Справа № 353/175/25
Провадження № 2/353/202/25
22 жовтня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Мотрук Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивачів - адвоката Попіки І.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Романенка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тлумач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок, -
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Попіка І.А., звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок. Уточнивши свої позовні вимоги, даний позов підтримали та суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 є матір"ю позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_2 є її рідним братом. Вони, позивачі, та відповідач були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок за вищевказаною адресою числиться як колгоспний двір. На підставі заяви ОСОБА_2 та наданих ним документів на підтвердження його право власності на спірний житловий будинок їх було знято з реєстрації 05.11.2024 року. Вважають, що реєстрація права власності відповідачем на даний житловий будинок є незаконною, здійсненою з порушенням норм чинного законодавства та проведена на підставі неправдивої інформації. Зазначають, що будівництво спірного житлового будинку здійснювалося на підставі рішення виконавчого комітету Живачівської сільської Ради депутатів трудящих від 07.12.1977 року № 58, відповідно до якого дозвіл на його будівництво був наданий ОСОБА_5 та зобов?язано її одержати «Свідоцтво на забудову садиби», яке отримала 12.12.1978 року. ОСОБА_5 є матір?ю ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 та, відповідно, бабою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті спадкова справа не заводилась та свідоцтва про право на спадщину не видавались, однак відповідач ОСОБА_2 зазначається в погосподарській книзі як голова колгоспного двору. В період з вересня 1985 року по жовтень 2008 року в спірному житловому будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 була прийнята в члени колгоспу імені Москальова, у якому працювала з 1985 року по 2000 рік та постійно проживала в спірному житловому будинку, утримувала його, разом з чоловіком робила ремонт, встановлювала огорожу навколо двору, доглядала за будинком. Крім того, особовий рахунок за послуги з розподілу газу ще станом на грудень 2024 року оформлений на її чоловіка - ОСОБА_6 . Враховуючи вищевказане, просили суд скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2934102426040, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73080441 від 13.05.2024 року; визнати право власності на належні їм як членам колгоспного двору по 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути понесені судові витрати.
07.03.2025 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
02.04.2025 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
12.06.2025 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Романенком Є.О., 06.05.2025 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позову відмовити повністю та зазначив, що позивачі не проживають в будинку близько 6 років, будинком тривалий час не цікавились, не несли витрат за комунальні послуги, не утримували будинок. Всі витрати по утриманню будинку здійснює відповідач, ним сплачуються комунальні послуги, був зроблений ремонт та здійснюється догляд за подвір'ям. Крім того, витяги з погосподарської книги є неналежними доказами, оскільки містять суперечливу інформацію, зокрема у виписці від 08.11.2024 року № 318 станом на 1980, 1981, 1982 роки міститься інформація про реєстрацію та проживання сина сестри ОСОБА_4 , 1982 року народження. Однак вказана особа не могла проживати у будинку станом на 1980, 1981 роки, оскільки народилась лише у 1982 році. Аналогічний випадок із випискою від 08.11.2024 року № 319, де станом на 1983, 1984, 1985 роки міститься інформація про реєстрацію та проживання племінника ОСОБА_3 , який народився тільки 1985 році. Зазначив, що після смерті матері ОСОБА_5 , відповідач з'явився до сільської ради, подав заяву про вступ у спадщину і через пів року секретар сільради повідомив, що він є одноосібним власником будинку, оскільки більше ніхто не подавав заяв про вступ у спадщину, однак такі документи не може подати, бо їх забрали позивачі (том 1, а.с. 213-214).
Представником позивачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокатом Попіка І.А., 12.05.2025 року до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила позов задовольнити у повному обсязі та зазначила, що із твердженнями відповідача позивачі не погоджуються, адже вони не відповідають дійсності, оскільки останні утримували будинок, зокрема, ОСОБА_1 разом з чоловіком робила ремонт, встановлювала огорожу навколо двору, доглядала за будинком, та продовжують це робити. Крім того, позивачі, зокрема, ОСОБА_3 сплачував комунальні платежі, в тому числі за розподіл (доставку) природного газу, за споживання природного газу. Частина платежів здійснювалася з рахунків ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_3 перебуває у фактичних шлюбних відносинах та у 2019 році ОСОБА_8 здійснювала встановлення конвектора в будинку. Зазначені витрати та ремонтні роботи здійснювалися позивачами, оскільки вони вважають себе власниками спірного будинку, а тому беруть участь в його утриманні та підтримують належний стан будинку та прибудинкової території. Відповідач без відома позивачів одноособово протиправно зареєстрував право власності на спірний житловий будинок, зняв позивачів з реєстрації проживання та вимагає, щоб позивачі звільнили житловий будинок від своїх речей. Щодо тверджень про суперечливу інформацію у витягах із погосподарської книги, зазначила, що це помилкове твердження, адже виписки з погосподарської книги зроблені на основ даних за кілька років, а тому з аналізу інформації, яка в них відображена та дат народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , очевидно, що позивачі зареєстровані за відповідною адресою не раніше дати народження. Крім того, не може братися до уваги твердження відповідача про те, що секретар сільради повідомив йому, що він є одноособовим власником спірного будинку, оскільки факт виникнення права власності на житловий будинок не може підтверджуватися словами посадової особи (том 1, а.с. 223-225).
12.05.2025 рокупредставником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Романенком Є.О. до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідач не погоджується з доводами, викладеними у відповіді на відзив, оскільки факт оформлення особового рахунку з послуг розподілу газу не може слугувати доказом утримання будинку, рівно як і сплата комунальних послуг не особисто позивачем. Суду не надано доказів, що станом на дату сплати комунальних послуг ОСОБА_7 проживали разом сім?єю без укладення шлюбу, а в самих розрахункових документах не вказано, що оплата здійснюється нею за дорученням (довіреністю) та до видаткової накладної не надано підтвердження виконання робіт по встановленню конвектора в будинок, як і відсутні докази наявності даного конвектора у будинку (том 1, а.с. 241).
Позивач, ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та пояснила, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, у якому вона постійно проживала від народження до 2019 року. Разом із сім?єю доглядала за будинком, проводила у ньому ремонтні роботи, вела господарство та обробляла земельну ділянку. Син ОСОБА_4 до 2002 року проживав разом з нею у житловому будинку за вищевказаною адресою, а син ОСОБА_3 - до 2018 року, після чого переїхав у м. Бровари Київської області. Також, разом з нею проживав її брат - ОСОБА_2 , який не допомагав їм у ремонті будинку та сплаті комунальних послуг. З 2019 року у зимовий період вона проживає у сина в м. Бровари Київської області. До 2023 року самостійно сплачувала за комунальні послуги та погашала заборгованість, утворену братом. Після того, як останній виписав її із житлового будинку, більше не приїжджала.
Позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з?явилися.
Представник позивачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Попіка І.А., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та пояснила, що позивачі вважають, що реєстрація права власності житлового будинку одноособово за відповідачем є незаконною, здійснена із порушенням норм чинного законодавства і проведена на підставі неправдивої інформації, яка була надана відповідачем державному реєстратору. Так, державна реєстрація була проведена на підставі копії свідоцтва про право власності на житловий будинок відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав (у зв'язку з втратою відповідного документу, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок). Однак, спірний житловий будинок числиться як колгоспний двір, головою якого є відповідач, а тому, право власності належить також і позивачам у рівних частках для усіх співвласників даного житлового будинку, які проживали в даному будинку станом на 1991 рік. Пояснила, що позивачі утримували будинок, здійснювали його ремонт, доглядали за ним та сплачували комунальні платежі. Таким чином, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та пояснив, що не вважає спірний житловий будинок колгоспним двором, оскільки дозвіл на його будівництво надали на землі, яка належала його матері. Він єдиний хто прийняв спадщину після її смерті та останні 6 років здійснював ремонт житлового будинку, сплачував комунальні послуги самостійно, без будь-якої допомоги позивачів.
Представник відповідача, ОСОБА_2 - адвокат Романенко Є.О., у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та просив у позові відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області у судове засідання не з'явився. 28.04.2025 року від нього надійшла заява, в якій вказав, що стосовно вирішення справи покладається на розсуд суду та просив справу розглянути без його участі (том 1, а.с. 199).
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні вказала, що перебуває у хороших стосунках із позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 та знайома з ними з дитинства. Останні проживали у житловому будинку разом із матір?ю, яка працювала у колгоспі. ОСОБА_1 самостійно, без допомоги ОСОБА_2 , здійснювала ремонтні роботи у будинку, звела огорожу та обробляла земельні ділянки. Разом із ними також проживали її діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На даний час у житловому будинку проживає тільки ОСОБА_2 . ОСОБА_1 приїжджає на літній період, щоб обробляти земельні ділянки.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказала, що сторони по справі є її далекими родичами. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у житловому будинку разом із матір?ю. У 1982 році мати померла, та після її смерті у даному будинку також проживали чоловік ОСОБА_1 та їхні сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останні проводили газ до будинку, зробили у ньому ремонти та доглядали за ним. Ярослав зовсім не брав участі у догляді за будинком. У 2019 році ОСОБА_1 зламала руку, після чого її син забрав до себе проживати у м. Київ, оскільки не було кому за нею у селі доглядати. У теплу пору року приїжджала обробляти земельні ділянки, однак останнім часом не приїжджає, бо ОСОБА_2 її виганяє із подвір?я, вчиняє із нею конфлікт.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що вона є цивільною дружиною позивача ОСОБА_3 . Мати останнього - ОСОБА_1 проживала у спірному будинку на постійній основі до 2019 року, після чого вони її забрали проживати до себе у м. Бровари, Київської області. З квітня по жовтень вона проживала у селі, а на зимовий період поверталася у м. Бровари. Вони здійснювали разом із ОСОБА_1 ремонт ганку та колодязю, звели огорожу, доглядали за прибудинковою територією. Позивач, ОСОБА_1 у період з 2019 року по 2021 року здійснювала плату за комунальні послуги з її банківського рахунку. ОСОБА_3 проживав у даному будинку до 2016 року на постійній основі. На даний час у даному будинку проживає ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та спору по суті приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно рішення № 58 від 07.12.1977 року «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку», яке видане виконавчим комітетом Живачівської сільської Ради депутатів трудящих, ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво житлового будинку та зобов?язано її одержати «Свідоцтво на забудову садиби» (том 1, а.с. 52). 12.12.1978 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Івано-Франківської області, реєстраційний номер 34, що вбачається із копії даного свідоцтва (том 1, а.с. 53-63).
Позивач ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (том 1, а.с. 64).
Із копії виписки із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 1977 року, 1978 року, 1979 року, яка видана Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, від 08.11.2024 року № 317, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1924 року народження - голова двору; ОСОБА_11 , 1954 року народження - дочка; ОСОБА_2 , 1957 року народження - син (том 1, а.с. 68).
Мати позивача та відповідача, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смертьсерії НОМЕР_2 (том 1, а.с. 70).
Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася, що вбачається ізкопії витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79400938 від 04.12.2024 року, де за указаними параметрами запиту на ім'я ОСОБА_5 у спадковому реєстрі інформація відсутня (том 1, а.с. 71).
Позивач ОСОБА_11 17.01.1982 року уклала шлюб із ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (том 1, а.с. 65).
Позивач, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (том 1, а.с. 67).
Позивач, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (том 1, а.с. 66).
Із копії виписки із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 1980 року, 1981 року, 1982 року, яка видана Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, від 08.11.2024 року № 318, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1924 року народження - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_14 , 1954 року народження - дочка (сестра); ОСОБА_2 , 1957 року народження - син (голова); ОСОБА_4 , 1982 року народження - син сестри(том 1, а.с. 69).
Відповідно до копії рішення № 145 від 10.08.1988 року «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать громадянам та колгоспним дворам сіл Живачів та Підвербці», виконавчим комітетом Тлумацької районної Ради народних депутатів вирішено оформити право власності на 346 будинків села Живачів та на АДРЕСА_2 , які належать громадянам та колгоспним дворам цих сіл (том 1, а.с. 83). Так, відповідно до копії списку голів колгоспних дворів та громадян по с. Живачів, що є додатком № 1 до рішення райвиконкому № 145 від 10.08.1988 року, числиться ОСОБА_2 , що є головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 84-92).
Із копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 22.08.1988 року, яке видане на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів №145 від 10.08.1988 року, записаний в реєстрову книгу №1 за реєстровим №132 від 24.08.1988 року, вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого - ОСОБА_2 (том 1, а.с. 35).
Згідно копій виписок із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області з 1983 року по 1995 року, які видані Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 28.10.2024 року № 304, від 08.11.2024 року № 319, № 320, № 321, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1957 року народження - голова двору; ОСОБА_1 , 1954 року народження - сестра; ОСОБА_6 , 1958 року народження - сестри чоловік; ОСОБА_4 , 1982 року народження - племінник; ОСОБА_3 , 1985 року народження - племінник(том 1, а.с. 72-75).
28.03.1985 року позивач ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу імені Москальова, у якому працювала з 1985 року по 2000 рік, що вбачається із копії трудової книжки останньої (том 1, а.с. 93-98).
Як вбачається із копій виписок із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області з 1996 року по 2005 року, які видані Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 08.11.2024 року № 322, № 323, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1957 року народження - голова двору; ОСОБА_1 , 1954 року народження - сестра; ОСОБА_6 , 1958 року народження - сестри чоловік; ОСОБА_4 , 1982 року народження - племінник (вибув на навчання 12.10.1998 року; прибув з Івано-Франківська 28.10.2003 року); ОСОБА_3 , 1985 року народження - племінник(вибув в Івано-Франківськ 06.12.2002 року; прибув з Івано-Франківська 05.10.2004 року)(том 1, а.с. 76-77).
Чоловік та батько позивачів, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смертьсерії НОМЕР_6 (том 1, а.с. 79).
Із копії виписок із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області з 1996 року по 2005 року, які видані Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, від 08.11.2024 року № 324, № 325, № 326, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1957 року народження - голова двору; ОСОБА_1 , 1954 року народження - сестра; ОСОБА_6 , 1958 року народження - сестри чоловік (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_4 , 1982 року народження - племінник; ОСОБА_3 , 1985 року народження - племінник(том 1, а.с. 78, 80, 81).
Особовий рахунок № НОМЕР_7 за послуги з розподілу газу за адресою: АДРЕСА_1 , станом на грудень 2024 року був оформлений на чоловіка та батька позивачів - ОСОБА_6 , що вбачається із копії рахунку за послуги з розподілу газу від 04.12.2024 року та довідки про розміри платежів за використання природнього газу від 03.12.2024 року (том 1, а.с. 99-100).
Крім того, цивільна дружина позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 здійснювала плату за розподіл (доставку) природнього газу по особовому рахунку № НОМЕР_7 , що стверджується відповідними копіями квитанцій та копіями довідок про наявність рахунку (том 1, а.с. 228-235).
Відповідач ОСОБА_2 08.05.2024 року здійснив на своє ім'я реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка проведена відповідно до п. 53 Порядку ДРРП (у зв'язку з втратою відповідного документу, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок),реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2934102426040, що вбачається з копії інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 405040938 від 22.11.2024 року (том 1, а.с. 45-47).
Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 24.04.2024 року встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 , домоволодіння складається з житлового будинку, 88,2 кв.м., сарая, 20,2 кв.м., сарая, 26,6 кв.м., сарая, 25,5 кв.м., вбиральні, 0,9 кв.м., воріт, 8,4 кв.м.; огорожі, 25,8 кв.м.; колодязю (том 1, а.с. 37-41).
Як вбачається із копії виписки із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 2024-2031 року, яка видана Живачівським старостинським округом Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 08.11.2024 року № 327, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1957 року народження - голова двору; ОСОБА_1 , 1954 року народження - сестра (знята з реєстрації 05.11.2024 року); ОСОБА_4 , 1982 року народження - племінник (знятий з реєстрації 05.11.2024 року); ОСОБА_3 , 1985 року народження - племінник(знятий з реєстрації 05.11.2024 року) (том 1, а.с. 26).
Рішення про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 було прийняте на підставі заяви ОСОБА_2 та наданих ним документів, що підтверджують його право власності на житловий будинок, що вбачається із відповіді Олешанської сільської ради Івано-Франківського району, Івано-Франківської області від 13.01.2025 року № 21 на адвокатський запит та доданих до неї копій заяв ОСОБА_2 про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) (том 1, а.с. 30, 33, 42-44).
Як зазначено у частині першій статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.
Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Згідно з частиною другою статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копій виписок із погосподарської книги № 1 Живачівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області з 1983 року по 1995 року, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року, числиться як колгоспний двір і в ньому були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1957 року народження - голова двору; ОСОБА_1 , 1954 року народження - сестра; ОСОБА_4 , 1982 року народження - племінник; ОСОБА_3 , 1985 року народження - племінник.
Посилання представника відповідача на факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 відповідачем, суд не бере до уваги та оцінює критично, оскільки дані твердження не доведено жодними належними та допустимими доказами.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц зазначено, що всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 були: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а отже мають право на 1/4 частину кожний в майні колгоспного двору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 звернула увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 26 цього Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що допускається такий спосіб судового захисту порушених прав та інтересів особи, як судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.10.2022 року у справі № 354/397/17.
Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про одноособове право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що порушує право власності позивачів, то ефективним способом захисту порушених прав позивачів у цьому випадку є скасування державної реєстрації права власності на дане будинковолодіння за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентовано статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01 березня 2017 року та № 6-1065цс17 від 16 серпня 2017 року.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 , ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (том 2, а.с. 56).
У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи.
Таким чином, слід компенсувати позивачам по 2180 грн31 коп кожному сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 15, 123, 316-319, 328, 392 ЦК України, ст. 112, 120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та керуючись ст. 4, 12-13, 76-79, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2934102426040, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73080441 від 13.05.2024 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 31 копійку на відшкодування судових витрат у виді судового збору.
Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 31 копійку на відшкодування судових витрат у виді судового збору.
Компенсувати ОСОБА_4 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 31 копійку на відшкодування судових витрат у виді судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11 .
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_12 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054234.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2025 року.
ГоловуючийЛ. І. МОТРУК