Справа № 342/142/25
Провадження № 1-кп/342/97/2025
29 жовтня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_4
цивільного позивача - ОСОБА_5
представника потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023091150000136 від 10.10.2023 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який являється особою, яка має ІІІ групу інвалідності, має на утриманні одну малолітню дитину, депутатом не являється, в силу ст. 89 раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,-
ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
ОСОБА_4 на протязі тривалого часу проживає по АДРЕСА_2 , спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з якою веде спільний побут та пов'язаний сімейними відносинами. Однак, починаючи із жовтня 2023 року між ОСОБА_4 та його співмешканкою ОСОБА_5 , у зв'язку із зловживанням ОСОБА_4 спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними сімейними сварками, нецензурною лайкою, образами та вчиненням ОСОБА_4 відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 домашнього насильства психологічного характеру. Зокрема, 10.10.2023 біля 00:30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем фактичного проживання, по АДРЕСА_2 , умисно вчинив дії психологічного характеру, застосувавши до потерпілої ОСОБА_5 , яка є його співмешканкою, образи, а саме: вчинив конфлікти під час яких виражався нецензурними словами в її адресу, тобто застосував насильство психологічного характеру.
За вище вказаними фактами працівниками відділення поліції №2 (м. Городенка), Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_4 було складено та скеровано до Городенківського районного суду Івано-Франківської області протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою судді Городенківського районного суду 10.01.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Крім того, 23.04.2024 біля 19:18 год. та 24.04.2024 біля 21:30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем фактичного проживання, по АДРЕСА_2 , умисно вчинив дії психологічного характеру застосувавши до потерпілої ОСОБА_5 , яка є його співмешканкою образи, а саме: вчинив конфлікти під час яких виражався нецензурними словами в її адресу, тобто застосував насильство психологічного характеру.
За вище вказаними фактами працівниками відділення поліції №2 (м. Городенка), Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_4 було складено та скеровано до Городенківського районного суду Івано-Франківської області протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Постановою судді Городенківського районного суду від 13.05.2024 дані справи об'єднано в одне провадження.
Постановою судді Городенківського районного суду 13.05.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім'ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість 08.01.2025 близько 22:30 год. та 11.01.2025 близько 14:40 год., перебуваючи по місцю свого проживання, що по АДРЕСА_2 , вчинив дії психологічного характеру застосувавши до потерпілої ОСОБА_5 , яка є його співмешканкою, образи та погрози, а саме виражався в її сторону нецензурними словами, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої. У зв'язку з чим, ОСОБА_5 звернулась до відділення поліції № 2 (м. Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення щодо неї співмешканцем ОСОБА_4 домашнього насильства, що відповідно зафіксовано у протоколах прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію про вчинені кримінальні правопорушення від 08.01.2025 та 11.01.2025, які кваліфіковано органом досудового розслідування за ст.126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо своєї співмешканки, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
Внаслідок умисних систематичних, протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_5 завдано психологічних страждань, що виразилось у втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втраті самооцінки, позитивних емоцій та негативних переживаннях.
В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за пропозицією прокурора та за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого, дослідив дані, які характеризують його особу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ствердив, що донедавна проживав по АДРЕСА_2 , спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_5 , з якою вів спільний побут та був пов'язаний із нею сімейними відносинами. Однак, під час спільного проживання, між ним та його співмешканкою ОСОБА_5 , у зв'язку із зловживанням ним спиртними напоями, часто виникали сімейні сварки. Під час яких, він співмешканку ОСОБА_5 обзивав нецензурною лайкою, ображав її, тобто вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, за що був неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності. Ствердив, що вину визнає повністю, щиро розкаюється. Запевнив суд, що більше такого не повториться. Просив його суворо не карати. Зазначив, що цивільний позов визнає на суму 5000 грн., оскільки він ніде не працює, отримує пенсію по інвалідності.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 . Пояснила, що на даний час вони разом не проживають, однак примирилися. Ствердила, що ОСОБА_4 перестав вживати алкогольні напої, матеріально її підтримує, допомагає у вихованні їхньої неповнолітньої дитини. Зазначила, що цивільний позов підтримує, однак уточнила розмір цивільного позову і просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь тільки 5000 грн.
Таким чином, суд встановив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої, знайшла своє підтвердження.
Його дії за ст. 126-1 Кримінального кодексу України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, обставини вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України є щире каяття та визнання вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не вбачає. Стосовно вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, то зазначену обставину слід виключити з обвинувачення, оскільки вона є самостійною кваліфікуючою ознакою самого злочину.
За місцем проживання органом місцевого самоврядування ОСОБА_4 характеризується негативно. На обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, особою, яка має ІІІ групу інвалідності, в силу ст.89 раніше не судимий. Згідно інформації Коломийського районного сектору №1 Філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області №38/4/59-25 від 15.01.2025 станом на 15.01.2025 ОСОБА_4 на обліку Коломийського районного сектору №1 Філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області не перебуває. Як слідує із матеріалів кримінального провадження, вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2023 ОСОБА_4 визнаний винуватим за ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання штраф в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок). Копією платіжної інструкції №5 стверджується, що штраф у розмірі 850,00 грн сплачений.
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, визначає ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
В досудовій доповіді органу пробації зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення та обмеження волі та не може становити небезпеку для суспільства чи окремих осіб.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи особу обвинуваченого, позицію прокурора, потерпілої, яка на суворому покаранні не наполягала, враховуючи досудову доповідь органу пробації, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статті 126-1 КК України у виді громадських робіт.
На думку суду, саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових злочинів, відповідатиме тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий тягар для обвинуваченого, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи». Саме виконання громадських робіт змусить обвинуваченого усвідомити необхідність правомірної поведінки.
З відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, та встановлених у судовому засіданні, ОСОБА_4 не є: особою з інвалідністю першої або другої групи; таким, що досяг пенсійного віку; військовослужбовцем строкової служби, тобто не є особою, якій, згідно з вимогами ч.3 ст.56 КК України, не може бути призначено покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програми для кривдників (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ч. ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Отже, враховуючи, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 пов'язані з вчиненням домашнього насильства стосовно його співмешканки ОСОБА_5 суд згідно п.5 ч.1 ст.91-1 КК України вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої ОСОБА_5 .
Оскільки під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про обрання або зміну запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, то підстав для його обрання до набрання вироком законної сили судом не встановлено.
Цивільний позов (уточнений) потерпілої ОСОБА_5 слід задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Так, згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного Кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що потерпілій спричинена значна моральна шкода, яка полягає у тому, що після вчинення відносно неї злочину вона перенесла психологічні страждання. Після цих подій порушився звичний спосіб її життя, вона пережила стрес, з'явився страх, тривога, безсоння.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань ОСОБА_5 , погіршення її здібностей, ступінь вини обвинуваченого. Керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., які слід стягнути з цивільного відповідача (обвинуваченого) на користь цивільного позивача (потерпілої).
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 394-395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 220 (двісті двадцять) годин.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, та направити його для проходження програми для кривдників строком 2 (два) місяці.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
Цивільний позов (уточнений) потерпілої ОСОБА_5 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн (п'ять тисяч гривень).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія повного тексту вироку, вручається обвинуваченому та прокурору, негайно після проголошення його резолютивної частини, відповідно до положень ч.15 ст. 615 КПК України (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2462-ІХ від 27.07.2022).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1