Справа № 354/1816/23
Провадження № 1-кп/354/26/25
30 жовтня 2025 року м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Яремче кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, керівника з мікро-малого та середнього бізнесу ТВБВ №10013/012 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом не обирався, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
встановив:
ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вказане кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, 17.09.2023, приблизно о 17 год. 40 хв., водій ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення на право керування транспортним засобом та рухався вулицею Степана Бандери в м.Яремче Надвірнянського району на центральну автодорогу м.Яремче - вулицю Свободи, що є ділянкою автодороги "Мукачеве - Львів". Виїжджаючи вищевказаним автомобілем на вулицю Свободи, водій ОСОБА_6 повернув кермо автомобіля праворуч, тобто в напрямку с. Микуличин Надвірнянського району, при цьому, останній проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не справився з керуванням і неподалік території дитячого спеціалізованого санаторію «Прикарпатський», що в м.Яремче по вул. Свободи, 315, Надвірнянського району, виїхав на тротуар із правої сторони в напрямку руху автомобіля та вчинив наїзд на двох пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в той час там знаходились.
При цьому, водій ОСОБА_6 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, a саме:
п. 2.1., а), відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п. 2.3., б), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 2.3., д), не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху,
п. 10.1., перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 10.2., виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає;
п. 11.13., забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 Правил дорожнього руху України;
п. 12.1., під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3., у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичного експерта № 230 від 16.10.2023 отримала тілесні ушкодження у виді закритого травматичного перелому зовнішнього виростку правої стегнової кістки, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечні для життя у момент їх отримання та викликали тривалий розлад здоров'я, повного травматичного вивиху шести зубів на верхній щелепі, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину, забійної рани потиличної ділянки голови, синців обличчя, травматичного крововиливу під слизову оболонку верхньої губи, гематоми м'яких тканин лівої сідниці, синця лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, інший пішохід ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичного експерта № 229 від 12.10.2023 отримала тілесні ушкодження у виді садна ділянки лівого колінного суглобу, садна лівої гомілки, садна поперекової ділянки, синця правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор просив визнати обвинуваченого винним та призначити покарання у вигляді виправних робіт з позбавленням права керування транспортним засобом.
Представник потерпілого в судовому засіданні підтримав думку прокурора щодо міри призначення покарання та просив задовольнити цивільний позов.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті, цивільний позов визнав в частині завданої шкоди в сумі 16000 грн.
Захисник просив призначити покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинуваченому водійське посвідчення не видавалось. Позовні вимоги заперечував, оскільки у реєстрі матеріалів кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення (постанова) про визнання ОСОБА_8 потерпілою.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться наступними доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті та пояснив, що 17.09.2023, біля 12 години, він разом із дружиною та дитиною приїхали в м. Яремче на відпочинок. Поселились в приватному будинку, неподалік вольєрного господарства. Спільно із дружиною та дитиною, яку поставили в коляску, пішли до ресторану ОСОБА_10 і в той час погода погіршилась, почався дощ. Деякий час вони чекали, але дощ не припинявся, коляска була без захисту від дощу, а в автомобілі перебував брезент, і тому він вирішив піти до автомобіля марки «SKODA FABIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на подвір'ї будинку поселення та принести брезент, щоб накрити коляску із дитиною. Знаючи, що в нього немає водійських прав, він, маючи ключі, які належать його дружині, сів за кермо вказаного автомобіля та поїхав, щоб забрати дружину із дитиною. Коли він наблизився до центральної вулиці м. Яремче, то пригальмував, ввімкнув правий покажчик повороту, подивився ліворуч чи немає автомобілів та почав рух автомобілем праворуч, але одразу ж виїхав на праву сторону тротуару автодороги та вчинив наїзд на двох пішоходів, яких забрала швидка медична допомога.
Потерпіла ОСОБА_8 надала показання суду, що 14.09.2023 вона разом зі своєю донькою ОСОБА_9 приїхали на відпочинок в с. Поляниця. 17.09.2023 спільно із дочкою поїхали до м. Яремче, щоб прогулятися. Приблизно в 17 год. 40 хв. вони вирішили піти в напрямку водоспаду і перебували на тротуарі по вул. Свободи. В цей час на них наїхав автомобіль. Внаслідок ДТП вона та її дочка ОСОБА_9 отримали численні тілесні ушкодження, внаслідок чого їх госпіталізував автомобіль швидкої медичної допомоги в лікувальний заклад. Просить суд покарати обвинуваченого згідно Закону та задовольнити її позовну заяву до обвинуваченого в повному обсязі.
Окрім, показань обвинуваченого та потерпілої, вина обвинуваченого ОСОБА_6 , y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується письмовими доказами зокрема:
- рапортом помічника чергового відділення поліції №1 (м.Яремче) ОСОБА_11 від 17.09.2023 про надходження зі служби 102 анонімного повідомлення, про те, що в м. Яремче по вулиці Свободи Надвірнянського району, біля міні маркету “Росинка», автомобіль марки Шкода, н.з НОМЕР_1 , вчинив наїзд на жінку.
- протоколом огляду місця подіївід 17.09.2023, згідно якого оглянуто місце події, а саме, автомобільну дорогу “Мукачево-Львів» неподалік території дитячого спеціалізованого санаторію «Прикарпатський», що знаходиться в м. Яремче по вулиці Свободи, 315, де відбулася дорожньо-транспортна пригода. Зафіксовано автомобіль марки «SKODA FABIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому наявне пошкоджене переднє вітрове скло та праве бокове дзеркало, який розміщений на правій стороні тротуару в напрямку с. Микуличин.
- роздруківкою із приладу Drager від 17.09.2023, згідно якої алкоголю у водія ОСОБА_6 не виявлено.
- листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях№31/28/1-3 від 20.10.2023 про те, що згідно Єдиного державного реєстру МВС України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалось.
- висновком експерта №230 від 16.10.2023, згідно якого у потерпілої ОСОБА_8 встановлено закритий травматичний перелом зовнішнього виростку правої стегнової кістки, який відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, що не є небезпечні для життя в момент їх заподіяння та викликали тривалий розлад здоров'я. Крім того, потерпіла отримала повний травматичний вивих шести зубів на верхній щелепі, забійну рану потиличної ділянки голови, синці обличчя, травматичний крововилив під слизову оболонку верхньої губи, гематома м'яких тканин лівої сідниці, синець лівого плеча.
- висновком експерта №СЕ-19/109-23/11348-ІТвід 09.10.2023, згідно якого на момент експертного огляду і дослідження рульове керування автомобіля та робоча гальмівна система автомобіля марки SKODA FABIA, р.н. НОМЕР_1 , знаходилось у працездатному стані.
- протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 24.10.2023, згідно якого свідок відтворила обставини, при яких відбулось ДТП відносно неї та потерпілої ОСОБА_8 , що мало місце 17.09.2023 в м. Яремче.
- протоколом пред'явлення особи на впізнання із свідком ОСОБА_9 від 24.10.2023, згідно якого їй були пред'явлені для впізнання 4 особи, і вона впізнала особу під номером 3, що вчинила відносно неї та потерпілої ОСОБА_8 ДТП в м. Яремче по вулиці Свободи 17.09.2023. Табличку під номером 3 тримав обвинувачений ОСОБА_6 .
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого, раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, позитивно характеризується по місцю свого проживання та роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину.
Обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, в ході судового розгляду судом не встановлено.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Згідно ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює керівником з мікро-малого та середнього бізнесу ТВБВ №10013/012 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, а саме, у виді виправних робіт за місцем роботи, з відрахуванням із суми його заробітку в дохід держави та з позбавленням права керувати транспортними засобами, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого.
Саме таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу на думку суду відсутні, оскільки покарання у вигляді штрафу не зможе забезпечити досягнення мети покарання - виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд зазначає наступне.
Правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.ст. 286, 286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК України, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Підстав для не призначення обвинуваченому додаткового покарання, що передбачене в санкції ч. 1 ст. 286 КК України, як обов'язкове, судом під час розгляду кримінального провадження не встановлено. В даному випадку санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання з обов'язковим позбавленням права керувати транспортними засобами.
Суд відхиляє посилання сторони захисту на відсутність у ОСОБА_8 статусу потерпілої, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодного процесуального документа щодо визнання її потерпілою у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у Справі № 439/397/17, поняття "потерпілий" у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття "потерпілий" у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість, поняття "потерпілий" визначено кримінально-процесуальним законодавством. Так, ч. 1 ст. 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття "потерпілий" у кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У ч. 2 ст. 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
На відміну від цього у кримінально-правовому розумінні особа стає потерпілою вже з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Отже, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду даного кримінального провадження встановлено, що внаслідок порушення обвинуваченим ПДР ОСОБА_8 було завдано шкоду у вигляді тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, цього факту достатньо, щоб вважати останню потерпілою від кримінального правопорушення, що свідчить про наявність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК ( постанова ВС № 674/477/18 від 01.10.2020р.).
Крім того, потерпілою заявлено цивільний позов, в якому просить: стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень, стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ГАРДІАН, на користь ОСОБА_8 відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого на загальну суму 135 484,20 гривень
Вирішуючи цивільний позов потерпілої , суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно витягу з ЦБД МТСБУ на дату ДТП цивільно правова відповідальність водія автомобіля «SCODA Fabia», р/н НОМЕР_1 була забезпечена згідно поліса обов'язкового страхування, укладеного з СК «ГАРДІАН», поліс 216263839.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 1177 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно п. 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним станом на день виникнення цивільно-правових відносин) - у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
У поданій позовній заяві потерпіла зазначає, що загальна сума витрат, які вже були понесені внаслідок лікування від отриманих при ДТП травм складають 124 270, 68 грн.
Суд зауважує, що згідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
За наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що обставини, викладені у цивільному позові, та розмір завданої шкоди, - належать до тих, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та з'ясуванню судом під час ухвалення судового рішення.
Дослідивши, надані потерпілою докази на підтвердження позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про доведеність завданої шкоди в сумі 15663,38 грн., що підтверджується наданими доказами, а саме: УЗД (лікарня ОДРЕКС) 770 грн; огляд лікаря ортопеда, пункція коліна 900 грн; MPT 1300 + 573 = 1 873 грн; УЗД м'яких тканин 770 грн; електрофорез 400 грн сеанс - 16.11.2023, 17.11.2023, 20.11.2023, 21.11.2023, 22.11.2023, 27.11.2023, 28.11.2023, 29.11.2023, 05.12.2023, всього - 3 600 грн; імпульсні струми 330 грн. сеанс - 30.11.2023, 28.11.2023, 23.11.2023, 30 11.2023, 02.12.2023, 09.12.2023, всього - 1980 грн; фонофорез 300 грн. сеанс - 27.11.2023, 29.11.2023, 01.12.2023, 04.12.2023, 06.12.2023, всього - 1 500 грн; МРТ головного мозку -1 800 грн; рентген куприка - 570 грн; МРТ - 3 500 грн; фіскальні чеки 1 200 грн + 663,50 грн + 573,80 грн + 478,50 грн +486,80 грн + 924,80 грн + 662,80 грн + 1 097,80 грн + 300 грн + 650 грн + 347,80 грн + 341,91 грн + 1950 грн + 600 грн + 3 069, 97 грн + 2 900 грн + 520 грн.
Крім того, суд вважає доведеною витрати потерпілої на суму 3212,61 грн., з яких: наколінник-573,80 грн., таблетки Аертал - 341,01 грн., ходунки -1950 грн., амлодипин- 347,80 грн.
Таким чином, підтверджений розмір витрат на лікування потерпілої, становить 18875,99 грн.
Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним станом на день виникнення цивільно-правових відносин) страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи підтвердження потерпілою понесених витрат на лікування в сумі 18875,99 грн., розмір страхового відшкодування моральної шкоди складає 943,80 грн., а тому загальний розмір доведеної шкоди, яка підлягає стягненню зі страховика на користь потерпілої становить 19819,79 грн.
Стосовно вимог щодо стягнення зі страхувальника витрат на протезування 6 зубів, шляхом встановлення імплантів, лікування яких не завершене, за які потерпіла просить стягнути з обвинуваченого 90 240 грн., суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки потерпілою не надано належних та допустимих доказів підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та протезуванням зубів, а також доказів, що протезування проводилось саме тих зубів, які мали травматичний вивих.
Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на паливо в сумі 5000 грн., оскільки ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнення зі страховика таких витрат не передбачено.
Щодо вимог про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 500000 грн., суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, однак, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України при ухваленні обвинувального вироку, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Враховуючи глибину душевних страждань потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, повинен становити 100 000 грн.
Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-23/11348-IT від 26.09.2023 в сумі 2390 гривень, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, покласти на обвинуваченого.
Відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасуванню підлягає арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2023 на автомобіль марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді виправних робіт на строк 2 (два) роки за місцем роботи з відрахуванням 20% із суми його заробітку в дохід держави та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ ГАРДІАН» (ЄДРПОУ 35417298, Юридична адреса: 01032, Київ, вул. Саксаганського 96) на користь ОСОБА_8 відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого на загальну суму 19819,79 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-23/11348-IT від 26.09.2023 в розмірі 2390 гривень.
Після набрання вироком законної сили, скасувати заходи забезпечення у виді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2023 на автомобіль марки «SKODA FABIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Речові докази:
- автомобіль марки «SKODA FABIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , є ОСОБА_12 - повернути власнику;
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору у день його проголошення. Учасники мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: ОСОБА_13