Справа № 466/7546/24
Провадження № 2/466/564/25
30 жовтня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Пилипців О.-І.І.
представника позивача Мисюкевич К.В.
представника відповідача ОСОБА_1
справа №466/7546/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу
18.07.2024 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України за довіреністю Мисюкевич К.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якому просить стягнути з відповідача на їх користь 131950,00грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.11.2021 року на автодорозі М06-Київ-Чоп 586 км с. Розвадів Львівської області по вул. Б. Хмельницького, 190, відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу марки IVECO, д.н.з НОМЕР_1 (VIN код НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), який здійснив виїзд за межі проїзної частини на територію АЗК «БРСМ-нафта» та допустив зіткнення з майном АЗС.
Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 19.09.2022 року по справі №466/5953/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено майно АЗК. Власником пошкодженого майна є ТОВ «Партенс Компані», надалі - Потерпіла особа, орендар - ТОВ «Євро Смарпт Пауер».
Оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, орендар та власник пошкодженого майна звернулися до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність , крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата та встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна по справі №81458, МТСБУ доручило асистуючій компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна», проведення оцінки здійснював оцінювач ТОВ «АЙ Експерт»» Михайлюк О.О., яким у звіті №211126-234751 було визначено, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженого майна, становить 488515,00 грн з врахуванням ПДВ або 407096,00 грн без ПДВ.
За виконання експертного дослідження по встановленню розміру відшкодування потерпілій особі, на підставі рахунка №36 від 05.01.2022 року та Акту надання послуг, МТСБУ виплатило ТОВ «СОС Сервіс Україна» 1950,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №934526 від 06.10.2022 року та №934642 від 11.10.2022 року.
Згідно розпорядження Нацкомфінпослуг від 09 квітня 2019 року № 538 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що набрало чинності 21 вересня 2019 року, було встановлено страхові суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 260 000 гривень на одного потерпілого.
Згідно заяви потерпілого про напрям виплати, на підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №3/9987 від 18.10.2022 року з Довідкою №1 від 14.10.2022 року, МТСБУ здійснило регламентну виплату на рахунок Потерпілої особи в розмірі 130000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 935035 від 19.11.2022 року. Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на виплату потерпілому страхового відшкодування та витрати на встановлення розміру збитку по справі складають в сумі 131 950,00 грн.
Згідно ст. 1187 ч.2 Цивільного кодексу України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Відповідно до ст. 1191 ч.1 Цивільного кодексу України «особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».
Відповідно до пункту 38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 , який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а також відсутня інформація про наявність у Відповідача статусу особи, яка згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону №1961 звільнена від обов'язкового страхування, то Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу шкоду в порядку регресу у розмірі 131 950,00 грн.
Позивач/представник позивача намагалися вирішити даний спір з Відповідачем в досудовому порядку, шляхом звернення з листами по даному випадку та щодо сплати боргу (29.11.2021, 18.10.2022, 03.04.2024), однак звернення Позивача залишились без реагування і задоволення, в добровільному порядку витрати не компенсовані МТСБУ.
Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача Мисюкевич К.В. позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Мушинський Т.Б. в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що власником автомобіля, яким керував відповідач, вже виплачено всі збитки, завдані ДТП. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно якої 18.11.2021 року о 16 год. 00 хв. на А/Д Київ-Чоп 586 км.+ 450 м. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «IVECO», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, здійснив виїзд за межі проїзної частини на територію АЗК «БРСМ», внаслідок чого відбулось зіткнення з колонкою АЗК, порушивши вимоги п.п.2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Однак провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 закрито у зв"язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19.09.2022 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.
Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вказаним Законом встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв.
Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Приписами п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Внаслідок ДТП було пошкоджено майно АЗК. Власником пошкодженого майна є ТОВ «Партенс Компані», надалі - Потерпіла особа, орендар - ТОВ «Євро Смарпт Пауер».
На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність автомобіля «IVECO», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, орендар та власник пошкодженого майна звернулися до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування.
Встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна по справі №81458, МТСБУ доручило асистуючій компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна», проведення оцінки здійснював оцінювач ТОВ «АЙ Експерт»» Михайлюк О.О..
Відповідно до Звіту №211126-234751 про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженого майна, становить 488515,00грн. з врахуванням ПДВ або 407096,00грн. без ПДВ.
За виконання експертного дослідження по встановленню розміру відшкодування потерпілій особі, на підставі рахунка №36 від 05.01.2022 року та Акту надання послуг, МТСБУ виплатило ТОВ «СОС Сервіс Україна» 1950,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №934526 від 06.10.2022 року та №934642 від 11.10.2022 року.
Згідно розпорядження Нацкомфінпослуг від 09 квітня 2019 року № 538 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що набрало чинності 21 вересня 2019 року, було встановлено страхові суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 260 000 гривень на одного потерпілого.
Так, згідно заяви потерпілого про напрям виплати, на підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №3/9987 від 18.10.2022 року з Довідкою №1 від 14.10.2022 року, Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату на рахунок Потерпілої особи в розмірі 130000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 935035 від 19.11.2022 року.
Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на виплату потерпілому страхового відшкодування та витрати на встановлення розміру збитку по справі складають в сумі 131950,00грн.
Пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Щодо заперечень представника відповідача, слід звернути увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі № 592/7961/18 зробив висновок, що роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану ДТП, якщо його працівник був за кермом службового автомобіля. Верховний Суд підтвердив, що оскільки водій виконував трудові обов'язки під час ДТП, відповідальність за завдану шкоду покладається на роботодавця як на цивільного відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц також зазначається, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Вищевказана правова позиція також міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №554/4401/22; від 25.11.2022 у справі № 646/3413/19, від 28.10.2022 у справі № 601/278/21.
Проте, як встановлено рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.04.2023 по справі №447/1945/22, на яке посилається представник відповідача, «позивачем не доведено факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із ОСОБА_4 ».
Крім того, вказаним рішенням встановлено факт перебування транспортного засобу марки «IVECO» моделі «AS440S50T/P», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у власності відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також відповіддю з РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, оскільки відповідач на момент вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди хоча і не був власником автомобіля «IVECO» моделі «AS440S50T/P», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте не мав укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «IVECO», д.н.з. НОМЕР_1 , а також не надав доказів перебування у трудових відносинах з власником вказаного транспортного засобу, то відповідач є належним відповідачем по даній справі.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 131950,00грн. витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 131950,00грн. (сто тридцять одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят гривень) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ - 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Текст рішення складено та підписано 30.10.2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук