справа № 462/8366/25
30 жовтня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , 29.10.2025 року (вх. № 24221) звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Перевіривши дотримання позивачем вимог, які пред'являються до форми і змісту позовної заяви, суд вважає, що подана заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадщини.
ВССУ у своєму листі № 6-47/0/9-12 від 10.07.2012 року зазначає, що територіальна підсудність визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноважень суду першої інстанції (ст. 26-30 ЦПК України).
Стаття 27 ЦПК України визначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, а ст. 30 ЦПК України правила виключної підсудності.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність в матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
З урахуванням викладеного, на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Спір, що виник між сторонами має предметом встановлення наявності поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та має виключну підсудність.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що спадщина складається з квартири за адресою АДРЕСА_1 , однак не долучено доказів про те, що вище вказане майно належало померлому та є спадоковим для визначення підсудності.
Відповідно до вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити повні дані про сторін спору, зокрема відомості про всіх спадкоємців, які можуть бути заінтересованими особами у справі.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. Одночасно судам необхідно враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Відповідано до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
За змістом висловленої позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/3515/19, відповідачами у справах щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є саме спадкоємці, які прийняли спадщину. В разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом чи усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Однак, з поданої позовної заяви вбачається, що позивачем не зазначено всіх можливих спадкоємців після смерті спадкодавця, не надано доказів щодо кола спадкоємців, а також не залучено до участі у справі усіх потенційних спадкоємців як відповідачів або третіх осіб, права яких може бути порушено чи змінено рішенням суду. Таким чином, позивачу необхідно залучити до участі у справі усіх потенційних спадкоємців як відповідачів або третіх осіб. Окрім цього, у даному позові Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради не є належним відповідачем, позивачу необхідно залучити Львівську міську раду, та у відповідності до кількості сторін надати копії позовних заяв з додатками до них.
Таким чином, в заяві мають місце вказані вище недоліки, які позбавляють суд можливості призначити заяву до розгляду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 185, 259-261 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: