Справа № 453/1687/25
№ провадження 2/453/887/25
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И /заочне/
30 жовтня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Брони А.Л.;
секретаря судового засідання Бендеш А.І.;
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
02.10.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений 11 вересня 2021 року між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Горностаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно актового запису №55. Крім цього, просить малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити проживати з нею.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Розгляд справи відбувся 03.03.2023 року без учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 11 вересня 2021 року, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 . Вказує, що доньку ОСОБА_4 народила в Республіці Польщі, куди вона з мамою та старшою донькою від першого шлюбу в 2023 році переїхала. Чоловік залишився проживати в Україні. Спочатку спілкувалася з чоловіком по телефону, однак з часом спілкування припинилося, він перестав цікавитися її з донькою життям, турбуватися про сім'ю. У вересні 2025 року прийняла рішення повернутися в Україну та стати на облік як внутрішньо переміщена особа. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у неї з відповідачем відсутні спільні інтереси, різні погляди на сімейне життя і виконання подружніх обов'язків, виховання дитини, відсутнє взаєморозуміння, любов та повага. З 2023 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримують. Поновлювати сімейні стосунки не бажає. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, термін на примирення просить не надавати.
Відповідач ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз'яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 11 вересня 2021 року, який був зареєстрований Горностаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно актового запису №55, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , що стверджується копією повного витягу зі свідоцтва про народження.
Статтею 110 СК України визначено право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя, а підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя встановлені ч. 1 ст. 112 вказаного Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що позивачка має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. Причиною розладу у сім'ї стали різні погляди сторін на сімейне життя, що призвело до втрати позивачкою почуття любові, поваги, а шлюб існує лише формально. Сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства, а тому подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе та може порушувати їх особисті немайнові права, а шлюб носить формальний характер. Таким чином, на переконання суду, збереження їхнього шлюбу є недоцільним, буде суперечити інтересам обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересах їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом беззаперечно встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, позивачка втратила почуття поваги і любові до відповідача, вони стали чужими людьми і це підтверджується зібраними у справі доказами та поведінкою відповідача, який не подав відзив на позовну заяву, тим самим не спростувавши позов, у зв'язку з чим суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу стало неможливим та недоцільним, тому позов підлягає задоволенню із ухваленням заочного рішення.
У відповідності до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч.3, 4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В даному випадку суд дійшов висновку про підставність вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом з позивачкою.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 95, 258-259, 264, 265, 268, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 112-115, ст. 160-161 Сімейного кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 вересня 2021 року Горностаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно актового запису №55.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з позивачкою ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя