все відбувалося саме так, як викладено в обвинувальному акті. Дуже шкодує про вчинене.
Потерпіла у судове засідання не з'явилася надала суду заяву про розгляду справи за її відсутністю, покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз'яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин. Чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, позиції сторони обвинувачення висловлену під час судових дебатів, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_5 , раніше неодноразово судимий, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває, є військовослужбовцем, перебував на посаді розвідник-радіотелефоніст розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд, визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, щодо призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому суд вважає за можливе не призначати йому максимальне покарання, передбачене Законом.
Крім того, оскільки ОСОБА_5 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення-злочин до постановлення попереднього вироку Немишлянським районним судом м. Харкова від 05.08.2025 року року за яким він засуджений до покарання, що належить відбувати реально, тому при призначенні остаточного покарання підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Цивільній позов по справі відсутній.
В рамках вказаного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/17684-ТВ від 16.08.2023 року в сумі 956 гривень 00 коп., згідно довідки експертної установи, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.
Питання щодо арешту на майно, накладеного в рамках даного кримінального провадження, вирішується судом в порядку, передбаченому ст.174 КПК України
Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді ОДНОГО року ШЕСТИ місяців позбавлення волі.
На підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання призначених за цим вироком та вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 05.08.2025 року визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді СЕМИ років ДВОХ місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту фактичного його затримання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 22 травня 2025 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 4 ст.186, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст.309, ч.1 ст. 70 КК України.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення, зазначений у вироці Кегичівського районного суду Харківської області від 22 травня 2025 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.186, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст.309, ч.1 ст. 70 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 за цим кримінальним провадженням не обирався.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн.00 коп.
Арешт накладений ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2023 року на майно, а саме: мобільний телефон Samsung GalaxyА32 з IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору, модель SM-A325/FDS, серія № RF8R313H64R-скасувати
Речові докази:
- мобільний телефон Samsung GalaxyА32 з IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору, модель SM-A325/FDS, серія № RF8R313H64R вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 ;
-коробку з-під мобільного телефону Samsung GalaxyА32 з IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 у корпусі чорного кольору- вважати повернутою потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя - ОСОБА_1