Справа № 455/1806/25
Провадження № 2/455/721/2025
Іменем України
30 жовтня 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Івасенко С.М.,
секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,
учасники справи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42649746) до ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Самбірський район, село Букова) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю « ДІДЖИ ФІНАНС » (надалі - позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 29.04.2016 року уклав угоду №200519325 щодо кредитування з Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (надалі - кредитор). Кредитор, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином. Відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування кредитним коштами в повному обсязі та в визначений строк, що і стало підставою для звернення до суду та стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу, який набув право вимоги. Також просить стягнути 3% річні, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань та судові витрати.
17 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судове засідання, призначене на 13 жовтня 2025 рік, суд відкладав на 30 жовтня 2025 року, оскільки це була перша неявка відповідача, повідомленого належним чином. Судову повістку про виклик отримав 16.05.2025 року. Про причини неявки не повідомив. 13 жовтня 2025 року на електронну адресу суду скеровував копію клопотання про розгляд справи у його відсутності, надав реквізити для листування ( поштову та електронну адреси і номер телефону). Просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
В судове засідання, призначене на 30 жовтня 2025 року, сторони не з'явилися. Явку позивача суд визнавав обов'яковою.
Позивач повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд. Явку свого представника позивач не забезпечив, причин не пояснив. В прохальній частині позовної заяви (п.5) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача.
Питання обов'язкової участі позивача в судовому розгляді справи було, головним чином, було зумовлене якістю деяких копій доказів ( дрібний шрифт, значний об'єм, відсутність ідентифікуючих даних), що могло зумовити недогляд вважливих деталей при дослідженні доказів. Його неявка не мала впливу на встановлення обставин справи. Врешті, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому суд вирішив, що може розглядати справу без участі позивача, враховуючи його позицію не брати безпосередньо участь в судових засіданнях та добровільним самообмеженням у праві висловлювати аргументи та доводи під час дослідження доказів.
Відповідач отримав судову повістку про виклик до суду на електронну адресу, зазначену ним в заяві від 13.10.2025 року, 13.10.2025 року. 30.10.2025 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову заперечив, виписки необґрунтовані, не містять підпису та печатки. Рішення по справі просить скерувати на електронну адресу.
Суд вважає, що для забезпечення участі сторін в розгляді справи вжито всі можливі засоби, однак, в судове засідання, призначене на 30 жовтня 2025 року, вони не з'явилася.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
29 квітня 2016 кредитор та відповідач уклали договір у формі заяви (оферти) №200519325 про надання та використання платіжної картки MC Platinum з кредитним лімітом в розмірі 10200 грн ( надалі - договір банківського рахунку), при цьому встановлений розмір кредитного ліміту за рішенням Банку міг бути змінений, про що Клієнт мав бути повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, на день укладення договору банківського рахунку розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання становив 10 000 грн. Максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,02%, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24815,08 грн.
За умовами договору банківського рахунку 29.04.2016 року кредитор відкриває відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 .
29 квітня 2016 року відповідач підписав: анкету №2744376, в якій зазначив бажану суму кредиту (10200 грн) та інформацію про себе; ознайомлення з довідкою про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MS Platinum cashback (неіменна)/зарплатна», яка містить інформацію про загальні умови кредитування ( мета кредиту: споживчі потреби; сума кредиту: до 50000 грн; строк кредиту: 12 місяців; забезпечення кредиту: без забезпечення; оцінка майна: не здійснюється; форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; дострокове повернення кредиту: дострокове повернення кредиту можливе шляхом внесення повної суми заборгованості; плата за закриття рахунку: не стягується) та орієнтовну сукупну вартість в рамках карткового продукту; ознайомлення з тарифами по продукту «Platinum cashback /зарплатна».
Цього ж дня отримав платіжну картку № НОМЕР_2 до договору банківського рахунку, що підтверджується копією розписки від 29.04.2016 року.
20.07.2020 кредитор та позивач уклали договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого кредитор відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією цього договору.
Пунктом 2 договору №7_БМ від 20 липня 2020 року визначено, що позивач набуває всі права кредитора за кредитними договорами не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до умов цього договору. Такі кошти позивач сплатив ще 09.07.2020 року, що підтверджується копією платіжного доручення №25.
З копії витягу реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020) встановлено, що до позивача перейшло право вимоги за договором банківського рахунку відповідача ( рядок 77601) на суму 22180,89 грн, з яких: 7339,95 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 14840,94 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість за договором банківського рахунку, яка розрахована позивачем станом на 23.02.2022 рік становить 29025,52 грн, з яких сума боргу - 22180,89 грн, інфляційні витрати - 4850,17 грн, 3% річних - 1994,46 грн.
Копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що новий кредитор є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання послуг з кредитування та інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
Із встановлених обставин вбачається, що спір стосується заборгованості за договором банківського рахунку з можливістю його кредитування, яка, за доводами позивача, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Отже, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на основі договору банківського рахунку, які врегульовано ст. 1066, 1069 та Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув право вимоги за договором банківського рахунку, яким передбачено можливість його кредитування.
Водночас, єдиним доказом кредитування рахунку та наявності заборгованості відповідача за договором банківського рахунку, який надав позивач, є виписка по особовим рахункам з 23.05.2016 року по 27.07.2020 рік (повна виписка на 685 аркушах прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді).
У цьому документі зазначено, що він сформований 24.01.2025 року в 09:21, містить запис латинським літерами GURINA та найменування кредитора - ПАТ «Михайлівський», в назві документа не міститься реквізитів рахунку/ів, за якими сформована виписка.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписка за особовим рахунком клієнта може бути належним доказом заборгованості.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Позивач стверджував, що кредитор надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 10 200 грн з встановленим строком користування з 29.04.2016 до 29.04.2019 року. Однак в довідці про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MS Platinum cashback (неіменна)/зарплатна» зазначено, що строк кредитування становить 12 місяців, а початковий розмір кредитного ліміту становить 10 000 грн. У виписці по особовим рахункам по особовим рахункам з 23.05.2016 року по 27.07.2020 рік на 685 аркушах не вказано, що це виписка саме по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на виконання договору про банківський рахунок. Виписка сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення договору банківського рахунку, містить посилання на номери інших рахунків. А позивач не пояснив яким чином ці номери рахунків зв'язні з рухом коштів по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 .
Суд запропонував позивачу забезпечити явку свого представника та доводити належність та допустимість своїх доказів, але той проігнорував. В позовній заяві лише посилається на те, що надана виписка з особових рахунків сформована ФГВФО на підставі норм чинного законодавства. Аргументувати таку позицію бажання не виявив.
Врешті, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку ( п.п. 5 п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, в редакції Постанови Національного банку № 209 від 26.09.2022).
У виписці зазначено, що вона сформована 24.01.2025 року. Отже, могла би слугувати первинним документом, який підтверджує рух коштів по рахунку та існування заборгованщсті за умови наявності особистого підпису або інших даних, що дали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Позивач стверджує, що виписку сформував ФГВФО, однак доказів, що саме уповноважена особа фонду брала участь у її складані не надав, а тому не може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, тобто підтвердити правильність та достовірність заборгованості за договором банківського рахунку.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У справі № 752/17604/15-ц Верховний Суд виснував про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова від 11 вересня 2024 року).
Новий кредитор як професійний учасник ринку фінансових послуг, який спеціалізується на фінансуванні під відступлення права грошових вимог, придбаваючи право вимоги за договором банківського рахунку мав би подбати про отримання від кредитора належного документування виконання свого обов'язку щодо кредитування рахунку відповідача в розмірі та в строк, обумовлений кредитним договором. Фактично доводи позивача про існування заборгованості побудовані на припущені, що кредитор, у якого він придбав право вимоги, виконав свою частину зобов'язань за договором банківського рахунку, прокредитував рахунок на суму 10200,00 грн і станом на день набування права вимоги дійсно існувала заборгованість в сумі 22180,89 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що позивач не надав доказів та не довів, що кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо кредитування рахунку в межах договору банківського рахунку в розмірі та в строк відповідно до умов такого договору, чим позбавив суд можливості перевірити факт наявність чи відсутність заборгованості та її дійсний розмір. Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки суд відмовляє в стягненні заборгованості за основним боргом та відсотками, то не розглядає і не перевіряє правильність нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки їх правильний розрахунок та підставність стягнення мали би значення для правильного вирішення справи у разі доведеності та задоволення вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом та процентами.
Суд не розглядає аргументи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки відмовляє в задоволенні позову по суті, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 00 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42649746.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: Львівська область, Самбірський район, село Букова, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя С.М. Івасенко