Справа № 459/3228/25
Провадження № 2/459/1002/2025
(заочне)
29 жовтня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
16.09.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором № 4931932 від 15.12.2022 в розмірі 22120гривень, понесені судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 13000грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 15.12.2022 укладено договір №4931932. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом. За вказаним договором позичальнику видано позику. 11.05.2023 було укладено договір №11-05/2023 відповідно до якого ТОВ "МАНІФОЮ" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4931932 . 23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4931932 . Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4931932 . Оскільки, відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк тому утворилася заборгованість у сумі 22120 гривень, з яких: 7000 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням; 15120 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Ухвалою від 18.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено на 08.10.2025, який відкладено на 29.10.2025. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.
В судове засідання 29.10.2025 року сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, при цьому зазначивши, шо проти ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача не заперечує.
Відповідач не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що стверджується довідками Укрпошти.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.12.2022 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 4931932. (а.с.24-33)
Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача - одноразовим ідентифікатором t29383, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Згідно п. 2.1. Договору позики за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору позики, позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні.
Пунктом 2.3. Договору позики встановлені параметри позики: тип позики: довгострокова; сума позики: 7000.00 грн, строк позики: загальний строк - до 17 лютого 2023 року (64 днів). Дата надання позики 15 грудня 2022 року та дата повернення позики 17 лютого 2023 року.
У договорі вказано, що строк дії договору - період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватися з моменту укладення договору позики і закінчується через рік після спливу строку позики, але в будь якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 2.4 встановлені процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики. Згідно п. 2.4.1. Договору позики акційна процентна ставка, фіксована:2,20000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п.3.1.1. цього договору. П 2.4.2. Договору встановлено, що базова процентна ставка, фіксована: 2,20000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п.3.1.2. цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору. П. 2.4.3. встановлено основну процентну ставку: фіксована: 3,00000% на день- застосовується протягом усього строку позики, крім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього договору.
Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Підписанням Договору відповідач також підтвердив, що він вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання фінансових послуг ТОВ «МАНІФОЮ», яка є невід'ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики (п.п. 10.1.5. та 10.1.6. договору позики). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Додатком №1 до договору позики №4931932 від 15.12.2022 є розрахунок, де вказано основні параметри договору: сума позики 7000грн, строк позики до 17 лютого 2023 року (64 днів), 1 - ий розрахунковий період 14 днів, 2-ий розрахунковий період - 50 днів; процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики, графік нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду та графік обов'язкових платежів за договором згідно якого дата видачі позики 15.12.2022, реальна річна процентна ставка 102581%, загальна вартість позики 10206грн, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором q87149 (а.с.34-37)
30.12.2022 між ТОВ "МАНІФОЮ" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики № 4931932 від 15.12.2022, яким сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою цією додатковою угодою. Основні параметри позики в межах дії цієї додаткової угоди: сума позики 7000грн, строк користування позикою цією додатковою угодою: загальний строк до 20.03.2023 (80 днів), дата повернення позики 20.03.2023, дана угода підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором t29383. (а.с.39)
Додатком №1 до додаткової угоди №1 є розрахунок де вказано основні параметри договору: сума позики 7000грн, строк користування позикою 1 - ий розрахунковий період до 29 січня 2023 року (30 днів), 2-ий розрахунковий період до 20 березня 2023 року - 50 днів; процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики, графік нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду та графік обов'язкових платежів за договором, згідно якого дата пролонгації 30.12.2022, реальна річна процентна ставка в межах дії додаткової угоди 49935%, загальна вартість позики 12670грн, який підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором t29383 (а.с.40-45)
Також позивачем надано паспорт позики, де вказано інформацію та контактні дані позикодавця, кредитного посередника, основні умови надання коштів у позику з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти та є підписаний відповідачем (а.с.46-50); анкету клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), де ОСОБА_1 вказав свої дані, адресу проживання, місце роботи, контакті дані та контакті дані близьких людей (а.с.51-53); правила надання фінансових послуг ТОВ «МАНІФОЮ» (а.с.54-59)
Відповідно до листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих.№5356-ВП від 06.11.2024 встановлено, що відповідно до договору ВП-220319-6 від 22.03.19 було здійснено за дорученням ТОВ «МАНІФОЮ» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 15.12.2022 на суму 7000 грн, маска карти НОМЕР_2 , код авторизації 311992. (а.с.60)
Копією довідки ТОВ «МАНІФОЮ» вих. №20-07/2022 від 20.07.2022 підтверджено перерахування суми позики боржнику ОСОБА_1 (а.с.61-63)
Згідно відомості ТОВ "МАНІФОЮ" про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит станом на 11.05.2023 заборгованість за договором позики становила 22120 грн, з них 7000грн заборгованість за сумою позики та 15120грн заборгованість за процентами. (а.с.64-65)
11.05.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11-05/2023, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 4928398. (а.с.68-69)
Відповідно до акту прийому передачі та витягу з реєстру боржників до договору факторингу 11-05/2023 від 11.05.2023 борг за договором №4928398перейшов до ТОВ «ФК'ЄАПБ» та становив 22120грн (а.с.70-74)
23.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/2024, та додаткову угоду №1 від 20.12.2024 згідно яких до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 4928398.
Відповідно до акту прийому передачі реєстру заборгованості та реєстру заборгованостей №3 до договору факторингу 23/05/2024 від 23.05.2024 борг за договором №4928398перейшов до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та становив 22120грн (а.с.81, 84-87)
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №4913932 від 15.12.2022 позивачем надано розрахунок заборгованості за цим правочином за період з 11.05.2023 по 15.08.2025, заборгованість не погашена та складає 22120грн., з яких 7000грн заборгованість за сумою позики та 15120грн заборгованість за процентами. (а.с.67).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно дост.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно дост.ст.1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено уст.639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.ч.1, 2ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч.4ст.263 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлено, що договір позики №4931932 від 15.12.2022 та додаткова угода №1 від 30.12.2022 до договору позики №4931932 від 15.12.2022 підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 правочинів.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та додаткова угода до договору позики не були б укладеними.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач таких не надав, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України, є його процесуальним обов'язком.
З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису, відтак укладення договору узгоджується з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, суд бере до уваги те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо розірвання договору, або визнання його недійсним, відповідач користувався кредитними коштами, а відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
Таким чином матеріалами справи підтверджено укладення ОСОБА_1 договору позики №4931932 від 15.12.2022 та додаткової угоду №1 від 30.12.2022 до договору позики №4931932 від 15.12.2022.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позики №4931932 від 15.12.2022 ТОВ «МАНІФОЮ» було видано ОСОБА_1 позику у сумі 7000 грн, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківський рахунок відповідача, що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих.№5356-ВП від 06.11.2024
Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем позики, схвалення ним, як умов договору позики так і визнання своїх фінансових зобов'язань перед первісним кредитором.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за договорами позики №4931932 від 15.12.2022 не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка підтверджується відомістю виданою ТОВ «МАНІФОЮ» про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит станом на 11.05.2023, де заначено, що заборгованість за договором позики становила 22120 грн, з них 7000грн заборгованість за сумою позики та 15120грн заборгованість за процентами.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують перехід права вимоги за договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»: копії договорів факторингу, копію додаткової угоди, копії Актів прийому-передачі реєстру боржників, Реєстри боржників, а також копію платіжної інструкції №422780413 від 24.05.2024, якою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачено кошти по договору факторингу.
За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за сумою позики по договору №4931932 від 15.12.2022 у розмірі 7000 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались первісним кредитором у межах строку передбаченим договором позики та додатковою угодою №1 до договору, тобто до 20.03.2023 та нарахування відбувалися за погодженими у договорі процентами, передбаченими розділом 3 договору позики.
Таким чином, суд приходить висновку, що стягнення заборгованості по процентам за користування позикою за договором №4931932 від 15.12.2022 у розмірі 15120 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором позики №4931932 від 15.12.2022 в розмірі 22120грн. з яких - 7000 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 15120 грн. - сума заборгованості за процентами.
Окрім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Згідно положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому суд відмовляє відповідачу у стягненні витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: копію Договору про надання правничої допомоги від 02.07.2024 №02-07/2024 укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.17-19); копію прайс листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», який затверджений Рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023, де вказані ціни на послуги (а.с.20-21); копію заявки на надання юридичної допомоги №399 від 01.07.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.22); копію витягу з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025, де вказано послуги надання усної консультації з вивчення документів та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (а.с.23)
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, задоволення позову, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 22120 (двадцять дві тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики № 4931932 від 15.12.2022, з яких: 7000 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням; 15120 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок судових витрат понесених на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 АДРЕСА_1 )
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська