Справа № 195/1739/25
Провадження № 1-кс/195/238/25
(про повернення клопотання прокурору)
30.10.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна,
28 жовтня 2025 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року вищевказане клопотання було повернуто прокурору Томаківського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 для усунення виявлених недоліків. Встановлено строк усунення недоліків - сімдесят дві години.
Так, 30 жовтня 2025 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 27.10.2025 о 17:13 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.10.2025 о 17:12 годині до обласної дитячої лікарні звернулись самостійно в 16:17 ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають: АДРЕСА_1 , про те, що в 24:00 ночі дитина спала в візочку, а інша дитина з інвалідністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевернула візок, д/з ЗЧМТ, СГМ, перелом черепу, госпіталізований хірургія. Вказані події відбулись внаслідок неналежного виконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною.
Так, 27.10.2025 року проведено огляд місця події, де було виявлено дитячий візочок чорного кольору марки «Joie», розташованого за адресою: вул. Сільськогосподарська, буд. 26, с. Зоря, Мирівська територіальна громада, Нікопольського району, Дніпропетровської області, за результатами проведення якого, було вилучено: дитячий візочок чорного кольору марки «Joie», який був опечатаний паперовою біркою з підписами учасників, визнано речовим доказом.
В наступному досудовим розслідуванням встановлено, що 27.10.2025 о 17:13 до відділення поліції №3 Нікопольського РУП надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.10.2025 року до Запорізької обласної дитячої лікарні звернулись самостійно об 16:17 годині ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого під час огляду було встановлено наявність тілесних ушкоджень в вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелом черепу, госпіталізація до хірургічного відділення, з пояснень ОСОБА_4 першочергово стало відомо, що вказана подія відбулась внаслідок того, що інша дитина з інвалідністю ОСОБА_6 перекинув дитячий візок (коляску) в якій спав ОСОБА_5 за місцем мешкання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент проведення огляду та тимчасового вилучення, вказане майно перебувало у користуванні громадянина ОСОБА_7 .
Слідчий просить суд накласти арешт на дитячий візочок (коляску) чорного кольору марки «Joie», визнаний речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 27.10.2025 року, вилучений в ході огляду від 27.10.2025 року, який перебуває у користуванні та власності громадянина ОСОБА_7 , знаходяться в камері збереження речових доказів ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, без права користування, розпорядження та відчуження.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання з додатками, приходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з вимогами ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт майна повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до інформації з ЄРДР,кримінальне провадження № 12025041590000208 від 27.10.2025 року, короткий виклад обставин є наступним: 27.10.2025 року о 17:13 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.10.2025 о 17:12 годині до обласної дитячої лікарні звернулись самостійно в 16:17 ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають: АДРЕСА_1 , про те, що в 24:00 ночі дитина спала в візочку, а інша дитина з інвалідністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевернула візочок, д/з ЗЧМТ, СГМ, перелом черепу, госпіталізований хірургія. Вказані події відбулись внаслідок неналежного виконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною.
Однак, зі змісту клопотання від 29 жовтня 2025 року, слідує, що дитячий візочок перебуває у користуванні та власності громадянина ОСОБА_7 .
Таким чином, громадянин ОСОБА_7 є третьою особою по відношенню до майна, т.я. інформація ВИТЯГУ із ЄРДР, кримінальне провадження № 12025041590000208 від 27.10.2025 року, не містить посилання на причетність до події громадянина ОСОБА_7 .
Частина 1 статті 64-2 КПК України визначає, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор.
Крім того, резолютивна частина клопотання містить посилання на перебування речового доказу у користуванні і власності громадянина ОСОБА_7 та посилання на знаходження речових доказів в камері збереження речових доказів ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Суд не може погодитися із даним твердженням, оскільки місце знаходження одного речового доказу в різних місцях одночасно - є неможливим.
Відповідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 167, 168, 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна - повернути прокурору Томаківського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 для усунення виявлених недоліків.
Встановити строк усунення недоліків - сімдесят дві години.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1
30.10.2025